Рішення

від 10.02.2020 по справі 915/2368/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 915/2368/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ,

юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 (код ЄДРПОУ 20077720),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія по управлінню будинками «Комфорт» ,

юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 96/2 (код ЄДРПОУ 38246731),

про: стягнення 6863,29 грн.,

без участі представників учасників справи

В С Т А Н О В И В:

04.12.2019 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом №14/4-380-19 від 28.10.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство «Комфорт» про стягнення грошових коштів у сумі 6863,29 грн., з яких:

- 5543,51 грн. - пеня;

- 1084,37 грн. - 3% річних;

- 235,41 грн. - інфляційні втрати.

Як на підставу свого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №6030/1718-ТЕ-22 від 07.09.2017 в частині своєчасної оплати переданого газу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/2368/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/2368/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.01.2020 року, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

02.01.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 45-51), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування заперечень проти позову зазначає наступне.

07.09.2017 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ТОВ ЖЕП «Комфорт» було укладено Договір №6030/1718-ТЕ-22 постачання природного газу.

Покупцем було сплачено переданий йому газ із пропущенням встановлених умовами Договору строків оплати, але не з вини покупця (відповідача). У відповідача відсутня заборгованість за Договором.

ТОВ ЖЕП «Комфорт» обслуговує багатоквартирні житлові будинки, деякі власники квартир отримують від держави субсидії та пільги.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» , яка була чинна на момент підписання вище зазначеного договору, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Згідно ст. 178 ГК України суб`єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх установчих документів зобов`язаний здійснювати виконання робіт, надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від виконання публічного зобов`язання, повинен відшкодувати другій стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 218 ГК України - підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

ТОВ ЖЕП «Комфорт» неодноразово звертався зі скаргами до Департаменту Праці та соціального захисту м. Миколаєва, а саме лист: №26 від 15.02.2018 року; №30 від 21.02.2018 року; №41 від 21.03.2018 року; №46 від 02.04.2018 року; № 211 від 25.09.2018 року, в яких ТОВ ЖЕП «Комфорт» вимагає терміново в повному обсязі відшкодувати підприємству заборгованість по пільгах та субсидіям, але на кожен лист надано відповідь при надходженні коштів з державного бюджету по окремому дорученню Мінфіну на фінансування комунальних платежів, буде проводитись перерахування коштів за надані послуги .

Таким чином, ТОВ ЖЕП «Комфорт» не міг впливати на своєчасне перерахування коштів державою, тому не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів позивачеві за період до 2018 року.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 БК України).

Згідно з підпунктом б пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 БК України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, пільги окремим категоріям громадян проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У контексті положень Конституції України та законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов`язок відшкодування витрат підприємств, що такі пільги надають.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) тощо відповідно до статті 102 БК України визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» .

Пунктом 2 Порядку № 256 передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування пільг та субсидій за спожитий природний газ населенням м. Миколаєва є Департамент праці та соціального населення Миколаївської міської ради.

Згідно з частиною 6 статті 48 БК України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, тощо, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» .

Зазначена Постанова КМУ діяла до 31.12.2017 року і втратила чинність з 01.01.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №951 від 08.11.2017 року.

Відтак, положення Порядку №20 поширюються на спірні правовідносини сторін у період до 01.01.2018 року.

Порядком №20 передбачено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного

газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз, а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

З Порядку №20 вбачається, що відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється з Державного бюджету України за спеціальною процедурою.

При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок, в даному випадку позивачу. Аналогічні положення вміщені у Порядку №256 від 04.03.2002 року, згідно пункту 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Аналіз змісту Порядку №20 вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №20 обласні та Київська міська держадміністрації можуть приймати рішення про централізоване перерахування субвенцій, отриманих згідно з цим Порядком, без розподілу їх між бюджетами районів і міст обласного значення пропорційно за видами послуг за згодою відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Управління Казначейства в областях та м. Києві на підставі платіжних доручень обласних та Київської міської держадміністрацій перераховують зазначені кошти на рахунки бюджетів районів і міст обласного значення, відкриті в органах Казначейства.

Пунктом 7 Порядку №20 визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Запроваджуючи визначений Порядком №20 механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі ПЕК), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

З наведеного вбачається, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, враховуючи, що Договір №6030/1718-ТЕ-22 між позивачем і відповідачем укладено з урахуванням Порядку №20, грошові зобов`язання між ними в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, ТОВ ЖЕП «Комфорт» не міг впливати на своєчасне перерахування коштів державою, тому не може нести відповідальність за несвоєчасне перерахування коштів Позивачеві за період до 2018 року.

Протягом тривалого часу та на сьогоднішній день ТОВ ЖЕП «Комфорт» виконує свої зобов`язання належним чином.

Відповідач вважає доведеним, що затримка у виконанні зобов`язання сталася не з його вини, та згідно ст. 614 ЦК України, вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Також відповідач звертає увагу, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення штрафний санкцій.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

ТОВ ЖЕП «Комфорт» не з своєї вини несвоєчасно розрахувався за жовтень, листопад, грудень 2017 року та січень, лютий, березень, по 20 квітня 2018 року - таким чином 21 квітня 2019 року- сплив термін позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 28.12.2019 державним реєстратором здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи відповідача, а саме: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, інші зміни, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2020 за ідентифікаційним кодом 38246731.

Зокрема, за вказаним кодом в державному реєстрі значиться юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія по управлінню будинками «КОМФОРТ» з адресою місцезнаходження: 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 96/2.

Враховуючи зазначене, судом внесено зміни до назви юридичної особи відповідача.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до змісту ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Таким чином, за результатами проведеного 15.01.2020 року судового засідання, з урахуванням дотримання процесуальних прав учасників справи, зокрема щодо подання відповіді на відзив позивачем та заперечень на відповідь на відзив відповідачем, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання з повідомленням учасників справи про дату, час і місце проведення наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 10.02.2020 року.

07.02.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ухвалою суду від 15.01.2020 року.

10.02.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

10.02.2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

07.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство «Комфорт» (споживач), назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія по управлінню будинками «Комфорт» , укладено договір №6030/1718-ТЕ-22 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору (а.с. 16-25).

Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування)природного газу за цим Договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Миколаївгаз» , з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.

Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть були використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 12.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

15.01.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору (а.с. 26-27), якою зокрема:

- пункт 6.1 Договору викладено в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.» ;

- пункт 8.2 Договору викладено у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» ;

- підпункт 4 пункту 11.3 Договору викладено у наступній редакції: «Будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.»

Додаткова угода №1 до Договору набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.

У жовтні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 4,718 тис.куб.м на суму 27979,63 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року (а.с. 28).

У листопаді 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 17,067 тис.куб.м на суму 101214,13 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 року (а.с. 29).

У грудні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 18,381 тис.куб.м на суму 109006,68 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року (а.с. 30).

У січні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 21,834 тис.куб.м на суму 129484,36 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року (а.с. 31).

У лютому 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 21,487 тис.куб.м на суму 127426,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 року (а.с. 32).

У березні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 18,854 тис.куб.м на суму 111811,76 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 року (а.с. 33).

Оплату за поставлений природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, що підтверджується випискою по Операціям згідно Договору за період з 01.10.2017 року по 30.04.2019 року (а.с. 35), у зв`язку із чим позивачем нараховано:

5543,51 грн. - пеню;

1084,37 грн. - 3% річних;

235,41 грн. - інфляційні втрати.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (а.с. 13-15).

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції до 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 до Договору, яка діяла з 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 23.09.2018 року в загальній сумі 5543,51 грн., а також нарахування 3% річних за той же період у загальній сумі 1084,37 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов`язанню, виходячи з передбаченої Договором процентної ставки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Розрахунок 3% річних також є арифметично правильним, нарахування здійснено по кожному окремому зобов`язанню. Період нарахування визначено позивачем вірно.

Отже, вимога про стягнення пені в сумі 5543,51 грн. та 3% річних в сумі 1084,37 грн. є обґрунтованою.

Позивачем у зв`язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у лютому 2018 року, здійснено нарахування інфляційних втрат за квітень 2018 року в сумі 235,41 грн.

Розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду про стягнення пені відхиляються судом, оскільки відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідачем не надано доказів того, що ним сплачено позивачу борг за 2017 рік за Договором у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 виключно за рахунок бюджетних коштів, а не власними коштами.

Інші заперечення відповідача не спростовують наявності порушення строків виконання грошового зобов`язання за договором постачання природного газу №6030/1718-ТЕ-22 від 07.09.2017 року в частині своєчасної оплати переданого газу. Умовами вказаного договору передбачено відповідальність за порушення строків оплати природного газу у вигляді пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 1921,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія по управлінню будинками «Комфорт» (юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 96/2, код ЄДРПОУ 38246731) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 5543,51 грн. - пеню,

- 1084,37 грн. - 3% річних,

- 235,41 грн. - інфляційні втрати,

- 1921,00 грн. - судовий збір.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

4. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач : Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія по управлінню будинками «Комфорт» (юридична адреса: 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 96/2; код ЄДРПОУ 38246731).

Повний текст рішення складено і підписано 17.02.2020.

Суддя В.О. Ржепецький