Рішення

від 11.02.2020 по справі 915/2212/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Справа № 915/2212/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К.М.,

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 108; ідентифікаційний код 40619788)

про: стягнення 36892,40 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

31.10.2019 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/1564 від 28.10.2019 (з додатками) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 боргу за теплову енергію в сумі 36892,40 грн та судового збору в сумі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль № 09-01/1564 від 28.10.2019 у справі № 915/2212/19 було залишено без руху, у зв`язку з тим, що позивачем при зверненні до суду не дотримано вимог ст. ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

18.11.2019 до суду від позивача надійшла заява № 09-61/1695 від 15.11.2019 про усунення недоліків, до якої додано розрахунок спожитої теплової енергії.

Ухвалою суду від 25.11.2019, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2212/19 за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 19 грудня 2019 року о 09:30; викладено вимоги до позивача; встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018; наряду від 09.11.2018 № 5000/516; відомостей споживання теплової енергії абонентом (6 шт.); припису щодо укладання договору про постачання теплової енергії від 19.03.2019 № 129-10; рахунку за теплову енергію, спожиту теплову енергію за період з 09.11.2018 по 06.04.2019; вимоги № 336-10 від 04.09.2019 на суму 36892,40 грн з доказами направлення; рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 05.11.2018 № 1053 Про початок опалювального періоду 2018-2019 рр. у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва та від 05.04.2019 № 271 Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 рр. ; постанов НКРЕКП від 14.06.2018 № 404, від 10.12.2018 № 1723; застосування норм статей 19, 24 Закону України Про теплопостачання , статей 11, 526, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що в опалювальному сезоні 2018-2019р. позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії по будинку 27/7 за адресою: м. Миколаїв, вул. Чайковського. 19.09.2018 відповідачем на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна, прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно загальною площею 267,7 м 2 . За період з 09 листопада 2018 року по 06 квітня 2019 року включно позивачем відповідачу поставлено теплової енергії на суму 36892,40 грн, за яку останній не сплатив.

Ухвалою суду від 19.12.2019, за результатами проведеного судового засідання, розгляд справи було відкладено на 23 січня 2020 року о 10:15.

08.01.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви № 09-01/08 від 02.01.2020, в яких заявником, зокрема, було повідомлено про зміну адреси місцезнаходження відповідача.

Суд перевіривши наведене, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1006183589 від 13.01.2020 встановив, що 18.12.2019 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи відповідача, а саме: зміна місцезнаходження, інші зміни. З наведеного витягу вбачається, що адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 є: 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Центральний район, проспект Центральний, будинок 108 .

В судовому засіданні 23.01.2020 представник позивача підтвердив актуальність заявлених позовних вимог. Також, представник позивача усно клопотав про долучення до матеріалів справи доказів щодо отримання відомостей про орендаря об`єкту, на якому у спірний період надавалися послуги з постачання теплової енергії. Судом на підставі ст. 161 ГПК України дозволено позивачу у дводенний строк від дня проведення судового засідання надати відповідні докази. Крім того, у засіданні 23.01.2020 судом було зауважено на доцільності повідомлення відповідача на його актуальну адресу місцезнаходження про дату та час розгляду справи по суті.

У зв`язку з наведеним, ухвалою суду від 23.01.2020 було постановлено провести розгляд справи № 915/2212/19 поза межами встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для своєчасного розгляду справи по суті, тривалість якого визначається з урахуванням необхідності належного повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання, відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України; розгляд справи по суті відкладено на 11 лютого 2020 року о 12:00.

24.01.2020 до суду від Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль надійшла заява № 09-01/68 від 24.01.2020, з якою позивачем надано суду докази, про намір подання яких останній заявляв у судовому засіданні 23.01.2020.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову так і не скористався.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача, 03.12.2019 була повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400138661306).

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2019 у справі № 915/2212/19 є 03.12.2019. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 18.12.2019 включно.

Разом із тим, станом на дату розгляду справи по суті відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання 10.02.2020 повноважні представники сторін не з`явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином:

- про отримання Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 у справі № 915/2212/19 свідчить підпис представника позивача на повідомленні про вручення від 27.01.2020;

- копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2020 у справі № 915/2212/19 направлена на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 108) 04.02.2020 повернута за зворотною адресою відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400139153576).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.01.2020 за № 1006183589, з якого вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача є: 54017, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Центральний район, проспект Центральний, будинок 108, на яку і була направлена копія вищевказаної ухвали.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду з повідомленням відповідача про час та місце проведення судового засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином сторін, зокрема - відповідача, про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 11.02.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представника позивача у попередніх судових засіданнях, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018;

- наряд від 09.11.2018 № 5000/516;

- відомості споживання теплової енергії абонентом (6 шт.);

- припис щодо укладання договору про постачання теплової енергії від 19.03.2019 № 129-10;

- рахунок за теплову енергію, спожиту теплову енергію за період з 09.11.2018 по 06.04.2019;

- вимоги від 04.09.2019 № 336-Ю на суму 36892,40 грн, від 24.12.2019 № 439-Ю на суму 36892,40 грн, від 24.12.2019 № 440-Ю на суму 36892,40 грн;

- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2016 № 876 Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради , від 05.11.2018 № 1053 Про початок опалювального періоду 2018-2019 рр. у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва та від 05.04.2019 № 271 Про закінчення опалювального сезону 2018-2019 рр. ;

- листи від 22.10.2018 № 632-Ю, від 26.02.2019 № 77-Ю.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріали справи свідчать про таке.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

В опалювальному сезоні 2018-2019 років (з 05.11.2018 по 06.04.2019) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7, що підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 09.11.2018 та відомостями споживання теплової енергії в період з 09.11.2018 по 06.04.2019.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2016 № 876 Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради , було вирішено нежитловим приміщенням по вул. Чайковського, 27 (Літ. А-5 прим. з № 57-1 по № 57-20 заг. площ. 267,7 м 2 ), які належать територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, надати нову адресу: вул. Чайковського, 27/7.

Листами від 22.10.2018 № 632-Ю та від 26.02.2019 № 77-Ю Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль зверталося до Управління комунального майна Миколаївської міської ради щодо надання інформації про передання в оренду нежитлових приміщень, що знаходяться у власності територіальної громади міста, зокрема, нежитлових приміщень за адресою вул. Чайковського, 27.

Позивачем надано до матеріалів справи копію договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 19.09.2018, відповідно до предмету якого Управління комунального майна Миколаївської міської ради, як орендодавець, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 , як орендар, прийняло у строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: нежитлові приміщення першого поверху літ. А-5 (прим. з № 57-1 по № 57-20) загальною площею 267,7 кв. м., розміщені за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Чайковського, 27/7, що знаходяться на балансі ЖКП ММР Південь , вартість яких визначена згідно з висновком експерта - ПП Консалтингова фірма Снейл і становить за експертною оцінкою 650400 грн станом на 31.05.2018. Право власності на нерухоме майно, яке передається в оренду, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07 серпня 2017 року номер запису про право власності 21828299, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1324497048101.

Відповідно до п. 2.3 вказаного Договору власником майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За приписами п. 5.6 Договору до обов`язків орендаря увійшло укласти договори з відповідними підприємствами на користування комунальними послугами (вода, каналізація, тепло, газ, енергопостачання).

Пунктом 10.1 передбачено, що цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 11.09.2018 по 11.09.2023 включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про теплопостачання теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Згідно зі ст. 24 Закону України Про теплопостачання одним із основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно із ст. 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Таким чином, споживання теплової енергії можливе тільки на підставі договору з теплопостачальною організацією, своєчасне укладання якого є одним із основних обов`язків споживача теплової енергії.

Враховуючи наведене, та факт здійснення постачання теплової енергії до нежитлових приміщень за адресою: вул. Чайковського, 27/7, орендарем яких є відповідач, позивач звертався до останнього з приписом від 19.03.2019 № 129-10 щодо укладання договору про постачання теплової енергії, який залишився без реагування з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 .

Отже, у даній господарській справі судом встановлено, що договір на надання послуг з централізованого опалення між позивачем та відповідачем не укладався.

За наданою позивачем інформацією, орендоване відповідачем нежитлове приміщення за адресою вул. Чайковського, 27/7, знаходиться в системі житлового будинку, який обладнаний приладом обліку теплової енергії.

За такого, нарахування за спожиту теплову енергію проводилися позивачем по промисловому тарифу, визначеному у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 404 та від 10.12.2018 № 1723, згідно теплового навантаження, розрахованого пропорційно площі навантаження житлового будинку та відповідно до відомостей споживання теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року (зокрема: з 09.11.2018 по 22.11.2018, з 22.11.2018 по 16.12.2018, з 16.12.2018 по 17.01.2019, з 17.01.2019 по 17.02.2019, з 17.02.2019 по 17.03.2019, з 17.03.2019 по 06.04.2019).

З урахуванням наведеного, за період з 09.11.2018 по 06.04.2019 до орендованих відповідачем приміщень поставлено теплової енергії на загальну суму 36892,40 грн.

Відповідач не здійснив розрахунків за поставлену теплову енергію, факту поставки теплової енергії на загальну суму 36892,40 грн не спростував.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялися відповідачу вимоги від 04.09.2019 № 336-Ю, від 24.12.2019 № 439-Ю, від 24.12.2019 № 440-Ю разом з розрахунком вартості спожитої у спірний період теплової енергії та рахунком за спожиту теплову енергію за період з 09.11.2018 по 06.04.2019, у яких Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль вимагало терміново вжити заходів щодо погашення існуючої заборгованості. Вказані вимоги залишилися без реагування відповідача.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновків про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з такого:

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином.

Згідно ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.

У відповідності до статті 16 Закону України Про теплопостачання встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.

Як уже було зазначено вище, відповідно до положень ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У порушення зазначених норм законодавства відповідач в приміщеннях, які перебувають в його користуванні, споживав у спірний період з 09.11.2018 по 06.04.2019 теплову енергію без укладання договору з позивачем.

Споживаючи без договору теплову енергію у вигляді централізованого опалення, відповідач без достатніх правових підстав набув майно позивача - теплову енергію.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.

Однак, теплова енергія - це вид товару, який має такі властивості, що призводять до неможливості повернути його в натурі.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що в разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, мало місце постачання позивачем відповідачу теплової енергії, споживання її останнім у спірний період без укладення відповідного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 7 вказаного закону визначено права та обов`язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; згідно з частиною 2 зазначеної статті споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Крім того, ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, хоч у частині першій статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений ч. 2 цієї статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність договору про постачання теплової енергії, укладеного між позивачем та відповідачем, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи, не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 915/89/16 та від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період не надано, доводів позивача щодо визначення розміру теплового навантаження пропорційно займаної відповідачем площі приміщень від загальної площі та загального теплоспоживання будинку - не заперечено, а отже позовних вимог не спростовано.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 1921,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 108; ідентифікаційний код 40619788) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) борг за теплову енергію в сумі 36892,40 грн, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Розвиток МК-2016 (54017, м. Миколаїв, проспект Центральний, буд. 108; ідентифікаційний код 40619788).

Повне рішення складено та підписано судом 17.02.2020.

Суддя О.Г. Смородінова