Рішення

від 11.02.2020 по справі 918/921/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/921/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В`юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) до Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Монастирська, 1 код ЄДРПОУ 22582155), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Городоцька сільська рада (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Шевченка, 4 код ЄДРПОУ 04387183) про стягнення 44 303,08 грн.

Учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Городоцька сільська рада, в якому просить суд, посилаючись на Закон України "Про державний контроль за виконанням та охороною земель", Земельний Кодекс України, ст. ст. 11, 509, 510, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 39-1 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" стягнути з відповідача втрати сільськогосподарського виробництва на загальну суму 44 303 грн. 08 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Городоцької сільської ради від 03.05.2019 року № 2092 Свято-Миколаївському жіночому монастирю Рівненської єпархії Української Православної Церкви затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення (кадастровий номер 5624683300:06:032:0397) площею 0, 4953 га для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування автостоянки) за рахунок земель, які належать на праві власності для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Пунктом 3 вказаного рішення відповідачу затверджено розмір втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки під сільськогосподарськими угіддями у сумі 44 303 грн. 08 коп., спричинені вилученням сільськогосподарських угідь для цілей не пов`язаних з веденням сільськогосподарського господарства, тобто у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки.

У зв`язку з невиконанням Свято-Миколаївським жіночим монастирем Рівненської єпархії Української Православної Церкви вимоги п. 4 рішення № 2092 від 03.05.2019 року про виконання грошового зобов`язання щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва у встановлений термін, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області як орган, який здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, звернулося до господарського суду із позовом про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва на загальну суму 44 303 грн. 08 коп., які добровільно не відшкодовані відповідачем в порядку, встановленому ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/921/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2020 року, залучено Городоцьку сільську раду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, запропоновано сторонам подати суду документи у відповідності до положень ГПК України.

22.01.2020 р. в судовому засіданні судом встановлено, що відповідач Свято-Миколаївський жіночий монастир Рівненської єпархії Української Православної Церкви та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Городоцька сільська рада в судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 11.02.2020 року.

11 лютого 2020 року в судовому засіданні судом з`ясовано, що учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного судового засідання.

Представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з`явилися повторно та повторно не повідомили суду причини неявки представників.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ініціативою господарського суду справу № 918/921/19 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що ані відповідач ані третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у справі не скористалися своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву чи пояснень на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України та ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.12.2020 року.

У пункті 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Рівненської області від 24.12.2019 року судом визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, а саме - відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали, а третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача визначено строк для подання суду пояснень на позовну заяву (у разі їх наявності) протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Судом встановлено, що ухвалу господарського суду від 24.12.2019 року відповідач отримав 06.01.2020 року, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 03.01.2020 року.

Відтак, 21.01.2020 року був останнім днем для подання відзиву у справі Свято-Миколаївським жіночим монастирем Рівненської єпархії Української Православної Церкви, а 14.01.2020 року - був останнім днем для подання пояснень на позовну заяву Городоцькою сільської радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Рішенням Городоцької сільської ради № 2092 від 03.05.2019 року (далі - Рішення) Свято-Миколаївському жіночому монастирю Рівненської єпархії Української Православної Церкви затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення площею 0, 4953 га (кадастровий номер 5624683300:06:032:0397) для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування автостоянки) за рахунок земель, які належать на праві власності для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (том 1, а. с. 38).

Пунктом 2 вказаного Рішення вирішено надати відповідачу у власність земельну ділянку площею 0, 4953 га для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування автостоянки) за рахунок земель, які належать на праві власності для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (том 1, а. с. 38).

Рішенням (п. 3) вирішено затвердити згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.1997 року № 1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" втрати сільськогосподарського виробництва Свято-Миколаївському жіночому монастирю Рівненської єпархії Української Православної Церкви в сумі 44 303 грн. 08 коп., спричинені вилученням 0, 4953 га сільськогосподарських угідь (рілля) із земель сільськогосподарського призначення Городоцької сільської ради для будівництва та обслуговування автостоянки.

На підставі п. 4 даного рішення зобов`язано відповідача втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 44 303 грн. 08 коп. в двомісячний термін перерахувати до бюджету Городоцької сільської ради на рахунок 33212848017306, МФО 899998, код платежу 21110000 у відділенні Державної казначейської служби України у Рівненському районі.

Також відповідач зобов`язувався оформити право власності на земельну ділянку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Висновку Державного підприємства "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 02/241 від 10.04.2019 року про ґрунтовий покрив та розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, що перебуває у власності Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви для ведення особистого селянського господарства, цільове призначення якої змінюється для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок (для будівництва та обслуговування автостоянки) в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (том 1, а. с. 24) встановлено , що земельна ділянка площею 0, 4953 га згідно довідки Управління Держгеокадастру у Рівненській області Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному №0-17-0.17,1-566/176-19 від 28.01.2019 року знаходиться у власності Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви для ведення особистого селянського господарства (склад угідь земельної ділянки: рілля).

Висновок про ґрунтовий покрив надається у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок (для будівництва та обслуговування автостоянки).

Згідно "Матеріалів про коректування матеріалів крупномасштабного обстеження ґрунтів колгоспу "Нива" с. Городок Рівненського району Рівненської області", інв. № 832, 1985 р., земельна ділянка представлена чорноземами опідзоленими сильнозмитими легкосуглинковими (шифр агровиробничої групи ґрунтів 15г).

Згідно з вказаним висновком № 02/241 від 10.04.2019 року загальний розмір втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки становить 44 303 грн. 08 коп. Додатком до даного висновку є розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки та картограма агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Поняття, умови, розміри відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва та напрями використання коштів від відшкодування втрат регламентуються главою 36 Земельного Кодексу України та Порядком визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року №1279.

Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення Рішення від 03.05.2019 року) втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища. Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв`язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість і, використання земельної ділянки в повному обсязі у зв`язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель. Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, проводиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

За статтею 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У статті 23 ЗК України закріплено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено проект землеустрою (том 1, а.с. 13) щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування автостоянки) Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви за рахунок земель, що перебувають у власності для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області (м. Рівне - 2019 рік) з якого вбачається, що зміна цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 5624683300:06:032:0397) площею 0, 4953 га для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування автостоянки) за рахунок земель, які належать на праві власності для ведення особистого селянського господарства в с. Городок Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області - відбулася за ініціативою відповідача та за його заявою від 24.01.2019 року (том 1 , а.с. 16).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, відповідно до частини третьої цієї ж статті цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми закону, у Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви виник обов`язок по відшкодуванню втрат сільськогосподарських угідь - ріллі, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства.

Закріплені у ЗК України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.

Відповідач у встановлений законом та рішенням № 2092 від 03.05.2019 року строк не відшкодував втрат сільськогосподарських угідь - ріллі, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства.

01 листопада 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області звернулось до відповідача з вимогою № 32-17-0.6-5102/2-19 про виконання грошового зобов`язання щодо виконання обов`язку щодо сплати втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки під сільськогосподарськими угіддями в с. Городок Рівненського району Рівненської області площею 0, 4953 га у розмірі 44 303 грн. 08 коп.

На вказану вимогу позивач у справі станом на день звернення до господарського суду Рівненської області відповіді від відповідача не отримав.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 188 ЗК державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.11.1997 року №1279, контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 285 від 12.11.2019 року Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль), в тому числі за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Відповідно до ст. 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Абзацом 3 п. 9 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області начальник Головного управління є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Рівненській області.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст.4 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Таким чином Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі начальника має право звертатися з вимогою щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Статтею 11 ГПК України передбачено що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідач у справі не заперечив проти позовних вимог, та не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, та те, що Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області довело належними та допустимими доказами наявність у Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви обов`язку по відшкодуванню втрат сільськогосподарських угідь - ріллі, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для цілей, не пов`язаних із веденням сільського господарства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, що зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Відтак, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відповідачу необхідно зарахувати на спеціальний рахунок Городоцької сільської ради в УК у Рівненському районі (с. Городок).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено повністю, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Монастирська, 1 код ЄДРПОУ 22582155) на спеціальний рахунок Городоцької сільської ради в УК у Рівненському районі (с. Городок) (Казначейство України (ЕАП) № UA 608999980000033212848017306, ЄДРПОУ 38012756, код класифікації доходів - 21110000) втрати сільськогосподарського виробництва на суму 44 303 (сорок чотири тисячі триста три) грн. 08 коп.

3. Стягнути з Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української Православної Церкви (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Монастирська, 1 код ЄДРПОУ 22582155) на користь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м. Рівне, вул. С.Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252) на рахунок ДКСУ м. Київ, № UA088201720000035216039090301, МФО 820172 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.