Рішення

від 22.01.2020 по справі 631/774/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/774/17

провадження № 2/631/64/20

22 січня 2020 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

за участю секретаря судового засідання - Семенко А. А.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування своїх вимог зазначила наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 26 жовтня 2016 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області. Після його смерті залишився спадок, який складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Будинок належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів Нововодолазького району на колгоспний двір, реєстровий номер 396. За життя, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений 07.03.2008 року секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, зареєстрований у реєстрі за № 200, заповів позивачці вищевказаний житловий будинок. Приватним нотаріусом Крючковою Л. А. 18 квітня 2017 року була заведена спадкова справа № 58/2017. 13 квітня 2017 року позивач отримав постанову нотаріуса від 08.08.2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії на підставі того, що колгоспний двір, до якого належить спадковий житловий будинок, на даний момент не є суб`єктом цивільних відносин, тому відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину. Позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , тому вимушена була звернутися до суду. Просила задовольнити позовні вимоги, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною прощею 49,3 кв. м., житловою прощею 33,3 кв. м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера А-1 ; прибудова - літера а ; тамбур - літера а1 ; літня кухня - літера Б ; прибудова - літера б ; сарай - літера В ; гараж - літера в ; погріб - літера Г ; погріб - літера Г1 ; сарай - літера Д ; сарай - літера д ; сарай - літера Ж ; сарай - літера З ; сарай - літера Е ; сарай - літера е ; вбиральня - літера Л ; ; Ѕ колодязя на два власника - літера К ; ворота з хвірткою - літера N ; огорожа - літера N1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29.03.2019 року витребувано від приватного нотаріуса Нововодолазького нотаріального округу Харківської області Крючкової Любові Анатоліївни належним чином завірену копію спадкової справи № 58/2017, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 71 - 72).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10.06.2019 року витребувано від АРХІВНОГО ВІДДІЛУ НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ, який знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 7, смт Нова Водолага, Харківської області, належним чином завірену копію рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 450 від 20.09.1988 року, на підстві якого було видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), який знаходиться в АДРЕСА_1 . (а. с. 128 - 129).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06.09.2019 року витребувано від Старовірівської сільської ради інформацію про коло осіб, членів колгоспного двору, які були зареєстровані у 1991 році за адресою: АДРЕСА_1 ), та виписку з погосподарської книги на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ) (а. с. 138 - 139).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву, відповідно до якої просила провести судові засідання без її участі.

Відповідач Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області не направила свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду надала заяву, де вказала що не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що 26 жовтня 2016 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 69 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, зокрема,на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 450 від 20 вересня 1988 року ОСОБА_2 оформлено право особистої власності на житлові будинки / домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 133- 135).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів, житловий будинок (домоволодіння) з належними йому будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою в АДРЕСА_4 у цілому належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 450 від 20 вересня 1988 року (а. с. 13).

Згідно з довідкою Комунального підприємства Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро № 477 від 13 липня 2017 року про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування - для подання приватному нотаріусу Крючковій Л. А. з метою оформлення спадкових справ на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будинку 48), власником якого, станом на 31.12.2012 року, є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.10.1988 року Старовірівською сільською радою, загальна площа об`єкта - 49,3 кв. м, житлова площа - 33,3 кв. м. Об`єкт складається з: житлового будинку - літера А-1 ; прибудови - літера а ; тамбуру - літера а1 ; літньої кухні - літера Б ; прибудови - літера б ; сараю - літера В ; гаражу - літера в ; погребу - літера Г ; погребу - літера Г1 ; сараю - літера Д ; сараю - літера д ; сараю - літера Ж ; сараю - літера З ; сараю - літера Е ; сараю - літера е ; вбиральні - літера Л ; ; колодязя Ѕ частка (на два власника) - літера К ; воріт з хвірткою - літера N ; огорожі - літера N1 . Інвентаризаційна вартість - 167073 грн. Номер будинку змінено на підставі рішення Виконавчого комітету Старовірівської сільської ради № 32 від 26 травня 2015 року. Самочинне будівництво, реконструкція, добудова, перепланування - не велося. Дата проведення технічної інвентаризації - 11 липня 2017 року (а. с. 16).

Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 11 липня 2017 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому наявна наступна інформація. Власником будинку є ОСОБА_2 . Інвентаризаційна справа № 420, реєстровий № 3-396. Вказаний будинок складається з: житлового будинку - літера А-1 ; прибудови - літера а ; тамбуру - літера а1 ; літньої кухні - літера Б ; прибудови - літера б ; сараю - літера В ; гаражу - літера в ; погребу - літера Г ; погребу - літера Г1 ; сараю - літера Д ; сараю - літера д ; сараю - літера Ж ; сараю - літера З ; сараю - літера Е ; сараю - літера е ; вбиральні - літера Л ; ; Ѕ колодязя - літера К ; воріт з хвірткою - літера N ; огорожі - літера N1 . (а. с. 19 - 22).

Згідно з довідкою, наданою сільським головою Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Біндусом М. В. від 08.11.2019 року за № 1667, відповідно до запису у погосподарській книзі Старовірівської сільської ради на 1991-1995 роки № 14, о/р № НОМЕР_12, в колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_1 у 1991 році були зареєстровані: голова господарства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 150).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 26 травня 2015 року було визнано недійсним поштову адресу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та належить ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 та присвоєно іншу поштову адресу - АДРЕСА_1 (а. с. 14).

З особового рахунку № НОМЕР_12 погосподарської книги Старовірівської сільської ради на 1991-1995 роки № 14 у колгоспному дворі за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_2 голова, ОСОБА_3 - дружина (а. с. 151-153).

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 .

Вказане встановлено судом з такого.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що в книзі записів реєстрації народжень 29 вересня 1948 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 30 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . В свідоцтві про народження батьками записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 7).

27 червня 1974 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , про що в книзі записів реєстрації актів про укладення шлюбу Ленінським відділом ЗАГС м. Харків зроблено відповідний актовий запис № 446 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка - ОСОБА_5 , дружини - ОСОБА_1 (а. с. 8).

За життя спадкодавець залишив заповіт, посвідчений 07.03.2008 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, що підтверджується Інформаційною довідкою із Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) № 50059025, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28 листопада 2017 року (а. с. 11, 36).

08.08.2017 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А. посвідчено договір про тлумачення заповіту, укладений між спадкоємцями померлого - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Відповідно до договору ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є спадкоємцями на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , який постійно мешкав в АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт посвідчено 07 березня 2008 року Дяконовою О. А., секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, за реєстровим № 200 та за даними спадкового реєстру на час смерті заповідача не змінено та не скасовано. Спадщину вони прийняли, про що подали відповідні заяви приватному нотаріусу Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковій Л. А. у встановлений законом строк. Вважають, що при складанні заповіту спадкодавець помилково зазначив об`єктом спадкування Державний акт, а не земельні ділянки та вважають за можливе визначити об`єктом спадкування ОСОБА_7 дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 4.5505 га, кадастровий номер 6324285500:06:000:0178 та земельну ділянку площею 0.4584 га, кадастровий номер 6324285500:04:000:0065(а. с. 12).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50059066, наданою Нововодолазькою державною нотаріальною конторою 28 листопада 2017 року вбачається, що 18.04.2017 приватним нотаріусом Крючковою Л. А. була заведена спадкова справа № 60532881, номер у нотаріуса 58/2017 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 08.08.2017 видані свідоцтва про право на спадщину № 61048376, № 61048407 (а. с. 37).

Постановою від 08 серпня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Крючкова Л. А. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що будинок належить до типу колгоспного двору, голова якого є ОСОБА_2 . Колгоспний двір не є суб`єктом цивільних відносин, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину (а. с. 15).

Таким чином, судом встановлено, що виник спір щодо визнання права власності на спадщину за заповітом і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено приписами ст. 1217 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Під час розгляду справи судом було досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 58/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Крючковою Л. А., що містить зокрема: заяву доньки померлого ОСОБА_1 , від 18 квітня 2017 року, про прийняття спадщини; заяву онуки померлого ОСОБА_7 , від 18 квітня 2017 року, про прийняття спадщини; заяву дружини померлого ОСОБА_3 від 14 лютого 2017 року про відмову від прийняття спадщини та відмову від прав, передбачених ст. 65 Сімейного кодексу України; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 ; довідку виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 29.03.2017 року № 646, відповідно до якої ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по день своєї смерті. На момент смерті проживав разом із дружиною ОСОБА_3 ; Інформаційну довідку зі Спакового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 47448557 від 18.04.2017 року про відсутність спадкової справи чи свідоцтв за померлим ОСОБА_2 ; Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі спадкової справи за померлим ОСОБА_2 № 74448711 від 18.04.2017 року; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) про наявність заповіту, посвідченого 07.03.2008 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області; копію картки платника податків ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 ; копію свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; копію паспорту ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_8 ; копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 серії НОМЕР_9 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_7 ; копію паспорту ОСОБА_7 ; запит нотаріуса до Комунального підприємства Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро від 13.06.2017 № 451/02-14; запит нотаріуса до Відділу у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.06.2017 № 451/02-14; заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_7 від 08 серпня 2017 року про видачу спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину за заповітом; договір про тлумачення заповіту, посвідчений приватним нотаріусом Крючковою Л. А. 08.08.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є спадкоємцями на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 , який постійно мешкав в АДРЕСА_1 . Вказаний заповіт посвідчено 07 березня 2008 року Дяконовою О. А., секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, за реєстровим № 200 та за даними спадкового реєстру на час смерті заповідача не змінено та не скасовано. Спадщину вони прийняли, про що подали відповідні заяви приватному нотаріусу Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковій Л. А. у встановлений законом строк. Вважають, що при складанні заповіту спадкодавець помилково зазначив об`єктом спадкування Державний акт, а не земельні ділянки та вважають за можливе визначити об`єктом спадкування ОСОБА_7 дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 4.5505 га, кадастровий номер 6324285500:06:000:0178 та земельну ділянку площею 0.4584 га, кадастровий номер 6324285500:04:000:0065; заповіт, посвідчений 07 березня 2008 року Дяконовою О. А. секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області за реєстровим № 200, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , на випадок своє смерті заповів свій державний акт на право приватної власності на землю серії Ш-ХР № 096331 своїй онуці ОСОБА_7 , 1976 року народження, та житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 і належить йому на праві особистої власності, а також усе своє майно доньці ОСОБА_1 , 1948 року народження; копію Державного акту на землю серії ІІІ-ХР № 096331; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6304551392017 від 27.06.2017; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6304569142017 від 03.07.2017; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 53074512 від 08.08.2017; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта № 93887318 від 08.08.2017; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 93886642 від 08.08.2017; Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна № 93887410 від 08.08.2017; свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 25 жовтня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів; рішення виконавчого комітету Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 26 травня 2015 року; довідку Комунального підприємства Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро № 477 від 13 липня 2017 року про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування - для подання приватному нотаріусу Крючковій Л.А. з метою оформлення спадкових справ на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право власності на спадщину за законом № 1248 від 08.08.2017; свідоцтво про право власності на спадщину за законом № 1250 від 08.08.2017; Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 48677219 від 08.08.2017; Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі № 48677335 від 08.08.2017; постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.08.2017 (а. с. 76- 122).

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємець ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, вказана заява відкликана не була ( ч. 5 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач, виконавши всі вимоги законодавства з приводу прийняття спадщини, звернулась до нотаріуса с заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 , на що одержала відмову.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4. 18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про нотаріат , який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за законом, бо нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, з посиланням на те, що будинок АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а тому не є суб`єктом цивільних відносин.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 25 жовтня 1988 року, виданим виконавчим комітетом Нововодолазької районної Ради народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що рік побудови спірного майна є 1950.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Отже, при вирішенні спору слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Статтею 100 ЦК УРСР 1963 року, визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документа.

Судом встановлено, що право власності на спірний будинок було зареєстровано в БТІ, що вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро 11 липня 2017 року де наявний номер інвентаризаційної справи 420 та реєстровий номер 3 - 396.

Тобто, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у за життя був власником будинку АДРЕСА_1 , відтак, спірний будинок ввійшов до спадкового майна, яке залишилось після його смерті.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнання за позивачем права власності на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1212, 1218, 1220, 1268,1269 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст. ст. 2 - 5, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 261, 263 - 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності на спадщину за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною прощею 49,3 кв.м., житловою прощею 33,3 кв.м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера А-1 ; прибудова - літера а ; тамбур - літера а1 ; літня кухня - літера Б ; прибудова - літера б ; сарай - літера В ; гараж - літера в ; погріб - літера Г ; погріб - літера Г1 ; сарай - літера Д ; сарай - літера д ; сарай - літера Ж ; сарай - літера З ; сарай - літера Е ; сарай - літера е ; вбиральня - літера Л ; ; Ѕ колодязя на два власника - літера К ; ворота з хвірткою - літера N ; огорожа - літера N1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 31 січня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області , місцезнаходження: 63250, Харківська область, Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398092.

Суддя І. О. Пархоменко