Рішення

від 12.02.2020 по справі 307/2141/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2141/19

Провадження № 2/307/149/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивачки Калинівська сільська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.

До початку судового розгляду подала заяву про зміну позовних вимог. Просить суд ухвалити рішення яким усунути їй перешкоди в користуванні земельними ділянками в АДРЕСА_1 та в АДРЕСА_2, шляхом демонтування залізних воріт та опор встановлених на під`їзній дорозі до цих земельних ділянок ОСОБА_2 , мешканкою АДРЕСА_3 , за її рахунок.

Посилається на те, що витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексні номери 35674577 та 35674663, який виданий 31.03.2015 р., стверджується, що вона є власником земельної ділянки площею 0.0661 га., за кадастровими номерами 2124482800:02:001:0049, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , і земельної ділянки площею 0.1539 га., за кадастровими номерами № 2124482800:02:001:0042, яка знаходиться в АДРЕСА_2.

На даний час ОСОБА_2 , яка є користувачем суміжної земельної ділянки, чинить їй перешкоди в користуванні земельними ділянками, оскільки самовільно встановила на дорозі, яка є єдиним під`їздом до належних їй земельних ділянок, металеві ворота із замком, у зв`язку з чим вона не має до них вільного доступу. Дані обставини стверджуються актом обстеження матеріально-побутових умов від 24.06.2019 р. та світлинами на яких зображені металеві ворота.

Єдиним під`їздом до належних їй земельних ділянок є дорога, яку перегородила відповідачка, що стверджується схемою розташування земельних ділянок, яка наявна в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 .

На звернення про демонтування воріт та звільнення проїзду до належних їй на праві власності земельних ділянок ОСОБА_2 не відреагувала.

З моменту виникнення спору вона письмово зверталася до Дубівського ВП Тячівського ВП ГУНП із заявою щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_2 та 09.06.2019 р. отримала відповіді, що за результатами перевірки ознак кримінального правопорушення не виявлено та їй роз`яснено про можливість звернення до суду з метою захисту порушених прав.

Таким чином, вживані нею заходи досудового врегулювання спору бажаного результату не дали, що стало підставою її звернення до суду.

Представник позивачки надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідачка та представник третьої особи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянки площею 0.0661 га., за кадастровим номероь 2124482800:02:001:0049, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . та земельна ділянка площею 0.1539 га., за кадастровим номером № 2124482800:02:001:0042, яка знаходиться в АДРЕСА_2.

Статтею 103 ч.ч. 1, 2 Земельного Кодексу України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Із ст. 373 ч. 4 ЦК України вбачається, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 316 ч. 1 та 317 ч. 1 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 321 ч. 1 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Із статті 90 ЗК України вбачається, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі та на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.ст. 152 ч.ч. 2, 3, 153 ч. 1ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Із акту обстеження земельної ділянки від 24.06.2019 р. вбачається, що ОСОБА_1 не має доступу до своєї земельної ділянки по АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2 ), тому що сусідка ОСОБА_4 перекрила дорогу до земельної ділянки металевими воротами.

Відповідно до листа Дубівського ВП Тячівського ВП в Закарпатській області № 2282/106/29-3-19 від 09.06.2019 р. за результатами перевірки повідомлення ОСОБА_1 від 09.06.2019 р. було встановлено, що по факту заявленої події ознак кримінального правопорушення не встановлено та порекомендовано звернутися в приватному порядку до органів місцевого самоврядування або до Тячівського районного суду.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 створила позивачці перешкоди у користуванні земельними ділянками, встановивши на під`їзді до належних їй на праві власності земельних ділянок металеві ворота.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідачка у судове засідання не з`являється, відзив на позов до суду не направила, як і заперечення відносно заявленого позову, а отже і відносно заявлених у ньому обставин.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним та підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки відповідачка, самовільно, без будь-яких дозволів власника земельної ділянки - Калинівської сільської ради - неправомірно встановивши металеві ворота на дорозі до земельних ділянок позивачки, перешкоджає їй вільно користуватися ними.

У відповідності до ст. 141 ч. 2 п. 1 ЦПК України з відповідачки слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 738.40 грв.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 90, 103 ЗК України, ст.ст. 316, 317, 321, 373, Ц України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю. Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0.0661 га., за кадастровим номером 2124482800:02:001:0049, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою площею 0.1539 га., 2124482800:02:001:0042, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, шляхом демонтування залізних воріт та опор встановлених на під`їзній дорозі до цих земельних ділянок ОСОБА_2 , мешканкою АДРЕСА_3 , за її рахунок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17.02.2020 року.

Головуючий В.І. Гримут