Рішення

від 29.01.2020 по справі 327/318/19

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/318/19

Провадження № 2/327/12/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2020 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Захаренко А.В.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Розівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Розівська РДА) про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, третя особа без самостійних вимог - Розівська районна державна нотаріальна контора Запорізької області (далі - Розівська нотаріальна контора), -

В С Т А Н О В И В :

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 , з урахуванням поданих 22 жовтня 2019 року уточнень, звернувся з вищезазначеним позовом до Розівської РДА.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді, зокрема, права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває в колективній власності колишнього КСП Росія Розівського району Запорізької області (далі - КСП Росія ), розміром 0,38 в умовних кадастрових гектарах, які не виділено в натурі, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 018277, виданого 20 травня 1996 року Розівською РДА та зареєстрованого 19 червня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 242. Позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернувся до Розівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері, та отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом. Позивач вказав, що ще за життя його матері головою Розівської РДА було винесено розпорядження № 215 від 23 травня 2016 року, яким, зокрема, ОСОБА_2 надано у власність відповідні земельні ділянки. З врахуванням виданого свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 березня 2017 року Розівською нотаріальною конторою, реєстровий № 236, головою Розівської РДА було внесено зміни до вищевказаного розпорядження та ОСОБА_1 , як спадкоємцю померлої ОСОБА_2 , передано у власність 0,3395 гектара (далі - га) сіножатей та 0,9932 га пасовищ колишнього КСП Росія . В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Розівської РДА з приводу реєстрації права власності на вказані земельні ділянки, проте 13 квітня 2017 року відповідач відмовив позивачу у державній реєстрації прав на одну земельну ділянку площею 0,3395 га, кадастровий номер 2324981200:03:003:0227, розташовану на території Вишнюваської сільської ради Розівського району Запорізької області (далі - Вишнюватська сільрада) та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з причини наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Після звернення до Розівської нотаріальної контори з`ясувалося, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності його матері ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було зареєстровано 20 липня 2016 року, тобто вже після її смерті, на підставі звернення її повіреної особи ОСОБА_3 , у зв`язку з чим державний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку. Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення державним реєстратором норм матеріального права, який прийняв документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень без належної їх перевірки, прохав скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20 липня 2016 року щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку (номер запису про право власності 15587606, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 98249512349), а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30640356 від 26 липня 2016 року.

23 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.44).

Відповідач - Розівська РДА позов ОСОБА_1 не визнала, у відзиві на позовну заяву повноважний представник відповідача заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач діяв відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок) та в межах своєї компетенції, дії відповідача відповідали чинному законодавству та його повноваженням (а.с.53-54).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином (а.с.102), про причини своєї неявки суду не повідомив, до суду звертався з клопотанням про витребування доказів (а.с.42-43), яке було задоволено ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року (а.с.44), з будь-якими іншими заявами чи клопотаннями до суду не звертався, правом подати відповідь на відзив не скористався.

Представник позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності - адвокат Комар Г.І. (далі - представник позивача) в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином (а.с.103), про причини своєї неявки суду не повідомив, у відповідній письмовій заяві, поданій до суду 29 січня 2020 року, вказав про те, що він підтримує заявлені ОСОБА_1 вимоги в повному обсязі, прохав їх задовольнити, а також прохав розглянути справу без його участі (а.с.109). Представник позивача до суду звертався з клопотанням про визнання участі представника відповідача обов`язковою з метою проведення врегулювання спору за участі судді (а.с.94-95), яке було задоволено ухвалою суду від 22 січня 2020 року (а.с.97), з будь-якими іншими заявами чи клопотаннями до суду не звертався, правом подати відповідь на відзив не скористався.

Представник відповідача - Розівської РДА в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином (а.с.104), про причини своєї неявки суду не повідомив, у відповідному письмовому клопотанні та у письмових поясненнях по справі, поданих до суду 27 січня 2020 року, повноважний представник відповідача прохав справу розглянути без участі представника Розівської РДА (а.с.93,106). Разом з тим, повноважний представник відповідача у письмових поясненнях повідомив суду про відсутність можливості врегулювати спір за участю судді та додатково вказав про те, що відповідно до розпорядження голови Розівської РДА з 01 липня 2019 року відповідач не здійснює повноважень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Повноважний представник відповідача письмово прохав суд розглянути справу за наявними матеріалами справи та відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог (а.с.106).

Представник третьої особи без самостійних вимог - Розівської нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином (а.с.105), про причини своєї неявки суду не повідомив, у відповідній письмовій заяві, поданій до суду, завідувач Розівської нотаріальної контори Мацків Т.М. не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 та прохала розглянути справу без участі представника третьої особи (а.с.92).

Виходячи з положень стст.211,223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності всіх учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, з`ясувавши позицію учасників справи, викладену в письмових заявах, поясненнях та відзиві на позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 с. Листвянка Куйбишевського району Запорізької області та є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Листвянка Розівського району Запорізької області у віці 88 років, про що 12 липня 2016 року складено відповідний актовий запис №119 (а.с.7-10).

06 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з земельної ділянки, площею 6,0656 га, кадастровий номер 2324981200:02:004:0019, яка розташована на території Вишнюваської сільради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 035518, виданого 13 серпня 2001 року Вишнюваською сільрадою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 268, власником якої на час розгляду справи в суді є позивач ОСОБА_1 (а.с.11,12).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 березня 2017 року Розівською нотаріальною конторою, реєстровий № 236, ОСОБА_1 успадкував право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває в колективній власності колишнього КСП Росія , розміром 0,38 в умовних кадастрових гектарах, які не виділено в натурі, що належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 018277, виданого 20 травня 1996 року Розівською РДА та зареєстрованого 19 червня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 242 (а.с.13).

З витягу з розпорядження голови Розівської РДА № 215 від 23 травня 2016 року, встановлено, що Розівською РДА було затверджено протокол загальних зборів співвласників земельних паїв колишнього КСП Росія щодо розподілу земельних часток (паїв) в частині сіножаті та пасовищ між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП Росія , виділено земельні частки (паї) в частині сіножатів та пасовищ в натурі (на місцевості), а також надано у власність земельні ділянки громадянам згідно додатків 1 та 2, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до розпорядження голови Розівської РДА №98 від 09 березня 2017 року, Розівською РДА було враховано наявність свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 березня 2017 року Розівською нотаріальною конторою, та внесено зміни до розпорядження голови Розівської РДА №215 від 23 травня 2017 року, згідно яких графу 549 Додатку 1 до вищевказаного розпорядження викладено в новій редакції, а саме, власником, зокрема, 0,3395 га сіножатей вказано позивача ОСОБА_1 (а.с.15).

Рішенням державного реєстратора №34778680 від 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права власності на земельну ділянку з реєстраційним номером 982495123249, що розташована на території Вишнюватської сільради, кадастровий номер 2324981200:00:003:0227, у зв`язку із встановленням суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (а.с.17).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що власником земельної ділянки з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 982495123249, що розташована на території Вишнюватської сільради, кадастровий номер 2324981200:00:003:0227, є ОСОБА_2 (а.с.18).

Постановою державного нотаріуса від 19 червня 2017 року №521/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Вишнюватської сільради, кадастровий номер 2324981200:00:003:0227, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що право власності на вказану земельну зареєстроване 20 липня 2016 року, тобто не належало померлій на момент відкриття спадщини, було зареєстроване вже після її смерті і тому не може бути предметом спадкування (а.с.19).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі №808/4136/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Розівської РДА Єрошенкова А.П., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Розівська нотаріальна контора, про визнання протиправними дій, скасування запису щодо реєстрації права власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовлено повністю (а.с.20-24).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі №808/4136/17 скасовано, а провадження в зазначеній адміністративній справі закрито в зв`язку з тим, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства (а.с.25-27).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року за клопотанням позивача про витребування доказів від 19 вересня 2019 року, з Розівської РДА витребувано документи, на підставі яких проводилася державна реєстрація права власності на земельну ділянку, на виконання якої Розівською РДА надано документи, а саме, витяг з розпорядження голови Розівської РДА №215 від 23 травня 2016 року (а.с.58), який вже було досліджено судом; довіреність, видану 01 липня 2016 року виконавчим комітетом Вишнюватської сільради, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 діяти в її інтересах, зокрема і з питань, пов`язаних з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.59); витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками до нього, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка має кадастровий номер 2324981200:03:003:0227 та відповідно кадастровий план, а також цільове призначення та визначену площу, що складає 0,3395 га(а.с.60-64), а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30640356 від 26 липня 2016 року, відповідно до якого державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_4 провів державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 (а.с.65).

Позивач ОСОБА_1 мотивує наявність порушення норм матеріального права відповідачем тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.18 Закону №1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень - є однією із стадій державної реєстрації. Також позивач послався на положення п.3 ч.1 ст.1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі смерті довірителя або повіреного.

Разом з тим, позивачем не в повній мірі досліджено норми Закону №1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки перевірка поданих документів була передбачена п.4 ч.1 ст.18 вказаного Закону №1952-IV, а саме, перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. І саме така редакція вказаної статті Закону №1952-IV діяла на момент здійснення реєстрації спірної земельної ділянки. Вказана норма значно змінилася та на час розгляду справи в суді викладена по іншому. Так, однією із складових порядку державної реєстрації прав є перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, що передбачено п.4 ч.1 ст.18 Закону №1952-IV. Зміни до вказаної норми набрали чинності з 02 листопада 2019 року, а тому не можуть свідчити про порушення державним реєстратором вимог законодавства станом на 26 липня 2016 року.

Судом встановлено, що речові права на спірну земельну ділянку дійсно було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 20 липня 2016 року, тобто після смерті останньої.

Разом з тим, як зазначено представником відповідача у відзиві на позовну заяву, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону №1952-IV та Порядку (в редакції станом на момент проведення державної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

20 липня 2016 року до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2324981200:03:003:0227, розташовану на території Вишнюватської сільради звернулася ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 як уповноважена особа останньої на підставі довіреності № 198, виданої 01 липня 2016 року секретарем виконавчого комітету Вишнюватської сільради Бондаренко С.В., з необхідним обсягом повноважень, та надала відповідачу передбачені законодавством документи, необхідні для реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Вищевказана довіреність № 198 була видана 01 липня 2016 року секретарем Вишнюватської сільради Бондаренко С .В. , яка є уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, з дотриманням ст.1 Закону України Про нотаріат , а також пп. 5 п. б ч.1 ст.38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та вимог абз.4 ч.3 ст.245 ЦК України, так як довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до діючого законодавства за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав було сформовано та зареєстровано відповідну заяву в базі даних заяв, на якій заявник - ОСОБА_3 , яка діяла від імені громадянки ОСОБА_2 , проставила власний підпис. Після цього державним реєстратором були перевірені подані заявником документи та, за відсутності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, було прийнято рішення щодо заяви, а саме про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30640356 від 26 липня 2016 року.

За результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав, державним реєстратором було відкрито розділ в Державному реєстрі прав щодо земельної ділянки кадастровий номер 2324981200:03:003:0227, розташовану на території Вишнюватської сільради, та внесено до відкритого розділу запис про реєстрацію права власності № 15587606 за суб`єктом - громадянкою ОСОБА_2 ..

Відповідно по Порядку, який діяв на той момент, після внесення відомостей до Державного реєстру прав державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення зазначеного Реєстру було сформовано інформацію з нього про державну реєстрацію прав, яка була надана у паперовій формі заявнику - ОСОБА_3 та на примірнику поданої заяви, заявником зазначені відомості про отримання документів у повному обсязі. При цьому ОСОБА_3 не повідомляла відповідача про наявність підстав для припинення її повноважень по довіреності № 198, виданої 01 липня 2016 року.

Оформлені та отримані під час проведення державної реєстрації прав документи долучено до реєстраційної справи.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №1952-IV (в редакції станом на момент проведення державної реєстрації), Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник встановлює особу заявника, що здійснюється за документом, що посвідчує таку особу. У разі подання заяви уповноваженою на те особою уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи (п.8 Порядку).

Таким чином, повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

При цьому, державний реєстратор не може вважатися таким, що порушує права третіх осіб, якщо правомірно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і вносить запис про таку реєстрацію на підставі поданих документів, необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень, та на підставі чинного законодавства.

Отже судом встановлено, що під час формування та реєстрації заяви державним реєстратором дотримано всіх діючих на момент звернення вимог закону, а саме було перевірено обсяг повноважень ОСОБА_3 , підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації чи відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень виявлено не було.

З наведеним погодився й представник позивача, надавши в судовому засіданні додаткові усні та письмові пояснення (а.с.95), вказавши, що даний спір виник в результаті недосконалості правового регулювання у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що мало місце на час виникнення спірних правовідносин, тобто, станом на липень 2016 року, оскільки державний реєстратор на той час не мав доступу до Державного реєстру актів цивільного стану та відповідно не міг побачити інформацію, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а довірена особа звернулася із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень лише 20 липня 2016 року, тобто вже після смерті останньої. Крім того, як зазначив представник позивача, на той час був відсутнім механізм належної перевірки наявності повноважень особи діяти від імені іншої особи. Довірена особа надала довіреність, посвідчену 01 липня 2016 року секретарем виконавчого комітету Вишнюватської сільради. Але такі довіреності не вносились до Єдиного реєстру довіреностей, а тому і перевірити їх через вказаний реєстр було неможливо. На даний час і першу, і другу причини виникнення конфліктної ситуації усунуто шляхом внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності. Зокрема, державним реєстраторам надано доступ до Державного реєстру актів цивільного стану, а документом, що підтверджує повноваження, є виключно нотаріально посвідчена довіреність, дійсність якої перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Системний аналіз зазначених вище норм Закону №1952-IV, Порядку та наявних матеріалів справи, дає підстави вважати, що ОСОБА_1 був обраний невірний спосіб захисту свого права, оскільки під час державної реєстрації спірної земельної ділянки порушень з боку державного реєстратора не було.

Відповідно до ч2 ст.264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Разом з тим слід зазначити, що оспорюваним реєстраційним діям передує невирішений спір про право на земельну ділянку, право власності на яку може бути визнано, якщо це не порушуватиме прав інших осіб.

Також поза увагою позивача та його представника залишилося і те, що відповідно до Розпорядження голови Розівської РДА №128 від 25 квітня 2019 року, з 01 липня 2019 року посаду державного реєстратора скорочено та з вказаного періоду Розівська РДА не здійснює повноважень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень. Вказані повноваження здійснює Розівська селищна рада Розівського району Запорізької області, до структури якої й входить державний реєстратор (а.с.106). Будь-яких уточнень чи додаткових пояснень з цього приводу позивачем чи його представником суду не надано, клопотання про залучення Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області у якості учасника справи ними заявлено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Розівської РДА про скасування запису щодо реєстрації права власності та державної реєстрації права власності в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, суд не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України.

Керуючись стст.12-13,76-81,259,263-268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )до Розівської районної державної адміністрації Запорізької області (адреса місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт.Розівка, вул.Каштанова, буд.14, код ЄДРПОУ: 20478123) про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, третя особа без самостійних вимог - Розівська районна державна нотаріальна контора Запорізької області (адреса місцезнаходження: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт.Розівка, вул.Визволителів, буд.13, код ЄДРПОУ: 25767429) , - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.М. Кущ