Рішення

від 11.02.2020 по справі 120/3731/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2020 р. Справа № 120/3731/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чванової Д.Б.

представника позивача: Кадура А.М.

представника відповідача: Кухрівського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Компанія Пластінвест"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року до суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Компанія Пластінвест" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, за вимогами якої позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 року за № 0006961415 та № 0006971415.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Компанія Пластінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Ліагро Сервіс Груп", за результатами якої було складено акт від 10.05.2019 року за № 1637/1415/31415061, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 року № 0006961415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму із штрафними санкціями 73 125 грн. та № 0006971415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму із штрафними санкціями 81 250 грн. Така позиція відповідача ґрунтується на висновках про нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ Ліагро Серівіс Груп , що стало підставою для здійснення нарахувань податку на додану вартість та податку прибуток. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованим та не відповідають дійсності, оскільки під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу надано всі первинні документи, які підтверджують реальність проведених операцій. Позивач не погоджується із посиланням відповідача на наявність кримінального провадження щодо діяльності його контрагента, оскільки вважає, що законодавство не ставить у залежність виникнення у платника права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Відтак, з метою захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 09.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

27.12.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 59311/19), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію мотивує тим що, в ході перевірки позивача з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" було виявлено порушення п. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 та п. 198.1, 198.3, п. 198.6, ст.198, п. 209.3 ст. 209 ПК України. Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено відсутність факту реального існування господарських операцій між ТОВ "Ліагро Сервіс Груп"" із ПП "Компанія Пластінвест", що зокрема, випливає із ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року у справі № 209/3986/18, якою директора ТОВ Ліагро Сервіс Груп визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України. На переконання відповідача, наданні первинні документи, виписані на ПП "Компанія Пластінвест" від ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку та бути підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат по собівартості придбаних товарів (робіт/послуг), що відображені у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. 3 огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 року за № 0006961415 та № 0006971415 правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм діючого законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ухвалою суду від 07.02.2020 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 11.02.2020 року.

11.02.2020 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, а формально складені первинні документи спрямовані на отримання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі наказу за № 2222 від 22.04.2019 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Компанія Пластінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт за № 1637/1415/31415061 від 10.05.2019 року, у висновках якого встановлено порушення ПП "Компанія Пластінвест" норм податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1, п. 134.1, ст. 134 ПК України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 58500 грн. (в т.ч. за 2016 рік в сумі 58500 грн.);

- п. 198.1, 198,3 п. 198.6, ст.198, п. 209.3 ст. 209 ПК України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 65000 грн. (за грудень 2016 року в сумі 65000 грн.).

На підставі цього акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 10.07.2019 року:

- № 0006961415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 73125 грн., з яких 58500 грн. основне зобов`язання та 14625 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0006971415 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 81250 грн., з яких 65000 грн. основне зобов`язання та 16250 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Мотиви на яких ґрунтується висновок контролюючого органу про порушення позивачем вищезазначених норм податкового законодавства полягають у непідтверджені реальності проведених господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ Ліагро Сервіс Груп .

В той же час вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у справі суд враховує таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

За визначенням, яке міститься у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Отже, з аналізу зазначених положень податкового законодавства слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Відтак, усі документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В межах розгляду даної справи судом встановлено, що в ході позапланової перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Ліагро Сервіс Груп", у зв`язку з чим не визнає сформований позивачем за наслідками таких операцій податковий кредит в сумі 65000 грн. (в т.ч. за грудень 2016 року (декларація за № 9266785756 від 18.01.2017 року) у сумі 65000 грн.) та прийшов до висновку про заниження товариством податок на прибуток суму в сумі 58500 грн. (в т.ч. за 2016 рік в сумі 58500 грн.).

Так, досліджуючи реальність здійснення господарських операцій суд встановив, що 01.09.2016 року між позивачем - ПП "Компанія Пластінвест" (Замовник) та ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" (Підрядник) було укладено договір підряду за № 01/09/2016 року, підписаний директором ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ПП "Компанія Пластінвест" Кульчицьким Є.О. з іншої сторони.

За умовами даного договору Підрядник зобов`язався виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити наступну роботу: заміну каналізаційних труб. Види та обсяги послуг, які доручаються Підряднику для виконання визначаються актом виконаних робі, який є невід`ємною частиною Договору (п.п. 1.1. - 1.2. Договору).

В умовах цього договору було відсутнє місце його виконання (проведення робіт), однак в процесі розгляду даної справи судом з`ясовано, що такі роботи мали відбуватися на орендованих позивачем складських приміщеннях в м. Тростянець Вінницької області по вул. Жовтнева, 69А, площею 80 кв. м.

Вартість послуг за даним договором складає 200000 грн., у т.ч. ПДВ 33 33,33 грн. Вартість робіт за договором включає в себе вартість всіх послуг, визначених цим договором згідно з кошторисом та акта виконаних послуг, узгодженого та підписаного обома сторонами. (п.п. 2.1. - 2.2. Договору). Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. передбачено, що розрахунки за виконані послуги будуть здійснюватись на підставі акта виконаних робіт, кошторису.

Так, ПП "Компанія Пластінвест" на підтвердження виконаних робіт за цим договором надано акт № ЛГ-120136 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний 26.12.2016 року, рахунок на оплату виконаних робіт за № ЛГ-120136 від 26.12.2016 року, а також платіжне доручення за № 61 від 29.12.2016 року про здійснення оплати за послуги по заміні каналізаційних труб в сумі 200000 грн.

Також судом встановлено, що 26.12.2016 року позивачем укладено Договір поставки № 26/12 з ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" (Постачальник), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати окремими партіями Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах визначених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна кількість товару визначається згідно з сумарною кількістю вказаною у відповідних видаткових накладних Постачальника, які з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. ціна Договору становить 190 000 грн. 00 коп. (сто дев`яносто тисяч гривень, у тому числі ПДВ 31666 грн. 67 коп. (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.)

Так, розрахунки по даному Договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в даному Договорі, рахунках або специфікаціях (п. 3.5. Договору).

В межах даного договору ПП "Компанія Пластінвест" на підтвердження умов його виконання надано видаткову накладну за № ЛГ-120224 від 26.12.2016 року на суму 190000 грн., а також платіжне доручення за № 62 від 29.12.2016 року про здійснення оплати за отриманий товар на суму 190000 грн.

За цими операціями складено податкові накладні від 26.12.2016 року за № 764 та за № 765, суми по яким включені позивачем до податкового кредиту в грудні 2016 року.

Із матеріалів справи слідує, що вищезазначені документи: договір №01/09/2016 від 01.09.2016 року, акт здачі-приймання робіт № ЛГ-120136 від 26.12.2016 року, договір поставки №26/12 від 26.12.2016 року, видаткова накладна № ЛГ-120224 від 26.12.2016 року, а також податкові накладні від ТОВ Ліагро Сервіс Груп підписані його директором ОСОБА_1.

Поряд із цим судом встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року, яка набрала законної сили 30.12.2018 року, ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (кримінальне провадження: № 32018080000000067), звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України ( у зв`язку з закінченням строків давності).

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зокрема, у вказаній ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22.12.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 , 29.04.2016 року, діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні (перереєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ "Ліагро Сервіс Груп", що в подальшому надало змогу невстановленим особам використовувати реквізити ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в наданні послуг іншим суб`єктам підприємницької діяльності в конвертації безготівкових грошових коштів в готівку та незаконному формуванню їм податкового кредиту з податку на додану вартість .

Невстановлені особи отримали можливість, використовувати реквізити ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" укладати господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" для підприємств реального сектору економіки, відображати їх дані в податковій звітності, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_1 документи податкової звітності ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" до місцевих органів Державної Фіскальної служби за місцем реєстрації.

У період з 29.04.2016 року по 13.04.2017 року, невстановлена досудовим розслідуванням особа, всупереч встановленого законами України порядку здійснення підприємницької діяльності, у порушення обов`язків суб`єкта господарювання - платника податків щодо належного ведення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської діяльності, ведення в установленому порядку обліку об`єктів оподаткування та доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, здійснювала незаконну підприємницьку діяльність, шляхом проведення оформлення безтоварних операцій щодо реалізації від імені фіктивного суб`єкта господарювання ТОВ "Ліагро Сервіс Груп" та виписувала податкові та інші первинні документи, які надавали податкову вигоду різним суб`єктам господарювання, в переліку яких значиться і ПП "Компанія Пластінвест" (код за ЄДРПОУ: 36364829).

Суд акцентує увагу, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа в дійсності вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/13301/14.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про фіктивну діяльність ТОВ Ліагро Сервіс Груп та про відсутність участі ОСОБА_1 у господарській діяльності вказаного суб`єкта господарювання. Господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та віднесені суми до складу витрат, відбулися на підставі первинних документів, виписаних у той самий період, в якому встановлено факти вчинення злочину (вересень - грудень 2016 року) та підписані саме ОСОБА_1 як директором ТОВ Ліагро Сервіс Груп , фіктивність господарської діяльності якого встановлена судовим рішенням, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Відтак, всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ "Ліагро Сервіс Груп", є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка заперечувала їх підписання.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 15.05.2018 у справі № 826/10170/17.

У свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 року у справі № 2а-1870/5800/12 зазначено, що обвинувачення особи, що підписує первинні документи від імені підприємства контрагента, у вчиненні злочинів, пов`язаних з фіктивністю підприємства, навіть за умови застосування до такої особи амністії (звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав) виключає належність таких документів встановленим вимогам законодавства та унеможливлює прийняття їх до податкового обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 14.01.2020 року по справі № 826/9337/16, який узгоджується із раніше сформованим висновком Верховного Суду України про те, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Верховний Суд звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Суд касаційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

У спірному випадку контролюючий орган послався на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Ліагро Сервіс Груп та свої доводи підтверджував не лише судовим рішенням у кримінальній справі, а й обставинами аналізу отриманої аналітичної інформації з бази даних АС "Податковий Блок" щодо ТОВ Ліагро Сервіс Груп , згідно якої дане підприємство не звітує до контролюючих органів, не виплачує доходи, не утримує податки та збори, балансова вартість основних засобів - 0 грн., працюючих осіб на підприємстві не має, що очевидно унеможливлювало реалізацію товарів та фактичне виконання робіт/послуг для ПП Компанія Пластінвест .

В даному випадку суд погоджується з доводами відповідача, що дані факти у своїй сукупності ставлять під сумнів реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Ліагро Сервіс Груп , оскільки наявність оформлених первинних документів у цьому випадку не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту та собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) у звітному періоді.

Суд зауважує, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум понесених витрат, є безпідставними.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів щодо спростування вказаних висновків.

Твердження позивача про те, що послуги по заміні каналізаційних труб у дійсності мали місце, а отриманий у ТОВ Ліагро Сервіс Груп товар в подальшому був реалізований іншій особі - ТОВ Укрспецоборудование не підтверджують тієї обставини, що відповідні послуги та отриманий товар надавався саме ТОВ Ліагро Сервіс Груп , а первинні документи були підписані його директором ОСОБА_1. Пояснення представника позивача про те, що всі первинні документи направлялися сторонами поштою і безпосереднього прямого контакту між відповідними особами, що їх підписували, не було, за відсутності прямих доказів такого, так само як і не надання усіх інших документів під час проведення перевірки (проектно-кошторисна документація, акти приймання передачі сировини, матеріалів тощо) лише додатково підтверджують небезпідставні сумніви таких операцій та їх суперечливість.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На переконання суду, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень від 10.07.2019 року за № 0006961415 та № 0006971415. Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 248, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене судом згідно ч. 3 ст. 243 КАС України 18.02.20.

Реквізити сторін:

Позивач: Приватне підприємство "Компанія Пластінвест", код ЄДРПОУ 36364829, місцезнаходження: вул. Київська, 78, оф. 14, м. Вінниця, 21000;

Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 43142454, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович