Рішення

від 03.02.2020 по справі 160/10839/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року Справа № 160/10839/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю: позивача представника позивача представника відповідача представника третьої особи Юхно І.В. Андріяші А.М. ОСОБА_1 ОСОБА_2. Малишевої А.Є. ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: фермерське господарство Днепрагропром про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: фермерське господарство Днепрагропром , у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №270138-5353-0417/1 від 28.05.2019 року, №270139-5353-0417/1 від 28.05.2019 року, №270138-5353-0417 від 28.05.2019 року, №270139-5353-0417 від 28.05.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено наступне:

- бюджетні платежі по орендній платі за зазначений період згідно договору оренди земельної ділянки №28/07/14/1-ДО від 28.07.2014 року та договору оренди земельної ділянки №14/09/15/1-ДО віл 14.09.2015 року сплачені в повному обсязі;

- бюджетні платежі з орендної плати за землю за вказаний період визначалися ДФС, отже особа платника бюджетного платежу, його призначення (визначення) та реквізити платежу з моменту реєстрації мною 01.12.2015 року фермерського господарства Дніпроагропром були надані мені співробітниками державної фіскальної служби, тому невизначеність суб`єкта зазначених платежів і стала підставою виникнення повідомлення-рішення;

- бюджетні платежі по орендній платі здійнювалася одночасно за два договори оренди №28/07/14/1-ДО та №14/09/15/1-ДО віл 14.09.2015, тому загальна сума річного платежу дорівнює 102499,51 грн, відповідно трирічного 307498,53 грн, податкове ж повідомлення-рішення винесено окремо за кожним з зазначених договорів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

29.11.2019 від позивача до суду на виконання ухвали надійшов уточнений адміністративний позов, у якому позовні вимоги позивачем викладені у наступній редакції:

-податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270138-5353-0417/1 від 28.05.2019 року скасувати частково в частині податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 117633,84 грн. (за 2017 рік у сумі 58816,92 грн. та за 2018 рік у сумі 58816,92 грн.) , податкове повідомлення -рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270139-5353-0417/1 від 28.05.2019 року скасувати частково в частині податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 87365,18 грн..(за 2017 рік у сумі 43682,59 грн. та за 2018 рік у сумі 43682,59 грн.), податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270138-5353-0417 від 28.05.2019 року про сплату орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у загальній сумі 58816,92 грн. скасувати в повному обсязі; податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270139-5353-0417 від 28.05.2019 року про сплату орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у загальній сумі 43682,59 грн. скасувати в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Справа була призначена до розгляду у судовому засіданні 23.12.2019 року о 10:30 год.

Про відкриття спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

23.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- оскільки платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа (засновник фермерського господартва), що уклала договір оренди на земельну діляку державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку;

- ФГ Днепрагропром не можна вважати платником орендної плати в розумінні п.288.2 ст. 288 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав на цю земельну ділянку;

- позивач як орендар земельних ділянок за діючими і зареєстрованими у встановленому законом порядку договорами є платником орендної плати за земельні ділянки за кадастровими номерами 1221485600:01:043:0005, 1221485600:01:043:0022.

23.12.2019 року в судове засідання з`явились позивач, представник позивача, відповідача та третьої особи. Для забезпечення права позивача надати відповідь на відзив та для надання відповідачем додаткових пояснень в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.01.2020 року о 14:30.

При цьому, суддя Дніпропетровськоого окружного адміністративного суду Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці з 27.12.2019 по 27.01.2020 року, у зв`язку з чим, судове засідання було призначено на 29.01.2020 року о 15:00.

15.01.2020 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та докази.

29.01.2020 року в судове засідання з`явились позивач, представник позивача, відповідача та третьої особи.

Для можливості дослідження матеріалів справи, об`єктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також надання сторонами додаткових доказів, в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.02.2020 року о 13:00 год.

03.02.2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

03.02.2020 року в судове засідання з`явились позивач, представник позивача, відповідача та третьої особи та підтримали раніше обрані правові позиції.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру (Держземагенством) у Дніпропетровській області укладено договори оренди земельних ділянок:

- від 28.07.2014 року №28/07/14/1-ДО. За договором оренди, ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення фермерського господарства, загальною площею 40 га, кадастровий номер 1221485600:01:043:0022, договір укладено на 28 років.

- від 14.09.2015 року №14/09/15/1-ДО. За договором оренди, ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення фермерського господарства, загальною площею 60 га, кадастровий номер 1221485600:01:043:0006, договір укладено на 28 років.

01.12.2015 року позивачем було створено фермерське господарство Дніпрагропром (код ЄДРПОУ 40149965), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису 1 203 102 0000 029376). Як платник податків фермерське господарство Дніпрагропром перебуває на обліку в Дніпровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Згідно п.1.3. Статуту фермерського господарства Днепрагропром земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а саме для ведення фермерського господарства, яка належить ОСОБА_1 на праві користування (оренди) на підставі договору оренди земельної ділянки №14/09/15/1-ДО від 14.09.2015 року, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, кадастровий номер 1221485600:01:043:0006 використовується для ведення фермерського господарства.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а саме для ведення фермерського господарства, яка належить ОСОБА_1 на праві користування (оренди) на підставі договору оренди земельної ділянки №28/07/14/1-ДО від 28.07.2014 року, укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, кадастровий номер 1221485600:01:043:0022 використовується для ведення фермерського господарства

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 28.03.2019 року №11-4-0.6-2355/2-19 надано інформацію Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровим номером 1221485600:01:043:0006, яка складає 20433,54 грн/га та 1221485600:01:043:0022, яка складає 18215,65 грн/га.

На підставі п.. 288.2 та п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачу було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 28.05.2019 року №270138-5353-0417/1 на суму 117 633,84 грн (скасовано в частині нарахувань за 2016 рік за Рішенням ДФС від 17.10.2019 року №969/К/99-00-08-05-04-14), яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за 2017-2018 роки за земельну ділянку з кадастровим номером 1221485600:01:043:0006;

- від 28.05.2019 року №270139-5353-0417/1 на суму 87365,18 грн (скасовано в частині нарахувань за 2016 рік за Рішенням ДФС від 17.10.2019 року №969/К/99-00-08-05-04-14), яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за 2017-2018 роки за земельну ділянку з кадастровим номером 1221485600:01:043:0022;

- від 28.05.2019 року №270138-5353-0417 на суму 58816,92 грн, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за 2019 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1221485600:01:043:0006;

- від 28.05.2019 року №270139-5353-0417 на суму 43682,59 грн, яким визначено грошове зобов`язання з орендної плати за 2019 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 1221485600:01:043:0022.

Вважаючи, податкові повідомлення-рішення №270138-5353-0417/1, №270139-5353-0417/1, №270138-5353-0417, №270139-5353-0417 від 28.05.2019 року протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон № 973-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 973-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Статтею 8 Закону №973-IV встановлено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону № 973-IV, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Судом встановлено, що згідно п. 2.1. договору оренди земельної ділянки від 28.07.2014 року №28/07/14/1-ДО, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області земельна ділянка передається в оренду позивачу для ведення фермерського господарства.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 14.09.2015 року №14/09/15/1-ДО, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельна ділянка передається в оренду позивачу для ведення фермерського господарства.

Крім того, судом встановлено, що протягом 2017-2018 року податкове зобов`язання з плати за вказані земельні ділянки обраховувалось та було задеклароване ФГ Днепрагропром і це не викликало заперечень з боку контролюючого органу, що підтверджується фактом прийняття контролюючим органом декларацій ФГ Дніпрагропром за 2016-2019 роки, копія яких міститься в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

При цьому, суми відповідно нарахованих та сплачених зобов`язань повністю співпадають з сумою орендної плати, яка була нарахована позивачу.

Сплата відповідних зобов`язань підтверджується копією інтегрованої картки платника - ФГ Днепрагропром за 2017-2018 роки.

ПК України, якій діє з 01.01.2011, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Згідно статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Суд приходить до висновку, що об`єктом плати за землю в розглянутих правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

В розглянутому спорі орендар передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а контролюючий орган оскаржує права фермерського господарства як землекористувача, визначаючи останнім фізичну особи орендаря, із чим пов`язує обов`язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.09.2018 року по справі №814/1005/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки , № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Враховуючи, що оренду плату за спірну земельну ділянку самостійно задекларувало ФГ Днепрагропром , суд приходить до висновку, що оскаржувані повідомлення - рішення приведуть до подвійного оподаткування, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1статті 9 КАС Українивизначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положеньстатті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписівстатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3074,99 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1509901235.1 від 31.10.2019 р.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір за в сумі 3074,99 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856), третя особа: фермерське господарство Днепрагропром (місцезнаходження: 52410, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Сурсько-Михайлівка, вул. Польова, буд. 71; код ЄДРПОУ 40149965) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270138-5353-0417/1 від 28.05.2019 року частково у загальній сумі 117633,84 грн (сто сімнадцять тисяч шістсот тридцять три гривні, 83 коп.) (за 2017 рік у сумі 58816,92 грн та за 2018 рік у сумі 58816,92 грн).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270139-5353-0417/1 від 28.05.2019 року частково у загальній сумі 87365,18 грн (вісімдесят сім тисяч триста шістдесят п`ять гривень, 18 коп.) (за 2017 рік у сумі 43682,59 грн та за 2018 рік у сумі 43682,59 грн).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270138-5353-0417 від 28.05.2019 року у загальній сумі 58816,92 грн (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять гривень, 92 коп.)

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 270139-5353-0417 від 28.05.2019 року у загальній сумі 43682,59 грн (сорок три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні, 59 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3074,99 грн. (три тисячі сімдесят чотири гривні, 99 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України складений 10 лютого 2020 року.

Суддя І.В. Юхно