Рішення

від 10.02.2020 по справі 160/11696/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Справа № 160/11696/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю:

представника позивача Приходько О.І.

представника відповідача Радіновський Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс" (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0022131411 від 30.07.2019 р., яким ТОВ "Дніпротехсервіс" було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 872937,50 грн., в тому числі 698350,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 174587,50 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями, - повністю.

В обґрунтування позову вказано, що висновки викладені в Акті ГУ ДФС №32837/04-36-14-11/30852576 від 14.06.2019 р. є помилковими, необґрунтованими та такими, що зроблені в результаті неправильного застосування норм чинного законодавства України, а прийняте на їх підставі податкове-повідомлення рішення № 0022131411 від 30.07.2019 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню повністю. Зі змісту Акту перевірки від 14.06.2019 р. № 32837/04-36-14-11/30852576 вбачається, що для перевірки підприємством надані всі необхідні первинні документи. Податковим органом не зазначено жодних порушень вимог чинного податкового законодавства України саме позивачем, а в основу покладені висновки про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагентами ТОВ Дніпротехсервіс , що є порушенням норм Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за № 1300/27745 (надалі - Порядок № 727). Відносно посилання відповідача в обґрунтування порушень податкового законодавства позивачем на те, що ТОВ ЕЙР ІНВЕСТ та ТОВ МОНТАНА-ПЛЮС є фігурантами кримінальних проваджень за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, позивач зазначає, що посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами, рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями, актами приймання-передачі, товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями, які свідчать про перерахування позивачем грошових коштів в безготівковій формі за придбані товари. Придбані товари були використані підприємством у власній господарській діяльності за основними видами своєї діяльності, - ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, які в подальшому були поставлені іншим контрагентам. Складені документи вказують на відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку, їх подальше використання у власній господарській діяльності. Отже проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів підприємства, а отже, на думку позивача, є господарськими операціями. Наявність всіх документів необхідних для ведення господарської діяльності є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту. Первинні документи, складені належним чином, надавались підприємством до перевірки, були досліджені під час перевірки, що підтверджується змістом Акту перевірки. Виписані податкові накладні, як вказує позивач, також підтверджують здійснення господарських операцій та є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ. З огляду на викладене, позивач вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справа №160/11696/19 розподілена судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 16.12.2019 р. об 11:30 год.

У підготовче судове засідання 16.12.2019 р. прибули представники сторін.

Для підготовки представником відповідача відзиву на позовну заяву, судове засідання було відкладено до 11:40 год 15.01.2020 р.

У підготовче судове засідання 15.01.2020 р. прибули представники сторін.

Представником відповідача відзиву на позовну заяву подано не було, вказано про його відсутність.

При цьому, причини відсутності відзиву, для надання якого було відкладено минуле судове засідання, представником відповідача вказані не були, причини пропуску строку подання відзиву не наведені, клопотання про надання додаткового строку для підготовки відзиву не заявлено.

Представник позивача вказав про відсутність перешкод для продовження розгляду справи.

Суд зазначає, що ним було вчинено усі передбачені КАС України дії щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, надання часу для підготовки і подання відзиву, заперечення на відзив, чим дотримані основні гарантії та принципи здійснення судочинства при розгляді даної справи.

З огляду на викладене, суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 10.02.2020 р. о 10:00 год.

У судове засідання 10.02.2020 р. прибули представники сторін.

Представник позивача вимоги позову підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача був наданий відзив на позовну заяву, без будь-яких пояснень з проводу невчасного його подання.

Оглянувши подані докази, суд дійшов висновку, що такі документи не є належними та достатніми доказами в розумінні КАС України, оскільки:

-поштове відправлення (відзив на позовну заяву), яке, як вказує представник відповідача, направлене на адресу суду, було подано ним разом з оригіналом конверту та документом під назвою чек у судовому засіданні 10.02.2020 р.

-подані докази, а саме: документ під назвою копія чеку з рукописним текстом без жодного підпису та/або печатки установи поштового зв`язку, оригінал конверту без його заклеювання та відзив на позовну заяву, у сукупності та окремо один від одного, не містять ознак поштового відправлення, ані рекомендованого з описом вкладення ані простого без опису.

-про існування надісланого поштою відзиву на позовну заяву представником відповідача суд повідомлено не було, зокрема, у попередніх судових засіданнях.

З огляду на викладене, судом не прийнято поданий на стадії розгляду справи по суті відзив на позовну заяву, з огляду на недотримання порядку та строку його подання.

В силу положень ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в даному випадку пасивні дії з боку податкового органу під час розгляду даної справи свідчать про визнання відповідачем позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 03.06.2019 р. по 07.06.2019 р. на підставі направлення від 30.05.2019 р. №3809 ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором - інспектором відділу позапланових перевірок ризикових, платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Ждановою Т.А., відповідно до пп.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п. .20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.05.2019 р. №3230-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ДНІПРОТЕХСЕРВІС (код ЄДРПОУ 30852576) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ЕЙР ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41322801) за період з 01.06.2017 р. по 31.07.2017 р., ТОВ МОНТАНА-ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41927245) за період з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 14.06.2019 р. №32837/04-36-14-11/30852576 (надалі - Акт перевірки ).

Згідно висновку, викладеному в Акті перевірки (розділ ІV), перевіркою встановлені порушення ТОВ ДНІПРОТЕХСЕРВІС п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-V1, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 698350,00 грн., а саме: липень 2017 р. - 109 940,00 грн., серпень 2017 р. - 41 900,00 грн., вересень 2017 р. - 174 380 грн., жовтень 2017 р. - 52 810,00 грн., листопад 2017 р. - 84 800,00 грн., липень 2018 р. - 133 600,00 грн., серпень 2018 р. - 100 920,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем були подані заперечення на Акт перевірки до ГУ ДФС від 17.07.2019 р. вих.№17/7-19 (вх. від 17.07.2019 р. №1017621/10), за результатом розгляду яких висновки Акту перевірки визначені такими, що є правомірними та відповідають вимогам закону (лист Про результати розгляду заперечень №86128/10/04-36-14-11 від 25.07.2019 р.).

За наслідками встановлених порушень винесено повідомлення-рішення №0022131411 від 30.07.2019 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму у розмірі 872937,50 грн., в тому числі за основними зобов`язаннями 698350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 174587,50 грн.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до ДФС України за вих. 22-8/19/1 від 22.08.2019 р. (вх. №36320/6 від 27.08.2019 р.), за наслідками розгляду якої рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №6662/6/99-00-08-05-01 від 23.10.2019 р., скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Досліджуючи дане рішення на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Згідно висновків Акту перевірки, під час перевірки встановлено, що ТОВ ДНІПРОТЕХСЕРВІС , відповідно до Договору поставки від 01.06.2017 р. №01/06-17 у червні та липні 2017 р. мало взаємовідносини з ТОВ Ейр Інвест з придбання товару (запасні частини, узли й агрегати (повний перелік наведено у акті перевірки) на загальну суму 2 782 980,00 грн., в тому числі ПДВ 463 830,00 грн.

Суми податку на додану вартість включено ТОВ Дніпротехсервіс до складу податкового кредиту у: липні 2017 року у розмірі 109 940,00 грн., серпні 2017 року - 41 900,00 грн., вересні 2017 року - 174 380,00 грн., жовтні 2017 року - 52 180,00 грн., листопаді 2017 року - 84 800,00 грн., що відповідає даним Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС.

Згідно з інформаційними базами даних ДПС та в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ Ейр Інвест зареєстровано 05.05.2017 №12741020000013495, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області (м.Тернопіль); стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку , основний вид діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ від 01.06.2017 №200339565 анульоване у зв`язку з відсутністю поставок; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) не подавався з моменту реєстрації.

В ході проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ТОВ Ейр Інвест встановлено, що товар, який в подальшому було реалізовано на ТОВ Дніпротехсервіс придбано у постачальників ТОВ Ренесанс на суму ПДВ 2 416 860,00 грн. (редуктор циліндричний) та у ТОВ Елізія на суму ПДВ 343 200,00 грн. (тихохідне колесо до редуктора).

Також, в ході проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих в СРПН встановлено, що ТОВ Ренесанс та ТОВ Елізія здійснювали придбання сигарет РhІІір Morris Gold 10 , Rothmans Demi Click , пиво Тетерів 0.5л. Рогань Веселий монах 0.5 л. термо , макуха соняшника. Тобто, зазначеними підприємствами не придбавалися товари, які ТОВ Ейр Інвест в подальшому реалізовано ТОВ Дніпротехсервіс .

Крім того, ТОВ Дніпротехсервіс , відповідно до договору поставки від 02.05.2018 №М02-05/182, у червні 2018 року мало взаємовідносини з ТОВ Монтана-Плюс з придбання товару (запасні частини, узли й агрегати (повний перелік наведено у акті перевірки) на загальну суму 1 407 120,00 грн., в тому числі ПДВ 234 520,00 грн.

Суми податку на додану вартість включено ТОВ Дніпротехсервіс до складу податкового кредиту у липні 2018 року у розмірі 133600,00 грн., серпні 2018 року - 100920,00 грн.

Згідно з інформаційними базами даних ДПС та в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ Монтана-Плюс зареєстровано 08.02.2018 №12031020000029850, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський р-н): стан платника 0 - платник податків за основним місцем обліку , основний вид діяльності 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ від 01.03.2018 №200382104 діюче: податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) не подавався з моменту реєстрації.

Згідно з проведеним аналізом інформаційних баз контролюючих органів, ТОВ Монтана-Плюс придбавало товар, який в подальшому було реалізовано на ТОВ Дніпротехсервіс у: ТОВ Перспектива Стандарт на суму ПДВ 16470,00 грн., ТОВ Захист Про на суму ПДВ 44560,00 грн., ТОВ Войс-Груп на суму ПДВ 76800,00 грн., ТОВ Монарх Інцест на суму ПДВ 23599,00 грн., ТОВ Лайтерс на суму ПДВ 16500,00 грн.

Між тим, по ланцюгу постачання зазначеними підприємствами не придбавалися товари, які ТОВ Монтана-Плюс в подальшому реалізовано ТОВ Дніпротехсервіс .

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ Ейр Інвест та ТОВ Монтана-Плюс є фігурантами кримінальних проваджень:

№32016100110000096 від 28.03.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів)) Кримінального кодексу України, зазначено, що службові особи ТОВ Буд Імперія Груп протягом 2015-2016 років, шляхом незаконного формування податкового кредиту від підприємств з ознаками фіктивності: ТОВ Лідер Промтрейд та ТОВ Бізнес Перфект Груп , ухилились від сплати податку на додану вартість на загальну суму 4 906 301,26 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, організували створення суб`єктів господарської діяльності (юридичних осіб,) зокрема, ТОВ Ейр Інвест , з метою проведення безтоварних операцій для подальшої мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору економіки та інших підприємств реального сектору економіки, які задіяні у схемі ухилення від сплати податків;

№32017041640000031 від 06.11.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) Кримінального кодексу України, зазначено, що оперативним управлінням Г`У ДФС у Дніпропетровській області в ході відпрацювання фінансово - господарської діяльності ТОВ Буд - Індустрія встановлено, що протягом 2015 - 2018 років підприємство мало взаємовідносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивності , зокрема ТОВ Монтана - Плюс , на загальну суму ПДВ понад 4 млн. грн. Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ Буд - Індустрія надає послуги з ремонту та обслуговування металургійного та гірничого обладнання, насосів. Схема протиправної діяльності службових осіб ТОВ Буд - Індустрія полягає в тому, що підприємство здійснює придбання запчастин (підшипники, кільця, болти, інше) для подальшого ремонту обладнання за готівкові кошти, без документального підтвердження та в подальшому, з метою завищення вартості придбаних запчастин та документального підтвердження їх придбання, відображають у податковій звітності неіснуючі операції з придбання вказаних запчастин від ризикових підприємств, тим самим ухиляються від сплати податків.

Наведена інформація, на думку відповідача, дає підстави для висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ Дніпротехсервіс , виписані контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених в них сум до податкового кредиту з ПДВ є безпідставними.

Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність підприємств, задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключено документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок, що первинні документи, які складені на ТОВ Дніпротехсервіс по взаємовідносинам з ТОВ Ейр Інвест та ТОВ Монтана-Плюс є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами, досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу.

Такі встановлені під час перевірки обставини мали наслідком донарахування позивачу податку з ПДВ на суму 698350,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 174 587,50 грн. у відповідності до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Суми донарахованих зобов`язань наведені у розрахунках Акту перевірки та окремо додані до податкового повідомлення-рішення розрахунок нарахування штрафних санкцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11статті201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Судом встановлено, що ТОВ ДНІПРОТЕХСЕРВІС зареєстроване як суб`єкт господарської діяльності 04.04.2000 року, номер державної реєстрації 1 224 105 0001 024340, податковий номер платника податків: 30852576, податкова адреса: 49017, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М.ДНІПРО, НОВОКОДАЦЬКИЙ Р- Н, ВУЛ. КАМ`ЯНСЬКА, БУД. 36, КВ.209.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.04.2000 р. за №95.

Станом на дату складання Акту перевірки перебувало на обліку в 467 - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ПРАВОБЕРЕЖНЕ УПРАВЛІННЯ, НОВОКОДАЦЬКА ДПІ (НОВОКОДАЦЬКИЙ Р-Н М.ДНІПРА).

ТОВ ДНІПРОТЕХСЕРВІС є платником ПДВ з 07.04.2000 р.

Основний вид діяльності КВЕД 49.41. - неспеціалізована оптова торгівля.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся позивач мав господарській відносини з закупівлі товару на умовах господарських Договорів з ТОВ ЕЙР ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 41322801), ТОВ МОНТАНА - ПЛЮС (код ЄДРПОУ 41927245).

Так, між ТОВ Дніпротехсервіс - покупець та ТОВ ЕЙР ІНВЕСТ - постачальник 01.06.2017 р. було укладено Договір постачання № 01/06-17 за яким постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

ТОВ ЕЙР ІНВЕСТ у червні-липні 2017 року було поставлено товару (редуктори, вали, колеса) на загальну суму 2782980,00 грн. в т.ч. ПДВ (463830,00 грн.), що підтверджується: рахунком-фактурою №0609/01 від 09.06.2017 року, видатковою накладною № РН- 0609/01 від 09.06.2017 року, товарно-транспортною накладною № 609/01 від 09.06.2017 р.; рахунком-фактурою №0612/01 від 12.06.2017 року, видатковою накладною № РН- 0612/01 від 12.06.2017 року, товарно-транспортною накладною № 612 від 12.06.2017 року; рахунком-фактурою №0703/02 від 03.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0703/02 від 03.07.2017 року, рахунком-фактурою №0703/03 від 03.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0703/03 від 03.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0703/02/03 від 03.07.2017 року; рахунком-фактурою №0704/03 від 04.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0704/03 від 04.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0704/03 від 04.07.2017 року; рахунком-фактурою №0704/04 від 04.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0704/04 від 04.07.2017 року, рахунком-фактурою №0704/05 від 04.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0704/05 від 04.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0704//04/05 від 04.07.2017 року; рахунком-фактурою №0705/02 від 05.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0705/02 від 05.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0705/02 від 05.07.2012 року; рахунком-фактурою №0706/02 від 06.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0706/02 від 06.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0706/02 від 06.07.2017 року; рахунком-фактурою №0707/01 від 07.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0707/01 від 07.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0707/01 від 07.07.2017 року; рахунком-фактурою №0717/11 від 17.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0717/11 від 17.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0717/11 від 17.07.2017 року; рахунком-фактурою №0718/06 від 18.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0718/06 від 18.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0718/06 від 18.07.2017 року; рахунком-фактурою №0719/05 від 19.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0719/05 від 19.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0719/05 від 17.07.2017 року; рахунком-фактурою №0720/05 від 20.07.2017 року, видатковою накладною № РН- 0720/05 від 20.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0720/05 від 20.07.2017 року; рахунком-фактурою №0721/03 від 21.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0721/03 від 21.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0721/03 від 21.07.2017 року; рахунком-фактурою №0724/04 від 24.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0724/04 від 24.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0724/03 від 24.07.2017 року; рахунком-фактурою №0726/02 від 26.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0726/02 від 26.07.2017 року, товарно-транспортною накладною № 0726/02 від 26.07.2017 року; рахунком-фактурою №0727/03 від 27.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0727/03 від 27.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0727/03 від 27.07.2017 року; рахунком-фактурою №0728/01 від 28.07.2017 року, видатковою накладною № РН-0728/01 від 28.07.2017 року, товарно-транспортною накладною №0728/01 від 28.07.2017 року.

В подальшому цю продукцію реалізовано:

ПАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча , що підтверджується рахунком № 31 від 30.06.2017 року, видатковою накладною № 35 від 30.06.2017 року, довіреність № 424 від 16.06.2017 року, товарно-транспортна накладна № Р35 від 30.06.2017 року; рахунком № 33 від 21.07.2017 року, видатковою накладною № 41 від 21.07.2017 року, довіреність № 429 від 12.07.2017 року, товарно-транспортна накладна № Р41 від 21.07.2017 року; рахунком № 36 від 22.08.2017 року, актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) №31 від 22.08.2017 року, товарно-транспортна накладна № 31 від 05.06.2017 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №33 від 22.08.2017 року, товарно-транспортна накладна № 33 від 19.06.2017 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №36 від 22.08.2017 року, товарно- транспортна накладна № 36 від 30.06.2017 року; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 39 від 22.08.2017 року, товарно-транспортна накладна № 39 від 10.07.2017 року; рахунком № 37 від 22.08.2017 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 44 від 22.08.2017 року, товарно-транспортна накладна № 44 від 22.08.2017 року, рахунком № 42 від 20.09.2017 року, видатковою накладною № 52 від 20.09.2017 року, довіреністю № 670 від 18.09.2017 року, товарно-транспортною накладною № Р52 від 20.09.2017 року;

ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , що підтверджується рахунком № 32 від 14.07.2017 року, видатковою накладною № 40 від 14.07.2017 року, довіреність № 02034 від 10.07.2017 року, товарно-транспортна накладна № Р40 від 14.07.2017 року; рахунком № 39 від 08.09.2017 року, видатковою накладною № 49 від 08.09.2017 року, довіреність № 02752 від 31.08.2017 року, специфікацією № 10 від 15.05.2017 року, товарно-транспортна накладна № Р49 від 08.09.2017 року; рахунком № 45 від 27.09.2017 року, видатковою накладною № 55 від 27.09.2017 року, довіреність № 03151 від 26.09.2017 року, товарно-транспортна накладна № Р55 від 27.09.2017 року; рахунком № 47 від 12.10.2017 року, видатковою накладною № 58 від 12.10.2017 року, довіреністю № 03323 від 10.10.2017 року, товарно-транспортною накладною № Р58 від 12.10.2017 року.

ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , що підтверджується рахунком № 35 від 17.08.2017 року, видатковою накладною № 45 від 17.08.2017 року, товарно- транспортна накладна № Р45 від 17.08.2017 року; рахунком № 46 від 29.09.2017 року, видатковою накладною № 56 від 29.09.2017 року, товарно-транспортною накладною № Р56 від 29.09.2017 року;

ПАТ Північний гірничо-збагачувальний комбінат , що підтверджується рахунком № 34 від 27.07.2017 року, видатковою накладною № 42 від 27.07.2017 року, довіреність № 01281 від 18.07.2017 року товарно-транспортна накладна № Р42 від 27.07.2017 року; рахунком № 40 від 08.09.2017 року, видатковою накладною № 50 від 08.09.2017 року, довіреність № 01814 від 07.09.2017 року товарно-транспортною накладною № Р50 від 08.09.2017 року; рахунком № 41 від 08.09.2017 року, видатковою накладною № 51 від 08.09.2017 року, довіреністю № 01815 від 07.09.2017 року товарно-транспортною накладною № Р51 від 08.09.2017 року.

Поставлена продукція оплачена позивачем на користь ТОВ ЕЙР-ІНВЕСТ частково на суму 2001740,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1245 від .06.2017 року, № 1255 від 10.07.2017 року, № 1265 від 25.07.2017 року, № 1266 від .07.2017 року, № 1267 від 27.07.2017 року, № 1277 від 03.08.2017 року, № 1282 від 07.08.2017 року, № 1284 від 09.08.2017 року.

Залишок у розмірі 781240,00 грн. оплачено на умовах:

Договору про відступлення права вимоги № Д18-п від 18.08.2017 р. платіжним дорученням № 1290 від 22.08.2017 року;

Договору про відступлення права вимоги №Л-21/08 від 21.08.2017 року платіжним дорученням № 1291 від 22.08.2017 року;

Договору про відступлення права вимоги №Р- 3108/17 від 31.08.2017 року платіжним дорученням № 1297 від 31.08.2017 року.

Транспортування відбувалось за допомогою послуг перевізника - ТОВ Виробничо- комерційне підприємство Укрпромпостач згідно Договору про надання транспортних послуг ТП №30/16 від 30.12.2016 р.

Також, між ТОВ Дніпротехсервіс - покупець та ТОВ МОНТАНА-ПЛЮС - постачальник 02.05.2018 року було укладено Договір постачання № М02-05/182 за яким постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

ТОВ МОНТАНА-ПЛЮС у червні 2018 року було поставлено товару (редуктори) на загальну суму 1407120,00 грн. в т.ч. ПДВ (234520,00 грн.), що підтверджується: рахунком № 2 від 01.06.2018 року, видатковою накладною № 2 від 01.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 2 від 01.06.2018 року; рахунком № 32 від 04.06.2018 року, видатковою накладною № 32 від 04.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 32 від 01.06.2018 року; рахунком № 17 від 05.06.2018 року, видатковою накладною № 17 від 05.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 17 від 05.06.2018 року; рахунком № 18 від 06.06.2018 року, видатковою накладною № 18 від 06.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 18 від 06.06.2018 року; рахунком № 19 від 07.06.2018 року, видатковою накладною № 19 від 07.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 19 від 07.06.2018 року; рахунком № 1 від 08.06.2018 року, видатковою накладною № 1 від 08.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 1 від 08.06.2018 року; рахунком № 20 від 08.06.2018 року, видатковою накладною № 20 від 08.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 20 від 08.06.2018 року; рахунком № 21 від 08.06.2018 року, видатковою накладною № 21 від 08.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № 21 від 08.06.2018 року.

В подальшому цю продукцію реалізовано:

ПАТ Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат , що підтверджується рахунком № 38 від 08.06.2018 року, видатковою накладною № 44 від 08.06.2018 року, довіреністю № 02025 від 05.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р44 від 08.06.2018 року; рахунком № 39 від 11.06.2018 року, видатковою накладною № 45 від 11.06.2018 року, довіреність № 02026 від 05.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р45 від 11.06.2018 року; рахунком № 46 від 05.07.2018 року, видатковою накладною № 56 від 05.07.2018 року, довіреністю № 02340 від 02.07.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р56 від 05.07.2018 року;

ПАТ Дніпровський металургійний комбінат , що підтверджується рахунком № 43 від 19.06.2018 року, видатковою накладною № 50 від 19.06.2018 року, довіреність № 401/04 від 14.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р50 від 19.06.2018 року; рахунком № 44 від 26.06.2018 року, видатковою накладною № 51 від 26.06.2018 року, довіреністю № 434/04 від 22.06.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р51 від 26.06.2018 року; рахунком № 63 від 23.08.2018 року, видатковою накладною № 78 від 23.08.2028 року, довіреністю № 682/04 від 22.08.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р78 від 23.08.2018 року;

ПАТ Центральний гірничо-збагачувальний комбінат , що підтверджується рахунком №47 від 05.07.2018 року, видатковою накладною №57 від 05.07.2018 року, довіреність № 01901 від 27.06.2018 року, товарно-транспортною накладною №Р57 від 05.07.2018 року;

ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь , що підтверджується рахунком № 51 від 30.07.2018 року, видатковою накладною № 62 від 30.07.2018 року, довіреністю № 1661 від 23.07.2018 року, товарно-транспортною накладною № Р62 від 30.07.2018 року.

Поставлена продукція оплачена позивачем на користь ТОВ МОНТАНА-ПЛЮС частково на суму 375890,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1543 від 03.07.2018 року, № 1544 від 05.07.2018 року, № 1556 від 17.07.2018 року.

Залишок суми сплачений на умовах:

Договору про відступлення права вимоги № 04/10/1-18 від 04.10.2018 року згідно платіжного доручення № 1660 від 04.10.2018 року;

Договору про відступлення права вимоги №М-012019 від 29.01.2019 року згідно платіжних доручень № 1901 від 29.01.2019 року, № 1914 від 01.02.2019 року;

Договору про відступлення права вимоги №СГ26/02-19 від 26.02.2019 року платіжними дорученнями № 1958 від 28.02.2019 року, № 1959 від 28.02.2019 року, № 1992 від 11.03.2019 року, № 1993 від 11.03.2019 року, № 1997 від 12.03.2019 року, № 2046 від 01.04.2019 року, № 2047 від 01.04.2019 року.

Транспортування відбувалось за допомогою послуг перевізника - ТОВ Виробничо- комерційне підприємство Укрпромпостач згідно Договору про надання транспортних послуг № ТП №30/16 від 30.12.2016 року.

Позивачем також надані до суду Договори оренди нежилих приміщень № 01/1-17 від 03.01.2017 року та № 01/1-18 від 01.01.2018 року, якими підтверджується використання нежилого приміщення 300 м.кв. за адресою 49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 35-А з метою ведення господарської діяльності.

Перелічені вище первинні документи надані позивачем до суду у повному обсязі, недоліки їх складання судом не встановлені.

Суд зазначає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (надалі - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Із змісту статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов`язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час судового розгляду справи судом були досліджені первинні документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, перелік яких наведено вище.

Наявність означених документів відповідачем не спростовується, недоліків їх складання не зазначено.

Про надання позивачем первинних документів до перевірки зазначено в Акті перевірки (розділ ІІІ).

Судом встановлено, що єдиним аргументом наявності виявлених порушень з боку позивача, податковий орган вказує на дані контрагентів, та контрагентів останніх по ланцюгу постачання, які окремо або в сукупності свідчать про недобросовісність вказаного кола осіб.

При цьому, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт надання позивачем товарів та розрахунки за такі товари підтверджені вказаними вище первинними документами підприємства, наданими до суду і які були досліджені під час судового розгляду справи.

Також підтверджено документально подальший рух придбаного позивачем товару.

Суд зазначає, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Такі посилання податкового органу не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Натомість контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів та ін. обставин, які мають значення.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкового органу стосовно фіктивності контрагента та нереальності фінансово-господарських відносин зі спірними контрагентами не можуть бути вичерпними доказами нереальності операцій, за які позивач має нести негативні наслідки.

Також суд зазначає, що позивач є відокремленою самостійною юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Викладені висновки підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи відповідача про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірними контрагентами мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

Таких доказів відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З викладеного слідує висновок, що посилання податкового органу лише на наявність кримінальної справи, встановлених під час досудового розслідування обставин, не є належними доказами у даній справі у розумінні положень КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 чітко висловив позицію, згідно якої критично ставиться до формального з`ясування обставин у справі. Тому ігнорування встановлених судом фактів, які мають значення для даної справи, є недопустимим. Суд, аналізуючи встановлені обставини, надає оцінку саме змісту досліджуваного вироку.

Така правова позиція, серед іншого, підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, де вказано, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд зазначає, що податковий орган, посилаючись на обставин, що зазначені в ухвалах судів (Шевченківського районного суду м.Києва, Жовтневого районного суду мДніпра) номери судових справи і проваджень не вказує, результати розгляду кримінальних справ, які наведені відповідачем у Акті перевірки станом на поточну дату, до суду не надійшли.

З наведених податковим органом даних, які мотивують встановлені порушення, за наслідками проведеної перевірки, не вбачається прямого чи опосередкованого зв`язку позивача та спірними особами у періоді, що перевірявся та на підставі господарських угод, які вчинялися, слідовно такі обставини не можуть бути визнані судом преюдиціальними при вирішенні даної справи по суті, а такі посилання податкового органу, такими, що доведені у встановленому законом порядку.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Окрім того, в силу приписів ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу податкової служби про нереальність (нікчемність) вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, правова позиція суду в тому, що обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, встановленого законом порядку проведення перевірки, отримання податковим органом даних, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Суд зазначає, що конкретних та деталізованих порушень з боку позивача з приводу провадження господарської діяльності зі спірними контрагентами, які б беззаперечно вказували на наявність порушень платником податку (позивачем) норм податкового законодавства, відповідачем не наведено.

Вчинення порушень безпосередньо позивачем Акт перевірки не містить. Таких порушень, також, не встановлено під час судового розгляду справи.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини, надані документи та їх зміст, свідчать про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів, відповідно до первинних документів при проведенні господарської діяльності.

За таких обставин, висновки податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого правового підтвердження.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірність податкового повідомлення-рішення під час судового розгляду справи, не доводив, тому суд, з огляду на положення, закріплені ч. 4 ст. 159, ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку, що такі пасивні дії з боку податкового органу під час розгляду даної справи свідчать про визнання ним позову та вирішував справу на підставі наявних у справі доказів.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд не вбачає правових підстав для визначення позивачу сум податкових зобов`язань і штрафу за результатами проведеної перевірки на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку із чим останнє підлягає скасуванню, позов, - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0022131411 від 30.07.2019 року, яким ТОВ "Дніпротехсервіс" було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 872 937,50 гривень, в тому числі 698 350,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 174 587,50 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями - повністю.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс" документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13094,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 лютого 2020 року.

Суддя (підпис) В.С. Віхрова

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Ю.Ю. Ковтун

17.02.2020

Рішення не набрало законної сили 17 лютого 2020 р.

Суддя В.С. Віхрова