Ухвала

від 18.02.2020 по справі 160/832/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 лютого 2020 року Справа № 160/832/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) об`єкта, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченко, буд. 22-А Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 36893120) до повного усунення порушень.

Крім того, у вказаній позовній заяві позивач висловив клопотання, в якому просив суд встановити у судовому рішенні спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання зупинити експлуатацію об`єкта, а саме: будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Шевченко, буд. 22-А Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 36893120) до повного усунення порушень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування - залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2102,00грн.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року була отримана представником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області Січкаруком О.О. 03 лютого 2020 року, що підтверджується розпискою останнього, наявною в матеріалах справи.

06 лютого 2020 року до суду від представника позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач заявляє клопотання щодо відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору, або про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування означеного клопотання позивачем вказано, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету України. Так, кошторисом на 2020 рік Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області видатки по загальному фонду державного бюджету по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки (сплата судового збору) не були передбачені. Відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Також позивач наголошує, що звертається до суду за захистом життя та здоров`я людей і посилається на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №804/2659/18, як на підставу для задоволення заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, а також просить суд у разі відмови у задоволенні цього клопотання продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Розглянувши клопотання представника позивача в частині щодо відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що означене клопотання не підлягає задоволенню судом, з огляду на нижченаведене.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту д).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Приписам ч.1 ст.133 КАС України кореспондують положення ст.8 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів вказаної норми відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення позивача від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Суд зауважує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Питання оцінки, достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд, розглядаючи клопотання та ухвалюючи рішення, вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тобто наведеною статтею передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення позивача від сплати судового збору.

Розглядаючи клопотання про звільнення від оплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, суд, зокрема, звертає увагу на обґрунтованість зазначених у клопотаннях підстав для їх задоволення, наявність доказів ужиття посадовими особами позивача заходів, спрямованих на отримання фінансування для реалізації повноважень стосовно представництва інтересів суб`єкта владних повноважень у судах.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щороку затверджується відповідним кошторисом.

Суд бере до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, тому невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися обґрунтованою підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 25.02.2016 року у справі №826/16796/14.

Посилання позивача на тяжкий матеріальний стан є безпідставними, з огляду на те, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2018р. у справі №815/4575/15 (касаційне провадження № К/9901/47962/18).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом України неодноразово (в ухвалах від 02.08.2017 року у справі №922/2163/16, від 09.11.2017 року у справі №826/14844/15, від 27.07.2017 року у справі №804/2895/16) висловлювалась позиція, згідно з якою відсутність коштів у бюджетної організації не є обставиною, яка зумовлює необхідність відстрочення судового збору.

Також слід зазначити, що судом не може бути прийнято до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016р. у справі №804/2659/18, якою, як зазначає позивач, задоволено клопотання податкового органу про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із обмеженим фінансуванням державної установи, з огляду на те, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №804/2659/18 відсутня ухвала Верховного Суду України від 25.02.2016р., на яку посилається позивач.

Враховуючи вищенаведене, у адміністративного суду відсутні підстави для відстрочення позивачеві сплати судового збору або звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, а посилання позивача на відсутність (недостатність) коштів на сплату судового збору не приймається судом до уваги з вищенаведених підстав. При цьому, судом враховується, що, у даному випадку, подаючи позов, позивач діє як суб`єкт владних повноважень, а тому суд не знаходить підстав для задоволення зазначеного клопотання та відстрочення сплати судового збору позивачу або звільнення його від сплати судового збору з причин відсутності (недостатності) у нього коштів на сплату судового збору.

Також суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача в частині щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, з огляду на таке.

Так, ч.2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому згідно з ч.5 ст.121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Водночас, у поданому позивачем клопотанні про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви взагалі не зазначено на який саме термін останній просить продовжити цей строк і чи наявні обґрунтовані підстави вважати, що у такий строк позивач зможе усунути недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір за її подання. Жодних доказів на підтвердження виникнення у позивача об`єктивної можливості усунути вказані недоліки у найближчий час, як-то доказів вирішення питання щодо виділення відповідного фінансування на сплату судового збору чи розгляду питання відносно перерозподілу наявних кошторисних призначень тощо, позивачем надано не було.

За наведених обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача в частині щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином, станом на 18 лютого 2020 року, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 27 січня 2020 року та не усунув недоліки позовної заяви у визначений судом строк, оригінал документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2102,00грн. не надав.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з ч.5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 27 січня 2020 року та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області і додані до неї документи слід повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору або звільнення від сплати судового збору, або про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви - відмовити.

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Комунального закладу освіти "Солонянський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу «Золотий півник» Солонянської селищної ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова