Рішення

від 17.02.2020 по справі 240/12218/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12218/19

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Управління Держпраці у Житомирській області до Малого приватного підприємства "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС" про застосування заходів реагування,

встановив:

11 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Управління Держпраці у Житомирській області із позовом до Малого приватного підприємства "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС", у якому просить застосувати заходи реагування у сфері охорони праці з підстав виявлення під час проведеної перевірки відповідача порушення вимог законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав що за результатами проведеної перевірки дотримання відповідачем вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, виявлені порушення, що створюють загрозу життю працівників підприємства, що є підставою для застосування до відповідача заходів реагування.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

13 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.29-30). В якому відповідач зазначає, що не погоджується з адміністративним позовом Управління Держпраці у Житомирській області та вважає його необґрунтованим та таким, що порушує права третіх осіб, а відтак не підлягає задоволенню. Так, в акті перевірки суб`єкта господарювання від 29 листопада 2019 року №1837/07-0115 та приписі від 29 листопада 2019 року зазначено, що перевірка проводилась за місцезнаходженням юридичної особи за адресою: АДРЕСА_1 , за якою і виявлено низку порушень. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки за вищезгаданою адресою знаходиться житлова квартира у багатоповерховому будинку, будь якої виробничої діяльності за цією адресою відповідач ніколи не здійснював, та за цією адресою контролюючими органами не перевірявся.

Крім того, відповідачем у відзиві зазначено, що на час проведення перевірки МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» не мало у своїй власності, користуванні, в оперативному управлінні, а також, не використовувало у своїй виробничій діяльності значені в акті перевірки активи, а саме: комплектну трансформаторну підстанцію (КТП-630), щодо якої зазначені порушення у пунктах 1, 6, 7, 8, 9 припису; повітряну лінію електропередач, щодо якої зазначені порушення у пунктах 2, 4 припису; котельню з паровим котлом КП-300, щодо якої зазначені порушення в пунктах 13, 14, 17 припису; заточний верстат « Rebir» , щодо якого зазначені порушення у пункті 3 припису; компресор ODWERK TOF 1190 №0319401190, щодо якого зазначені порушення у пунктах 11, 12, 14 припису.

Відповідач у відзиві зазначив, що вищезазначені майнові активи, перебувають у власності Приватного підприємства «Лєопласт" за його юридично та фактичною адресою по АДРЕСА_2 Карла Лібкнехта, 141А, що у місті Коростені, та внесені до статутного капіталу цього підприємства, де по факту, уповноважені особи Управління Держпраці у Житомирській області, 25 листопада 2019 року здійснювали перевірку.

За даною адресою, у складі інших будівель та споруд, перебуває металевий ангар складу та побутове приміщення, які МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» використовувало за договором позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року, укладеним між МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» та ПП «Лєопласт» , для складування будівельних матеріалів та для найманих працівників.

У зв`язку із закінченням терміну дії вищезазначеного договору позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року, приміщення металевого ангару складу та побутове приміщення (роздягальня для працівників) 30 грудня 2019 року були повернуті позикодавцю - ПП «Лєопласт» згідно акта приймання - передачі від 30 грудня 2019 року.

Крім того, 31 грудня 2019 року у зв`язку із закінченням строку дії тимчасових трудових договорів були звільнені усі працівники підприємства (3 чоловіки).

Отже, станом на 1 січня 2020 року на підприємстві відсутні наймані працівники, керівник підприємства виконує свої обов`язки на загальних засадах без отримання заробітної плати, сплати соціальних внесків.

Станом на 1 січня 2020 року МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» зупинило свою виробничу діяльність.

Під час проведення перевірки керівником МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» була надана затребувана представниками Держпраці документація: відомості обліку майна, яке є у власності підприємства та використовується у виробничий діяльності, паспорти на обладнання, договори позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року, вся кадрова документація трудових відносин працівників, тощо.

Таким чином, відповідач вказує, що Держпраці поклав на нього обов`язок усунути порушення щодо виробничих активів, до яких МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» не має ніякого відношення та не використовує у своїй виробничій діяльності.

Уповноважені представники Держпраці були обізнані, щодо майнових активів ПП «Лєопласт» , оскільки напередодні 12 листопада 2019 року ті ж самі особи здійснювали планову перевірку на ПП «Лєопласт» , яка пройшла без будь-яких зауважень з боку Держпраці.

Стосовно усунення порушень, які стосуються МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» , то відповідачем у відзиві зазначено, що усі порушення, що зазначені у приписі усунуті у повному обсязі. На даний час, на підприємстві відсутні наймані працівники та виробничо-технічна база. Виробнича діяльність підприємства фактично зупинена.

Крім того, позивач, просить у позові вирішити питання щодо робіт, які МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» ніколи не виконувало, окрім робіт на висоті, та майна, що належить іншій юридичній особі - ПП «Лєопласт» , яка не є стороною у цьому судовому провадженні.

20 січня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.65-66). У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що акт планової перевірки відповідача від 29 листопада 2019 року №1837/07-0115 дійсно містить інформацію про юридичне а не фактичне місцезнаходження відповідача, так як зазначення саме юридичної адреси передбачено вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , Житомирська АДРЕСА_3 11500.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача спростовуються наявністю вимоги закону щодо внесення до акту перевірки та припису інформації про місцезнаходження юридичної особи, а не про місце здійснення заходу державного нагляду (контролю).

У своєму відзиві відповідач наголошує на тому, що усі майнові активи, які є предметом судового спору, перебувають у володінні ПП «Лєопласт» , однак жодних підтверджуючих тому документів до суду не надав.

Так, відповідач зазначає, що позивач використовував майно ПП «Лєопласт» на підставі договору позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року для складування будівельних матеріалів та побутових потреб найманих працівників, але при цьому відповідач наголошує, що у зв`язку із закінченням строку дії договору позики повернув ПП «Лєопласт» , а тому фактично порушення охорони праці та промислової безпеки не стосуються відповідача.

Дане твердження не відповідає дійсності з таких підстав:

- відповідач стверджує, що припинив відносини, оформлені договором позики та повернув майно іншому суб`єкту господарювання 30 грудня 2019 року, тобто вже після проведеного заходу державного нагляду, а отже майнові активи на момент здійснення заходу державного нагляду були у користуванні відповідача;

- відповідач стверджує, що 31 грудня 2019 року у зв`язку з закінченням дії тимчасових трудових договорів були звільнені усі наймані працівники підприємства (3 особи), однак при цьому додає до відзиву витяг з протоколу засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 2 грудня 2019 року №291, згідно якого один найманий працівник успішно пройшов навчання з охорони праці. Крім того, додає до відзиву договір-рахунок від 2 грудня 2019 року №6943/7, укладеним з ОКП «Обласний учбово-курсовий комбінат житлово-комунального господарства» Житомирської обласної ради, та пояснює, що навчання будуть проведені у період з 8 січня 2020 року до 14 січня 2020 року.

Більше того, відповідач долучає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 21 грудня 2019 року на роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, де відповідач зазначає, що на підприємстві існують 6 робочих місць, на яких існує ризик виникнення травм: 2 (два). Також дана декларація містить відомості про те, що директор, технічний директор, начальник цеху та два вивантажувача блоків пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці та промислової безпеки. Зазначена декларація була зареєстрована в Управлінні 9 січня 2020 року за №02-20.

Також, відповідач наголошує, що станом на 1 січня 2020 року зупинив свою виробничу діяльність, однак при цьому разом з відзивом надає до суду декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 16 грудня 2019 року на роботи в діючих установках в діючих електроустановках напругою понад 1000В (до 10 кВ включно), а також декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 21 грудня 2019 року на роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Відповідач стверджує, що посадовими особами Управління 12 листопада 2019 року було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) у ПП «Лєопласт» , за результатами якого головними інспекторами зафіксовано, ПП «Лєопласт» з січня 2010 року не провадить виробничої діяльності, не має найманих працівників, а керівник підприємства є у свою чергу засновником підприємства та виконує свої обов`язки на добровільних засадах без сплати заробітної плати та соціальних внесків. Крім того, керівник ПП "Лєопласт", у свою чергу, перебуває на посаді технічного директора МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» , що підтверджується вищезазначеними деклараціями відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Крім того, ПП «Лєопласт» повідомив Управління, що усе майно підприємства на підставі договору позики від 5 січня 2010 року перебуває в оперативному управлінні іншої юридичної особи - МПП «АТЛАНТ- БУДСЕРВІС» .

Вищезазначене підтверджується наданим ПП «Лєопласт» листом від 4 жовтня 2019 року №01/10-2019 та договором позики від 5 січня 2010 року, що додавався до цього листа.

Відповідач стверджує, що посадовим особам Управління була надана затребувана ними документація, окрім договору позики від 5 січня 2010 року, що був укладений між ПП «Лєопласт» та відповідачем, строк дії якого закінчується 30 грудня 2020 року, що у свою чергу підтверджує, що відповідач намагається ввести в оману, як Управління, так і суд.

Крім того, предметом договору позики від 5 січня 2010 року, що був укладений між ПП «Лєопласт» та відповідачем, є абсолютно ті ж самі складські та побутові приміщення, які зазначені, у договорі позики від 7 січня 2017 року, який був укладений між відповідачем та ПП «Лєопласт» .

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з направленням на проведення перевірки №1837/07 від 22 листопада 2019 року та на підставі наказу №2143 від 22 листопада 2019 року посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області було проведено планову перевірку Малого приватного підприємства "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС' на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки складено акт від 29 листопада 2019 року №1837/07-0115, за висновками якого Мале приватне підприємство "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС' допущено наступні порушення, які створюють загрозу життю працівників підприємства:

- щит РУ - 0,4 кВ - не прибраний від пилу та бруду, що є порушенням вимог пункту 7.3.26 НПАОП-40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС) (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- щит РУ - 0,4 кВ - відсутні бірки на кабельних лініях з відповідними позначками (марка, напруга, переріз, номери або найменування ліній), відсутня електрична схема, що є порушенням вимоги пункту 8.7.1. НПАОП-40.1-1.21-98 «Правила безпечної V експлуатації електроустановок споживачів» (ПБЕЕС) (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- на заточному верстаті « Rebir» відсутні кінцеві вимикачі зблоковані з пуском верстата, що є порушенням вимоги пункту 1.10, Розділу II НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- Кабелі 0,4кВ не захищені від механічних пошкоджень, що є порушенням вимоги абзацу 2 пункту 8.7.1. Розділу VIII НПАОП-40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (ПБЕЕС) (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- Місця для підключення до електричної мережі переносних електроінструментів не підписано відповідним чином, що є порушенням вимог пункту 1.3 розділу II НПАОП 0.00- 1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- КТП №633 (630 кВ) не пройшов технічне посвідчення після експлуатації 25 років, що є порушенням пункту 1.1.7 НПАОП 40.1-1.21-98, пункту 21 ПКМУ №687 від 26 травня 2004 року, ГОСТ 11677-89 (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- в баку трансформатора наявна течія оливи, що є порушенням пункту 1.1.6 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- відсутній акт проведення посвідчення стану безпеки електроустановки КТП №633, що є порушенням пункту 8.2 НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- суб`єкт господарювання не отримав декларацію на проведення робіт в електроустановках напругою понад 1000 В (стаття 21 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- суб`єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки на висоті понад 1.3 м, не отримавши декларацію відповідності матеріально - технічної бази (стаття 21 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- cуб`єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки, експлуатуючи сосуд під тиском, компресор ODWERK ТОF 1190, №0319401190 без відповідного дозволу (стаття 21 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- відсутня експертиза на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України, на іноземне виробництво компресора ODWERK ТОF 1190, №0319401190, що є порушенням вимог статті 21 Закону України «Про охорону праці» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- відсутній технічний паспорт на опалювальний котел, що є порушенням пункту 1 розділу IV НПАОП 0.00-1.81-18 «Правила охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- працівники не пройшли навчання з охорони праці щодо роботи з обладнання під тиском, що є порушенням пункту 1 розділу VII НПАОП 0.00-1.81-18 «Правила охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- не проведене навчання на виконання робіт на висоті, що є порушенням пункту 1.3 НПАОП 0.00-1.15-07 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- працівники не пройшли планове навчання з електробезпеки пункту 2.1.1. НПАОП-40.1-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ПБЕЕС) (стаття 13 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці");

- суб`єкт господарювання експлуатує паровий котел КП-300 підвищеної небезпеки не отримавши відповідного дозволу (стаття 21 Закону України №2694-ХІІ "Про охорону праці") (а.с.9-16).

Вважаючи вказані порушення такими, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ "Про охорону праці" (далі - Закон України №2694-ХІІ, зі змінами та доповненнями) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 5 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон України №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

У силу приписів статті 4 Закону України №2694-XIІ державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України №2694-XII умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України №2694-XII роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частиною 3 статті 13 Закону України №2694-XII визначено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно з пунктом 7 статті 7 Закону України №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно абзацу першого частини 5 статті 4 Закону України №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

У розумінні частини 1 статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 18 Закону України №2694-XII працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Крім того, статтею 21 Закону № 2694-XII, яка регулює питання додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об`єктів і засобів виробництва, передбачено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Однак, як вбачається з акту перевірки №1837/07-0115 від 29 листопада 2019 року, вищезазначені норми Закону України №2694-XII МПП "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС" дотримані не були.

В силу правил статті 39 Закону України "Про охорону праці" передумовою заборони, зупинення, припинення, обмеження експлуатації підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуску та експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт є створення суб`єктом господарювання загрози життю.

Це відповідає, зокрема, принципу державного нагляду (контролю), закріпленому статтею 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якого такий нагляд здійснюється виходячи із пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини.

Отже, підставою для застосування відповідних заходів реагування є порушення суб`єктом господарювання законодавства про охорону праці, яке створює загрозу життю та здоров`ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України №2694-XII державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

За приписами абзацу п`ятого статті 39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Загроза життю та здоров`ю працівників - виникнення умов, за яких подальше продовження виконання робіт або експлуатація об`єкта, машин і механізмів несе ризик спричинення внаслідок цих умов фізичної шкоди працівникові, в тому числі такої, яка може призвести до смертельних наслідків.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування до відповідача заходів реагування, суд виходить, зокрема, з того, що згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 27 Конституції України, обов`язок держави - захищати життя людини.

Згідно з частини 3 статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що виконуючи роботи підвищеної небезпеки та експлуатуючи машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки без відповідного дозволу та без проходження працівниками, зайнятими на цих роботах, відповідного інструктажу та навчання, відповідач створює небезпечні умови для роботи своїх працівників, а тому суд переконаний, що виявлені порушення законодавства про охорону праці спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей.

Однак, відповідачем, доказів того, що порушення, зафіксовані у акті перевірки, були усунуті у повному обсязі, до суду надано не було.

Щодо тверджень відповідача про те, що перевірене устаткування належить не МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» , а ПП «Лєопласт» . Договір позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року, укладений між МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» та ПП «Лєопласт» припинив свою дію і майно було повернуте 30 грудня 2019 року ПП «Лєопласт» , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» уклало з ПП «Лєопласт» договір позики складських та побутових приміщень від 7 січня 2017 року, який припинив свою дію 30 грудня 2019 року.

Між МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» та ПП «Лєопласт» укладений також договір від 5 січня 2010 року, термін дії якого закінчується 30 грудня 2020 року. Договір позики від 5 січня 2010 року аналогічний за змістом договору від 7 січня 2017 року, тобто предметом договору позики від 5 січня 2010 року, що був укладений між ПП «Лєопласт» та МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» , є ті ж самі складські та побутові приміщення, які зазначені, у договорі позики від 7 січня 2017 року.

Отже, суд приходить до висновку, що твердження МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» не відповідають дійсності, МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» продовжує використовувати орендоване устаткування, не усунувши виявлені під час перевірки порушення.

Суд дійшов висновку, що роботодавець МПП «АТЛАНТ-БУДСЕРВІС» створює небезпечні умови для роботи своїх працівників, а тому суд переконаний, що виявлені порушення законодавства про охорону праці спричиняють загрозу життю та здоров`ю людей та мають бути усунуті.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що виявлені під час перевірки порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а доказів їх усунення відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Держпраці у Житомирській області слід задовольнити у повному обсязі шляхом заборони виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки до усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 29 листопада 2019 року №1837/07-0115.

З огляду на відсутність у даній справі судових витрати позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Управління Держпраці у Житомирській області (вул.Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) до Малого приватного підприємства "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС" (вул.Сосоновського, 30, кв.4, м.Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 32510918) про застосування заходів реагування - задовольнити.

Застосувати до Малого приватного підприємства "АТЛАНТ-БУДСЕРВІС" заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом заборони виконання робіт підвищеної небезпеки, експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки:

- заточного верстата « Rebir» ;

- КТП №633;

- бака трансформатора;

- КТП №633; КТП №633;

- роботи на висоті;

- компресор ODWERK TOF 1190, №0319401190;

- компресор ODWERK TOF 1190, №0319401190;

- котел для опалювання; паровий котел КП - 300,

до усунення порушень зазначених в акті перевірки від 29 листопада 2019 року №1837/07-0115.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін