Рішення

від 17.02.2020 по справі 420/195/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/195/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: Романенко О.Л. (представник за довіреністю, Положенням)

відповідач: не з`явився

ІІІ особи: Кузьменко В.В. (представник за ордером)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36 г), третя особа Комунальна Установа Одеська обласна дитяча клінічна лікарня (65031, м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, буд., 3) про визнання протиправним, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа Комунальна Установа Одеська обласна дитяча клінічна лікарня про визнання протиправним, скасування повідомлення, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019р. № 47629 винесене державним виконавцем другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемським С.І.;

зобов`язати другий Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/6330/17 від 08.02.2019р.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2020р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2020р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; призначено судове засідання по справі на 13.02.2020р. о 12 год. 00 хв.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДСНС України в Одеській області 09.12.2018р. було подано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 815/6330/17 від 08.02.2019р. до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області. 20.12.2019р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемським Сергієм Івановичем розглянуто заяву щодо примусового виконання ухвала №815/6330/17 від 08.02.2019 та прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. У повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019р. зазначено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання на підставі п.6 частини четвертої ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на виконання до відділу надійшла копія ухвали. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, в зв`язку з чим звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.02.2020р., яку занесено до протоколу судового засідання відкладено розгляд справи на 17.02.2020р.

17.02.2020р. до суду з`явилися представники позивача та третьої особи. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 17.02.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019р. у справі №815/6330/17 затверджено умови примирення сторін у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (місцезнаходження: вул. Прохорівська, 6, м. Одеса, 65091, ідентифікаційний код юридичної особи: 38643633) до Комунальної установи Одеська обласна дитяча клінічна лікарня (місцезнаходження: вул. Академіка Воробйова, 3, м. Одеса, 65031, ідентифікаційний код юридичної особи: 01998532), Одеської обласної ради (місцезнаходження: просп. Шевченка, буд. 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи: 25042882), Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: просп. Шевченка, буд. 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи: 00022585), Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, ідентифікаційний код юридичної особи: 41145448) про застосування заходів реагування, викладені у заяві про примирення сторін, вхід. № 1776/19 від 17.01.2019 року. Провадження у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Комунальної установи Одеська обласна дитяча клінічна лікарня , Одеської обласної ради, Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації про застосування заходів реагування закрито. Роз`яснено сторонам, що у разі невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

09.12.2019р. Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 815/6330/17 від 08.02.2019р. до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

20.12.2019р. державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемським Сергієм Івановичем розглянуто заяву щодо примусового виконання ухвали №815/6330/17 від 08.02.2019р. та прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. У повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019р. зазначено, що виконавчий документ не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1, 3 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 року відповідає вимогам ч. 1, 3 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження (а.с. 09-15).

Згідно ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 10 ЗУ Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно ст. 191 КАС України ухвала про затвердження умов примирення є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом; а у разі невиконання ухвали суду про затвердження умов примирення вона може бути подана для її примусового виконання в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 ЗУ Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення суду Головним управлінням ДСНС України в Одеській області додано ухвалу суду від 08. 02.2019 року, якою затверджено умови примирення та яка, відповідно до ч. 2 ст. 191 КАС України є виконавчим документом.

При цьому, ухвала суду від 08. 02.2019р. по справі № 815/6330/17 містить вимоги немайнового характеру про застосування до Комунальної Установи Одеська обласна дитяча клінічна лікарня заходів реагування, яке зобов`язує вчинити певні дії, а саме: 1. Відповідач - Комунальна установа "Одеська обласна дитяча клінічна лікарня", яка розташована за адресою: 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 3, зобов`язуєтеся повністю усунути порушення вимог законодавства у сфері техногенної, пожежної безпеки та цивільного захисту, які зазначені в Акті перевірки № 136 від 15 листопада 2017 року, до 1 жовтня 2019 року, а саме:

9-ти поверхова будівля

1.1.1. Дообладнати приміщення будівлі (адміністративні, лікувальні, амбулаторні, лабораторні, складські, побутові тощо) системою пожежної сигналізації у відповідності до ДБН В.2.5-56:2014. "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.2. Відремонтувати систему протипожежного захисту будівлі лікарні (система автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення, управлінням евакуацією);

1.1.3. Сигнал від приймально-контрольного приладу пожежної системи протипожежного захисту будинку вивести на пульт пожежного спостерігання;

1.1.4. Провести очистку пожежних сповіщувачів;

1.1.5 Доукомплектувати 10% резерв запас пожежних сповіщувачів;

1.1.6. Заключити договори з ліцензованою організацію щодо технічного обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації;

1.1.7. Здійснювати експлуатування і технічне обслуговування СПЗ будівлі лікарні відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 додаток "Ж" "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.8. Виконати ліфти таким чином, щоб у разі пожежі вони опускалися на перший поверх, відкривалися та вимикалися;

1.1.9. Провести розрахунок та забезпечити захист будівлі лікарні та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів;

1.1.10. Забезпечити відповідний тиск в системі внутрішнього протипожежного водопроводу (шляхом встановлення насосів підвищувачів) у відповідності з ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація";

1.1.11. Пожежні шафи внутрішнього протипожежного водогону пристосувати для візуального огляду їх без розкривання;

1.1.12. Двері з відділень, адміністративного корпусу переробити, щоб відчинялися у напрямку евакуації;

1.1.13. Не допускати порушення вимог:

- улаштовування на шляхах евакуації порогів, виступів, які можуть перешкоджати вільній евакуації людей;

- зменшення нормативної ширини проходу шляхом захаращення меблями та встановлення металевих решіток тощо;

- відсутні пристрої для самозачинення дверей сходових кліток;

1.1.14. Не допускати облицювання горючим оздобленням стін на шляхах евакуації будівель лікарні (коридори, проходи тощо);

1.1.15. Шляхи евакуації обладнати евакуаційним освітленням із світловими покажчиками "ВИХІД" у відповідності до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення" та Правил улаштування електроустановок;

1.1.16. Відокремити приміщення електрощитової від інших шляхом встановлення протипожежної перешкоди (протипожежні двері з нормованою межею вогнестійкості) відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва";

1.1.17. Не допускати експлуатацію без захисних ковпаків електросвітильників в побутових приміщеннях лікарні;

1.1.18. Не допускати з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою скрутки (мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів тощо);

1.1.19. Надати акти схованих робіт по прокладанню електропроводки в об`ємі підвісних стель приміщень лікарні;

1.1.20. Живлення побутових кондиціонерів в приміщеннях забезпечити автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії;

1.1.21. Допускається улаштування та експлуатація тимчасових дільниць електромереж в приміщеннях будівлі лікарні (подовжувані тощо);

1.1.22. Представити відомості (дані) щодо пожежної безпеки проводів і кабелів згідно ДСТУ 4809-2007 "Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробовування", ДСТУ Б.В.1.1-11:2005 "Електричні кабельні лінії. Метод випробовування на вогнестійкість";

1.1.23. Не допускати улаштовування складських приміщень в підвальному поверсі будівлі лікарні, що мають пожежну небезпеку;

1.1.24. Посадовим особам лікарні (завідуючі відділеннями) пройти навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 "Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях";

1.1.25. Забезпечити сходові клітки, коридори, проходи та інші шляхи евакуації лікарні евакуаційним освітленням відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", ДБН В.2.5-23-2010 "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення" та Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ). Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей;

1.1.26. Забезпечити працюючий персонал засобами захисту органів дихання (протигази, для керівників з переговорними пристроями тощо) згідно норм належності;

5-ти поверхова будівля

1.1.27. Обладнати приміщення 1, 2, 3, 4 поверху лікарні (адміністративні, лікувальні, амбулаторні, лабораторні, складські, побутові тощо) системою пожежної сигналізації у відповідності до ДБН В.2.5-56:2014. "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.28. Відремонтувати систему протипожежного захисту (АПС) 5 поверху будівлі лікарні (система автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення, управлінням евакуацією);

1.1.29. Сигнал від приймально-контрольного приладу пожежної системи протипожежного захисту будинку вивести на пульт пожежного спостерігання;

1.1.30. Заключити договір з ліцензованою організацію щодо технічного обслуговування системи автоматичної пожежної сигналізації;

1.1.31. Не допускати спрацювання пожежних сповіщувачів та не передавання сигналу до контрольно-приймального приладу пожежної тривоги або попередження про несправність;

1.1.32. Проводити очистку пожежних сповіщувачів;

1.1.33. Забезпечити 10% резерв запас пожежних сповіщувачів;

1.1.34. Здійснити експлуатування і технічне обслуговування систем протипожежного захисту будівлі лікарні відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 додаток "Ж" "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.35. Шляхи евакуації обладнати евакуаційним освітленням із світловими покажчиками "ВИХІД" у відповідності до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва", "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення" та Правил улаштування електроустановок;

1.1.36. Провести розрахунок та не забезпечений захист будівлі лікарні та зовнішніх, установок від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів;

1.1.37. Забезпечити відповідний тиск в системі внутрішнього протипожежного водопроводу (шляхом встановлення насосів підвищувачів) у відповідності з ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація";

1.1.38. Не допускається порушення вимог:

- улаштовування на шляхах евакуації пороги, виступи будівлі лікарні, які можуть перешкоджати вільній евакуації людей;

- зменшення нормативної ширини проходу шляхом встановлення металевих решіток тощо;

- відсутні пристрої для самозачинення дверей сходових кліток;

1.1.39. Не допускати на 3, 4 поверсі горюче облицювання (оздоблення) стін на шляхах евакуації;

1.1.40. Представити протокол випробовувань або сертифікат на покриття підлоги, яке влаштоване в коридорах, щодо токсичності продуктів горіння, димоутворюючої здатності відповідно з ГОСТ 12.1.044-89 та поширення полум`я відповідно з ДСТУ Б.В.2.7-70-98;

1.1.41. На сходових маршах, технічному поверсі та підвальному приміщенні не допускати експлуатацію без захисних ковпаків електросвітильників;

1.1.42. Не допускати з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою скрутки (мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів тощо);

1.1.43. Обладнати приміщення поліклініки системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей. Відокремити приміщення електрощитової від інших приміщень шляхом встановлення протипожежної перешкоди (протипожежні двері з нормованою межею вогнестійкості) відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва";

1.1.44. Надати акти схованих робіт по прокладанню електропроводки в об`ємі підвісних стель приміщень лікарні;

1.1.45. Живлення побутових кондиціонерів в приміщеннях забезпечити автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії;

1.1.46. Забезпечити ліфти таким чином, щоб уразі пожежі вони опускалися на перший поверх, відкривалися та вимикалися;

1.1.47. Не допускати улаштування та експлуатацію тимчасових дільниць електромереж в приміщеннях будівель лікарні (подовжувані тощо);

1.1.48. Отвори місць проходження кабелів в стінах не виконати за ступенем вогнестійкості не менше ступеня вогнестійкості стіни;

1.1.49. Представити відомості (дані) щодо пожежної безпеки проводів і кабелів згідно ДСТУ 4809-2007 "Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробовування", ДСТУ Б.В.1.1-11:2005 "Електричні кабельні лінії. Метод випробовування на вогнестійкість";

1.1.50. Не допускати стоянку автотранспорту на відстані менше 9 м до будівлі;

2-во поверхова будівля

1.1.51. Дообладнати приміщення лікарні (адміністративні, лікувальні, амбулаторні, лабораторні, складські, побутові тощо) системою пожежної сигналізації у відповідності до ДБН В.2.5-56:2014. "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.52. Відремонтувати систему протипожежного захисту будівлі лікарні (система автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення, управлінням евакуацією);

1.1.53. Дерев`яні конструкції перекриття, а також дерев`яні конструктивні елементи будівлі обробити вогнезахисним розчином з оформленням акта обробки;

1.1.54. Здійснити експлуатування і технічне обслуговування СПЗ будівлі лікарні відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 додаток "Ж" "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.55. Не допускати розміщення приміщення кисневої станції (малої) в будівлі на 1 поверсі;

1.1.56. Забезпечити відповідний тиск в системі внутрішнього протипожежного водопроводу (шляхом встановлення насосів підвищувачів) у відповідності з ДБН В.2.5-64:2012 "Внутрішній водопровід та каналізація" (розділ 8, 14));

1.1.57. Не допускати порушення вимог:

- улаштовування на шляхах евакуації пороги, виступи будівлі лікарні, які можуть перешкоджати вільній евакуації людей;

- зменшення нормативної ширини проходу шляхом захаращення меблями та іншим обладнанням тощо;

1.1.58 Не допускати порушення вимог горюче облицювання (оздоблення) стін на шляхах евакуації лікарні зі стаціонарними відділеннями будівель лікарні (коридори, проходи тощо);

1.1.59. Відокремити приміщення електрощитової від інших шляхом встановлення протипожежної перешкоди (протипожежні двері з нормованою межею вогнестійкості) відповідно до вимог ДБН В.1.1-7-2016 "Пожежна безпека об`єктів будівництва";

1.1.60. Не допускати експлуатацію без захисних ковпаків електросвітильників в побутових приміщення лікарні;

1.1.61. Не допускати з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою скрутки (мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів тощо);

1.1.62. Надати акти схованих робіт по прокладанню електропроводки в об`ємі підвісних стель приміщень лікарні;

1.1.63. Живлення побутових кондиціонерів в приміщеннях забезпечити автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії;

1.1.64. Не допускати відкривання дверей не в напрямку евакуації людей;

1.1.65. Не допускати встановлення на шляхах евакуації металевих решіток та дверей, що закриваються на навісні замки та перешкоджають вільній евакуації людей;

1.1.66. Не допускати використання тимчасових електромереж у всіх приміщеннях;

1.1.67. Не допускати встановлення електророзеток, вимикачів, перемикачів та інших подібних апаратів на горючій основі;

1.1.68. Улаштувати блискавкозахист будівлі, відповідно до ДСТУ Б В.2.5.-38:2008 "Інженерне обладнання будинків та споруд. Улаштування блискавкозахисту будинків та споруд.";

1.1.69. Приміщення забезпечити в повному обсязі первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками).

Архів

1.1.70. Не обладнано приміщення архіву системою пожежної сигналізації у відповідності до ДБН В.2.5-56:2014. "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту";

1.1.71. Дерев`яні конструкції перекриття, а також дерев`яні конструктивні елементи будівлі обробити вогнезахисним розчином з оформленням акта обробки;

1.1.72. Не допускати експлуатацію без захисних ковпаків електросвітильників в побутових приміщеннях архіву;

1.1.73. Не допускати з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою скрутки (мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів тощо);

1.1.74. Представити відомості (дані) щодо пожежної безпеки проводів і кабелів згідно ДСТУ 4809-2007 "Ізольовані проводи та кабелі. Вимоги пожежної безпеки та методи випробовування", ДСТУ Б.В.1.1-11:2005 "Електричні кабельні лінії. Метод випробовування на вогнестійкість";

Газова котельня

1.1.75. Відремонтувати систему протипожежного захисту будівлі лікарні (система автоматичної пожежної сигналізації, оповіщення, управлінням евакуацією);

1.1.76. Забезпечити працюючий персонал засобами захисту органів дихання (протигази, для керівників з переговорними пристроями тощо) згідно норм належності;

1.1.77. Віконні прорізи приміщень котельні обладнати пристроями для попередження можливого розкидання скла, не порушуючи вимог щодо евакуації людей при пожежі;

1.1.78. Забезпечити передавання сигналу автоматичної пожежної сигналізації про несправності або спрацювання в приміщенні котельні на диспетчерський пункт;

1.1.79. Забезпечити проведення ідентифікації об`єкта на визначення рівня потенційної небезпеки;

Їдальня

1.1.80. Обробити дерев`яні конструкції даху вогнезахисним розчином;

Киснева станція (велика)

1.1.81. Не допускати улаштування та експлуатацію тимчасових дільниць електромереж;

1.1.82. Не допускати зберігання балонів ЛЗРтаГР невідділеними протипожежними перегородками І-го типу із заповненням прорізів дверима з нормованою межею вогнестійкості від кисневої станції;

Загальні порушення

1.1.83. Розробити порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання і перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму та з питань пожежної безпеки на об`єкті відповідно ПКМУ № 444;

1.1.84. Лікарню забезпечити ношами з розрахунку одні ноші на 5 хворих та пристроями фільтрувальними для саморятування під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих та окремо для обслуговуючого персоналу;

Територія

1.1.1.85. Ґрунтову дорогу для проїзду пожежних автомобілів до пожежного резервуару укріпити шлаком, гравієм або іншими матеріалами для забезпечення можливості під`їзду будь-якої пори року;

1.1.86. Забезпечити під`їзд пожежних автомобілів до 9 та 5 поверхової будівлі з тильної сторони;

1.1.87. Представити експлуатаційно-технічну документацію на пристрої захисту території, будівель та споруд від прямих попадань блискавки і вторинних її прояв;

1.1.88. Провести перевірку та огляд всіх пристроїв блискавко захисту;

Техногенна безпека

1.1.89. Провести встановленим порядком ідентифікації з урахуванням всіх джерел небезпеки на визначення потенційної небезпеки об`єкта (ПНО) та об`єкта підвищеної небезпеки (ОПН);

1.1.90. Персонал об`єкту забезпечити засобами захисту органів дихання згідно норм належності;

1.1.91. Розробити документацію з організації видачі засобів індивідуального захисту працівникам та особовому складу невоєнізованих формувань цивільної оборони (цивільного захисту);

1.1.92. Службові та адміністративні приміщення забезпечити радіотрансляційними точками;

1.2. Нести повну відповідальність за пожежну, техногенну безпеку та цивільний захист на час дії угоди про примирення на об`єкті, Комунальної установи "Одеська обласна дитяча клінічна лікарня", ЄДРПОУ: 01998532, розташований за адресою: 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 3;

1.3. До 1 жовтня 2019 року звернутись до Головного управління ДСНС України в Одеській області з клопотанням про проведення позапланової перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту та виконання вимог попередніх приписів Комунальну установу "Одеську обласну дитячу клінічну лікарню" ЄДРПОУ: 0199853, яка розташована за адресою: 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 3.

Таким чином, ухвала суду від 08. 02.2019р. по справі № 815/6330/17 є виконавчим документом, що містить вимогу немайнового характеру, що містить зобов`язання, яке необхідно вчинити боржнику.

Крім того, ухвала суду від 08. 02.2019р. по справі № 815/6330/17 містить боржника - Комунальну Установу Одеська обласна дитяча клінічна лікарня .

Так, порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, згідно яких до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 63 ЗУ Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019р., а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019 року, винесене державним виконавцем другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемським С.І. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині позову, вважає за необхідне наголосити, що відповідачем на підтвердження скасування спірного повідомлення надано копії постанов від 07.02.2020р. про скасування процесуального документу, які належним чином не засвідчені, копії яких не надані іншим учасникам справи, а тому виходячи з приписів ст.ст.74,79 КАС України не беруться до уваги судом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрити виконавче провадження за ухвалою суду від 08. 02.2019 року по справі № 815/6330/17, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі Чуйкіна проти України ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб`єкта владних повноважень без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень .

Крім того, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли в межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий документ (від 08. 02.2019 року) по справі № 815/6330/17 відповідає вимогам ч.1 ст.4 Закону № 1404-VIII.

При цьому, як вже встановлено судом підставою для повернення виконавчого документа (від 08. 02.2019 року) по справі № 815/6330/17 слугував висновок державного виконавця про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України "Про виконавче провадження", а тому, на думку відповідача, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

В свою чергу, суд зауважує на тому, що при прийнятті вказаного повідомлення, відповідачем не було встановлено інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначених ч.4 ст.4 Закону № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, прийняття до виконання виконавчого документа здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас, таку постанову виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення. (п.1 ч.1, ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2019 р. ухвалу суду (від 08. 02.2019 року) по справі № 815/6330/17 повернуто позивачу згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов`язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа залежить від умови пред`явлення цього виконавчого документа до виконання позивачем як стягувачем.

Однак, суд зазначає, що частиною 7 статті 246 КАС України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Тому, оскільки в даному випадку вимоги щодо відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, заявлені на майбутнє, що не відповідає приписами КАС України, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені суб`єктом владних повноважень права осіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання ухвали (від 08. 02.2019 року) по справі № 815/6330/17.

Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст.9 КАС України та зобов`язати відповідача відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання ухвали по справі (від 08. 02.2019 року) по справі № 815/6330/17, та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, судові витрати - судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633) до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36 г, код ЄДРПОУ 41405348), третя особа Комунальна Установа Одеська обласна дитяча клінічна лікарня (65031, м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, буд., 3, код ЄДРПОУ 01998532) про визнання протиправним, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20.12.2019р. № 47629 винесене державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемським С.І.

Зобов`язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65102, м. Одеса, вул. 1-а Сортувальна, 36 г, код ЄДРПОУ 41405348) відповідно до Закону України Про виконавче провадження , повторно розглянути заяву Головного управління ДСНС України в Одеській області про примусове виконання ухвали суду від 08. 02.2019 року по справі № 815/6330/17 та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Г.П. Самойлюк

.