Рішення

від 18.02.2020 по справі 460/3686/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2020 року м. Рівне №460/3686/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області доСільськогосподарського приватного підприємства "Верес" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, - В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємство "Верес" про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 58872,50 грн.

Мотивуючи вимоги позову позивач зазначав, що за відповідачем рахується несплачена сума заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з квітня 2019 по серпень 2019 року, а тому просив суд позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача таку суму заборгованості.

Ухвалою суду від 16.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 16.12.2019 відповідачем отримано 19.12.2019, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву ним подано не було.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Згідно з ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

В силу вимог пп.1 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, платники збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, і в пунктах "а", "б"-"з" частини першої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

На дату набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону №1788-XII, було врегульовано Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97), відповідно до пункту 1 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов`язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абз.4 п.1 ст.2 Закону №400/97 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону №400/97 встановлено ставку на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

В свою чергу, порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (далі - Інструкція).

Так, пп.6.1 п.6 даної Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з пп.6.7 п.6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунках місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Таким чином, положеннями Законів №1058-IV, №1788-XII, №400/97-ВР та Інструкції №21-1 чітко визначений обов`язок та порядок сплати підприємствами та організаціями фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних вище норм права викладений в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі №803/993/16, яка в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Судом встановлено, що позивач надіслав відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.12.2017 по 31.01.2018, якими визначено місячні розміри фактичних витрат (а.с.8-21; 49-50).

Доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку зазначених розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відповідачем не надано, а судом - не встановлено.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначеним в розрахунках працівникам відповідача призначено та фактично отримано пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, як жінкам, які працювали у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей (а.с.51-204). При цьому, відповідач не є платником, віднесеним до четвертої групи платників єдиного податку (а.с.26-28).

Згідно з п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті І цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання. Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.

Абзацом 5 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до п."ж" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, покриваються підприємствами та організаціями, за винятком лише покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, працівники відповідача мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка відшкодовується за рахунок коштів роботодавця.

За даними обліку позивача, відповідачем не внесено до Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2017 року по січень 2018 року в загальній сумі 58872,50 грн. (а.с.7).

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст.90 КАС України).

З урахуванням зазначеного, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, а також враховуючи, що на час судового розгляду справи сума заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 243208,84 грн. відповідачем в добровільному порядку не сплачена, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а тому позов - підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача від 11.12.2019, в якій він просив суд додатково стягнути з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що пенсійний орган не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) до Сільськогосподарського приватного підприємства "Верес" (с. Старе Село, Рокитнівський район, Рівненська область, 34210, код ЄДРПОУ 30716761) про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського приватного підприємства "Верес" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року у сумі 58872 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 лютого 2020 року.

Суддя Борискін С.А.