Рішення

від 18.02.2020 по справі 372/4269/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4269/19

Провадження № 2-647/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Зінченко О.М.,

при секретарі судового засідання - Тищенко І.Д.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року позивач звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Обухівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року було складено заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 126, відповідно до якого спадкоємцем земельної частки (паю), є позивач. В 2008 році померлий замовив в землевпорядній фірмі технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку з метою виділення земельної ділянки в натуру, реєстрації її в Державному земельному кадастрі та отримання правовстановлюючого документа. Зазначена земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі, їй було визначено та присвоєно кадастровий номер 3223188000:05:007:0017, з уточненою площею 3,3498 га. Але за час свого життя померлий не встиг здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, відтак позивач просить суд визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою судді від 28.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Обухівської районної державної адміністрації Київської області, в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а при вирішення позову по суті покладається на розсуд суду, та просить рішення прийняти відповідно до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України ).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

За життя спадкодавцем було складено заповіт. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить: земельна ділянка загальною площею 3,3498 га, кадастровий номер 3223188000:05:007:0017, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Київська область. Обухівський район, на території Трипільської сільської ради.

Позивач у встановлений законом термін звернувся до Приватного нотаріуса Мельник М.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого ОСОБА_2 . На підставі вказаних заяв нотаріусом заведено спадкову справу № 47/2017.

07.11.2019 року вих. № 639/02-14 на звернення позивача до приватного нотаріуса Мельник М.В. було повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину не може бути видане, так як у позивача відсутній правовстановлюючий документ на право на земельну частку (пай) на ім`я померлого ОСОБА_2 , тож було роз`яснено право звернутись до суду за захистом своїх порушених , не визнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України ).

Статтею 1223 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а відповідно до ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. 1. ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини с день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права па спадщину.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за житія спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 126 ЦК України у третю чергу на спадкування за законом рідні дядьки і тітки частинами 1 та 5 статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки,правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері,батькові,бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну, (ч. 1, ч. 5 ст. 1266 1 ІК України).

Відповідно до ч.1 ст.1299 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, але для цього необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Як передбачено п. 3.5 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , обговореного на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 01 березня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст.126 ЗК України в редакції Закону від 05 березня 2009 року № 1066-VI, введеного в дію 02 травня 2009 року).

Крім цього встановлено наступні підстави для звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку: спадкодавець придбав у власність земельну ділянку за договором купівлі-продажу, дарування та іншою угодою, свідоцтвом про право на спадщину, проте не проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку; спадкодавцем складено заповіт на земельну частку(пай), але на день його смерті земельна ділянка йому не належить на підставі державного акту і за таких обставин нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку за заповітом.

Відповідно до п. 23.24 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п.3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування встановлено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами виключно відповідно до закону, а статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а згідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З врахуванням вищевикладених обставин справи, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок в сукупності приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, оскільки іншого (окрім судового) порядку для захисту своїх прав позивач не має.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,89, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 328, 380, 392, 1216,1217,1218,1222,1223,1261,1274 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Обухівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати право власності в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 3,3498 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223188000:05:007:0017, яка знаходиться: на території Трипільської сільської ради, Обухівський район, Київська область, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київської апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Зінченко