Рішення

від 23.12.2019 по справі 376/2176/18

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2176/18

Провадження № 2/376/81/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді - Клочка В.М.,

при секретарі - Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквирасправу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шапіївка до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Пай , Відділ адміністративних послуг Сквирської РДА Київської області про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності,

встановив:

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 27.11.2009 року між ТОВ Агрофірма Шапіївка та ОСОБА_2 був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки кадастровий номер 3224088600:03:005:0004, який зареєстрований Сквирським районним відділом Київської області центру державного земельного кадастру 10.12.2009 року за №040995400885. Договір укладено на 10 років, тобто є чинним до 10.12.2019 року.

Між тим, ОСОБА_2 уклала 13.05.2015 року інший договір оренди землі належної їй земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Пай , зареєстрований реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 22.06.2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .

Покійна ОСОБА_2 порушила при укладанні нового договору вимоги абзацу 3 ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі та пункт 24 договору, відповідно до яких, орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Також позивач вказує на те, що ТОВ Агро-Пай знало про існування чинного договору з ТОВ Агрофірма Шапіївка та незважаючи на це, все ж було укладено та зареєстровано договір з ОСОБА_2 . В свою чергу, ТОВ Агрофірма Шапіївка у серпні 2015 року знало про укладання та реєстрацію договору від 26.06.2015 року між ТОВ Агро-Пай та ОСОБА_2 . При цьому, позивач посилається на лист директора ТОВ Агро-Пай вих. №1 від 11.08.2015 року, яким останній повідомив ТОВ Агрофірма Шапіївка про припинення самовільного використання земельних ділянок в тому числі ділянки ОСОБА_2 та відповідь директора ТОВ Агрофірма Шапіївка на вказаний лист, датовану 19.08.2015 року, яким директор ТОВ Агрофірма Шапіївка офіційно підтвердив, що на території Шапіївської сільської ради ТОВ Агрофірма Шапіївка обробляє земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку, належну ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, позивач просив визнати недійсним спірний договір оренди земельної ділянки, зобов`язати відділ адміністративних послуг Сквирської РДА скасувати державну реєстрацію речового права, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у сумі 3524,34 грн.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити рішення в його відсутність, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена, звернулась до суду із заявою, в якій просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Агро-Пай , будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить, застосувати строки позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутність сторін, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 27.11.2009 року між ТОВ Агрофірма Шапіївка та ОСОБА_2 був укладений договір оренди належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №508361 від 17.01.2006 року, земельної ділянки, розташованої на території Шапіївської сільської ради Сквирскього району Київської області, площею 2,7686 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224088600:03:005:0004, який зареєстрований Сквирським районним відділом Київської області центру державного земельного кадастру 10.12.2009 року за №040995400885. Строк дії договору 10 років, до 10.12.2019 року.

Між тим, ОСОБА_2 уклала 13.05.2015 року інший договір оренди землі належної їй земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Пай , який 26.06.2015 року зареєстрований реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції.

В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 21.12.2017 року Савченко М.А. , державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за №2338.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст.ст. 319, 321 ЦК України право володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, право вчиняти будь-які дії щодо свого майна має лише його власник. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Разом з цим, судом встановлено на підставі належних, допустимих, достатніх доказів досліджених в судовому засіданні, що директор ТОВ АГРО-ПАЙ листом за вих. № 1 від 11.08.2015 року надіслав директору ТОВ Агрофірма Шапіївка повідомлення про припинення самовільного використання земельних ділянок в тому числі земельної ділянки, належної ОСОБА_2 . У відповідь на вказане повідомлення, Позивачем надіслано лист від 19 серпня 2015 року б/н, зі змісту якого вбачається, що Позивач підтверджує, що на території Шапіївської сільської ради ТОВ Агрофірма Шапіївка обробляє земельну ділянку належну ОСОБА_2 .

Викладене свідчить про те, що Позивачу ще 19 серпня 2015 року було відомо про існування оспорюваного договору оренди землі укладеного 13.05.2015 між ОСОБА_2 та ТОВ АГРО-ПАЙ , який зареєстровано Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 25.06.2015 року.

Таким чином, достовірно встановлено, що Позивачу про наявність вищевказаного спірного договору відомо ще з 19 серпня 2015 року, а з позовною заявою про визнання оспорюваного договору недійсним і застосування наслідків його недійсності Позивач звернувся 13 вересня 2018 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності.

Відтак, позивач не надав суду переконливих доказів поважності пропуску строку звернення з позовом до суду, в зв`язку з чим, суд вважає, що підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

У постанові ВС України від 16.11.2016 року у справі №6-2469цс16 сформовано наступну правову позицію щодо строків позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися, що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року № 14 судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Представник відповідача подав до суду заяву, в якій просить застосувати до позову строк позовної давності.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ТОВ Агрофірма Шапіївка слід відмовити, в зв`язку із пропущенням ним без поважної причини строку для звернення з позовом до суду.

Відповідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках..

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст. 76-80 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 253, 256, 257, 261 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Шапіївка до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Пай , Відділ адміністративних послуг Сквирської РДА Київської області про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним і застосування наслідків його недійсності, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 27.12.2019 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя В.М. Клочко