Рішення

від 17.02.2020 по справі 580/3736/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/3736/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подала позов, в якому просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач) видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0227 для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивачем було подано до Головного управління проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район, в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0227, що був розроблений ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

У порядку статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою було погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, однак відповідач надав ОСОБА_1 відповідь від 26.02.2019 № 639/0/95-19, якою зазначено, що наразі вирішення питання позивача не є можливим.

Таку відмову Головного управління позивач вважає протиправною, безпідставною та такою, що порушує норми чинного законодавства України, яким регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, з огляду на те що відповідачем не було виконано обов`язкові дії, передбачені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відповідач мав би прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки вказані у дані ухвалі.

13 грудня 2019 року представник позивача подав до суду супровідним листом заяву на поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та копію позовної заяви, що була подана до Христинівського районного суду Черкаської області, ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області у справі № 706/451/19 від 07.11.2019 та заяву про внесення виправлень від 05.12.2019.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 січня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 № 2/1, відповідач під час розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення має враховувати позицію відповідної сільської (селищної) ради. У зв`язку з цим 22.06.2018 направив Зорянській сільській раді Христинівського району Черкаської області лист про висловлення позиції щодо передачі позивачу у власність вищевказаної земельної ділянки, відповідь на який не надана. Також відповідач посилався на розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р, яким зобов`язано відповідача забезпечити здійснення передачі земельних ділянок за погодженням з об`єднаною територіальною громадою. Стосовно вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою зазначає, що це є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не може приймати замість нього рішення.

Крім того, до відзиву відповідач додав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а також клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

04 лютого 2020 року представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів.

Під час вирішення клопотань відповідача про залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі суд врахував, що ці питання вирішені під час відкриття провадження у адміністративній справі, а тому підстави для задоволення вказаних клопотань відсутні.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до наказу відповідача від 27.06.2018 № 23-2598/14-18-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

На підставі договору № 71246Хри00068 від 06.07.2018 ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,0000 га у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

Зазначений проект згідно з його змістом складається із: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальної записки; копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказу головного управління Держгеокадастру у Черкаській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями; переліку обмежень у використанні земельної ділянки; кадастрового плану земельної ділянки; схеми агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки; матеріалів погодження проекту землеустрою.

На заяву позивача про затвердження проекту землеустрою відповідач листом від 26.02.2019 № 639/0/94-19 повідомив про неможливість вирішення цього питання. У листі вказано, що 22.06.2018 відповідач направив Зорянській сільській раді лист про висловлення позиції щодо передачі позивачу у власність вищевказаної земельної ділянки, відповідь на який не надана, а тому наразі неможливе вирішення порушеного позивачем питання.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із пунктів 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. На думку суду, вищевказане також стосується і звернень до Головного управління Держгеокадастру із заявою про розроблення документації із землеустрою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2019 у справі № 817/586/17.

ВС у вказаному рішенні зазначив, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Разом з тим, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення розпорядчого характеру, не надав жодної оцінки отриманому від позивача проекту землеустрою щодо його складових.

Щодо посилання відповідача у листі від 26.02.2019 № 639/0/95-19 про неможливість вирішення порушеного питання у зв`язку з відсутністю відповіді Зорянської сільської ради на лист відповідача від 22.06.2018 стосовно висловлення позиції щодо передачі позивачу у власність вищевказаної земельної ділянки суд врахував таке.

08 жовтня 2014 року Віце-прем`єр-міністр - Міністр регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надав Держземагентству України доручення № 37732/0/1-14 про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.

На виконання вказаного доручення Держземагентство України прийняло наказ від 15 жовтня 2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року".

Зокрема, рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" запровадило з 15 жовтня 2014 року обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Ним передбачене обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, і у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України у задоволенні відповідного клопотання може бути відмовлено.

Проект землеустрою позивача не містить документів щодо правової позиції місцевої ради з приводу передачі відповідної земельної ділянки на етапі до отримання позивачем дозволу на його виготовлення.

Оскільки лист відповідача від 26.02.2019 №639/0/95-19 не містить владного припису, не містить чіткого та однозначного вирішення порушеного позивачем питання, він не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Тому суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність, яка не відповідає вимогам закону та порушує права позивача на дотримання процедури, що передує отримання речового права на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України у визначений законом строк, зважаючи, що відповідач не здійснив розгляду вказаного вище Проекту землеустрою, не надавав оцінку належності та повноті поданих позивачем документів, не з`ясував підстав, визначених у частиною 9 статті 118 ЗК України, не прийняв жодного владного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача (вхідний № З-947/0/94-19 від 12.02.2019) з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави та чітко визначений результат розгляду заяви позивача. Тому відсутні достатні правові підстави для зобов`язання відповідача видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124682200:01:002:0227.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 (вхідний № З-947/0/94-19 від 12.02.2019) про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний № З-947/0/94-19 від 12.02.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, площею 2,0000 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту), з усіма доданими до неї документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 17.02.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк