Ухвала

від 24.07.2007 по справі 2/569-7/101

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/569-7/101

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

24.07.07                                                                                           Справа  № 2/569-7/101

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого-судді                                                                      М.Г. Слука

Суддів                                                                                          В.В. Онишкевич

П.Д. Скрутовський

при секретарі Тренич А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду (далі УПФ) України в Бродівському районі, Львівської області за № 2930/06-21 від 28.11.06 р.

на постанову господарського суду Львівської області від 19.10.2006 р.

у справі № 2/569-7/101

за позовом УПФ України в Бродівському районі, Львівської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі ВВД ФССНС) України у Бродівському районі

про зобов'язання прийняти до заліку виплачені суми в розмірі 636,32 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Музика М.В. –довіреність б/н від 11.01.07 р.

Ухвалою від 22.01.07 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 27.02.07 р. і витребувано від сторін докази зазначені в ухвалі про підготовку справи до розгляду.

Ухвалами від 27.02.07 р. та 24.04.07 р. відкладався розгляд апеляційної скарги та витребувались від сторін додаткові докази.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.07 р. та 18.07.07 р. змінювався склад колегії суддів.

Представник позивача не з'явився в судове засідання, про час і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 232822.

23.07.07 р. на адресу суду апеляційної інстанції поступило клопотання позивача за № 2319/06-21 від 20.07.07 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника.

Дане клопотання судом відхилене як необґрунтоване, оскільки неможливість явки в судове засідання повноважного представника, не перешкоджає явці керівника чи іншого представника. Крім того, в ухвалі від 24.04.07 р. зазначено, що явка представників не є обов'язковою. Суд вважає, що таким чином сторона намагається затягнути розгляд апеляційної скарги.

До початку судового засідання 27.02.07 р. представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши в попередніх засіданнях представників сторін, судом встановлено:

Постановою господарського суду Львівської області від 19.10.06р. у справі № 2/569-7/101 (суддя Білоус Б.О.) в позові УПФ України у Бродівському районі Львівської області про зобов'язання ВВД ФССНВУ у Бродівському районі прийняти до заліку виплачені суми пенсії Рудакевичу В.П. за період з 01.12.03 р. по 01.01.04 р. в сумі 636,32 грн., відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що: відшкодування виплат по виплачених пенсіях та їх доставки повинні проводитися на централізованому рівні; відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок; призначення та виплата пенсій громадянам інших держав –учасників Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають; проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права; згідно Угоди «Про гарантії прав громадян держав–учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»від 13.03.92р., пенсійне забезпечення громадян держав–учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави у якій вони проживають; взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами; на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до актів звірки, робочі органи ФССНВ визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню в централізованому порядку; з громадянином Рудакевич В.П. трапився нещасний випадок поза межами України і йому виплачується пенсія за рахунок коштів ПФ України; просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 19.10.06 р. у справі № 2/569-7/101 та прийняти нову постанову, якою зобов'язати ВВД ФССНВУ у Бродівському районі Львівської області включити в акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих витрати на виплату пенсій у розмірі 636,32 грн. за пенсійною справою Рудакевича В.П.

Відповідач в запереченні на апеляційну скаргу посилається на те, що: відповідно до Угоди «Про гарантії прав громадян держав–учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення»від 13.03.92 р., пенсійне забезпечення громадян держав–учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави у якій вони проживають; проведення взаєморозрахунків між Фондами не передбачено; потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням;просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 19.10.06 р. у справі № 2/569-7/101 –без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Львівської області від 19.10.06 р. у справі № 2/569-7/101, виходячи з такого:

Пенсійний фонд України створено у 1992 р., згідно Постанови КМУ від 28.01.92 р. До його відання віднесено призначення пенсій та забезпечення їх виплати (Указ Президента України від 01.03.01 р. №121/2001).

23.09.99 р. прийнято Закон України  „Про загальнобов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІУ (далі Закон № 1105-ХІУ), який набрав чинності 01.04.01р., згідно якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснює виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі пенсій по інвалідності) та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі пенсій у зв”язку з втратою годувальника) (ст. 21).

Закон № 1105 діє в просторі - в межах України і в часі –з моменту вступу його в законну силу.

Таким чином, з часу набрання чинності Законом № 1105-ХІУ виплату пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника повинен здійснювати страховик (ФССНВУ).

При цьому, страховик здійснює виплату таких пенсій застрахованим особам, тобто, фізичним особам, на користь яких здійснюється страхування. Такі особи, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності Законом № 1105 (ст.10).

До набрання законної сили Законом № 1105 позивач відшкодовував виплачену потерпілому пенсію в регресному порядку за рахунок страхувальника, тобто підприємства на якому стався нещасний випадок.

Ст.7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2271-ІІІ від 22.02.01 р. передбачено, що ФССНВУ здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників, (членів їх сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.01 р. на такі страхові виплати та соціальні послуги.

Однак, діючим законодавством не передбачено права Пенсійного фонду України передати ФССНВУ документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Виплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України „Про пенсійне забезпечення” та Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.03 р. (надалі ЗУ № 1058).

Крім цього, ЗУ № 1058 не передбачено права позивача виплачувати пенсію по інвалідності пов'язаної з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

Відповідно до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення”, до заяви про призначення пенсії додаються перелік документів, в т.ч. акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (аварії) (форма Н-5), акт розслідування професійного захворювання (форма Н-4) і виписка з акту огляду МСЕК.

Для проведення відшкодування будь-яких виплат, відповідач, відповідно до вимог ст. 35 Закону № 1105, в обґрунтування понесених витрат повинен мати акт розслідування і інші документи, як підставу для призначення і проведення виплат.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 1105, Закон діє в межах України, а ФССНВУ здійснює страхування застрахованих в Україні осіб з дати набрання чинності Законом № 1105.

Між Російською Федерацією та Україною підписано дві угоди, які стосуються предмету спору: Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. та Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.94 р., які не ратифіковано Верховною Радою України.

Ці угоди регулюють відносини в галузі пенсійного забезпечення громадян країн СНД щодо місця призначення пенсії, трудового стажу, обчислення та виплати пенсій. Угоди регулюють правовідносини, щодо захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення і щодо взаємних прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.

Однак, ці угоди не регулюють правовідносини між органом який виплатив фізичній особі пенсію (ПФУ) і органом який зобов'язаний відшкодувати виплачені пенсії фізичним особам (в спірному випадку ФССНВ).

Національним законодавством питання відшкодування Пенсійному фонду України витрат пов'язаних з виплатою пенсій громадянам, які отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на території країн СНД, не передбачено.

Тому, колегія суддів не бере до уваги ні Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р., ні Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.94 р., оскільки, вони не ратифіковані Верховною Радою України і не регулюють спірного між сторонами питання взагалі.

Вказані вище угоди не регулюють спірного питання щодо відшкодування виплачених пенсій за рахунок відповідача. Вказані вище угоди передбачають лише виплату пенсій державою - Україна.

Спірне питання повинно було б бути врегульовано національним законодавством.

Позивач посилається на ч.2 ст.2 Закону № 1105, яка передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР та законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку, відповідно до цього закону.

Однак, ч.2 ст.2 Закону України № 1105, як і ст.2  в цілому, стосується виплат пенсій фізичним особам і не регулює порядку відшкодування Пенсійному фонду України витрат здійснених фізичним особам по відшкодуванню пенсій за рахунок ФССНВ.

На думку колегії суддів, вказана норма закону стосується лише фізичних осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки Закон № 1105 відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування в просторі та часі на території України.

Згідно ст. 38 Закону № 1105, страхові виплати та надання соціальних послуг може бути припинено на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ратифікація).

Потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України, а тому у Фонду немає підстав відшкодовувати виплачені пенсії УПФ України. Зобов'язань ФССНВ з відшкодування виплачених пенсій ПФУ фізичним особам діючим законодавством непередбачено.

Ні міжнародним договором від 13.03.92 р., ні іншими законодавчими актами України не врегульовано питання покриття вказаних витрат Пенсійному фонду на виплату пенсії по інвалідності, заподіяної внаслідок трудового каліцтва за межами України, за рахунок коштів ФССНВ України

Враховуючи те, що на час завдання шкоди потерпілому, діяло законодавство, яке передбачало право позивача звернутися з регресною вимогою до страхувальника, міжнародні угоди не ратифіковані, а відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1105 норми цього Закону не застосовуються, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України встановлено інше, обов'язковість відшкодування відповідачем виплачених пенсій позивачем потерпілим, які отримали ушкодження здоров'я за межами України діючим законодавством не передбачено, тому, відсутні підстави для спонукання відповідача прийняти до відшкодування виплачену суму пенсії, про що скласти акт звірки та подати його вищестоящій організації.

На звернення вищестоящого органу відповідача до Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України з цього питання, останнє листом № 16/3-9 від 10.01.06р. висловило думку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем позивачу виплачених пенсій.

Таке відшкодування відповідачем позивачу можливо лише за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки, інший порядок діючим законодавством не передбачено.

Крім цього, позовна вимога документально не обґрунтована.

Оригіналу акту форми Н-1 суду не подано.

Докази виплати пенсій потерпілому суду не надано.

Позивач не може представити суду оригінал акту форми Н-1 як цього вимагає ст. 35 Закону України № 1105, внаслідок чого, відповідач і суд не може дати правову оцінку документам які необхідні для розгляду справи і не може зобов'язати відповідача без документально проводити відшкодування. Позивач не подав суду платіжних документів, з яких можна було б зробити висновок, що позивач виплатив пенсії потерпілій фізичній особі.

Однак, Верховний Суд України в постанові від 20.03.07 р. за позовом УПФ України у Великобагачанському районі Полтавської області до ВВД ФССНВ у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про зобов'язання прийняти до заліку та відшкодування суми зазначив, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, що не відповідає змісту прав УПФ України, щодо відшкодування понесених ним витрат; що у випадку незгоди на підписання акту, вимоги про стягнення мають вирішуватись в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.

На думку членів колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, такий спір повинен вирішуватися судами на загальних підставах з документальним обґрунтуванням факту настання нещасного випадку на виробництві, розміру нанесених збитків позивачем.

Згідно ст. 71. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Львівської області від 19.10.06 р. у справі № 2/569-7/101 законна і не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 185 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254, та п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд:-

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Львівської області від 19.10.06 р. у справі № 2/569-7/101 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      Слука М.Г.

Судді                                                                                          Онишкевич В.В.

Скрутовський П.Д.