Ухвала

від 27.06.2007 по справі 5/2318-12/317а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/2318-12/317А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

27.06.07                                                                                           Справа  № 5/2318-12/317А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої судді                                              Орищин Г.В.

суддів                                                                  Дубник О.П.

                                                                            Якімець Г.Г.

                                                при секретарі судового засідання Чубатюк О.В.

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 24.01.2007 р. № 1167/10-0

на постанову господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року

у справі № 5/2318-12/317А

за позовом приватної фірми “Буковина”, м.Львів (далі –ПФ)

до відповідача ДПІ у Личаківському районі м.Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників сторін:

  від скаржника –Томашівський О.Г. – ГДПІ юр. від., Палій Ю.В. –СДПІ від. предст.

  в суд. юр. упр. ДПА у Львів. обл.

  від позивача – Семенюта Д.В. –предст.

          Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам роз'яснено.

Постановою господарського суду Львівської області від 28.12.2006 р. у справі № 5/2318-12/317А (суддя Запотічняк О.Д.) задоволено позовні вимоги приватної фірми “Буковина”, м.Львів (далі –ПФ), скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 12.06.2006 р. № 0002922300/2/11895 про визначення позивачу податкових зобов”язань з податку на додану вартість в сумі 2957818,81 грн., де 1971879,21 грн. –основний платіж та 985939,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції. Дана постанова мотивована судом тим, що оскільки всі суми, включені позивачем до податкового кредиту, підтверджуються первинними документами, за отримані товарно-матеріальні цінності, позивач розрахувався шляхом видачі векселів та перерахуванням коштів з розрахункового рахунку, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає фактичним обставинам справи, видане всупереч норм чинного законодавства, а, тому, порушує права позивача, що є підставою для його скасування.

Відповідач у справі – ДПІ у Личаківському районі м.Львова, подав апеляційну скаргу на згадану постанову господарського суду, оскільки, на його думку, при прийнятті даної постанови господарським судом порушено норми матеріального права. Зокрема, зазначає скаржник, судом не взято до уваги, що позивач, в порушення вимог п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.5.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” безпідставно включив до податкового кредиту в жовтні 2004 р. податок на додану вартість в сумі 1971879,21 грн. Також, на думку скаржника, судом не взято до уваги, що згідно інформації податкового органу (наявні в матеріалах справи),  рух коштів на рахунку ПП «Фірма «Буковина»за період з 01.09.2004 р. по 01.03.2005 р. так само, як  рух коштів ПП «ТД «Техно-Буд-Маркет»за той самий період, не містять інформації про погашення векселів, емітованих на виконання умов договору від 09.09.2004 р. № 0909/1 і т. ін.

Позивач з вимогами скаржника не погоджується з підстав, викладених  у запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.  ) та в усних поясненнях в судовому засіданні; вважає постанову суду законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі правильно встановлених обставин справи, з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді апеляційної скарги та матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:

За результатами проведеної ДПІ у Личаківському районі м.Львова 05, 06.10.2005 р. позапланової документальної перевірки ПП фірми «Буковина»з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ПП «ТД «Техно-Буд-Маркет»та з ТзОВ «Львів-Шкіра-ПП «ТД «Техно-Буд-Маркет»за жовтень 2004 р., 11 жовтня 2005 року складено акт за № 316/23-0/20843491. Зокрема, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно включено до податкового кредиту за жовтень 2004 р. ПДВ в сумі 1972701 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на  1972701 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 04.11.2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»за № 0002922300/0/19081, згідно з яким позивачу, у відповідності із п.п.1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1., 7.4.5.  п. 7.4., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст.7 Закону України №  168/97-ВР, визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмірі 2959051,50 грн., де 1972701 грн. –основний платіж та 986350,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

В ході процедури адміністративного оскарження ДПА у Львівській області скасувала вказане податкове повідомлення-рішення в частині 821,79 грн. основного платежу та 410,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в результаті чого ДПІ у Личаківському районі м.Львова 12.06.2006 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002922300/2/11895, яким визначено позивачу нову суму податкового зобов'язання з ПДВ –2957818,81 грн., де 1971879,21 грн. –основний платіж та 985939,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам та матеріалам справи, судова колегія відзначає наступне:

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України вищезазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем в жовтні 2004 року включено до податкового кредиту 2917715 грн.  Дана  сума складається із сум ПДВ, сплачених в ціні товару, придбаного у ПП “ТД “Техно-Буд-Маркет” та ТзОВ “Львів-шкіра”, якими були виписані податкові накладні, оформлені у відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».  

Як вбачається з копії податкової декларації за жовтень 2004 р., поданої ПП «ТД "Техно-Буд-Маркет" до ДПІ в Голосіївському районі м.Києва 09.11.2005 р. та зареєстрованої за №251565 (т.1 а.с.131-132), в ній визначено обсяг операцій без ПДВ на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту (ряд. 1) в розмірі 16725248 грн., сума ПДВ –3345050 грн., що підтверджує відображення ПП «ТД "Техно-Буд-Маркет" в податковому обліку всього обсягу операцій, які проводились з ТзОВ „Львів-шкіра" та приватною фірмою „Буковина" у жовтні місяці 2004 року.

Посилання податкового органу на те, що ПП „ТД „Техно-Буд-Маркет" подало податкову декларацію за жовтень 2004 року вже після його ліквідації є невірним, оскільки  з інформації Державної податкової адміністарції України про анульовані свідоцтва платників ПДВ вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ПП „ТД „Техно-Буд-Маркет" було анульовано  30.12.2005 р., а уточнююча декларація з податку на додану вартість за жовтень 2004 року була подана в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва 09.11.2005 р.

Крім того, факт включення ПП "ТД "Техно-Буд-Маркет" до податкового зобов'язання у жовтні 2004 р. сум ПДВ, отриманих від ТзОВ „Львів-шкіра" та приватної фірми „Буковина" у складі вартості проданої шкірсировини у повному обсязі підтверджує витяг з книги обліку продажу ПП «ТД "Техно-Буд-Маркет" за жовтень 2004 року (т.1 а.с.133).

Позивач у спірному періоді включив до податкового кредиту суми по податкових накладних представлених ПП „Торговий дім Техно-Буд-Маркет", ТзОВ „Львів шкіра", розрахунки з даними контрагентами проведені повністю, що підтверджується банківськими виписками  (а.с. 32-39, Т.1), а, також, шляхом видачі простих векселів, згідно п.4.4 договору № 0909/1 від 09.09.2004 року,  укладеного між позивачем та ПП „ТД „Техно-Буд-Маркет", яким  передбачено порядок розрахунків шляхом видачі (передачі) векселів.

Статею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні" передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; умова  щодо проведення розрахунків   із   застосуванням   векселів   обов'язки»відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Всі видані позивачем на виконання договору № 0909/1 від 09.09.2004 р. прості векселі є погашені, підтвердженням чого є їх наявність у боржника (векселедавця) - приватної фірми «Буковина». Ч. З ст. 545 Цивільного кодексу України передбачає, що наявність боргового документа (яким є вексель) у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. А це означає, що сам факт того, що оригінали векселів знаходились у боржника (векселедавця) - приватної фірми "Буковина" свідчить про виконання останнім свого обов'язку з їх погашення. Крім цього,  з довідки  СКБ “Дністер” вбачається, що банком були погашені  векселі, емітовані  ПФ “Буковина” на підставі договору про виконання функцій доміциліанта (а.с. 67, Т. 2).

Згідно п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отримавши товарно-матеріальні цінності та належним чином завірені податкові накладні, позивач відніс зазначені в них суми до податкового кредиту, у відповідності з вищевикладеною нормою Закону.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що всі суми включені позивачем до податкового кредиту були підтверджені належними первинними документами; за отримані товарно-матеріальні цінності, позивач розрахувався шляхом видачі векселів та перерахування коштів з розрахункового рахунку.

Тому, правильним є висновок господарського суду, що у податкового органу не було підстав для прийняття податкового повідомлення-рішень і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та правомірно визнано нечинним це рішення.

          З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підставі фактичних обставин і матеріалів справи.

Отже, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, п.п.6 і 7 р.YІІ Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд  У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м.Львова відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 28.12.2006 року у справі №5/2318-12/317А залишити без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку, у відповідності із ст.ст.211, 212 КАС України.

          Справу повернути в господарський суд Львівської області.

           головуючий суддя                                                                Г.В. Орищин

судді                                                                                      О.П. Дубник

                                                                                              Г.Г. Якімець