Рішення

від 17.02.2020 по справі 826/9559/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року м. Київ № 826/9559/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інкор доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інкор (далі - позивач, ТОВ Інкор ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 №00006371402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом ТОВ Укрінжинірінг Він на підставі належним чином оформлених первинних документів, а також підтверджують вжиття позивачем усіх можливих заходів щодо недопущення господарського правопорушення позивачем в тому числі шляхом витребовування від контрагента документів, інформація в яких презюмується достовірною. Ці документи були об`єктом дослідження та аналізу перевіряючого органу і стосовно них жодних зауважень не надходило. Також позивач зазначив, що за фактами поставки робіт і матеріалів ТОВ Інкор отримувало заповнені належним чином податкові накладні ТОВ Укрінжинірінг Він . Таким чином на думку позивача, правомірність нарахування податкового кредиту позивачем є правомірною, оскільки наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної визначено , що податкова накладна дає право покупцю (Замовнику), зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що реальність вчинення господарських операцій між ТОВ Інкор та ТОВ Укрінжинірінг Він відсутня, а наслідком для податкового обліку в даному випадку не є фактичний рух активів, а лише задекларований на папері, таким чином, у ТОВ Інкор не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Крім того, до перевірки не надано у повному обсязі первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій ТОВ Інкор та ТОВ Укрінжинірінг Він , а саме документів: договори на виконання будівельних робіт, кошториси, акти виконаних робіт та інші первинні документи. Крім того, вищезазначене підприємство створено з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяла особа, яка не мала законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не було наділено такими повноваженнями засновника товариства та не мало законних підстав для підписання документів підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій не є можливим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2018 відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на лист ГУ ДФС у м. Києві від 26.12.2017 №43237/10/26-15-14-02-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах з ТОВ Укрінжинірінг Він , що містяться у податковій декларації з ПДВ за липень 2015, ТОВ Інкор листом від 22.01.2018 №22 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 23.01.2018 №4073/10) повідомило ГУ ДФС у м. Києві про втрату первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ Укрінжинірінг Він .

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, - що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

На підставі підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.4, пункту 85.8 статті 85 Податкового кодексу України директору ТОВ Інкор Мацюку Б.П. було вручено запит від 27.04.2018 щодо надання підтверджуючих документів за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ Укрінжинірінг Він .

На запит, до перевірки були надані платіжні доручення та рахунки на оплату. Договори на виконання будівельних робіт, кошториси, акти виконаних робіт та інші первинні документи до перевірки не надавалися.

Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інкор з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Укрінжинірінг Він за липень 2015 року, результатами якої складено акт від 14.05.2018 №312/26-15-14-02-05/23728075.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 93417,00 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі того, що документальне оформлення господарських операцій за відсутністю факту їх реального здійснення, оскільки не підтверджується отримання ТОВ Інкор товарів, робіт, послуг від ТОВ Укрінжинірінг Він .

Перевіркою встановлено відсутність надання послуг та постачання товару, а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) ТОВ Інкор певного обсягу товару та послуг, відповідно встановлено неможливість формування у ТОВ Інкор відповідного активу, а отже підтверджується документальне оформлення нереального руху.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи на думку контролюючого органу, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, ТОВ Інкор не проявило розумної обережності при укладенні договорів з ТОВ Укрінжинірінг Він . За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та її комерційна привабливість, а й ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань й надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів та відповідного досвіду.

Окрім цього, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

В ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень , встановлено наявність вироку Печерського районного суду ум. Києві від 18.04.2016 по справі №757/9289/16-к, яким засновника та керівника ТОВ Укрінжинірінг Він (код ЄДРПОУ 39474831) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого зокрема частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності. У вказаному рішення судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав та набув у власність ТОВ Укрінжинірінг Він не з метою здійснення господарської діяльності, пов`язаної із продажем товарів (виконанням робіт, наданням послуг), як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 31.05.2018 №00006371402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 93417,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46709,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З акта перевірки вбачається, що на підтвердження виконання умов договорів та поставки товару суду надано лише копії платіжних доручень та рахунків на оплату.

Позивач у позовній заяві зазначив, що повідомив ГУ ДФС у м. Києві про втрату первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ Укрінжинірінг Він .

За приписами пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно із пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що нормами Податкового кодексу України передбачено фінансову відповідальність платників податку за неподання, або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.

Крім того, дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.

Проте, позивачем не було здійснено будь-яких дій щодо відновлення втрачених документів.

Крім цього, матеріали справи містять вирок Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2016 в справі №757/9289/16-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України. З вироку вбачається, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ Укрінжинірінг Він (код ЄДРПОУ 39474831).

Незважаючи на те, що ТОВ Укрінжинірінг Він зареєстровано у державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_1 як пособник взяв участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом підприємства, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ Укрінжинірінг Він , а діяв у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності усупереч вимогам законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Так, використовуючи ТОВ Укрінжинірінг Він для прикриття незаконної діяльності, невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість складати упродовж 2015-2016 років господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг), надавати послуги з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Так, за приписами частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 205 КК України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Аналізуючи положення частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, що за змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства (виключно з метою здійснення злочинної діяльності).

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 02.04.2019 в справі № 815/7192/15, від 11.03.2019 в справі № 826/2482/14 тощо.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Слід зазначити, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі постачальника послуг, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у цій справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Укрінжиніринг Він .

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, тому спірне податкове повідомлення рішення є правомірним.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у часині другій статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем зазначених критеріїв, а тому суд вважає, що відповідач при винесені спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 №00006371402, відповідність якого вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інкор відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська