Постанова
від 18.02.2020 по справі 815/2767/15
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 815/2767/15 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді - Домусчі С. Д. судді - Лук`янчук О.В. за участю секретаря представника відповідача Сторчака О.О. Маринова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року по справі №815/2767/15 прийнятого о 16.12 год. у складі судді Левчук О.А. за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ,РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

15 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2014 року № 0000952203.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.15 р. у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 09.04.2019 р. касаційна скарга була задоволена частково, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 р. скасовані. Справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду, так оцінюючи спірні відносини, суди попередніх інстанцій не обмежилися предметом перевірки щодо підтвердження взаємовідносини з контрагентами, а вдалися до дослідження умов подальшого транспортування, при цьому не встановили істотні обставини, які мають значення для справи, покладені податковим органом в основу збільшення грошових зобов`язань; визнано прийнятним посилання позивача, як заявника касаційної скарги на те, що підстави та предмет перевірки судами не досліджувались взагалі, тобто обсяг операцій, які були предметом перевірки з обсягом операцій, які стали предметом судових досліджень, не виокремлювався. Крім того ,зазначено ,що судами попередніх інстанцій не встановлений метод перевірки використаний податковим органом, суцільний чи вибірковій, обсяг документів які перевірялися, допущені грубі порушення щодо критеріїв оцінки належності та допустимості письмових доказів, жоден із яких долучених до матеріалів справи не є оригіналом або належним чином засвідченою копією відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, а оцінюючи доведеність транспортування придбаного товару не встановили подальше використання товару Товариством у власній господарській діяльності в оподатковуваних операціях, не дослідили рух придбаного позивачем товару, відповідність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ,а довід податкового органу про неможливість проведення звірок податковим органом з контрагентами Товариства, як підстава збільшення грошового зобов`язання, є неприйнятним ,з огляду на те, що зафіксований актами районної податкової інспекції факти неможливості проведення звірок посвідчує виключно ці обставини і жодним чином не впливає на склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції у Приморському району м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на Головне управління ДФС в Одеській області .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 р., директор Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги Апелянт обґрунтовує тим, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивачем не надано до суду доказів дотримання п.3 укладених договорів з ТОВ Талис Плюс та ТОВ Барилит Плюс , зокрема те, що підтвердження якості товару з боку продавця є сертифікат заводу виробника товару , спростовується матеріалами справи, де, зокрема, містяться засвідчені копії сертифікату відповідності на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ, сертифікату відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D, сертифікат відповідності на бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2019 р. о 15.15 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, представник апелянта Гладенко О.М. після оголошеної перерви до судового засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ТОВ Трейд Сервис є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37679847, перебуває на податковому обліку з 28 травня 2013 року, є платником податку на додану вартість.

В період з 09.09.2014 року по 15.09.2014 року посадовими особами ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку за суцільним методом ТОВ ТРЕЙД СЕРВИС щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ Барилит Плюс (код ЄДРПОУ 38361609) за травень 2014 року, ТОВ Талис Плюс (код ЄДРПОУ 38361594) за травень 2014 року.

Перевірка була проведена згідно з наказом від 08.09.2014 року № 2053 ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ( а/с 112 т.5 ), який був відправлений 09.09.2014 року та отриманий підприємством 16.09.2014 року( а/с 113 т.5 ).

22 вересня 2014 року за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Трейд Сервис фахівцями ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено та підписано акт перевірки № 5175/18-55-22-3/37679847, яким встановлено порушення ТОВ Трейд Сервис, зокрема, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 15537546,18 грн., у тому числі у періодах звітності: травень 2014 року - 9099783,18 грн., червень 2014 року - 6437763 грн. (а.с. 35-50 т. 1).

Акт перевірки містить посилання на :

- акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року ,згідно з яким інформація щодо кількості працюючих на підприємстві, соновні фонди та транспортні засоби - відсутня, та робиться висновок що метою підприємства є отримання податкової вигоди без здійснення реальних господарських операцій; встановлена відсутність операцій ,що підпадають під визначення ст.185 ПК України за травень 2014 року ;

- акт № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року", згідно з яким у зв`язку із відсутністю підприємства за податковою адресою яяяя, не поданням до звірки будь-яких первинних документів,,не поданням бухгалтерських регістрів, відсутністю складських приміщень ,фактичною кількістю трудових ресурсів, нге підтвердження фактів отримання товарів по ланцюгу встановлена відсутність операцій ,що підпадають під визначення ст.185 ПК України за червень 2014 року .

Вступною частиною акта перевірки вказано на її проведення згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, обсяг документів переданий Товариством податковому органу для її проведення в акті перевірки не викладений та окремим переліком до нього не долучений.

Розділом 3 акта перевірки Перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків , зазначено, що під час перевірки податковим органом встановлено укладання та виконання Товариством договорів поставки нафтопродуктів від 30 квітня 2014 року №3004-5-НП, від 01 травня 2014 року №01/44-НП, з Товариством з обмеженою відповідальністю Барилит Плюс , в межах якого за чотирма актами приймання - передачі нафтопродуктів від 31 травня 2014 року ТОВ Трейд Сервис отримано Бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЕВРО виду 2 класу С код товару зг.3 УКТЗЕД 2710124192, отримані податкові накладні №54, 58 від 31 травня 2014 року.

Актом перевірки було встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов`язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за травень 2014 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних, а транспортування товару проводилось на умовах EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт .

З цим же контрагентом ТОВ Трейд Сервис укладені договори поставки нафтопродуктів від 01 травня 2014 року №01/97-НП, від 30 квітня 2014 року №3004-31-НП, за якими Товариством отримано паливо дизельне підвищеної якості (ЄВРО) виду 2 марки В код товару зг. 3 УКТЗЕД 2710194710, належність та відповідність реєстраційним та іншим вимогам податкових накладних від 31 травня 2014 року №289 та №249 встановлена актом перевірки, умови транспортування є тотожними вищеозначеним.

Актом перевірки було встановлено укладення та виконання договорів поставки нафтопродуктів між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис №01/06-41П від 01 червня 2014 року, в межах якого отриманий бензин автомобільний та паливо дизельне та сформований податковий кредит на підставі податкової накладної від 30 червня 2014 року №75, від 30 травня 2014 року №30/05-3П, в межах якого придбано паливо дизельне та сформований податковий кредит на підставі податкової накладної від 30 червня 2014 року, договір від 31 травня 2014 року №3/05-5П, за яким отриманий бензин автомобільний та сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної №72 від 30 червня 2014 року.

Відповідність податкових накладних встановленим вимогам, формування на підставі їх зобов`язань, реєстрація в ЄРПН встановлена актом перевірки, умови транспортування EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт .

Цим же актом перевірки зазначено про отримання актів від 24 липня 2014 року №2022/04-66-22-03/38361609 від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року та від 22 липня 2014 року № 2022/04-62-22-3/38361594 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Таліс Сервіс щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх наявності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року.

В акті зазначається ,що результаті проведеної перевірки ТОВ Трейд Сервис по взаємовідносинам з постачальником товарів, робіт ТОВ Барилит Плюс , ТОВ Таліс Плюс встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договором лізингу складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які суб`єкти господарювання могли б використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, крім того вищезазначені контрагенти мають стан платника податків відмінні від основного 0 . Вбачаються факти відсутності реальності здійснення господарської діяльності ТОВ Барилит Плюс , ТОВ Таліс Плюс з ТОВ Трейд Сервис проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюють через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господраської діяльності. Таким чином, постачальник ТОВ Трейд Сервис , а саме ТОВ Барилит Плюс , ТОВ Таліс Плюс , проведеною перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин з ТОВ Трейд Сервис на загальну суму 15537546,18 грн.

Посилаючись на неможливість проведення звірок з контрагентами позивача, судові доктрини реальності господарських операцій, доктрини ділової мети, доктрини переваги суті над формою, доктрини презумпції добросовісності платника податків, застосовуючи, як вказує податковий орган в розділі 3 акта перевірки, доктрину реальності господарської операції, наслідки цієї концепції, за якою немає придбання активу у вказаного постачальника - немає підстав для податкового обліку відповідної операції, податковий орган дійшов висновку про завищення Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість на 15537546 грн 18 коп.

28 жовтня 2014 року керівником податкового органу згідно з пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (без зазначення підпункту), на підставі акта перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000952203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 15 537 546 грн, внаслідок завищення Товариством податкового кредиту за травень 2014 року на 9099783 грн 18 коп., за червень 2014 року на 6437763 грн, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 цього кодексу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 7768773 грн, без визначення правової підстави їх застосування, (том 1 арк. справи 68).

17 жовтня 2014 року ТОВ Трейд Сервис , не погодившись з висновками акту перевірки від 22.09.2014 року № 5175/18-55-22-3/37679847, звернулось до ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області подано заперечення, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 51-67 т. 1).

28 жовтня 2014 року ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000952203, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 23306319,00 грн. (а.с. 68 т. 1).

05 листопада 2014 року ТОВ Трейд Сервис звернулось до Головного управління ДФС в Одеській області із скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000952203 від 28.10.2014 року, за результатом розгляду якої податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 69-80 т. 1).

29 грудня 2014 року ТОВ Трейд Сервис звернулось зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000952203 від 28.10.2014 року до Державної фіскальної служби України, за результатом розгляду якої податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 81-90 т. 1).

Судом 1-ої інстанції також було встановлено, що 01 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Дніпронафтопродукт (зберігач) та ТОВ Трейд Сервис (поклажодавець) укладено договір зберігання № 2462, згідно якого в порядку та на умовах, визначени чим договором, зберігач зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажедавцеві у схоронності за першою його вимогою (а.с. 129-130 т. 5).

31 травня 2013 року між ТОВ Петрол-Гарант та ТОВ Трейд Сервис укладено договір оренди майна № 07-05-13, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автозаправні станції з обладнанням, згідно з переліком (а.с. 126-128 т. 5).

30 квітня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 3004-31-НП, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 154-156 т. 5).

Відповідно до п. 1.2, 2.1 вказаного договору номенклатура, кількість, ціна товару та строк поставки визначаються сторонами у додаткових угодах, які є невідємною частиною договору. Постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти згідно розділу 1 цього договору за умови оформлення відповідних актів прийому-передачі або інших документів, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1, 4.2, 4.5 поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору та умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010). Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

01 травня 2014 року ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140531000000114 до договору № 3004-31-НП від 30.04.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.14 наступні види товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 3710194710 у кількості 154,109 т на загальну сумму 2720023,24 грн. (а.с. 157 т. 5).

31 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140531000000114 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № 3004-31-НП від 30.04.2014 року (а.с. 158 т. 5).

30 квітня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 3004-5-НП, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 160-162 т. 5).

01 травня 2014 року ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140531000000052 до договору № 3004-5-НП від 30.04.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.14 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 11,241 т на загальну суму 217625,71 грн. (а.с. 163 т. 5).

31 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140531000000052 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № 3004-5-НП від 30.04.2014 року (а.с. 164 т. 5).

01 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/44-НП, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 166-168 т. 5).

01 травня 2014 року ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140531000000055 до договору № 01/44-НП від 01.05.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.14 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 998,573 т., бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 у кількості 711,089 т., бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 у кількості 59,017 т. (а.с. 169 т. 5).

31 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140531000000055 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № 01/44-НП від 01.05.2014 року (а.с. 170 т. 5).

01 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/97-НП, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 149-150 т. 5).

01 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140531000000155 до договору № 01/97-НП від 01.05.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.14 наступні види товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) макри В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 у кількості 991,138 т на загальну суму 17178792,36 грн. (а.с. 151 т. 5).

31 травня 2014 року між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140531000000155 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № 01/97-НП від 01.05.2014 року (а.с. 152 т. 5).

30 травня 2014 року між ТОВ Талис Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 30/05-3П, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 143-145 т. 5).

01 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140630000000071 до договору № 30/05-3П від 30.05.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.14 наступні види товарів: паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 271194710 у кількості 224,120 т на загальну суму 3989335,10 грн. (а.с. 146 т. 5).

30 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140630000000071 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки № 30/05-3П від 30.05.2014 року (а.с. 147 т. 5).

31 травня 2014 року між ТОВ Талис Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 31/05-5П, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 137-139 т. 5).

01 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140630000000073 до договору № 31/05-5П від 31.05.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.14 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг.з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 13,860 т. на загальну суму 274428,00 грн. (а.с. 140 т. 5)

30 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис підписано акт № 140630000000073 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки № 31/05-5П від 31.05.2014 року (а.с. 141 т. 5).

01 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс (постачальник) та ТОВ Трейд Сервис (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-41П, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору (а.с. 131-133 т. 1).

01 червня 2014 року між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис укладено додаткову угоду № 140630000000074 до договору № 01/06-41П від 01.06.2014 року, згідно якої постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.14 наступні види товарів: бензин автомобільний підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С код товару зг.з УКТЗЕД 2710124192 у кількості 729,277 т., бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 у кількості 212,695 т., бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду ІІ класу D код товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 у кількості 9,292 т., паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТЕЗД 3710194710 (а.с. 134 т. 5).

На підтвердження виконання укладених договорів поставки нафтопродуктів з ТОВ Талис Плюс та ТОВ Барилит Плюс , позивачем ТОВ Трейд Сервис надано копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку (а.с. 172-175 т. 5), платіжних доручень (а.с. 176-182 т. 5), договорів перевезення (а.с. 183-188 т. 5), актів здачі-прийомки виконаних робіт до договорів перевезень (а.с. 189-201 т. 5), листування (а.с. 202-205 т. 5), актів приймання-передачі (а.с. 206-209 т. 5), журналів обліку надходжень нафтопродуктів на АЗС (а.с. 210-256 т. 5, а.с. 1-37 т. 6).

Згідно умов договорів поставки нафтопродуктів укладених між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис , а також між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис , а саме п. 4.1, 4.2, 4.5 таких договорів, поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. Товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору та умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010). Сторони укладають акти прийому-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоду часу.

Разом з тим, належним чином завірених копій заявок ТОВ Трейд Сервис до ТОВ Талис Плюс та ТОВ Барилит Плюс на поставку нафтопродуктів, згідно умов п. 4.1 договорів, позивачем суду не надано.

Також, згідно умов договорів поставки та додаткових угод, укладених між ТОВ Талис Плюс та ТОВ Трейд Сервис , а також між ТОВ Барилит Плюс та ТОВ Трейд Сервис, поставка нафтопродуктів EXW (ІНКОТЕРМС-2010) - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Нафтопродукти, які Товариство придбало за договорами з ТОВ "Талис Плюс" та ТОВ "Барилит Плюс", зберігалися у резервуарах нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивачем укладено договір зберігання.

Про перехід права власності на нафтопродукти контрагенти підприємства позивача повідомляли саме ПАТ "Дніпронафтопродукт" (листи від 30 квітня 2014 року, 01 травня 2014 року, 30 травня 2014 року, 31 травня 2014 року, 01 червня 2014 року).

У матеріалах справи містяться копії листів ПАТ "Дніпронафтопродукт" від 03 червня 2013 року та 28 липня 2014 року, у яких ПАТ "Дніпронафтопродукт" повідомляє ТОВ "Трейд Сервис" про укладення договорів з ТОВ "Еквіта" та ТОВ "Полюс Трейд" про приймання, розміщення та відпуск нафтопродуктів.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено , що Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справ № 804/12703/14 від 16.09.2014року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року , які залишені без змін ухвалою ВАСУ від 14.07.2015 року , - визнані протиправними дії ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/11320/14 від 29 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено частково, визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року". В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою ВАСУ у справі № 804/11320/14 від 16.03.2015 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

Конституція України:

Ст.8, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частина 2 статті 19, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Податковий Кодекс України

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78. 1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4, 78.5, 78.6, 78.7, 78.8 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених стттями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Звітним періодом для платника податку на додану вартість є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 ПК України.

Підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За змістом підпункт 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Платник податків, згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Водночас, пунктом 114.1 статті 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Закон України, від 23.02.2006, № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"( далі - Закон № 3477-IV)

Згідно ч.1 ст.17 Закону № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст.18 Закону № 3477-IV Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою (далі - переклад). Для цілей посилання на Рішення та ухвали Суду та на ухвали Комісії суди використовують переклади текстів рішень Суду та ухвал Комісії (далі - переклад), надруковані у виданні, передбаченому в статті 6 цього Закону. У разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Суду чи ухвали Комісії суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між перекладом та оригінальним текстом суд користується оригінальним текстом. У разі виявлення мовної розбіжності між оригінальними текстами та/або в разі потреби мовного тлумачення оригінального тексту використовується відповідна практика Суду.

Закон України від 16.07.1999, № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі - Закон № 996-XIV)

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, (надалі - Положення № 88)

Згідно з п.п. 2.1., 2.2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення № 88 , первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Порядок заповнення податкової накладної,затверджений наказом Міністерство доходів і зборів України, від 14.01.2014, № 10 (надалі - Порядок № 10)

Згідно п.1. Порядку № 10 Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в податковій накладній зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами про управління майном, податкова накладна складається особою - управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Суб`єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, втрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Згідно п.8. Порядку № 10 податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 № 281/171/578/155( надаі -Інструкція)

Згідно Загальних положень вказаної Інструкції ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до пп. 5.4.1-5.4.3 п. 5.4 вказаної Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відповідно до пп. 7.5.6, 7.5.7 п. 7.5 відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Згідно умов ЕXW (Інкотермс - 2010) - продавець виконує своє зобов`язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов`язки. Він не застосовується, якщо покупець не в змозі здійснити сам або забезпечити виконання експортних формальностей. У цьому випадку повинен використовуватися термін FCA.

Судова практика Верховного Суду:

Згідно з правовим висновком Верховного Суду , викладеної у Постанові від 07.02.2018 по справі № 821/1562/16 ,положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Крім того, згідно правовим висновком Верховного суду України, викладеної у справі № 21-425а14 нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 по справі № 805/687/15-а (адміністративне провадження №К/9901/9379/18) Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 по справі №803/368/17 ( адміністративне провадження №К/9901/41839/18) Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для проведення відповідних господарських операцій, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави, зокрема у вигляді податкового кредиту.

При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду , викладеної у Постанові від 18.11.2019 по справі №815/1088/15 ( касаційне провадження №К/9901/26397/18) Начало формы

, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійсненим та підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю

Згідно із правовим висновком ,викладеним у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № 820/4648/13-а твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем маєть досліджуватись можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Право на віднесення сум до складу валових витрат при нарахуванні податку на прибуток та право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Згідно із правовим висновком,викладеним у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 по справі №804/7470/16 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.Посилання на інформацію без даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО :

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України . Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5 та 6 ст.13 Закону України, від 02.06.2016, № 1402-VIII "Про судоустрій і статус судді" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

VII. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ПРАКТИКА ЄСПЛ:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління" (див. п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (заява №36985/97).

Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56 ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків( див.п. 57. Рішення ЄСПЛ по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року).

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р.).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін( див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р.).

VIII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд вважає ,що Відповідач не тільки провів перевірку, але й склав акт про проведення перевірки від без додержання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України, так як перевірка була проведена згідно з наказом від 08.09.2014 року № 2053 ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ( а/с 112 т.5 ), який був відправлений 09.09.2014 року та отриманий підприємством 16.09.2014 року( а/с 113 т.5 ).

Невиконання податковим органом вимог Податкового кодексу України та КАС України в частині забезпечення участі платника податків при прийнятті рішення , є порушенням проведення документальної невиїзної перевірки позивача в частині направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу ,що позбавило його можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів.

Таким чином, апеляційний суд ,враховуючи принцип верховенства права та презумпції правомірності дій платника податків, практику ЄСПЛ ,як джерело права , правову позицію ВСУ ,погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, так як невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконного або протиправного наказу має бути скасоване.

Щодо питання правомірності формування податкового кредиту ,апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає, що для визначення права підприємства на податковий кредит по проведеним господарським операціям з постачальником необхідно встановити наявність в сукупності таких обов`язкових підстав: здійснення операції з придбання товарів та їх оплата ( п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України); наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість (п. 198.6 ст. 198 ПК України); придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України, частини 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), яки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.Посилання на інформацію без даних податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Крім того, Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справ № 804/12703/14 від 16.09.2014року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року , які залишені без змін ухвалою ВАСУ від 14.07.2015 року , - визнані протиправними дії ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Барилит Плюс під час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/11320/14 від 29 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, - визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року".

В межах перевірки позивача відповідачем мала досліджуватись можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Здійснення господарських операцій ,які спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків доведено наявними у справі належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, а саме : надані до суду копії договорів перевезення (а.с. 183-188 т. 5), актів здачі-прийомки виконаних робіт до договорів перевезень (а.с. 189-201 т. 5), товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (а.с. 49-96 т. 2), зворотні твердження відповідача є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов`язання, відповідачем не доведено наявність підстав для призначення штрафної санкції .

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів

Враховуючи перзумпцію правомірності дій платника податків ,відсутність доказів транспортування від ТОВ Талис Плюс та ТОВ Барилит Плюс до ТОВ Трейд Сервис , з урахуванням умов поставки ЕXW (Інкотермс -2010) - резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт , не є свідченням відсутності реальності здійснення господарських операцій, а надані позивачем копії актів приймання-передачі (а.с. 206-209 т. 5) належними,достовірними ,достатніми та допустимими доказами реальності здійснення господарських операцій , незважаючи на те , що вказані акти є зведеними актами та включають в себе весь обсяг нафтопродуктів, які були прийнятті на зберігання ПАТ Дніпронафтопродукт протягом певного періоду, так як відсутність можливості ідентифікувати дату та час поставки, від кого саме отримано такі нафтопродукти та місце поставки - само по собі не може бути доказом протилежних обставин.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано податковим органом і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис як платника податків здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між позивачем , та його контрагентами правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій або можливої фіктивності постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Таким чином , в даному випадку мають місце окремі недоліки в оформленні первинних документів, складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентомами, та відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично відбувались.

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, належного врядування ,презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ ,як джерело права, правові позиції Верховного Суду , доходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та вважає помилковим протилежний висновок суду першої інстанції .

Податкове повідомлення-рішення № 0000952203 від 28 жовтня 2014 року ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області не можна вважати таким ,що прийняте в поряду , межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією, Податковим Кодексом України .

Нарахування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства становило порушення вимог ст.19 Конституції України та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод , та доводить протиправність прийнятих рішень фіскального органу , який не дотримується своїх власних процедур, та не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків, "ефективним" засобом правового захисту ,як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню має бути скасування вказаних рішень фіскального органу.

Суд апеляційної інстанції також доходить до висновку , що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими,невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи , та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги , скасування постанови суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення -про задоволення поззову.

В порядку ч.6 ст.139 КАС України, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із новим розподілом судових витрат підлягають відшкодуванню судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис у розмірі 19000,80 грн., пов`язані зі сплатою судового збору за подачу позовної заяви -487,20 грн. , апеляційної скарги - 5359,20 грн., касаційної скарги - 5846,40 грн., апеляційної скарги 7308,00 грн.

Керуючись ст.8,9,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242, 308, 309, п.1-4 ч.1 ст.317, 315,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис задовольнити , а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року -скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000952203 від 28 жовтня 2014 року ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ез змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Одеській області (65044, Одеська область, м.Одеса , вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Сервис (61001, Харківська область, м.Харків , пр.-т Московський ,85, код ЄДРПОУ 37679847 ) судові витрати у розмірі 19000,80 грн.(дев`ятнадцять тисяч грн. 80 копійок)

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 18.02 .2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Лук`янчук О.В. Домусчі С.Д.


Суд	П'ятий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	18.02.2020
Оприлюднено	20.02.2020
Номер документу	87650825
Судочинство	Адміністративне

Кравець О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.02.2020 по справі 815/2767/15П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —815/2767/15

Постанова від 18.02.2020

Постанова
від 18.02.2020 по справі 815/2767/15
П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД