Постанова

від 18.02.2020 по справі 1.380.2019.005786

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005786 пров. № А/857/1509/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року про закриття провадження у справі, постановлену суддею Костецьким Н.В. у м. Львові в порядку письмового провадження у справі № 1.380.2019.005786 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати незаконним і скасувати пункт 2 рішення Залузької сільської ради від 11.09.2019 року № 908 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 ; зобов`язати Залузьку сільську раду передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,0387 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0072 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.09.2019 року Залузька сільська рада прийняла рішення № 908 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 . Пунктом 1 цього рішення затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 1,0387 га, проте, пунктом 2 рішення Залузької сільської ради від 11.09.2019 року № 908 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,8087 га. Позивачка вважає, що оскільки відповідач затвердив технічну документацію і погодив межі земельної ділянки площею 1,0387 га, то надання у власність земельної ділянки у меншому розмірі, а саме 0,8087 га є протиправним.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року закрито провадження у цій справі з мотивів непідсудності справи адміністративному суду.

Не погодившись із ухвалою суду, її оскаржила позивачка, ОСОБА_1 , яка просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та виходить з тих мотивів, що суд першої інстанції невірно розтлумачив характер заявлених вимог як приватноправових, чим констатував відсутність публічно-правового спору.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай), розміром 1,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

07.06.2018 року Яворівська районна державна адміністрація видала розпорядженням № 484/02-06, на підставі якого надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11.09.2019 року Залузька сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 908 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 1 цього рішення Залуська сільська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай), відповідно до якої розмір земельної ділянки становить 1,0387 га.

Згідно з пунктом 2 цього рішення Залуська сільська рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,8087 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0072, яка розташована на території Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що характер спірних правовідносин свідчить про майновий, а не публічно-правовий інтерес позивача, пов`язаний з набуттям права власності на земельну ділянку.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що пунктом 1 рішення Залузька сільська рада Яворівського району Львівської області прийняла рішення № 908 від 11.09.2019 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як власнику сертифіката на право на земельну ділянку частку (пай) ОСОБА_1 затверджено технічну документацію на земельну ділянку площею 1,0387 га, проте, згідно з пунктом 2 цього рішення у власність ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,8087 га. Тобто, відповідач затвердив технічну документацію і погодив межі земельної ділянки площею 1,0387 га, а надав у власність земельну ділянку меншою площею, а саме 0,8087 га, що на думку позивачки, є протиправним.

Виходячи із суті спору, на переконання апеляційного суду, позов ОСОБА_1 направлений на поновлення порушеного відповідачем права власності.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 року у справі № 620/3487/18.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні по справі Занд проти Австрії Суд висловив думку, що термін судом, встановленим законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 761/33504/14-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 802/950/17-а, від 03 жовтня 2018 року у справі № 2-а-299/10.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року про закриття провадження в справі № 1.380.2019.005786 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 18.02.2020 року