Постанова

від 18.02.2020 по справі 1.380.2019.002616

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 рокуСправа № 1.380.2019.002616 пров. № 857/13719/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Кузан Р.І., 10:27:46 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 31 жовтня 2019 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

24.05.2019 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ звернулося до суду з позовом Головного управління Держпраці Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1910/1402/АВ/ФС від 24.04.2019 щодо порушення ТзОВ СВІТ ХІМІЇ вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ №413.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ1910/1402/АВ/ФС від 24.04.2019 щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови КМУ №413.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щодоговір від 25.03.2019, на підставі якого відповідач зробив висновок про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, не містить ознак трудового договору, зокрема: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. За своїм змістом вказаний договір надання послуг (виконання робіт) є цивільно-правовим договором, а висновки відповідача про наявність у цьому договору ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими. ОСОБА_1 , надаючи позивачу послуги з навчання його працівників складської логістики за цивільно-правовим договором в силу свого кваліфікаційного рівня (освіта: Львівський технікум легкої промисловості, кваліфікація: технік-механік за спеціальністю устаткування швейних підприємств, що підтверджується наданою ОСОБА_1 копією диплому) не може бути відповідальною особою за охорону праці на ТзОВ СВІТ ХІМІЇ в зв`язку із відсутністю вищої освіти відповідного напрямку та стажу роботи у цій сфері.Таким чином, прирівнювати навчання ОСОБА_1 працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ складської логістики до навчання з охорони праці на підприємстві немає законних підстав. Отже, відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його постановленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Головне управління Держпраці Львівській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 рокута прийняти нове рішення, якимповністю відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що доводи позивача про те, що між позивачем та працівником ОСОБА_1 мали місце відносини цивільно-правового характеру не підтверджуються належними та допустимими засобами доказування, суперечать зібраним в ході інспекційного відвідування матеріалами та не повинні братись до уваги. Також вказує на те, що під час інспекційного відвідування, інспекторами праці відібрані пояснення у ОСОБА_1 , який у своєму поясненні вказав, що працює у ТзОВ СВІТ ХІМІЇ на посаді вантажника.

Апелянт стверджує, що між позивачем та працівником ОСОБА_1 мали місце правовідносини, які носили ознаки притаманні трудовим відносинам між роботодавцем і найманим працівником. При цьому, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів шляхом їх укладення, перешкоджали реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ (код ЄДРПОУ 31215320) здійснює господарську діяльність у сфері виробництва мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (основний) (Код КВЕД 20.41); оптова торгівля хімічними продуктами (Код КВЕД 46.75); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (Код КВЕД 47.78); вантажний автомобільний транспорт (Код КВЕД 49.41).

У період з 01.04.2019 по 02.04.2019 посадовими особами Головного управлінням Держпраці у Львівській області, на підставі наказу №0726-П від 29.03.2019, листа слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області від 21.03.2019 №1219/23.02-13, направлення №0726 від 29.03.2019, проведено інспекційне відвідування ТзОВ СВІТ ХІМІЇ за адресою: АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_2 Конотопська, буд.9, кв.3, на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування №ЛВ1910/1402/АВ від 02.04.2019, в якому зафіксовано, зокрема, порушення вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413, а саме: допуск до роботи ОСОБА_1 без уклаення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На усунення виявлених порушень винесено припис №ЛВ1910/1402/АВ/П від 02.04.2019.

05.04.2019 позивач на адресу відповідача подав зауваження на акт інспекційного відвідування №ЛВ1910/1402/АВ від 02.04.2019, в яких вказав на те, що не погоджується з фактами викладеними у ньому, відтак заперечує обставини, щодо порушення законодавства у сфері законодавства про працю.

Також, 05.04.2019 позивач звернувся до відповідача із скаргою на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1910/1402/АВ/П від 02.04.2019, в якій вказав на його безпідставність та вимогу про скасування такого.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, відповідач 12.04.2019 прийняв рішення №ЛВ1910/1402/АВ/ТД/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу ТзОВ СВІТ ХІМІЇ . Розгляд справи призначено на 24.04.2019.

24.04.2019 ГУ Держпраці у Львівській області за результатами розгляду скарги позивача, прийнято рішення про розгляд скарги на припис про усунення виявлених порушень №ЛВ1910/1402/АВ/П від 02.04.2019, яким скаргу на припис інспектора праці Мітіна В.С. про усунення виявлених порушень №ЛВ1910/1402/АВ/П від 02.04.2019 задоволено частково. Скасовано припис №ЛВ1910/1402/АВ/П від 02.04.2019 інспектора праці Мітіна В.С. про усунення виявлених порушень, в частині порушення вимогч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України Про оплату праці .

За результатами розгляду матеріалів перевірки додержання законодавства про працю ТзОВ СВІТ ХІМІЇ , відповідач 24.04.2019 прийняв постанову про накладення штрафу №ЛВ1910/1402/АВ/ФС-1, якою за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 125 190,00 грн.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначеноКодексом законів про працю України (за текстом -КЗпП України).

Згідно з ч. 1ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Положеннями ст.10 Закону України Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Відповдно до пунктів 19, 20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 цього Порядку визначено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За змістомст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при організованому наборі працівників та при укладенні контракту. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу вказаних норм можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин.

Так, згідно з трудовим договором: працівник виконує роботу за трудовою угодою; працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором: оплачується не процес праці, а його результат; результат визначається після закінчення роботи; результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); оплата проводиться на підставі актів; фізична особа, виконують роботи (надають послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик; підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

Отже, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Встановлено, що 25.03.2019 між ТзОВ СВІТ ХІМІЇ (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір надання послуг (виконання робіт). Згідно з п.п.1.1, 1.2 вказаного договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовуючи власні засоби та матеріали. Відповідно до п.п.2.1 вказаного договору обов`язки виконавця надати послуги (виконати роботу) з навчання працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ вантажної логістики на належному рівні з дотриманням дисципліни та правил техніки безпеки.

У п.п.4.1 договору вказано, що вартість послуг (робіт) за цим договором складає: 10000 грн. без ПДВ. Оплата за послуги (роботи) здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами цього договору Акта прийому наданих послуг (виконаних робіт). Оплата замовником наданих виконавцем послуг (виконання робіт) здійснюється згідно норм чинного податкового законодавства України щодо оподаткування доходів фізичних осіб (п.п.4.2, 4.3 Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом 2 місяців (п.п.6.1Договору).

Також встановлено, що 16.04.2019 між сторонами на виконання умов договору від 25.03.2019 складено акт здачі-прийняття надання послуг (виконання робіт) про те, що виконавець надав послуги з навчання працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ вантажної логістики з дотриманням дисципліни та правил техніки безпеки відповідно до умов договору на належному рівні, а саме:

1. 25.03.2019 лекція Теоретичні основи професійної діяльності. Складська логістика 5 год.;

2. 26.03.2019 лекція Правила безпечної роботи в складських приміщеннях 5 год.;

3. 01.04.2019 практичне заняття Технологія складської логістики 5 год.;

4. 03.04.2019 практичне заняття Технологія складання товару та розподіл на вантажному автотранспорті 5 год.;

5. 16.04.2019 практичне заняття Технологія складування та укладення товару 5 год.

Наявними у матеріалах справи відомостями про проходження навчання, підтверджується ознайомлення працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ з інструктажем.

Згідно з копіями платіжних доручень від 17.04.2019 позивачем сплачено до бюджету 150,00 грн. військового збору за квітень 2019 року, 2200,00 грн. єдиного внеску за квітень 2019 року, 1800,00 грн. прибуткового податку з громадян за квітень 2019 року, 8050,00 грн. виплата винагороди за квітень 2019 року, призначення платежу в яких вказано згідно з актом від 16.04.2019 за надані послуги ОСОБА_2 Р.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за договором від 25.03.2019 обов`язки виконавця полягають у наданні послуг (виконання роботи) з навчання працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ вантажної логістиці на належному рівні з дотриманням дисципліни та правил техніки безпеки. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Вказаним договором визначено конкретний вид робіт (послуг), їх обсяг та вартість. Договором не визначено конкретного часу виконання робіт (надання послуг) протягом дня, не встановлено конкретного графіку, а лише визначається період дії договору.

Разом з тим, такий договір не передбачає виконання робіт ОСОБА_1 за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не містить даних про роз`яснення такій особі її прав і обов`язків та про інформування під розписку про умови праці, небезпечні чи шкідливі виробничі фактори та можливі наслідки його впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Процес організації виконання робіт залишається на розсуд виконавця.

Відтак, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що вказаний договір, укладений із позивачем та фізичною особою, не містить ознак трудового договору, зокрема: обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавця матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

За своїм змістом укладений ТзОВ СВІТ ХІМІЇ з ОСОБА_1 договір надання послуг (виконання робіт) є цивільно-правовим договором, а висновки відповідача про наявність у цьому договору ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими.

Щодо покликань апелянта на те, що ОСОБА_1 проводив навчання та перевірку знань з питань охорони праці працівників, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно ст. 18 Закону України Про охорону праці працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов`язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об`єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно глави 3 Типового положення, організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення квал іфікації на підприємстві здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким роботодавцем доручена організація цієї роботи (п. 3.3).

При цьому, п 3.4. глави 3 Типового положення, визначає: навчання з питань охорони праці в частині організації навчального процесу (матеріально-технічне забезпечення, формування навчальних груп, розробка навчально-тематичних планів і програм, форм навчальної документації та порядок їх ведення тощо) здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, навчання з охорони праці здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства, а не за цивільно-правовим договором, а уповноважені на проведення такого навчання особи повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, що визначаються Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, Розділ 1 Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців. Видання третє, доповнене та перепрацьоване), затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 № 336, зокрема щодо обов`язкової наявності у такої особи повної вищої освіти відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст), стажу роботи з охорони праці - не менше 2 років (Група: Керівники, п. 50 розділу 1 Довідника, Група: Професіонали, п. 28 розділу 1 Довідника).

Таким чином, ОСОБА_1 надаючи позивачу послуги з навчання його працівників складської логістики за цивільно-правовим договором в силу свого кваліфікаційного рівня (освіта: Львівський технікум легкої промисловості, кваліфікація: технік-механік за спеціальністю устаткування швейних підприємств, що підтверджується наданою ОСОБА_1 до копією диплому) не може бути відповідальною особою за охорону праці на ТзОВ СВІТ ХІМІЇ в зв`язку із відсутністю вищої освіти відповідного напрямку та стажу роботи у цій сфері.

Відтак, прирівнювати навчання ОСОБА_1 працівників ТзОВ СВІТ ХІМІЇ складської логістики до навчання з охорони праці на підприємстві немає законних підстав, оскільки ОСОБА_1 не наділений повноваженнями навчати та перевіряти знання з охорони праці, так як його договірним зобов`язанням було навчити працівників позивача правилам упакування, складування, укладання, транспортування сировини та готової продукції, а також транспортної логістики між цехами та складом і це зобов`язання ОСОБА_1 виконав відповідно до умов договору.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що відносин між ОСОБА_1 та позивачем відповідають ознакам цивільно-правового договору.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівника без укладення трудового договору, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ до Головного управління Держпраці у Львівській області, третяособи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновок суду є правильними.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національнеправо повинновідповідатипоняттю законність , визначеномуКонвенцією,якавимагає,щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким,щоб дозволити особі,у разі потреби - з належною консультацією,передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішенняусправах S.W.протиСполученого Королівства , серія A,N 335-В,с.41-42, п. 35-36, та, Санді Таймс проти Сполученого Королівства (№ 1) , серія A, № 30, с.31, п.49, і Галфорд проти Сполученого Королівства ).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься необхідним в демократичному суспільстві із законною метою, якщо воно відповідає нагальній соціальній потребі , зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є доречними та достатніми (див., наприклад, справу Костер проти Сполученого Королівства (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа С. і Марпер проти Сполученого Королівства (S. and Marper v. еhe United Kingdom) (Велика Палата), №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 1.380.2019.002616 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВІТ ХІМІЇ до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 18.02.2020.