Рішення

від 17.02.2020 по справі 904/5977/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/5977/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧІКЕН ЛЮКС"

про визнання пункту 8.4. Договору поставки від 01.02.2018 №01-1/02/18 недійсним в частині застосування штрафу за прострочення оплати поставленого товару

Представники:

від позивача: Пашніна А.В., представник за довіреністю; адвокат;

від відповідача: Любченко Ю.К., директор за наказом.

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧІКЕН ЛЮКС" (далі - відповідач) в якій просить суд визнати пункт 8.4. Договору поставки від 01.02.2018 №01-1/02/18 недійсним в частині застосування штрафу за прострочення оплати поставленого товару.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5977/19 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019.

Ухвалою від 18.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 09.01.2020.

09.01.2020 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 09.01.2020 за вих.№0901-20 про проведення судового засідання без участі свого представника. Ухвалою від 09.01.2020 підготовче засідання відкладено на 17.02.2020.

10.02.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 07.02.2020 за вих.№б/н про визнання частини позовних вимог в якій просить суд прийняти визнання відповідачем частини позовних вимог щодо визнання частково недійсним пункту 8.4 договору поставки №01-1/02/18 від 01.02.2018, укладеного між сторонами. Проте, просить суд відмовити у задоволенні, як вказує відповідач, позовних вимог про стягнення судового збору. Заяву від 07.02.2020 за вих.№б/н прийнято до розгляду.

Щодо визнання відповідачем позовних вимог.

Статтею 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, або за результатами підготовчого провадження - ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі , зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За результатами судового засідання, яке відбулося 17.02.2020, оголошено перерву з 12год. 52хв. 17.02.2020 до 14год. 00хв. 17.02.2020.

Після перерви сторони не забезпечили явку представників, у зв`язку із чим судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2020, здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2020, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позиція позивача.

Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.

01.02.2018 між Товариством з обмежено відповідальністю "Птахоферма Травнева" та позивачем укладено договір поставки №01-1/02/18 на постачання товару (далі - договір поставки).

11.02.2019 між Товариством з обмежено відповідальністю "Птахоферма Травнева" та відповідачем укладено договір про відступлення права вимоги по договору на поставку продукції від 01.02.2018 №01-1/02/18 (далі - договір відступлення).

Звернення до господарського суду з даною позовною заявою обґрунтовано незгодою з пунктом 8.4 договору поставки, у зв`язку із тим, що штраф за кожен день прострочення є за правовою природою пенею.

Позивач посилається на правову позицію викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/646/2014 від 20.05.2014.

Позиція відповідача.

Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.

Відповідач, керуючись пунктом 1 частиною 2 статті 46, частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, повідомив суд, що повністю усвідомлюючи наслідки даної процесуальної дії, визнає частину позовних вимог позивача щодо визнання недійсним пункту 8.4 договору в частині застосування штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, відповідач послався на положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частину 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" і наголосив на тому, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення судового збору з останнього.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Доказами, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, предметом доказування у господарській справі є лише ті факти, які мають матеріально-правове значення, тобто факти без з`ясування яких не можна правильно вирішити справу по суті.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі такі:

1. Обставини укладання договору.

2. Правова природна відповідальності визначена сторонами договору поставки як штраф.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФЕРМА ТРАВНЕВА" (далі - постачальник) та позивачем (далі - позивач, покупець) укладено договір поставки №01-1/02/18 (далі - договір поставки).

За умовами пункту 1.1 договору поставки постачальник зобов`язується у порядку і строки, визначені у цьому договорі, передати у власність покупця товар у відповідній кількості і відповідної якості за визначеною ціною, а покупець зобов`язується прийняти цей товар і оплатити його в порядку й у строки зазначені в цьому договорі.

11.02.2019 між постачальником (далі - постачальник, первісний кредитор) та відповідачем (далі - відповідач, новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №11-02/19/01 (далі - договір відступлення права вимоги).

Термін "боржник" вживається у договорі відступлення права вимоги у такому значенні фізична або юридична особа, яка має грошовий борг перед первісним кредитором за первинним договором, що був укладений з постачальником, а саме з позивачем.

Термін "первинний договір" вживається у договорі відступлення права вимоги у значенні договору, вказаного у Додатку №1 до цього договору, сторони визнають, що мається на увазі договір поставки №01-1/02/18 від 01.02.2018.

Предметом договору відступлення права вимоги є зобов`язання первісного кредитора передати у власність новому кредитору, а новий кредитор прийняти права вимоги та в їх оплату сплатити винагороду первісному кредитору на умовах, визначених цим договором. Обсяг прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначається первинним договором (пункт 1.1 договору відступлення права вимоги).

Відтак, логічним є висновок, що відповідач є новим кредитором позивача за договором поставки.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 8.4 договору поставки визначено відповідальність відповідача, у разі порушення грошового зобов`язання, а саме за прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Предметом позовних вимог є визнання частково недійсним пункту 8.4 договору поставки в частині застосування штрафу за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Аналізуючи положення пункту 8.4 договору поставки в частині, яка стосується стягнення штрафу, господарський суд дійшов висновків, що сторони узгодили відповідальність саме за порушення строків виконання грошового зобов`язання за договором, а не за сам факт порушення умов договору.

Крім того, господарський суд констатує, що правова природа узгодженого між сторонами штрафу фактично встановлює можливість для стягнення пені, оскільки штраф передбачений в оскаржуваному пункті договору містить в собі такий складовий елемент пені як обчислення від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання та обчислюється за порушення строків виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.01.2019 по справі №910/19170/17.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

10.02.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 07.02.2020 за вих.№б/н про визнання частини позовних вимог в якій просить суд прийняти визнання відповідачем частини позовних вимог щодо визнання частково недійсним пункту 8.4 договору поставки №01-1/02/18 від 01.02.2018, укладеного між сторонами.

Згідно із частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН І ВИСНОВОК СУДУ.

У заяві від 07.02.2020 за вих.№б/н про визнання частини позовних вимог відповідач фактично визнав заявлені позовні вимоги.

Господарський суд констатує, що позовними вимогами в межах справи №904/5977/19 є визнати пункту 8.4. Договору поставки від 01.02.2018 року № 01-1/02/18 частково недійсним.

Заперечення щодо стягнення судових витрат не стосуються предмету спору, а є судовими витратами, розподіл яких здійснюється судом за результатами вирішення спору.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за подачу позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1921,00грн., сплата якого підтверджена квитанцією №0.0.1551516162.1 від 13.12.2019 на суму 1921,00грн.

Розмір сплаченого позивачем судового збору відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір".

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 960,50грн., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на позивача та відповідача у рівних частинах, а саме по 480,25грн.

Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 130, 185, 191, 194-196, 200-201, 204-205, 218-220, 222, 232-233, 236-242, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК УНІВЕРСАЛЬНИЙ , будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40151618) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧІКЕН ЛЮКС" (52560, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Луб`янка, ВУЛИЦЯ ТРАВНЕВА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42454265) про визнання пункту 8.4. Договору поставки від 01.02.2018 №01-1/02/18 в частині застосування штрафу за прострочення оплати поставленого товару недійсним задовольнити у повному обсязі.

Визнати пункт 8.4. Договору поставки від 01.02.2018 №01-1/02/18 в частині застосування штрафу за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочення недійсним.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЧІКЕН ЛЮКС" (52560, Дніпропетровська обл., Синельниківський район, село Луб`янка, ВУЛИЦЯ ТРАВНЕВА, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42454265) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК УНІВЕРСАЛЬНИЙ , будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40151618) 480,25грн. (чотириста вісімдесят грн. 25 коп.) судового збору.

Судовий збір у сумі 480,25грн. (чотириста вісімдесят грн. 25 коп.) покласти на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК УНІВЕРСАЛЬНИЙ , будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40151618).

Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАГРОГРУП ІНВЕСТ" (49024, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК УНІВЕРСАЛЬНИЙ , будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40151618) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 960,50грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.), який сплачено, згідно квитанції №0.0.1551516162.1 від 13.12.2019 на суму 1921,00грн., про що постановити ухвалу.

Видати ухвалу та наказ.

Ухвалу та наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 18.02.2020.

Суддя І.В. Петренко