Рішення

від 04.02.2020 по справі 906/206/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/206/17

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю:

прокурора Конончук В.В., служ. посв. №033224 від 05.05.2015;

представника позивача: 1. Міністерства оборони України: Москаленко А.О., довіреність 220/550/Д від 23.09.2019;

2. КЕВ м. Житомира: Капелюх В.О. дов № 851 від 20.02.2019 (с/з від 28.01.2020); Примак О.М., довіреність №152 від 15.01.2020 (с/з від 05.02.2020);

представника відповідача: Черниш Є.М., дов. №26/1288 від 20.12.2019;

представника третьої особи на стороні позивача - ВЧ 3204: Крапивницький С.В., дов. №101 від 16.01.2020.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі

1.Міністерства оборони України;

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир

до Житомирської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів:

1. Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України;

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Департаментмістобудування та земельних відносин Житомирської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення від 21.07.2016 № 295

Процесуальні дії по справі.

Військовий прокурор Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради №295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" (далі - рішення №295) в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,8541га, яку віднесено до земель оборони.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.07.2017 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Житомирської міської ради №295 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з вільними зонами та полосами безпеки. В решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 скасовано пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 11.07.2017, яким визнано недійсним рішення Житомирської міської ради №295 від 21.07.2016 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з вільними зонами та полосами безпеки та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 про відмову у позові.

Справу №906/206/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Скасовуючи судові акти судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зокрема вказав, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід уточнити предмет позову, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, призначити відповідну судову експертизу з метою достеменного встановлення місця розташування земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою від 20.07.2018 суд прийняв справу до свого провадження. Справу призначив до розгляду в підготовчому засіданні.

02.08.2018 прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено в наступній редакції: "Визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради 12 сесії 7 скликання № 295 від 21.07.2016 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 11,8541 в межах вільних зон та полос безпеки відповідно до Схеми розміщення аеродрому "Смоківка" (а.с. 203-205 т. 3).

За результатами розгляду поданої прокурором заяви про уточнення позовних вимог суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду останню та постановив вирішувати спір з урахуванням уточнених позовних вимог, про що в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України занесено запис до протоколу судового засідання від 31.10.2018.

06.08.20128 на адресу суду відповідач подав письмові пояснення по справі з врахуванням висновків Верховного Суду (а.с. 222-225 т.3).

09.08.2018 від Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення по справі з врахуванням висновків Верховного Суду (а.с.239-240 т.3).

09.08.2018 на адресу суду від позивача - КЕВ м.Житомир надійшло клопотання про призначення судово-земельну експертизу (а.с. 246 т.3).

16.08.2018 від відповідача та прокурора на адресу суду надійшли клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи (а.с. 1-3,5 т.4).

29.10.2018 від відповідача надійшли клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи з орієнтовним передіком питань, які можуть бути поставлені на вирішення експертизи (а.с. 60-62 т.4)

Ухвалою господарського суду від 31.10.2018 у справі № 906/206/17 призначено судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання: "Чи накладається земельна ділянка площею 11,8541 га, яка є складовою земельної ділянки площею 24,7324 га, кадастровий номер 1810136600:001:0035, на земельну ділянку Міністерства оборони в межах вільних зон та полос безпеки злітно-посадкової смуги.

Якщо таке має місце, то показати схематично, де саме має місце накладання та вказати у якій частині (розміри, площу, конфігурацію (шляхом накладання для порівняння)".

Провадження у справі суд зупинив.

27.05.2019 на адресу суду від судового експерта надійшов висновок № 840/05.19 від 20.05.2019 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи (142-165 т.4).

Ухвалою господарського суду від 05.06.2019 у зв`язку з надходженням до суду висновку за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи провадження у справі № 906/206/17 поновлено.

03.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення на висновок експерта № 840/05.19 від 20.05.2019 (а.с. 175-178 т.4).

Ухвалою від 04.07.2019 суд за клопотанням відповідача викликав в підготовче засідання судового експерта - Горкушу М.Д. для надання пояснень щодо висновку експерта № 840/05.19 від 20.05.2019.

18.07.2018 прокурор подав до суду письмові пояснення (а.с. 209-216 т.4).

Ухвалою від 05.08.2019 за клопотання прокурора, поданим 18.07.2019 (а.с. 218-220 т.4), залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 , як користувача спірної земельної ділянки та виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військову частини А-3749 Міністерства оборони України у зв`язку з її ліквідацією.

19.09.2019 на адресу суд від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення (а.с.12-14 т.5).

24.09.2019 та 27.09.2018 відповідач подав до суду письмові запитання до експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи (а.с. 16-17,24 т.5).

10.10.2019 на адресу суду від судового експерта Горкуші М.Д. надійшли письмові відповіді на питання відповідача (а.с. 25-30 т.5).

22.10.2019 прокурор подав до суду пояснення по суті спору (а.с. 36-43 т.5).

Ухвалою від 29.10.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/206/17 до судового розгляду по суті на 18.11.2019.

18.11.2019 в судовому засіданні прокурор подав клопотання про повернення до розгляду справи № 906/206/17 у підготовчому провадженні та продовжити підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2019, заявлене військовим прокурором клопотання суд задовольнив та повернувся до розгляду справи у підготовчому провадженні.

23.12.2019 судовий експерт Горкуша М.Д. надала суду письмові відповіді щодо технічної інформації стосовно основних технічних характеристик вертодрому Смоківка та опис меж накладення земельної ділянки (а.с. 159-162 т.5).

Ухвалою господарського суду від 23.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/206/17 до судового розгляду по суті.

28.01.2019 судом оголошувалась перерва в судовому засіданні до 05.02.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовуються тим, що в порушення вимог статей 19, 20, 77, 84, 116, 142 ЗК України та статей 1, 75 Повітряного кодексу України (далі ПК) відповідач прийняв оспорюване рішення щодо земельної ділянки, на якій дислокується військова частина А 3749, та яка у Міністерства оборони України за його згодою не вилучалася (не викупалася), зміна її цільового призначення не проводилася. При цьому відведена для розміщення індустріального парку земельна ділянка (кадастровий №1810136600:06:001:0035), розташована за адресою: м.Житомир, шосе Київське, 44-д, межує із земельною ділянкою в/ч НОМЕР_2 військового вертодрому "Смоківка", розташованого за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), тобто є приаеродромною територією, що порушує вимоги щодо розміщення смуг безпеки злітно-посадкової смуги аеродрому (вертодрому).

За твердженням прокурора відповідно "Правил визначення придатності до експлуатації аеродромів та злітно-посадкових майданчиків державної авіації України", затверджені наказом Міністерства оборони України від 17.11.2014 № 811, земельна ділянка (кадастровий № 1810136600:06:001:0035, що знаходиться за адресою: м.Житомир, шосе Київське, 44-д) межує із земельною ділянкою в/ч НОМЕР_2 військового вертодрому "Смоківка", що знаходиться за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), порушує вимоги щодо розміщення смуг безпеки злітно-посадкової смуги аеродрому (вертодрому).

Таким чином, прокурор вважає, що зазначене рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, порушує права Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир та військової частини НОМЕР_2 , як землекористувачів, тому підлягає визнанню незаконним з посиланням на обставини, встановлені рішеннями у справі № 906/1632/13 та у справі № 21/5007/1480/12 щодо визначення статусу спірної земельної ділянки як території спеціального призначення.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях № 33-4534 вих19 від 16.07.2019 та № 33-6374-вих19 від 21.10.2019 (а.с. 209-216,т.4, а.с. 36-43 т.5) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Так, згідно вказаних пояснень прокурор зазначає, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 840/05.19 від 20.05.2019 земельна ділянка площею 24.7324 га. кадастровий номер 1810136600:06:001:0035, накладається на земельну ділянку Міністерства оборони України на площі 3,0728 га. в межах смуг безпеки злітно-посадкової смуги та на площі 4,2543 га. в межах вільних зон та смуг безпеки злітно-посадкової смуги. Вважає, неправомірність прийняття Житомирською міською радою рішення №295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д підтверджена висновком судової земельно-технічної експертизи №840/05.19 від 20.05.2019, а також письмовими поясненнями судового експерта від (159-162 т.5.).

Представник позивача - Міністерства оборони України підтримав позовні вимоги прокурора. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з перевищенням повноважень та підлягає скасуванню, оскільки даним рішенням порушені права Міністерства оборони України в особі військової частини щодо прав на земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони. Зазначив, що дані факти вже встановлені рішеннями у аналогічних справах №21/5007/1480/12 та № 906/1632/13 (а. с. 240-245 т.1).

Позивач - КЕВ м. Житомир (позивач-2) позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях прокурора.

Зокрема позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням порушені права військової частини на земельну ділянку спеціального призначення - приаеродромну територію вертодрому.

Вказала, що згідно рішення Конституційного суду України № 31-рп/2009 від 10.12.2009 по справі №1-46/2009, військовим вважається державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належить, зокрема, аеродромне майно (а.с. 227-229 т.1, а.с. 24-27 т.2).

Крім того позивач-2 зазначив, що відповідно висновку № 13/2016 від 16.03.2016 для розгляду та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, земельна ділянка площею 24,7324 га розташована на території спеціального призначення. Також, вказала, що рішеннями у справах №21/5007/1480/12 та № 906/1632/13 встановлено, що приаеродромна територія вертодрому належить до земель Міністерства оборони України.

В судовому засіданні представник позивача 2 позов прокурора підтримала у повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві та письмових поясненнях (а.с.173-174 т.1, а.с.17-20 т.2. 222-225 т.3).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що у справі №21/5007/1480/12, в якій встановлено, що міська рада розпорядилась без належних їй повноважень ділянкою площею 11,8541 га, приймаючи рішення від 30.08.2012 № №410 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та затвердження містобудівної документації", яким затверджено містобудівну документацію масиву малоповерхової житлової забудови садибного типу з розміщенням дошкільного навчального закладу (в районі "Завокзальний-Аеропорт") в м. Житомирі, а пунктом 2 вказаного рішення надано дозвіл КП "Житомирський міський центр земельних відносин" на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в районі "Завокзальний аеропорт") в м.Житомирі для малоповерхової житлової забудови садибного типу з розміщенням дошкільного навчального закладу (код КВЦПЗ-02 землі житлової та громадської забудови), орієнтовною площею 20 га.

Вказує, що у 2012 році міська рада затвердила містобудівну документацію та надала дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на ділянку площею 20 га у районі "Завокзальний-Аеропорт".

Зауважує, що за цим рішенням передбачалось утворення ділянки іншої, аніж на підставі рішення міської ради від 21.07.2016 №295, що є предметом оскарження у даній справі. Земельні ділянки різняться між собою не лише площею, але й конфігурацією.

Зазначає, що за результатами розгляду справи №21/5007/1480/12 суд дійшов висновку, що міська рада розпорядилась земельною ділянкою площею 11,8541 га в конфігурації, позначеній позивачем у справі, протиправно, оскільки ця ділянка входить до ділянки земель оборони загальною площею 81,18 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54) та закріплена відповідно за Військовою частиною НОМЕР_3 , що встановлено рішенням господарського суду Житомирської області у справі 906/1632/13.

Тобто всі обставини, які встановив суд щодо ділянки площею 11, 8541 га, в тому числі і щодо перебування ділянки у державній власності у складі земель оборони, стосуються винятково цієї ділянки у конфігурації визначеній у справі № 21/5007/1480/12.

Таким чином відповідач зазначає, що прокурор безпідставно вказує, що з прийняттям спірного рішення від 21.07.2016 № 295 відповідач включив до складу індустріального парку земельну ділянку площею 11,8541 га, яка була спірною у справі № 21/5007/1480/12.

Водночас вказує, що з врахуванням відомостей, що містяться в Генеральному плані міста Житомира, територія міста, на якій розташована ділянка площею 24,7324 га фактично є територією спеціального призначення, що запроектована для подальшого розвитку міста та може використовуватись для будь-яких містобудівних потреб.

Отже, відповідач вважає доводи позивача про те, що міська рада розташувала спірну земельну ділянку площею 24,7324 га на території спеціального призначення і тим самим порушила право власності держави на спірну земельну ділянку є безпідставними.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечив проти позовних вимог.

Третя особа - військова частина НОМЕР_1 відповідно до письмових пояснень (а.с. 12-14 т. 5) підтримала позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Зазначає, що відповідачем неправомірно прийнято спірне рішення в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,8541 га, яка знаходиться в межах вільних зон та полос безпеки злітно-посадкової смуги.

В судовому засіданні представник військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Третя особа - ГУ Держгеокадастр в Житомирській області повноважного представника в судове засідання не направила. Про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась своєчасно та належним чином. 25.11.2019 на адресу суду від представника третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить справу розглядати без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради повноважного представника в судове засідання не направила. Про час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду даної справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 05.02.2020, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

В провадженні господарського суду Житомирської області перебували справи:

- № 21/5007/1480/12 за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир до Житомирської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Військової частини НОМЕР_2 та Міністерства оборони України про визнання частково недійсним рішення Житомирської міської ради №410 від 30.08.2012р.

- № 906/1632/13 за позовом Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир до Житомирської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Військової частини НОМЕР_2 та за участю ІІІ особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерства оборони України про визнання частково недійсним рішення №307 від 09.02.2012р.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 21/5007/1480/12, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду від 29.08.2013 встановлено, що відповідно до висновку №225/11 Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища земельна ділянка площею 81,1801 га відповідно до Генерального плану міста Житомира, затвердженого рішенням 16 сесії міської ради 23 скликання від 26.12.2001 року №266, належить до території спеціального призначення.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.01.2014 у справі №906/1632/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.06.2014, встановлено, що до земель Міністерства оборони України відноситься земельна ділянка площею 81,18 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), та закріплена відповідно за Військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко №109).

Отже, встановленою судом обставиною, яка не потребує доказуванню є факт того, що Міністерству оборони України належить земельна площею 81,18 га, яка розташована за адресою: м. Житомир, Київське шосе,42, (54) та закріплена відповідно за військовою частиною НОМЕР_2 (військове містечко № 109).

На даній земельній ділянці розташована військова частина НОМЕР_2 (військове містечко № 109), яка є експлуатантом аеродрому згідно свідоцтва про реєстрацію вертодрому № АДА-МОУ 19, вертодром "Смоківка", який внесений до Державного реєстру аеродромів державної авіації України(а.с.172 т.1).

Відповідно до схеми розміщення аеродрому "Смоківка" з вільними зонами та полосами безпеки, на даній ділянці наявна злітно-посадкова смуга вертодрому протяжністю 394м. (а.с.149 т.1).

Відповідно до спільної директиви МОУ та ГШЗСУ від 31.10.2017 №Д-322/1/16ДСК та наказу начальника Житомирського гарнізону від 03.11.2017 №12 військова частина НОМЕР_2 ліквідована, а фонди військового містечка № НОМЕР_4 , що перебували у користуванні останньої перейшли до військової частини НОМЕР_1 .

За приписами ч.2 п. 2.11 наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку реєстрації та допуску аеродромів та злітно-посадкових майданчиків державної авіації України" № 731 від 13.10.2014, у разі зміни власника Свідоцтва правонаступник експлуатант аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика звертається до Уповноваженого підрозділу в порядку, визначеному в пункті 2.2 цього розділу, з заявкою щодо перереєстрації аеродрому або постійного злітно-посадкового майданчика. При цьому власник свідоцтва, який раніше отримав Свідоцтво, повертає його до Уповноваженого підрозділу для знищення.

12.03.2018 правонаступником військової частини НОМЕР_2 - військовою частиною НОМЕР_1 до Управління регулювання діяльності державної авіації України подано заяву на перереєстрацію вертодрому "Смоківка" (а.с. 99 т. 5).

03.04.2018 Військовій частині НОМЕР_1 видано свідоцтво про реєстрацію вертодрому № АДА-МОУ 19 (а.с. 247 т.4).

Рішенням Житомирської міської ради №295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудувної та іншої промисловості, загальною площею 24,7324га, за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44, для розміщення індустріального парку. Кадастровий номер земельної ділянки 1810136600:001:0035 (а.с. 27-28 т.1).

Прокурор, в інтересах держави в особі позивачів, вважає, що відповідач прийняв спірне рішення щодо частини земельної ділянки, на якій дислокується військова частина НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), та яка у Міністерства оборони України за його згодою не вилучалася (не викупалася), зміна її цільового призначення не проводилася.

При цьому відведена для розміщення індустріального парку земельна ділянка (кадастровий №1810136600:06:001:0035), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , межує із земельною ділянкою в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) військового вертодрому "Смоківка", розташованого за адресою: м. Житомир, Київське шосе, 42 (54), порушує вимоги щодо розміщення смуг безпеки злітно-посадкової смуги вертодрому.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно з частиною 2 та пунктом 3 частини 5 статті 20 ЗК зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 77 ЗК землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Пунктом "в" частини 4 статті 84 ЗК передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Згідно імперативних приписів частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Таким чином, статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях, який розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому землі оборони можуть перебувати виключно в державній власності та не можуть передаватися у приватну власність і розпоряджатися ними можуть лише компетентні органи державної виконавчої влади, а не органи місцевого самоврядування.

Предметом позову в даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради № 295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" (далі - рішення №295) в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11,8541га, оскільки на думку прокурора та позивачів земельна ділянка, якою розпорядився відповідач, частково належить Міністерству оборони України і на спірній земельній ділянці розташовані вільні зони та полоси безпеки злітно-посадкової смуги вертодрому "Смоківка", що закріплений за військовою частиною НОМЕР_2 (А 3204).

Відповідно до пунктів 12, 13 частини 1 статті 1 ПК України аеродром - визначена ділянка земної, водної поверхні, включаючи будь-які будівлі, споруди і обладнання, призначена повністю чи частково для вильоту, прибуття, стоянки та руху по такій поверхні повітряних суден; аеродром державної авіації - аеродром, призначений для використання державними повітряними суднами

Відповідно до п. 2.1. Положення "Про регулювання діяльності державної авіації України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 10.01.2014 N 14 уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації є Міноборони України.

Згідно п. 4.5. Положення, реєстрацію та допуск аеродромів, злітно-посадкових майданчиків до експлуатації здійснює Міноборони України шляхом внесення до Реєстру аеродромів та злітно-посадкових майданчиків, для чого утворюються комісії з оцінки всіх елементів та об`єктів аеродромів (злітно-посадкових майданчиків) у порядку, встановленому Міноборони України. Реєстр аеродромів та злітно-посадкових майданчиків ведеться Уповноваженим підрозділом.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію вертодрому №АДА-МОУ 19, яке видано 16.09.2015, вертодром "Смоківка" внесений до Державного реєстру аеродромів державної авіації України, експлуатант аеродрому - військова частина НОМЕР_2 .

Як встановлено судом, 03.04.2018 видано Свідоцтво про реєстрацію вертодрому № АДА-МОУ 19, в якому експлуатантом аеродрому вказано військову частину НОМЕР_1 (а.с. 247 т.4).

Оскільки предметом спору у даній справі є правомірність прийняття Житомирською міською радою рішення № 295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка на думку позивача знаходиться в межах вільних зон та полос безпеки злітно посадкової смуги, суд призначив у справі судову земельно-технічну експертизу.

Предметом дослідження судової експертизи було питання вірогідного накладення земельної ділянки площею 24,7324га кадастровий номер 1810136600:06:001:0035 на земельну ділянку Міністерства оборони в межах вільних зон та полос безпеки злітно посадкової смуги вертодрому "Смоківка".

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 840/05.19 від 20.05.2019 земельна ділянка площею 24,7324 га кадастровий номер 1810136600:06:001:0035, накладається на земельну ділянку Міністерства оборони України на площі 3,0728 га в межах смуг безпеки злітно-посадкової смуги та на площі 4,2543 га в межах вільних зон та смуг безпеки злітно-посадкової смуги (а.с. 142-165 т. 4).

При дослідженні висновку експерта суд встановив, що судовий експерт при проведенні дослідження по поставленому питанню керувався, зокрема, Сертифікаційними вимогами до цивільних аеродромів України, які затверджені наказом Державіаслужби від 17.03.2016 № 201, в той час як вертодром військової частини НОМЕР_2 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 , відноситься до вертодрому державної авіації України.

У відповідь на запит військової прокуратури Житомирського гарнізону Центрального регіону України № 336915-вих. 19 від 15.11.2019 Управління регулювання діяльності державної авіації України Міністерства оборони України повідомило, що термін "вільна зона", "полоса безпеки" в державній авіації України не застосовуються, тому вимоги щодо наявності та характеристик цих елементів в нормативно - правових актах державної авіації України відсутні.

Судом встановлено, що вимоги щодо облаштування аеродромів, вертодромів та злітно-посадкових майданчиків державної авіації України, встановлюються відповідно до Правил, визначення придатності до експлуатації аеродромів та злітно-посадкових майданчиків державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 17 листопада 2014 року N 811.

Основні терміни, що зазначені в Правилах вживаються у значеннях, наведених в Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 441 від 01.07.2013.

Відповідно до Інструкції з експлуатації аеродромів державної авіації України, льотна смуга - ділянка льотного поля, призначена для забезпечення зльоту і посадки повітряного судна, що включає одну або кілька злітно-посадкових смуг, бокові і кінцеві смуги безпеки.

Бокова смуга безпеки - частина льотної смуги, що межує зі злітно-посадковою смугою і призначена для підвищення рівня безпеки від можливого бокового викочування повітряного судна за межі злітно-посадкової смуги.

Перехідна ділянка біля злітно-посадкової смуги зі штучним покриттям - ділянка кінцевої смуги безпеки зі штучним покриттям, що примикає до торця штучної злітно-посадкової смуги, має меншу твердість і влаштовується для забезпечення безпеки під час приземлення повітряного судна на ґрунт перед торцем штучної злітно-посадкової смуги або під час його викочування за межі штучної злітно-посадкової смуги під час пробігу.

Згідно з Сертифікаційними вимогами до цивільних аеропортів України, затверджених наказом Державіаслужби від 17.03.2016 № 201, вільна зона (ВЗ) - спеціально підготовлена ділянка земної або водної поверхні, яка примикає до кінця наявної дистанції розбігу, придатна для початкового набору висоти ПС до встановленого значення.

Наявна дистанція розбігу (НДР) (TORA) - довжина ЗПС, яка є наявною і придатної для розбігу літака

Злітно-посадкова смуга - визначена прямокутна ділянка сухопутного аеродрому, підготовлена для посадки і зльоту ПС.

Таким чином, зважаючи на зміст визначених вище понять, суд дійшов висновку, що фактично поняття "кінцева смуги безпеки злітно-посадкової смуги" та "бокова смуга безпеки злітно-посадкової смуги", що визначені для державної авіації є тотожними поняттям "вільна зона" та "полоса безпеки злітно-посадкової смуги", що визначені для цивільних аеропортів України.

Відповідно до основних даних про вертодром "Смоківка", які були надані військовою частиною НОМЕР_1 до Управління регулювання діяльності державної авіації України Міністерства оборони України (а.с.100-104 т. 5), під час перереєстрації вертодрому "Смоківка" за військовою частиною А3204:

загальні розміри льотної смуги, м: 596*80.

Згідно п. 5.3 Основних даних, смуги безпеки:

Кінцеві смуги безпеки ШЗПС, розміри, м: 100*80 з обох торців ШЗПС

Бокова смуга безпеки ШЗПС, розміри, м: 2 смуги безпеки по 396*25.

За технічними даними, отриманими від Управління регулювання діяльності державної авіації України Міністерства оборони України щодо вертодрому "Смоківка", судовим експертом за результатами проведених розрахунково-графічним методами досліджень, було встановлено розмір площі та межі накладення земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:001:0035 на межі: кінцевих смуг безпеки злітно-посадкової смуги; бокових смуг безпеки злітно-посадкової смуги.

За результатами проведених досліджень судовим експертом встановлено, що земельна ділянка площею 24,7324 га, кадастровий номер 1810136600:06:001:0035, накладається на земельну ділянку Міністерства оборони України на площі 0,7123га в межах кінцевих та бокових смуг безпеки льотної смуги розміром 596*80м. Відповідні пояснення судовий експерт надала суду (159-162 т.5).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що Житомирська міська рада, прийнявши спірне рішення № 295 від 21.07.2016, розпорядилась земельною ділянкою, що відноситься до земель Міністерства оборони України, в межах кінцевих та бокових смуг безпеки льотної смуги площею 0,7123га.

Отже, рішення Житомирської міської ради 12 сесії 7 скликання № 295 від 21.07.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7123 га в межах кінцевих та бокових смуг безпеки льотної смуги вертодрому "Смоківка" є незаконним та підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з перевищенням наданих повноважень.

Суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Оскільки суд при новому розгляді справи дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір понесений позивачем-2 по сплаті судового збору при зверненні до господарського суду, а також судовий збір, сплачений позивачем-2 за подання апеляційної та касаційної скарги, в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам .

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Житомирської міської ради 12 сесії 7 скликання № 295 від 21.07.2016 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Житомир, шосе Київське, 44-Д в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7123 га в межах кінцевих та бокових смуг безпеки льотної смуги аеродрому «Смоківка»".

4. Стягнути з Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан С.П.Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954)

на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20, код ЄДРПОУ 08492505)

- 800,00 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви;

-1600,00грн судового збору за подачу касаційної скарги Квартирно-експлуатаційним відділом м. Житомира;

- 1600,00грн судового збору за подачу касаційної скарги Військовим прокурором Житомирського гарнізону.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2-4 - сторонам (рек. з повід.)

5,6,7 - третім особам (рек. з повід.):

- в/ч А- 3204 за адресою - 10007, м. Житомир, вул. В. Бердичівська,17 а,

- ГУ Держгеокадастру у Житомирській області - 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45

- Департамент містобудування та зем. відносин Житомирської міськ.ради. - 10031, м. Житомир, вул. Покровська, 6

8 - військовому прокурору Житомирського гарнізону (рек. з пов.)