Рішення

від 12.02.2020 по справі 906/1333/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1333/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сичов Д.В. - ордер №1000388 від 11.12.2019;

від відповідача: не прибув;

присутні: ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_1 від 02.06.2001;

ОСОБА_2. - паспорт НОМЕР_2 від 14.06.1997,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного багатопрофільного виробничого підприємства "Магніт"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерело 39"

про стягнення 45984,49 грн.

Приватне багатопрофільне виробниче підприємство "Магніт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерело 39" - 45984,49грн заборгованості.

Ухвалою суду від 21.12.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 20.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 суд продовжив строк для надання відповідачем відзиву на позовну заяву.

10.01.2020 через загальний відділ суду від представника відповідача надійшов відзив від 09.01.2020, згідно якого останній визнає позовні вимоги в частині 34606,50грн. Також просить зменшити розмір правничої допомоги до 300,00грн.

Згідно зі ст.191 ГПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що представник відповідача не обмежений на вчинення вказаної процесуальної дії, його дії не суперечать інтересам особи, яку він представляє. Часткове визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

20.01.2020 до початку судового засідання через загальний відділ суду від представника позивача надійшло клопотання від 20.01.2020 про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем по справі витрат на професійну правничу допомогу. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.01.2020 розгляд справи відкладено на 12.02.2020.

12.02.2020 через загальний відділ суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Представник позивача в судовому засіданні 12.02.2020 позов підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Подав клопотання про долучення до матеріалів справи банківських виписок та Актів здачі-приймання робіт від 30.09.2018 та від 31.12.2018. Також представником позивача подано для огляду в судовому засіданні оригінали первинних документів, що стосуються предмета спору.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає, що неявка представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2017-2018 років між Приватним багатопрофільним виробничим підприємством "Магніт" (підрядник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Джерело 39" (замовник, відповідач) укладено договори №43/17 від 01.08.2017 та №36/19 від 31.10.2018 з технічного обслуговування ліфтів житлових будинків (а.с. 15-22).

Згідно з п.п. 1.1.Договорів, замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконувати роботи з технічного обслуговування ліфтів на об`єктах замовника відповідно до Додатку №1, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Матеріали справи містять підписані сторонами Додаток №1 до Договору №43/17 (а.с. 18) та Додаток №1 до Договору №36/19 від 31.10.2018 (а.с. 23), яким сторони погодили перелік адрес, за якими здійснюється технічне обслуговування ліфтів житлових будинків та їх вартість.

Позивач вказує, що належним чином виконав свої зобов`язання по технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах замовника. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами, станом на день пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем за квітень-жовтень 2019 року склала 42490,73,00грн. Також позивач зазначає, що за період з 01.08.2017 по 31.03.2018 відповідач заборгував 3493,76 грн, що відображено у підписаному позивачем акті звіряння розрахунків за вказаний період. Тому позивач визначив суму боргу станом на дату звернення до суду у розмірі 45984,49 грн, яку просить стягнути з відповідача.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за виконані роботи стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 43), позовні вимоги визнає частково, при цьому, зазначає, що: - об`єднання позовних вимог, які виникли з різних правочинів, є безпідставним; - позивач не надає до суду первинних бухгалтерських документів на підтвердження виникнення боргу за договором на технічне обслуговування ліфтів №43/17 від 01.08.2017; - посилання позивача на акт звірки розрахунків є безпідставним, оскільки останній не підписано відповідачем; - посилання позивача на те, що ним направлено відповідачу претензію є безпідставним, оскільки відсутні докази її направлення. Щодо заборгованості по Договору №36/19 від 31.10.2018, зазначає, що згідно підписаних актів, сума виконаних робіт склала 59419,60грн, при цьому, ним було сплачено 24813,10грн, тому станом на 17.12.2019 розмір заборгованості складає 34606,50грн.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення з нього витрат на забезпечення професійної правничої допомоги у розмірі 8000,00грн та просить зменшити останню до 300,00грн.

У відповіді на відзив (а.с. 61) позивач зазначив, що позовні вимоги заявлені в межах заборгованості, що виникла по договорам на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №43/17 від 01.08.2017 та № 36/19 від 31.10.2018 і підтверджуються первинними бухгалтерськими документами. Також позивач критично ставиться до думки відповідача, що об`єднання вимог по різним договором є безпідставними, оскільки останні мають один і той же предмет, а договірні правовідносини у 2018 році виникли на підставі пролонгації договору, укладеного у 2017 році.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказав, що матеріали справи містять документи, які підтверджують дійсність понесення стороною позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі договорів на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів №43/17 від 01.08.2017 та № 36/19 від 31.10.2018 (а.с. 11-23).

Як зазначено у п. 7.1, 7.2 Договору №43/17 від 01.08.2017, договір є чинним з 01.08.2017 по 31.12.2017; дія договору продовжується на один календарний рік, якщо жодна сторона в письмовій формі не заявить про відмову від продовження дії цього договору за два місяці до закінчення його дії.

За п. 3.2.9. Договорів, замовник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати за виконані роботи по Договору, згідно наданих актів виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1 Договорів, в кінці поточного місяця підрядних надає замовнику акти виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів.

Відповідно до п. 5.2, 5.3. Договору №43/17 від 01.08.2017, замовник не пізніше як за два дні підписує акт, засвідчує печаткою і повертає один екземпляр акта виконавцю; на підставі підписаних актів замовник самостійно, без додаткових рахунків, оплачує виконані роботи не пізніше 10 числа наступного місяця.

За умовами п. 5.2, 5.3 Договору №36/19 від 31.10.2018, замовник у 5-и денний термін повертає підписаний один екземпляр акта виконаних робіт підряднику; на підставі підписаного акта виконаних робіт замовник сплачує виконані роботи підряднику не пізніше 20 числа наступного місяця.

Матеріали справи містять підписані стонами Акти здачі-приймання робіт на загальну суму 59271,05грн, а саме:

- №1/ТО-36/19 від 31.01.2019 на суму 5941,96грн (а.с. 24);

- №2/ТО-36/19 від 28.02.2019 на суму 5941,96 грн (а.с. 24 (зворотній бік));

- №3/ТО-36/19 від 29.03.2019 на суму 5941,96грн (а.с. 25);

- №4/ТО-36/19 від 30.04.2019 на суму 5941,96грн (а.с. 25 (зворотній бік));

- №5/ТО-56/19 від 31.05.2019 на суму 5941,96грн (а.с. 26);

- №6/ТО-36/19 від 27.06.2019 на суму 5793,41грн (а.с. 26 (зворотній бік);

- №7/ТО-36/19 від 31.07.2019 на суму 5941,96грн (а.с. 27);

- №8/ТО-36/19 від 30.08.2019 на суму 5941,96 (а.с. 27 (зворотній бік));

- Акт приймання виконаних робіт за вересень 2019 рік на суму 5941,96грн (а.с. 28);

- Акт приймання виконаних робіт за жовтень 2019 на суму 5941,96 грн (а.с. 28 (зворотній бік)).

Матеріали справи містять також складені позивачем акти звірки розрахунків за період з 01.08.2017 по 31.03.2018 (а.с. 29) та за період квітень 2018 - жовтень 2019 (а.с. 29). Зазначені акти суд не бере до уваги як доказ наявності заборгованості, оскільки вони не підписані відповідачем, однак останні, у сукупності з іншими документами, відображають хронологію виникнення боргу та здійснення відповідачем проплат, достовірність яких не спростовано відповідачем.

Так, згідно даних позивача, за період з 01.08.2017 по 31.03.2018, сума боргу відповідача склала 3493,76грн (а.с. 30), а за період квітень 2018 - жовтень 2019 склала 42490,73 (з урахуванням вартості робіт за червень 2019 у розмірі 5793,41 грн, що пов`язано з трьохденним простоєм ліфту), що в сукупності становить суму позову. Натомість, у судовому засіданні суд оглянув первинні документи позивача за вказані періоди та з`ясував, що не оплачені відповідачем залишилися підписані сторонами Акти здачі-приймання робіт №12/ТО-43/17 від 31.12.2018 на суму 3493,76грн та №9/ТО-43/17 від 30.09.2018 на суму 3493,76грн, які містяться в матеріалах справи (а.с. 69, 70), послуги за якими надано на виконання договору №43/17 від 01.08.2017, який в силу його п. 7.2 було пролонговано по 31.12.2018. Тобто, за договором №43/17 від 01.08.2017 у відповідача рахується заборгованість в сумі 6987,52 грн.

Також судом встановлено, що за договором №36/19 від 31.10.2018 відповідач не провів розрахунки за травень - жовтень 2019 в сумі 35503,21 грн ((5941,96 грн х 5) + вартість робіт за червень 2019 у розмірі 5793,41 грн, що пов`язано з трьохденним простоєм ліфту).

За вказаного, загальна сума заборгованості за договорами №43/17 від 01.08.2017 та №36/19 від 31.10.2018 становить 42490,73 грн.

При цьому судом встановлено, що позивач у позовній заяві помилково повторно включив 3493,76грн до суми позовних вимог, так як заборгованість у цій сумі було враховано при визначенні боргу у розмірі 42490,73грн. За вказаного, правомірно заявлено до стягнення 42490,73грн основного боргу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на дату судового засідання доказів додаткових оплат не надано, позовні вимоги в частині стягнення 42490,73грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 3493,76 грн основного боргу слід відмовити.

Відповідач вказані обставини не спростував, додаткових доказів погашення заборгованості не надав, первинних документів на підтвердження обґрунтованості суми боргу, визначеної ним у відзиві, до останнього не додав.

Також судом враховується, що відсутність доказів направлення претензії відповідачу не впливає на результат вирішення спору, оскільки порядок та строки розрахунків визначені сторонами у договорах та не поставлені в залежність від направленої стороні вимоги щодо проведення оплат.

Безпідставними також є твердження відповідача про не законність об`єднання позовних вимог, які виникли з різних правочинів, оскільки ст. 173 ГПК України визначає, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. За приписами ч.4, 5 цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню на суму 42490,73грн. У стягненні 3493,76грн основного боргу суд відмовляє.

При цьому, оскільки відповідач визнав позов в частині стягнення 34606,50грн, судом взято до уваги приписи ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", згідно яких, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, в и з н а н н я позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про визнання позову, надійшов на адресу суду 10.01.2020, тобто до початку розгляду справи, 50% судового збору від визначеної його суми, що пропорційно співвідноситься з розміром визнаних позовних вимог (722,84грн) підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду.

Решта 50% судового збору із визнаних позовних вимог (722,84 грн) покладається на відповідача. Також на відповідача покладається судовий збір, визначений в частині різниці між визнаними та задоволеними позовними вимогами (329,37 грн), в порядку ст. 129 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8000,00грн витрат на професійну правничу допомогу суд, враховує таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно приписів ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву (а.с. 43) відповідач заявляв про зменшення заявленої позивачем суми стягнення правничої допомоги до 300,00грн, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача боргу за надані послуги, які відповідач визнав до початку розгляду справи та підписав акти здачі - приймання послуг.

Натомість, для визначення розміру витрат на надання професійної правничої допомоги, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує їх пов`язаність з розглядом справи, необхідність та співмірність. При цьому суд керується приписами ч.3 цієї статті.

Так, надання адвокатом Сичовим Д.В. відповідачу адвокатських послуг при розгляді справи № 906/1333/19 підтверджується, договором-дорученням №191022 від 23.10.2019 про надання правничої допомоги (а.с. 11-13), копією платіжного доручення про перерахунок ПБВП "Магніт" ФОП Сичову Д.В. 8000,00грн за послуги, згідно рахунку №1 від 15.01.2020, договору-доручення 15.01.2020 (а.с. 49).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено уст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).

Згідно орієнтовного розрахунку адвокатських витрат, у справі про стягнення з ОСББ "Джерело39" на користь ПБВП "Магніт" заборгованості за договором у розмірі 45984,49грн (а.с. 32):

- попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин коштує 1000,00грн;

- вивчення та правовий аналіз документів - 1000,00грн;

- складання позовної заяви - 2000,00грн;

- представництво інтересів в судовому засіданні - 2000,00грн *одне засідання.

Однак, надані документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в частині попередньої консультації. Зазначене унеможливлює здійснення судом детального аналізу таких послуг, їх пов`язаності з розглядом справи та необхідності, а відповідно і відшкодування за рахунок відповідача.

Крім того, до розрахунку правничої допомоги адвокатом Сичовим Д.В. включено два судових засідання (2000,00грн х 2=4000,00грн), однак останній був присутній лише в судовому засіданні 12.02.2020.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що справа не потребувала значних затрат часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної роботи, а також взявши до уваги суму позову та суму задоволених позовних вимог, суд вважає що обґрунтовано заявленими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00грн (500,00грн вивчення та правовий аналіз документів + 1000,00грн складання позовної заяви + 500,00грн участь адвоката у одному судовому засіданні).

У ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1848,05грн.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного багатопрофільного виробничого підприємства "Магніт" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерело 39" задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Джерело 39" (10031, м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 39, ід. код 40752958)

на користь Приватного багатопрофільного виробничого підприємства "Магніт" (10007, м. Житомир, пров.3-й Транзитний, буд. 54, ід. код 30620556):

- 42490,73 грн основного боргу;

- 1052,21 грн судового збору;

- 1848,05 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У стягненні 3493,76 грн основного боргу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.02.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1- до справи;

2,3 - сторонам (рек.)