Рішення

від 18.02.2020 по справі 909/1348/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1348/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Візерунки", вул. Зарічна, 1, с.Крихівці, м.Івано-Франківськ,76493,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш", вул. Промислова, 5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості в сумі 55 250,17 грн., з них: 43 993,92 грн. - основний борг, 3151,49 грн. - пеня, 296,80 грн. - 3 % річних, 307,96 грн. - інфляційні, 7500,00 грн. - заборгованість за поставлену порошкову фарбу

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Візерунки" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 55 250,17 грн., з них: 43 993,92 грн. - основний борг, 3151,49 грн. - пеня, 296,80 грн. - 3 % річних, 307,96 грн. - інфляційні, 7500,00 грн. - заборгованість за поставлену порошкову фарбу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору №2 від 14 серпня 2019 року в частині здійснення розрахунків за виконання роботи з покриття порошковими полімерами продукції замовника (відповідача по справі).

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 18.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 18.12.2019 року.

Відповідач теж належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 18.12.19, що підтверджується також повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 25708 від 27.12.19). Проте вимогу суду щодо надання відзиву на позов не виконав.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З урахуванням викладено, суд встановив наступне.

14 серпня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Візерунки" (по договору - виконавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод - Техмаш" (по договору - замовник/по справі - відповіда) укладено Договір №2 (надалі - Договір).

Відповідно до п.2.1 даного Договору виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи з покриття порошковими полімернами (надалі - Роботи) продукції замовника (надалі - вироби), а Замовник зобов`язувався прийняти та оплатити виконані Роботи у встановлений термін.

Відповідно до п.3.1 Договору вартість робіт та сума передоплати визначається відповідно до особливостей технологічного процесу та діючих розцінок виконавця в комерційній пропозиції, яка є невід`ємною частиною даного Договору та на підставі якої здійснюється виставлення виконавцем рахунків.

Відповідно до п.3.2 Договору всі розрахунки за договором проводяться шляхом зарахування грошових коштів в національній валюті України (гривні) на розрахунковий рахунок або в касу Виконавця. Оплата завдатку (передоплата) здійснюється протягом 3-х (трьох) банківських, днів з дати виставлення рахунку, а остаточний розрахунок не пізніше 3-х (трьох) банківських днів після отримання Замовником від Виконавця повідомлення про готовність Замовлення до відвантаження. Зобов`язання Замовника по оплаті вважаються виконаними на дату зарахування (надходження) коштів на розрахунковий рахунок або касу виконавця.

Згідно п.5.1 Договору замовник власними силами доставляє вироби у місце виконання робіт, після чого виконавець зобов`язується, не пізніше 2-х днів, з моменту їх надходження, розрахувати остаточну вартість замовлення і надати замовнику комерційну пропозицію та рахунок на оплату (у випадку оплати завдатку чи 100% передоплати).

Відповідно до п.5.11 Договору протягом 3-х робочих днів з моменту отримання повідомлення Виконавця про готовність результату Робіт Замовник зобов`язується прийняти результат робіт шляхом підписання Сторонами Актів здачі - прийняття робіт або надати письмову вмотивовану відмову від підписання такого акту.

Таким чином, відповідач зобов`язаний оплати виконані роботи не пізніше 3-х (трьох) банківських днів після отримання замовником від виконавця повідомлення про готовність замовлення до відвантаження, але в будь якому випадку не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання Актів здачі-приймання робіт.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на відвантаження ним 25 кг порошкової фарби на суму 7 500,00 грн. На підтвердження-відвантаження фарби позивачем виставлено Рахунок - фактуру №00078 від 18 вересня 2019 року, який у порушення домовленості так і не був оплачений відповідачем.

Листом, №198 від 13.09.2019р. відповідач повідомив позивача про те, що, у зв`язку із зменшенням об`ємів виробництва по виготовленню каркасів столів зі сторони замовника, відповідач припиняє поставку каркасів столів на порошкове фарбування.

Претензійним листом №Л-00078.1 від 25.09.2019 року позивач звернувся до відповідача відповідно до якого повідомив останнього про наявність заборгованості по Договору №2 від від 14.08.2019 року та необхідність її погашення.

Однак, відповідач зазначені вимоги не виконав, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вбачаєтеся, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з Договору.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України)).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого Суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити! гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

В силу приписів ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять, умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна Його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Нормою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якір час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено факт, що на виконання вказаних умов договору, виконавцем було виконано, а замовником прийнято певний об`єм робіт, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт, копії яких долучені до матеріалів справи. Оплату відповідачем проведено частково, а саме:

Актом здачі - прийняття робіт №00078-1 від 11 вересня 2019р. на суму 21 335 грн 44 к, який підписаний сторонами та частково оплачений замовником 3 (трьома) платежами у розмірі 10 000,00 грн від 28.08.2019р. (передоплата), 5 000 грн 00 к від 10.09.2019р. (передоплата) та 5 149 грн 38 к від 12.09.2019р. на загальну суму 20 149 грн 38 к. Не погашеною залишилась заборгованість по даному акту в сумі 1 186 грн 06к.;

Актом здачі-прийняття робіт № 00078-2 від 16 вересня 2019р. на суму 42 807 грн 86 к, який підписаний сторонами, однак не був оплачений замовником. Таким чином, сума заборгованості за даним актом становить 42 807 грн 86к.;

Актом здачі-прийняття робіт №00078-3 від 18 вересня 2019р. на суму 783 грн 72 к, який не був підписаний сторонами, однак був повністю оплачений замовником одним платежем на суму 783 грн 72 к. від 19.09.2019.

Таким чином, порушення строків оплати по Акту здачі - прийняття робіт №00078-1 від 11 вересня 2019р на суму 1 186, грн 06 к. починаючи із 17.09.2019 року; Акту здачі - прийняття робіт №00078-2 від 16 вересня 2019р. на суму 42 807 грн 86 к починаючи із 20.09.2019 року. Загальна сума заборгованості становить 43 993 грн 92к.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 43 993 грн 92к. чи її відсутність суду не надав.

За наведених обставин, вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 43 993 грн 92к. підлягає задоволенню.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом Застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій уразі прострочення виконання зобов`язань припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено законом або договором.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 151 грн 49к.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 296 грн 80 к. та 307 грн 96 к. - інфляційних витрат.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних і встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 7 500 грн 00к. заборгованості за поставлену ним відповідачу порошкову фарбу, то суд зазначає наступне.

На факт (доказ) поставлення зазначеної вище продукції, позивач послався у позовній заяві на Рахунок фактуру №00078 від 18.09.2019 року, копію якого долучив до матеріалів справи.

Однак, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначений рахунок-фактура не є належним доказом отримання відповідачем зазначеного товару.

Рахунок-фактура є нарядом на відпуск товарів і документом, що підтверджує їх фактичний відпуск по кількості. Рахунок-фактура як платіжний документ служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару.

Разом з тим інших доказів, які б свідчили про надання позивачем та отримання відповідачем порошкової фарби позивач в кількості 25 кг позивач суду не надав.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення 7 500 грн 00к. заборгованості за поставлену ним відповідачу порошкову фарбу слід відмовити.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення 43 993,92 грн. - основного боргу, 3151,49 грн. - пені, 296,80 грн. - 3 % річних, 307,96 грн. - інфляційні. В частині стягнення 7500,00 грн. - заборгованість за поставлену порошкову фарбу слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 525, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.13, 74, 76, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Візерунки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" про стягнення заборгованості в сумі 55 250 грн 17 к., з них: 43 993 грн 92 к. - основний борг, 3151 грн 49 к. - пеня, 296 грн 80 к. - 3 % річних, 307 грн 96 к. - інфляційні, 7500 грн 00 к. - заборгованість за поставлену порошкову фарбу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (вул. Промислова, 5, м. Калуш, Івано-Франківська область, код 40011877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візерунки" (вул. Зарічна, 1, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, код 35915022) заборгованості в сумі 47 750 грн 17 к. (сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят гривень сімнадцять копійки), з них: 43 993 грн 92 к. (сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто три гривні дев`яносто дві копійки)- основний борг, 3151 грн 49 к. (три тисячі сто п`ятдесят одна гривня сорок дев`ять копійки) - пеня, 296 грн 80 к. (двісті дев`яносто шість гривень вісімдесят копійки) - 3 % річних, 307 грн 96 к. (триста сім гривеь дев`яносто шість копійки) - інфляційні та 1660 грн 23 к. (одна тисяча шістсот шістдесят гривень двадцять три копійки) - судового збору.

В частині стягнення 7500 грн 00 к. (сім тисяч п`ятсот гривень) - заборгованості за поставлену порошкову фарбу - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.