Рішення

від 17.02.2020 по справі 904/6120/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2020м. ДніпроСправа № 904/6120/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Мамалига З.І.;

від відповідача: Антюшин С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 у загальному розмірі 71 870 грн. 23 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 у загальному розмірі 71 870 грн. 23 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 66 248 грн. 95 коп. - основний борг;

- 4 858 грн. 91 коп. - пеня;

- 314 грн. 69 коп. - інфляційні втрати;

- 447 грн. 68 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (споживачем) зобов`язань за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 в частині повного та своєчасного розрахунку наданих позивачем в період з травня по жовтень 2019 року послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 66 248 грн. 95 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.06.2019 по 01.12.2019 в сумі 4 858 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по жовтень 2019 року у сумі 314 грн. 69 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 15.06.2019 по 01.12.2019 в сумі 447 грн. 68 коп.

Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 20.01.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 2752/20 від 20.01.2020), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у сумі 71 870 грн. 23 коп. та визнати борг мешканців перед позивачем у розмірі 32 700 грн. 87 коп., посилаючись на те, що:

- в преамбулі договору не зазначено, що ОСББ є колективним замовником, так як загальні збори співвласників, які проводилися ще у 2010 році не давали згоди правлінню ОСББ "Рязанова 11" бути колективним замовником;

- договором № 521 від 09.10.2013 не передбачено, що ОСББ бере на себе обов`язки сплачувати позивачу кошти за ті кубічні метри води, які спожило населення;

- відповідач не має законного права використовувати кошти за питну воду, які спожили мешканці будинку і які за нею не сплатили;

- в розділі "Порядок обліку та оплати послуг" "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 в пункті 9 зазначається, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік, а в пункті 10 правил зазначено, що справляння плати за нормативами (нормами) за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається;

- виконавець і споживач не мають права відмовитися від врахування показань засобів обліку;

- станом на 01.09.2020 в житловому будинку було зареєстровано 159 осіб, з яких 128 мають квартирні лічильники холодної води, усі лічильники (58 штук мають паспорти) виготовлені та прийняті відповідно до ТУ та ДСТУ;

- за період з 01.05.2019 по 30.10.2019 позивач виставляє суму заборгованості в розмірі 158 270 грн. 39 коп., за не фактичне використання води та водовідведення мешканцями будинку, а за нормами;

- станом на 01.01.2020 борг відповідача перед позивачем складає 32 700 грн. 87 коп.;

- пеня, відсотки та втрати від інфляції нараховані з порушенням вимог чинного законодавства України;

- для остаточного визначення суми боргу мешканців необхідно зробити акт звірки розрахунків на підставі чинного законодавства України.

У судове засідання 20.01.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання позивачу часу для вивчення відзиву на позовну заяву, визначення суми основного боргу та підготовки відповіді на відзив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 20.01.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 17.02.2020 .

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. суду № 3949/20 від 27.01.2020), яка фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що після подання позовної заяви до суду позивач частково сплатив суму основного боргу. Оскільки залишається непогашеною сума основного боргу у розмірі 32 700 грн. 87 коп., то саме такий її розмір просить стягнути позивач. Крім того у заяві зазначено, що позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних залишаються без змін. Таким чином, у заяві позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 32 700 грн. 87 коп. - основного боргу;

- 4 858 грн. 91 коп. - пені;

- 314 грн. 69 коп. - інфляційних втрат;

- 447 грн. 68 коп. - 3% річних.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог подано з порушенням вказаного вище строку, тому заява про зменшення розміру позовних вимог не приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються, виходячи з їх змісту, викладеного у позовній заяві, але судом приймаються до уваги викладені у вказаній заяві обставини, а також під час прийняття рішення у справі враховуються долучені до заяви докази часткової оплати основного боргу.

Від відповідача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.суду № 7999/20 від 17.02.2020), в якій він зазначив про визнання позовних вимог позивача в сумі залишку основного боргу - 12 311 грн. 59 коп. та в нарахованих пені, інфляційних втратах та 3% річних, але просив суд зменшити належний до стягнення розмір пені до 542 грн. 00 коп.

У судове засідання 17.02.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2020 виклав зміст позовних вимог з урахуванням їх зменшення, навів доводи в їх обґрунтування. Проси суд, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми основного боргу, стягнути з відповідача:

- 12 311 грн. 59 коп. - основного боргу;

- 4 858 грн. 91 коп. - пені;

- 314 грн. 69 коп. - інфляційних втрат;

- 447 грн. 68 коп. - 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2020 визнав вказані позовні вимоги позивача у повному обсязі; зазначив, що прострочення оплати у спірному періоді виникло не з його вини, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, що є предметом позову у справі. Також представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2020 просив суд не брати до уваги викладену у відзиві на позовну заяву від 20.01.2020 правову позицію відповідача.

Представник позивача у судовому засідання залишив вирішення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на розсуд суду.

Представники позивача та відповідача у судовому засідання зазначили, що необхідності у наданні відповіді на відзив та заперечень немає; позиція викладена у позовній заяві та заяві відповідача від 17.02.2020, відповідно, та з урахуванням викладених у них обставин, кожний учасник наполягав на їх задоволенні судом.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 17.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 17.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами пунктом 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" засноване органом місцевого самоврядування - Криворізькою міською радою на основі майна, яке є власністю територіальної громади м. Кривого Рогу. Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 статті 2 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" основними напрямками діяльності підприємства є забезпечення потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам; забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах.

Так, 09.10.2013 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - виробник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 (далі - договір, а.с.13-15), відповідно до умов якого виробник зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - послуги), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах договору згідно наданої заявки орієнтовно в обсязі 15 237,62 м 3 /рік, в тому числі: населення - 15 147 м 3 /рік, власні потреби - 90,62 м 3 /рік; водовідведення - 15 210,02 м 3 /рік, в тому числі по групам: - населення - 15 147 м 3 /рік, - власні потреби - 63,02 м 3 /рік (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення з моменту його підписання до 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України сторони встановили, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Доказів визнання недійсними або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб`єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об`єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

За приписами пункту 1.2 договору зміна договірного об`єму питної води та водовідведення (зменшення, збільшення) проводяться згідно довідки споживача про кількість мешканців (в тому числі пільгова категорія населення), орендарів та інших, наявності засобів обліку, поливальну площу та об`єми на власні потреби, які споживач подає один раз на квартал і яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору оплата послуг здійснюється споживачем відповідно до тарифів, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на те Законом України. У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення.

Згідно з пунктом 2.3. договору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 10.02.2012 № 90, за 1 куб.м. без ПДВ: населення: - вода питна - 0,83 грн., стоки - 1,07 грн. Постанова Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг від 13.09.2013 № 139 за 1 куб.м. без ПДВ: власні потреби: вода питна - 3,74 грн., стоки - 4,24 грн.

У випадку зміни тарифів на послуги, виробник повідомляє споживача, відповідно до чинного законодавства України, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (пункт 2.4. договору).

Так, під час виконання умов договору, позивачем та відповідачем складалися акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у кожному календарному місяці періоду з травня по жовтень 2019 року, в яких сторони фіксували обсяг наданих послуг (а.с.21-23).

При цьому, у відповідності до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Згідно з пунктом 3.9. Правил № 190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

При цьому, у пункті 3.1. договору сторони погодили, що розрахунковим місяцем є календарний місяць, в якому здійснюється надання послуг за договором. Споживач здійснює розрахунки за надані послуги у грошовій формі протягом п`яти банківських днів після пред`явлення виробником платіжної вимоги, рахунку або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Позивачем відповідно до умов договору за період з 01.05.2019 по 31.10.2019 було виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 99 136 грн. 59 коп., а саме:

- за травень 2019 року рахунок № 21692/06/297н від 30.05.2019 на загальну суму 17 104 грн. 26 коп. (а.с.24) (в тому числі пеня в сумі 132 грн. 23 коп.), який був вручений відповідачу нарочно 07.06.2019 (а.с.30);

- за червень 2019 року рахунок № 26300/06/297н від 27.06.2019 на загальну суму 16 600 грн. 85 коп. (а.с.25) (в тому числі пеня в сумі 211 грн. 57 коп.), який був вручений відповідачу нарочно 16.09.2019 (а.с.30);

- за липень 2019 року рахунок № 30832/06/297н від 30.07.2019 на суму 16 443 грн. 82 коп. (а.с.26), який був вручений відповідачу нарочно 16.09.2019 (а.с.30);

- за серпень 2019 року рахунок № 35453/06/297н від 29.08.2019 на суму 16 443 грн. 82 коп. (а.с.27), який був вручений відповідачу нарочно 16.09.2019 (а.с.31);

- за вересень 2019 року рахунок № 40236/06/297н від 30.09.2019 на суму 16 443 грн. 82 коп. (а.с.29), який був вручений відповідачу нарочно 22.10.2019 (а.с.31);

- за жовтень 2019 року рахунок № 44640/06/297н від 31.10.2019 на суму 16 443 грн. 82 коп. (а.с.28), який був вручений відповідачу нарочно 06.11.2019 (а.с.31).

Відповідно до приписів підпунктів 4.2.1. договору споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно, в установлені договором строки, оплачувати послуги з централізованого постачання питної води і водовідведення відповідно до встановлених тарифів та забезпечити збір платежів.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем під час її розгляду судом, вказане зобов`язання відповідачем було порушене, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем станом на момент звернення із позовом до суду в сумі 66 248 грн. 95 коп.

Так, надані позивачем у період з 01.05.2019 по 31.10.2019 послуги з центрального водопостачання та водовідведення на загальну суму 99 136 грн. 59 коп., станом на момент звернення із позовом до суду, були оплачені відповідачем лише частково - в сумі 32 887 грн. 64 коп. наступним чином:

- 13.09.2019 в сумі 16 443 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням №592 від 13.09.2019 (а.с.68);

- 22.10.2019 в сумі 16 443 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням №599 від 22.10.2019 (а.с.69).

Таким чином, станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість за надані в період з травня по жовтень 2019 року послуги з централізованого постачання питної води і водовідведення за договором № 521 від 09.10.2013 складала 66 248 грн. 95 коп. (99 136,59 - 32 887,64). Вказане і було причиною звернення із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесіі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, з урахуванням умов пункту 3.1.. договору, оплата за надані в період з травня по жовтень 2019 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинна була здійснюватися споживачем протягом п`яти банківських днів з моменту пред`явлення (вручення) рахунку.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем під час розгляду справи не заперечувався той факт, що станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість за надані в період з травня по жовтень 2019 року послуги з централізованого постачання питної води і водовідведення за договором № 521 від 09.10.2013 складала 66 248 грн. 95 коп. (99 136,59 - 32 887,64).

В подальшому, після звернення позивача із позовом до суду , відповідачем було здійснено часткове погашення основного боргу , заявленого до стягнення позивачем, в загальній сумі 53 937 грн. 36 коп. наступним чином:

- 11.01.2020 в сумі 16 443 грн. 82 коп., що підтверджується платіжним дорученням №642 від 11.01.2020 (а.с.70);

- 17.01.2020 в сумі 17 104 грн. 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням №645 від 17.01.2020 (а.с.71);

- 12.02.2020 в сумі 16 389 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням №655 від 12.02.2020 (а.с.89);

- 12.02.2020 в сумі 4 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №656 від 12.02.2020 (а.с.88).

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 53 937 грн. 36 коп., у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення залишку заборгованості в сумі 12 311 грн. 59 коп. (99 136,59 - 32 887,64 - 53 937,36) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12 311 грн. 59 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 5.5. договору сторони передбачили, що при несвоєчасній оплаті споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.06.2019 по 01.12.2019 в сумі 4 858 грн. 91 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.35), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи все вищезазначене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4 858 грн. 91 коп. визнаються судом обґрунтованими.

При цьому, у заяві від 17.02.2020 відповідач заявив клопотання про зменшення розміру нарахованої пені до 542 грн. 00 коп., з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, а саме те, що об`єктивна можливість своєчасного розрахунку за надані за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 послуги залежить від платіжної дисципліни населення (кінцевих споживачів даних послуг), враховуючи добровільне погашення більше 80% заявленого до стягнення основного боргу вже під час розгляду справи судом (53 937 грн. 36 коп. з 66 248 грн. 95 коп.), враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, враховуючи суспільну важливість та необхідність діяльності відповідача та притаманність їй особливої соціальної ролі, беручи до уваги як інтереси позивача, який залишив вирішення питання про зменшення штрафних санкцій на розсуд суду, так і відповідача, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на 80%, а саме: до 971 грн. 78 коп. (4 858,91 - 80%).

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Крім того, суд зазначає, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 971 грн. 78 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з липня по жовтень 2019 року у сумі 314 грн. 69 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.34), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.34), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 314 грн. 69 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 15.06.2019 по 01.12.2019 в сумі 447 грн. 68 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с.33), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (за кожним рахунком окремо), арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок 3% річних, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.33), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 447 грн. 68 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що від відповідача надійшла заява від 17.02.2020, в якій він фактично, визнав позовні вимоги позивача, але просив суд зменшити належні до стягнення штрафні санкції. Більше того, у відзиві на позовну заяву від 20.01.2020 відповідач також визнав наявність заборгованості в сумі 32 700 грн. 87 коп., яка існувала станом на той момент, з урахуванням часткових оплат здійснених відповідачем після відкриття провадження у справі (11.01.2020 та 17.01.2020).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В даному випадку, заява відповідача про визнання позову наведена у заяві про уточнення (а.с.87).

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому міститься заява про визнання позовних вимог:

- підписана головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11", повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.12.2019 (а.с.60-62);

- дії вказаного представника відповідача, враховуючи встановлені судом обставини справи, не суперечать інтересам особи, яку він представляє;

- визнання відповідачем позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини справи, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке .

Оскільки суд зменшив розмір пені, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 921 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (672 350 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становила 71 870 грн. 23 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 1 921 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 1 921 грн. 00 коп. відповідно до платіжного доручення № 5656 від 09.12.2019 (а.с.12).

В той же час, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 960 грн. 50 коп., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.

У відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 53 937 грн. 36 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 960 грн. 50 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 521 від 09.10.2013 у загальному розмірі 71 870 грн. 23 коп. - задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 53 937 грн. 36 коп.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рязанова 11" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Святогеоргіївська, будинок 11; ідентифікаційний код 37215367) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Єсеніна, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) - 12 311 грн. 59 коп. - основного боргу, 971 грн. 78 коп. - пені, 314 грн. 69 коп. - інфляційних втрат, 447 грн. 68 коп. - 3% річних та 960 грн. 50 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Єсеніна, будинок 6А; ідентифікаційний код 03341316) частину сплаченого судового збору у сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп., перерахованого згідно з платіжним дорученням № 5656 від 09.12.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 18.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко