Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/12702/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/12702/19

За позовомПриватного підприємства "Охорона -003" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" простягнення 399 789,05 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Охорона -003" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" про стягнення 399 789,05 грн., з яких 173 748,00грн. боргу, 208 497,60грн. 20% від суми боргу за кожен місяць прострочення, 4 142,52грн.-3%, 13 400,93грн. суму інфляційних втрат за договором від 14.05.2018 №1515 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1515 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку від 14.05.2018.

Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 22.10.2019.

В судове засідання 22.10.2019 представники сторін не з`явились, проте відповідач подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.202 ГПК України, суд ухвалою суду від 22.10.2019 відклав розгляд справи до 19.11.2019.

Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався.

Проте, в судовому засіданні 10.12.2019 представник Відповідача надав суду письмові заперечення, відповідно до яких просить суду задовольнити позов частково, а саме в частині 169 200.00грн. основного боргу, 2 937,25грн. 3% річних 6 334,84грн. інфляційних втрат. В іншій частині в позові просить відмовити

В судовому засіданні оголошувалася перерва для надання можливості позивачу ознайомитись з письмовими поясненнями Відповідача.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2018 між Приватним підприємством "Охорона -003" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" було укладено Договір №1515 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник замовляє, а Приватне підприємство "Охорона -003" надає комплекс послуг, щодо підтримання порядку на Об`єкті та охорони майна Замовника, яке знаходиться в охоронюваному (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жмеринська, 24.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за послуги Виконавця складає: 56 400,00грн. з ПДВ за один місяць охорони. Замовник оплачує послуги Виконавця авансом не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі п. 4.2 Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 7.1 - з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15.07.2018, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов`язань.. Строк надання послуг з 15.05.2018 по 15.07.2018р.

Відповідно до п. 7.4 Договору, якщо за 10 днів до закінчення строку Договору жодна зі сторін в письмовій формі не вимагатиме його припинення, Договір вважається кожного разу продовженим на тих же умовах на один місяць.

Судом встановлено, що сторонами 29 листопада 2018р. підписана Додаткова угода №1 до Договір №1515 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку від 14.05.2018.

Згідно з п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 Додаткової угоди №1 до Договору, сторони домовились про наступне:

- Договір №1515 від 14.05.2018 вважається призупиненим з 12:00 години 03 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року за умови погашення боргу згідно п.1.6 даної додаткової угоди;

- сторони претензій одна до одної не мають, за винятком п. 1.5 цієї додаткової угоди;

- з моменту призупинення Договору №1515 від 14.05.2018, Сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями, що виникли з Договору. Зобов`язання Замовника, зазначене у п. 3.1.2 Договору №1515 від 14.05.2018, припиняється з моменту повного виконання ним цього;

- пунктом 1.6 Додаткової угоди №1 від 29.11.2018 передбачено, що Замовник зобов`язується сплатити суму боргу у розмірі 169 200,00грн. з ПДВ до 31.12.2018. При простроченні проведення розрахунків заборгованості, Замовник має сплатити суму та 20 відсотків від суми боргу за кожен місяць прострочення сплати заборгованості.

Тобто, згідно з умовами указаної вище Додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди погасити заборгованість Відповідача перед Позивачем за спірним Договором у розмірі 169 200 грн. та змінили строк сплати боргу - до 31.12.2018.

За змістом ч.2 ст.604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З огляду на добровільну згоду сторін змінити попереднє зобов`язання іншим, суд дійшов висновку, що чинне законодавство, з метою правової визначеності містить у ст. 604 Цивільного кодексу України імперативну умову про припинення усіх додаткових зобов`язань, що пов`язані із зміненим, якщо сторони при такій добровільній зміні зобов`язань не передбачили іншого.

Таким чином, сторони у справі відповідно до вимог ст.604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов`язання щодо строків оплати за надані послуги за договором щодо охорони майна та підтримання порядку новими зобов`язаннями про оплату Відповідачем на користь Позивача послуг вартістю 169 200,00 грн. в строк до 31.12.2018, припинивши первісне зобов`язання в цій частині визначеного умовами Договору.

Одночасно, за умовами Додаткової угоди №1 від 29.11.2018р. сторонами визначено, що Договір №1515 від 14.05.2018 вважається призупиненим з 12:00 години 03 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року за умови погашення боргу згідно п.1.6 даної додаткової угоди.

Проте, як вбачається з наданих матеріалів справи та пояснень сторін, Відповідач порушив умови підписаної Додаткової угоди №1 до Договору та не дотримався положень викладених в гарантійних листах, а саме не здійснив погашення боргу у сумі 169 200 грн. за надані послуги у строк визначений у таких документах, а саме до 31.12.2018.

Тобто, відповідно до п. 1.3 Додаткової угоди Договір №1515 від 14.05.2018 не вважається призупиненим з 12:00 години 03 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, тому діють положення Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за послуги Виконавця складає: 56 400,00грн. з ПДВ за один місяць охорони. Замовник оплачує послуги Виконавця авансом не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі п. 4.2 Договору.

Відповідно до Акту наданих послуг №300000134 від 03.12.2018 в грудні Позивач надав Відповідачу послуги охорони на суму 4 548,00грн.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору, позивачем було виконано свої зобов`язання з надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку Замовнику.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів Позивач надав Відповідачу послуги щодо охорони майна та підтримання порядку у сумі 169 200,00 грн. (заборгованість за вересень, жовтень, листопад 2018року), яка була визначена сторонами в Додатковій угоді №1 і не була сплачена Відповідачем в строк до 31.12.2018, і тому ця сума заборгованості підлягає задоволенню.

Також підлягає стягненню сума 4 548,00грн. заборгованість за грудень 2018р., оскільки сума заборгованості у розмірі 169 200,00 грн. визначена умовами п.1.3 Додаткової угоди до Договору не сплачена в строк до 31.12.2018, і тому Договір №1515 від 14.05.2018 не вважається призупиненим з 12:00 години 03 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а є дійсним до 31.12.2018.

Отже, за встановлених судом обставин справи, зважаючи на доведення позивачем факту надання послуг за договором, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг в жовтні, вересні, листопаді, грудні 2018 році на суму 173 748,00 грн., суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 173 748,00 грн.

В частині вимоги Позивача про стягнення 4 142,52грн.-3%, 13 400,93грн. суму інфляційних втрат за договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановив суд, сторони у справі відповідно до вимог ст.604 Цивільного кодексу України замінили первісне зобов`язання щодо строків оплати за надані послуги за договором щодо охорони майна та підтримання порядку новими зобов`язаннями про оплату Відповідачем на користь Позивача послуг вартістю 169 200,00 грн. в строк до 31.12.2018, припинивши первісне зобов`язання в цій частині визначеного умовами Договору. Тобто, прострочення виконання зобов`язання виникло у Відповідача лише з 01січня 2019року.

Суд погоджується з розрахунком Відповідача щодо суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на несплачену суму 169 200,00грн., оскільки перерахунок здійснено з врахуванням того, що додатковою угодою №1 до Договору встановлено строк погашення грошових коштів в сумі 169 200,00грн. до 31.12.2018,

Тому з Відповідача підлягає стягненню 2 937,25грн. 3% річних та 6 334,84 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від несплаченої суми у розмірі 169 200,00грн суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на несплачену суму боргу за грудень 2018 у розмірі 4 548,00грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за послуги Виконавця Замовник оплачує авансом не пізніше 5 числа поточного місяця на підставі п. 4.2 Договору.

Таким чином, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 186,46 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 71,44 грн. за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від несплаченої суми у розмірі 4 548,00грн., суд відмовляє.

Щодо вимоги позивача 208 497,60грн. нарахованої договірної санкції.

29.11.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №1515 від 14.05.2018 відповідно до якої було внесено зміни до п.1.6 в наступній редакції: Замовник зобов`язується сплатити суму боргу у розмірі 169 200,00грн. з ПДВ до 31.12.2018. При простроченні проведення розрахунків заборгованості, Замовник має сплатити суму та 20 відсотків від суми боргу за кожен місяць прострочення сплати заборгованості.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управлена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов`язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У даному випадку суд вважає, що правова природа заявленої вимоги 20% від суми боргу за кожен місяць прострочена сплати заборгованості є штрафом.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов`язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення штрафу.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу судом встановлено, що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим за перерахунком суду підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 33 840,00грн. (169 200,00грн.х20%).

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "Охорона -003" частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250-252, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Охорона -003" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінжинірінг" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 38800331) на користь Приватного підприємства "Охорона -003" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 32, ідентифікаційний код 39415247) 173 748 (сто сімдесят три тисячі сімсот сорок вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 3 008 (три тисяч вісім тисяч) грн.69коп. - 3% річних, 6 521 (шість тисяч п`ятсот двадцять одна) грн.30коп. інфляційних втрат, 33 840 ( тридцять три тисячі вісімсот сорок ) грн.00коп. 20% від суми боргу, 3 256 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн. 78 коп. судового збору.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2020

Суддя І.І. Борисенко