Рішення

від 04.02.2020 по справі 910/15241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020 Справа № 910/15241/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт"

до Приватного підприємства "Реалія Плюс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

31 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25.10.2019 року до Приватного підприємства "Реалія Плюс" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ВЮ-1 від 10.01.2019 року в сумі 512 712,58 грн. (п`ятсот дванадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 58 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки нафтопродуктів № ВЮ-1 від 10.01.2019 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не оплатив позивачу суму заборгованості за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15241/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2019 року.

В підготовчому засіданні 03.12.2019 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 03.12.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 14.01.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/15241/19 до судового розгляду по суті на 04.02.2020 року, про що відповідача було повідомлено ухвалою-повідомленням від 04.02.2020 року.

В судовому засіданні 04.02.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2020 року не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" (надалі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Реалія Плюс" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ВЮ-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати в погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо), далі за текстом - товар.

В п. 3.3. договору сторони домовилися вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

За умовами п. 4.3. договору, оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та діє один рік з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання обов`язків з оплати за поставлений товар (п. 9.1.).

Додатковою угодою № 1 від 10.01.2019 року сторони доповнили договір п. 4.3.1., за умовами якого, за погодженням із постачальником, оплата кожної окремої партії товару за цим договором може здійснюватися на підставі рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочого/их (банківського) днів з дати поставки товару згідно з п. 3.3. договору.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів № ВЮ-1 від 10.01.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 812 273,64 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 1316 від 12.03.2019 року на суму 318 307,50 грн., № 1408 від 14.03.2019 року на суму 206 606,40 грн., № 1734 від 29.03.2019 року на суму 287 359,74 грн. Товар за видатковими накладними за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, що свідчать підписи та печатки сторін на видаткових накладних.

Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково на суму 299 561,04 грн., що підтверджується довідкою АТ ОТП Банк , відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 512 712,58 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що умовами п. 4.3. договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100% (відсотків) ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, пред`явлення позивачем рахунку-фактури не є подією, з якою пов`язано початок перебігу строку виникнення зобов`язання, оскільки подія є об`єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як пред`явлення рахунку є саме дією, яка є вираженням суб`єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, рахунок-фактура є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, враховуючи, що банківські реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" вказані у договорі, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за поставлений йому товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 910/13527/17.

Як вбачається з матеріалів справи, за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 512 712,58 грн.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 512 712,58 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № ВЮ-1 від 10.01.2019 року в розмірі 512 712,58 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 7690,69 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Реалія Плюс" (ідентифікаційний код 37219204, адреса: 02088, м. Київ, вул. Березнева, 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Лайт" (ідентифікаційний код 41122766, адреса: 04214, м. Київ, пр. Оболонський, 54) грошові кошти: основного боргу - 512 712,58 грн. (п`ятсот дванадцять тисяч сімсот дванадцять гривень 58 копійок) та судовий збір - 7690,69 грн. (сім тисяч шістсот дев`яносто гривень 69 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.02.2020р.

Суддя О.В. Котков