Рішення

від 10.02.2020 по справі 755/16921/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16921/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом. Свої вимоги мотивував тим, що 02 квітня 2012 року після невдалого падіння на сходах підземного переходу в районі метро Палац Спорту він отримав незначну травму верхньої частини правої руки, наслідком чого була велика гематома, проте вона його майже не турбувала. Позивач продовжував керувати автомобілем, працювати на комп`ютері, вести господарські справи, оскільки постраждала рука була повністю працездатна. Оскільки гематома зменшувалась дуже повільно, 06 квітня 2012 року він звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс за медичною допомогою, де після огляду та проведення дослідження лікарями-спеціалістами відповідача згідно з консультативним висновком травматолога від 06 квітня 2012 року встановлено діагноз: вивих правого плечового суглоба . Із застосуванням загальної анестезії йому виконано закрите усунення вивиху правого плеча , про що зроблено запис у своєму консультативному висновку. Однак одразу після проведення процедури вправляння вивиху правого плечового суглобу у нього з`явилися розлади неврологічного характеру, а саме, біль та набряк правої руки, оніміння пальців правої кісті та обмеження рухів в ній, вся права рука розпухла, пальці заніміли та не рухалися, поверхня руки та плеча не відчували дотику. 09 квітня 2012 року позивач звернувся в консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва, де лікар невропатолог встановив діагноз посттравматичний брахіоплаксит справа . Цей діагноз з`явився після проведення у закладі відповідача процедури вправляння вивиху лікарем ортопедом-травматологом ОСОБА_2 . В подальшому зазначений діагноз підтверджено в інших лікувальних закладах. 16 вересня 2014 року Дніпровською медико-соціальною експертною комісією м. Києва йому встановлено третю групу інвалідності з 02 вересня 2014 року довічно, причиною якого є встановлення діагнозу посттравматичний брахіоплаксит справа . Отже, внаслідок вправлення вивиху правового плечового суглобу 06 квітня 2012 року у закладі відповідача позивач став інвалідом третьої групи, оскільки отримав травматичне ушкодження правого плечового сплетіння у вигляді проксимальної плечової плексопатії праворуч с переважним ураженням серединного та пахового нервів і його стійкі наслідки, які складають 15 відсотків стійкої втрати працездатності, що належить до ушкоджень середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності менше ніж на одну третину. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 890, 45 грн., відшкодування моральної шкоди - 450 000, 00 грн., яке залишено в силі постановою Верховного суду від 27 лютого 2019 року. Просить стягнути з відповідача за період з 06 квітня 2012 року по 01 листопада 2019 року шкоди, пов`язаної із зменшенням працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати та 15 % стійкої втрати працездатності одноразово в сумі 34281,15 грн., а з 01 листопада 2019 року відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, у зв`язку із зменшенням працездатності у розмірі 15 % мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 01 листопада 2019 року і довічно.

Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач є інвалідом третьої групи з 02 вересня 2014 року довічно, причина інвалідності - загальне захворювання (а.с.8).

Згідно висновку експерта № 372-КЕ/2015/пп комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами цивільної справи № 755/2545/15-ц, 2/755/1756/15 від 17.11.2015 року - 26.01.2016 року, з урахуванням відомостей із наданої медичної документації, консультативних висновків лікарів-спеціалістів, у відповідь на поставлені питання експертна комісія дійшла до наступних висновків.

1-4,9,12. Згідно наданої медичної документації та рентгенівських знімків, у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1. мав місце закритий перелом великого горбика правої плечової кістки зі зміщенням, нижньомедіальний вивих правого плеча. З приводу цієї травми 06.04.2012 хворий ОСОБА_1 звернувся до лікувального закладу Борис . При зверненні пред`являв скарги на біль у правому плечі та наявність обширної гематоми. Зі слів хворого, травму отримав 02.04.2012. При об`єктивному огляді мали місце: значний набряк м`яких тканин правого плеча, передпліччя, поширена гематома. Відмічалося западіння в правій дельтовидній ділянці. Пальпація плеча та ліктьового суглобу болісна, рухи в правому плечовому суглобі неможливі - визначається пружиняча фіксація. Розладів кровообігу, іннервації правої кисті не виявлено. Хворому під загальною анестезією було проведено закрите усунення вивиху правого плеча. Іммобілізація руки на відвідній шині протягом 6 тижнів. Призначене лікування, дані рекомендації.

У протоколі рентгенологічного дослідження кістково-суглобової системи, проведеного у ТОВ Борис 06.04.2012 о 16.11 год. на ім`я ОСОБА_1 , вказано, що на рентгенограмах правої плечової кістки визначається нижнє-передній переломо-вивих головки плеча з відривом великого горбика. Суглобові поверхні повністю інконгруентні, за рахунок зміщення плеча дистально, медіально і вперед. Великий горбик зміщений дистально щодо западини і проксимально щодо головки суглоба. Контури уламків на стику нерівні, чіткі, діастаз між ними до 17 м. Травматичних змін зі сторони ліктьового суглоба не виявлено. Висновок: МСКТ-ознаки нижньо-переднього переломо-вивиху головки правого плеча з відривом великого горбика.

У протоколі рентгенологічного дослідження кістково-суглобової системи, проведеного у ТОВ Борис 06.04.2012 о 19.56 год. на ім`я ОСОБА_1 , зазначено, що: на рентгенограмі правого плечового суглоба визначається стан після закритого усунення передньо-нижнього вивиху плеча. Головка плеча центрована в западині. Суглобова щілина нерівномірно розширена догори. Фрагмент великого горбика репонірований. Діастаз між уламками до 5 м. Висновок: рентген-ознаки перелому ПЕМ правої плечової кістки (великого горбика), стан після закритого вправлення переломо-вивиху правого плеча.

Із протоколу рентгенологічного дослідження ТОВ Борис від 14.04.2012 о 14.19 год. на ім`я ОСОБА_1 відомо, що на серії КТ правого плечового суглоба визначається перелом великого горбика проксимального епіметафіза плечової кістки зі зміщенням уламка проксимально. Суглобова щілина нерівномірно розширена догори. Головка плеча центрована в западині. Контури уламків на стику нерівні, нечіткі, діастаз між ними до 6 м. У порожнині суглоба відзначається незначна кількість рідини. Параартікулярні м`які тканини набряклі, інфільтровані, збільшені в обсязі; на їх фоні видно гіперденсивні ділянки (кров), міжм`язові простори слабо диференціюються. Висновок: ознаки перелому великого горбика правої плечової кістки, підвивиху головки плеча донизу, наявності рідини в порожнині правого плечового суглоба (гемартроз).

Згідно запису лікаря-невропатолога від 09.04.12 у хворого ОСОБА_1 відмічалися скарги на болі в правій руці, заніміння пальців правої кисті, набряк правої руки, обмеження рухів в правій руці. Об`єктивно: права рука фіксована пов`язкою, різке обмеження рухів в правому плечовому суглобі, права рука набрякла, не може стиснути праву кисть в кулак, гіпестезія правої руки. Був встановлений діагноз: післятравматичний брахіоплексит справа. За даними електронейроміографічного дослідження від 17.07.2012 року з боку правої верхньої кінцівки відмічаються наслідки травматичної нейропатії вториних стовбурів правого плечового сплетіння з переважним ураженням пахвового (повне аксональне ураження) та серединного нерва (часткове аксональне ураження).

На теперішній час, згідно об`єктивного огляду лікаря-невропатолога від 18.12.2015 року та результатів електронейроміографічного дослідження від 08.12.2015 року у хворого ОСОБА_1 зберігаються стійки наслідки травматичного ушкодження правого плечового сплетіння у вигляді проксимальної плечової плексопатії праворуч з переважним ураженням серединного та пахвового нервів.

Травма правого плечового сплетіння і його стійкі наслідки у гр. ОСОБА_1 , відповідно до п. 10 б) Інструкції Міністерства фінансів № 2 від 08.01.1986 "Про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи", складають 15% стійкої втрати працездатності, що згідно п. 2.2.1. (г) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95 року, належать до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності менше, чим на одну третину.

Правосторонній посттравматичний брахіоплексит у вигляді травматичної нейропатії вторинних стовбурів правого плечового сплетіння з переважним ураженням пахвового та серединного нервів у ОСОБА_1 утворився внаслідок значного зовнішнього механічного впливу. Це ушкодження не могло виникнути при отриманні травми правого плечового суглобу 02.04.2012, тому, що на момент огляду 06.04.2012 порушень іннервації з боку правої верхньої кінцівки, не відмічалося. Слід зазначити, що при ушкодженні стовбурів плечового сплетіння порушення іннервації верхньої кінцівки повинні відображатися відразу.

Самостійне спричинення ушкодження плечового сплетіння ОСОБА_1 , вже після надання йому медичної допомоги 06.04.12 маловірогідно, у зв`язку з вираженим больовим синдромом, набряком з боку м`яких тканин плечового суглобу та неможливості рухів в ньому.

Таким чином, враховуючи об`єм медичних заходів, які були використані лікарем ОСОБА_2 для вправлення вивиху, виражені неврологічні зміни, які були виявлені лікарем-невропатологом 09.04.2012 з боку правої верхньої кінцівки, слід вважати, що ушкодження плечового сплетіння у ОСОБА_1 найбільш вірогідно утворилося при проведенні лікарем медичної маніпуляції - закритого вправлення вивиху правої плечової кістки в умовах клініки ТОВ Борис 06.04.2012.

5,6,10,11,14. Первинна діагностика та лікування ОСОБА_1 в ТОВ Борис 06.04.2012 та послідуюче обстеження хворого в інших лікувальних закладах в цілому не суперечила загальноприйнятим нормам та правилам надання медичної допомоги при цьому виді травми плечового суглобу, а також наслідків травматичного ушкодження правого плечового сплетіння.

Лікар ОСОБА_2 правильно призначив іммобілізацію відвідною шиною РП-6 К . Використання гр. ОСОБА_1 еластичної пов`язки РП-6 суттєво не вплинуло на стан правого плеча, що підтверджується динамічним рентгенологічним дослідженням від 06.04.12 та 14.04.12.

7. Існує багато способів вправлення вивиху плеча, найбільш часто використовуються методики Метта і Джанелідзе . Вибір метода використовує лікар, виходячи із особливості травми.

8. При невправленому вивиху в плечовому суглобі, встановлюється показання до відкритого вправлення, терміни оперативного втручання залежать від багатьох причин, серед яких немало важливою являється стан м`яких тканин в ділянці оперативного доступу.

13,15. Судово-медичних даних, які б вказували на вплив самолікування та невиконання ОСОБА_1 рекомендацій лікарів на прояв плекситу та чи могло це привести до повторного вивиху правої плечової кістки, не встановлено. (а.с.10-22).

09 червня 2016 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс (код ЄДРПОУ 21522748) на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 2890 грн. 45 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс (код ЄДРПОУ 21522748) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 450000 грн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс (код ЄДРПОУ 21522748) на користь ОСОБА_1 2732 грн. 11 коп. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс (код ЄДРПОУ 21522748) на користь держави судовий збір у розмірі 6577 грн. 20 коп. (а.с. 23-35).

27 лютого 2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу задоволено: постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року залишити в силі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс в дохід держави судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 9 057, 81 грн.(а.с.39-47).

Позивач просить про стягнення з відповідача за період з 06 квітня 2012 року по 01 листопада 2019 року шкоди, пов`язаної із зменшенням працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати та 15 % стійкої втрати працездатності одноразово в сумі 34281,15 грн., а з 01 листопада 2019 року відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, у зв`язку із зменшенням працездатності у розмірі 15 % мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 01 листопада 2019 року і довічно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва та постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019 року підтверджено, що неправомірними діями та бездіяльністю працівників відповідача під час виконання трудових обов`язків позивач став інвалідом третьої групи довічно та втратив 15 % стійної втрати працездатності, що підтверджується висновком МСЕК від 02 вересня 2014 року та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 26 січня 2016 року.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення до відповідача за медичною допомогою та звернення до суду отримував пенсію за віком, не працював та не працює на теперішній час. Крім того, постановою Касаційного цивільного суду по справі № 755/2545/15-ц від 27 лютого 20-19 року як на рішення преюдиційного характеру не встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок між лікуванням в клініці відповідача у 2012 році та присвоєння інвалідності 3 групи. Під час розгляду справи була призначена судово-медична експертиза, яка на питання 1-4,9,12 не дала чіткої відповіді, обмежившись припущеннями, що ушкодження плечового сплетіння могло відбутися внаслідок вправлення вивиху правого плечового суглобу.

На підтвердження відзиву на позов відповідачем надано висновок експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2015 року (а.с. 62-74), акт комісійного судово-медичного дослідження № 154 від 05 вересня 2012 року - 22 лютого 2013 року (а.с.75-79), копію постанови про закриття кримінального провадження від 30 жовтня 2013 року (а.с. 80-82), акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 827б від 10 вересня 2016 року (а.с.83-86, 87-93), висновок за результатами клініко-експертної оцінки МОЗ від 17 липня 2013 року (а.с.94-95), лист Інституту нейрохірургії ім. акад. .А.П. Ромоданова НАМП України № 523 від 19 грудня 2016 року (а.с.96--97)

Згідно положень ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Статтею 1197 ЦК України визначено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Згідно ч. 1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Зазначена норма спрямована на забезпечення реального захисту інтересів потерпілого та не залежить від способу обчислення розміру відшкодування.

Оскільки платежі та такими зобов`язаннями призначені на утримання фізичної особи, вони повинні збільшуватися в тій же пропорції, в якій підвищується розмір мінімального заробітку, взятого за основу при визначенні щомісячної суми відшкодування.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу їх виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв`язку з виконанням працівником трудових обов`язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.

Згідно з положенням п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають до задоволення за час, що не перевищує трьох років.

Судом встановлено, що 06 квітня 2012 року ОСОБА_1 після травмування 02 квітня 2012 року звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс за медичною допомогою, де після огляду та проведення дослідження лікарями-спеціалістами відповідача згідно з консультативним заключенням травматолога від 06 квітня 2012 року лікар ортопед-травматолог ОСОБА_2 встановив діагноз: S43.0 - вивих плечового суглоба. Основний: Первинний травматичний вивих правого плеча з переломом великого горбика плечової кістки зі зміщенням . Під час об`єктивного обстеження лікар відмітив значний набряк м`яких тканин правого плеча, передпліччя, поширену гематому. Відмічене западіння в правій дельтовидній ділянці. Пальпація плеча та ліктьового суглоба болісна. Рухи в правому плечовому суглобі неможливі. Визначається пружиняча фіксація. Розладів кровообігу, іннервації правої кисті не виявлено.

Лікарем застосовані такі лікувальні заходи: первинна консультація, рентгенологічне обстеження, загальна анестезія, закрите усунення вивиху правого плеча, що відмічене в консультативному заключенні травматолога від 06 квітня 2012 року. Призначено іммобілізацію правої руки на відвідній шині протягом шести тижнів, застосування лікарських засобів, повторний огляд через 2 тижні.

Протягом 2012-2014 років позивач неодноразово звертався до різних лікувальних установ, тривалий час перебував на лікуванні з діагнозом: посттравматичний плексит справа, наслідки травматичного ушкодження вторинних стволів правого плечового сплетіння, з переважним ураженням аксилярного та серединного нервів .

16 вересня 2014 року Дніпровською медико-соціальною експертною комісією м. Києва позивачу встановлено третю групу інвалідності з 02 вересня 2014 року довічно. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди в розмірі 2 890, 45 грн., відшкодування моральної шкоди - 450 000, 00 грн., яке залишено в силі постановою Верховного суду від 27 лютого 2019 року.

Встановлені фактичні обставини визначають виникнення між сторонами правовідносин, що випливають із зобов`язань по відшкодуванню шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Щодо твердження представника відповідача про досягнення позивачем пенсійного віку, суд вважає таке.

Законодавство України не передбачає такої підстави для відмови у прийомі на роботу, як досягнення певного віку, отже трудова правосуб`єктність не має граничного вікового обмеження.

Більш того, ст. 11 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших осіб похилого віку передбачено, що громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами; забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

З цього приводу Пленум Верховного суду України у пункті 12 Постанови "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (з подальшими змінами) вказав наступне: Якщо у зв`язку з ушкодженням здоров`я потерпілому призначено пенсію або збільшено ту, яку він одержував раніше, розмір відшкодування визначається за відрахуванням із утраченого заробітку відповідно суми призначеної пенсії або суми, на яку її збільшено. Пенсія з інших підстав, призначена потерпілому як до, так і після ушкодження здоров`я, підлягає заліку в частині, яка могла бути призначена йому у зв`язку з цим ушкодженням здоров`я. Визначені таким чином суми відшкодування виплачуються незалежно від одержуваних у наступному потерпілим пенсії, заробітку, доходів, стипендії.

Отже, досягнення Позивачем пенсійного віку не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров`я (каліцтва).

Щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс та втратою позивачем працездатності у розмірі 15 відсотків, суд вважає таке.

Належним і допустимим доказом підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями лікаря та втратою працездатності є відповідний висновок судово-медичної експертизи.

Висновки комісійної судово-медичної експертизи, яка проведена за матеріалами цивільної справи № 755/2545/15-ц, 2/755/1756/15 від 17.11.2015 року - 26.01.2016 року не є належним та допустимим доказом, оскільки предметом позову у справі було стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання лікарем професійних обов`язків, тому до предмету доказування входило встановлення негативних наслідків у вигляді погіршення стану здоров`я позивача, що виникли у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнтові та на вирішення вказаної експертизи не ставилося питання щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс та втратою працездатності позивача у розмірі 15 відсотків.

Також під час проведення вказаної експертизи при встановленні травматичного ушкодження правого плечового сплетіння у вигляді проксимальної плечової плексопатії праворуч з переважним ураженням серединного та пахвового нервів не надано оцінки наступній обставині, а саме, зі слів хворого, травму отримав 02.04.2012. При об`єктивному огляді мали місце: значний набряк м`яких тканин правого плеча, передпліччя, поширена гематома. Відмічалося западіння в правій дельтовидній ділянці. Пальпація плеча та ліктьового суглобу болісна, рухи в правому плечовому суглобі неможливі - визначається пружиняча фіксація.

Тому не з`ясована можливість пошкодження нервів, на які може натискати зміщена голівка плечової кістки як після вивиху, так і під час його вправляння; можливість впливу набряку, гематоми, болі в ліктьовому суглобу, неможливість руху в правому плечовому суглобі при вправленні на збільшення набряку, гематоми, що призвело до пошкодження нервового стовбура.

За встановлених обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс та втратою працездатності ОСОБА_1 у розмірі 15 відсотків, що є обов`язковою умовою відповідальності відповідача.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом повністю.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 22, 1166, 1195, 1197, 1202, 1208 ЦК України, Законом України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших осіб похилого віку , п.п. 12, 18, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Боріс про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я та каліцтвом, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна