Ухвала

від 27.01.2020 по справі 757/3466/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3466/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням‚ яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62019000000001857 від 03.12.2019 про накладення арешту,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням‚ яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62019000000001857 від 03.12.2019 про накладення арешту кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Обґрунтовуючи вказане клопотання прокурор вказує, що Другим слідчим відділом Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001857 від 03.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідування кримінального провадження, серед іншого встановлено наступні обставини: Невстановлені досудовим розслідуванням особи, які контролюють фінансово-господарську діяльність ТОВ «АВЕРС-ІНК» (код ЄДРПОУ 42680613), ТОВ «АКТИ-ТРЕЙДИНГ» (код ЄДРПОУ 42224546), ТОВ «ГРУПКОМЕРС ЛТД» (код ЄДРПОУ 42119471), ТОВ «ЛАЙТЕН ГРУП» (код ЄДРПОУ 42342169), ТОВ «ОЛКАР СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 42120780), ТОВ «ПРОКСІТЕХНОТОРГ» (код ЄДРПОУ 42871215), ТОВ «РАЙЗ ЕМПАЄР» (код ЄДРПОУ 42692110), ТОВ «СПЕЦРЕНТА» (код ЄДРПОУ 42190973), ТОВ «ЮНІОР КОРПОРЕЙТ» (код ЄДРПОУ 42147907) та інших суб`єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з службовими особами Державної фіскальної/податкової служби України, у період з 2018 року по теперешній час внесли до документів, які подаються для проведення Державної реєстрації завідомо неправдиві відомості щодо наміру здійснення подальшої фінансово-господарської діяльності.

Окрім того, отримано відомості, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, які контролюють фінансово-господарську діяльність указаних суб`єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб діючи умисно, за попередньою змовою з службовими особами Державної фіскальної/податкової служби України, у період з 2018 року по теперешній час вчинили фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом, що передувало легалізації доходів, спрямовані на виведення їх у тіньовий, неконтрольований Державою обіг.

Відповідно до отриманих відомостей, указані підприємства створені з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає в штучному (незаконному) формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Вищезазначена злочинна схема забезпечує незаконне виведення безготівкових коштів підприємств реального сектору економіки у тіньовий неконтрольований державою обіг, минаючи при цьому систему оподаткування, органи Державного контролю та фінансового моніторингу що призводить до ненадходження податків до бюджету Держави коштів в особливо великих розмірах.

Враховуючи вищевикладене, на думку органу досудового розслідування, є всі підстави вважати, що кошти - суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по указаним суб`єктам підприємницької діяльності, на яку вказані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності.

В судовому засідання прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просив слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ, відкритому в Казначействі.

Це випливає не тільки із положень ч. 10 ст. 170 КПК України, а і з того, що арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Не можуть бути грошові кошти у вигляді суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони не є матеріальними об`єктами в розумінні ст. 98 КПК України, а мають адміністративно-правову природу та існують виключно в межах адміністративних правовідносин між платником і органом ДФС.

З огляду на наведене, накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) є неможливим з огляду на те, що жодна мета такого арешту не може бути досягнута, а відсутність мети арешту майна не дає правових підстав накласти на нього арешт.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На підставі викладеного вважаю, що прокуром, який звернувся з клопотанням, не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням‚ яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62019000000001857 від 03.12.2019 про накладення арешту залишити без задоволення.

Повний текст ухвали буде проголошено 31.01.2020 року о 15-25 год.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1