Рішення

від 12.02.2020 по справі 910/17267/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.02.2020Справа № 910/17267/19 за позовом Державного підприємства Адміністрація річкових портів

до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ

про стягнення 306 406,70 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Смігунова В.В.

Представники сторін

від позивача: Черкашин О.А.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Адміністрація річкових портів звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ про стягнення заборгованості у розмірі 306 406, 70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг № 01/06-211 від 30.06.2015р. в частині оплати наданих послуг, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 224 491,35 грн., що стадо підставою для нарахування 18 924, 50 грн 3% річних та 62 990, 85 грн інфляційних втрат.

Ухвалою від 11.12.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15.01.2020р.

15.01.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 29.01.2020р.

29.01.2020р. підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 12.02.2020р.

Представником позивача у судовому засіданні 12.02.2020р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позов підтримано в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання 12.02.2020р., як і попередні засідання суду, не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 12.02.2020р.

В судовому засіданні 12.02.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015р. між Державним підприємством Адміністрація річкових портів (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ (замовник) було укладено договір №01/06-211 про надання послуг, за умовами п.1.1 якого виконавець надає на платній основі послуги замовнику по стоянці та швартуванню біля гідротехнічної споруди плавзасобів: пасажирського теплоходу Богдан Хмельницький (72,5 п.м.), яке використовується замовником, біля причалу №5 р.Дніпро, інв. №1591 (довжина - 72,5 п.м.), розташованого за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, яка належить виконавцю.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2017р. (п.2.1 договору №01/06-211 від 30.06.2015р.).

Пунктом 3.3.1 укладеного між сторонами правочину визначено обов`язок замовника відповідно до розділу 4 договору та виставлених рахунків здійснювати своєчасну оплату та в повному обсязі послуг виконавця.

За умовами п.4.1 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. вартість послуг виконавця складає 19937,50 грн. без податку на додану вартість, податок на додану вартість - 3987,50 грн., всього з податком на додану вартість 23925 грн. на місяць. Плата за надання послуг, визначена п.4.1 договору, підлягає обов`язковому перегляду один раз на рік в термін до 01 лютого протягом дії цього договору. Уточнений розмір плати за надання передбачених договором послуг набирає чинності з моменту отримання замовником відповідного повідомлення виконавця.

Згідно п.4.2 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. плата за надані послуги нараховується з дати укладання цього договору.

Пунктом 4.3 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. унормовано, що плата за надані послуги здійснюється щомісячно, відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа поточного місяця, у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який замовник зобов`язаний отримати у виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №01/06-211 від 30.06.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2016р. Державним підприємством Адміністрація річкових портів було скеровано на адресу відповідача повідомлення №01/03-495 від 02.06.2016р. про перегляд плати по договору №01/06-211 від 30.06.2015р. Про отримання 07.06.2016р. замовником послуг вказаного повідомлення свідчить представлене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу №0407317826462. Згідно змісту повідомлення вартість послуг Державного підприємства Адміністрація річкових портів становитиме 41684,19 грн.

18.01.2017р. виконавцем було скеровано на адресу замовника повідомлення №01/01-14 від 18.01.2017р. про перегляд плати за надання послуг по договору №01/06-211 від 30.06.2015р., згідно якого вартість послуг Державного підприємства Адміністрація річкових портів становитиме 46853,03 грн. Про вручення вказаного повідомлення відповідачу 23.01.2017р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового перекладу №0407315128300.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.2016р. по 05.2017р. позивачем складались та виставлялись відповідачу рахунки на оплату послуг за договором №01/06-211 від 30.06.2015р.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариством з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ в повному обсязі свої обов`язки виконано не було, надані послуги не оплачено, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість на загальну суму 224491,35 грн., з яких: за грудень 2016р. - 34701,89 грн., за січень 2017р. - 43184,82 грн., за лютий 2017р. - 46853,03 грн., за березень 2017р. - 46853,03 грн., за квітень 2017р. - 46853,03 грн. та за травень 2017р. - 6045,55 грн.

Обставини невнесення відповідачем оплати за надані у грудні 2016р. - травні 2017р. послуги за договором №01/06-211 від 30.06.2015р. в повному обсязі та строки, що визначені правочином, і стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, за умовами п.4.1 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. вартість послуг виконавця складає 19937,50 грн. без податку на додану вартість, податок на додану вартість - 3987,50 грн., всього з податком на додану вартість 23925 грн. на місяць. Плата за надання послуг, визначена п.4.1 договору, підлягає обов`язковому перегляду один раз на рік в термін до 01 лютого протягом дії цього договору. Уточнений розмір плати за надання передбачених договором послуг набирає чинності з моменту отримання замовником відповідного повідомлення виконавця.

Згідно п.4.2 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. плата за надані послуги нараховується з дати укладання цього договору.

Пунктом 4.3 договору №01/06-211 від 30.06.2015р. унормовано, що плата за надані послуги здійснюється щомісячно, відповідно до виставлених рахунків, які замовник зобов`язаний отримувати у виконавця до 5 числа поточного місяця, у безготівковій формі, на розрахунковий рахунок виконавця до 5 числа поточного місяця, в якому надаються послуги.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за період з грудня 2016р. по травень 2017р. настав.

При цьому, судом враховано, що розрахунок заборгованості позивачем здійснено з урахуванням вартості послуг виконавця, про збільшення якої було повідомлено замовника листами №01/03-495 від 02.06.2016р. й №01/01-14 від 18.01.2017р. про перегляд плати по договору №01/06-211 від 30.06.2015р.

Проте, як вказувалось вище, відповідачем лише частково було оплачено поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 224491,35 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.76 ,77 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №01/06-211 від 30.06.2015р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Державного підприємства Адміністрація річкових портів до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ в частині стягнення 224491,35 грн. заборгованості.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 62990,85 грн. та 3% річних в сумі 18924,50 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків внесення оплати за надані у період з грудня 2016р. по травень 2017р. послуги, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних на загальну суму 18924,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 62990,85 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що останній містить помилки у визначенні періодів прострочення.

Зокрема, заявником не враховано, що у ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За наслідками здійснення перерахунку суми 3% річних в межах зазначеного позивачем періоду, проте, із врахуванням приписів ст.254 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 18 916,59 грн.

Одночасно, судом також встановлено помилковість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18, від 26.11.2019р. по справі №914/1318/18.

Наприклад, у даному випадку при нарахуванні інфляційних втрат за період з 03.03.2017р. по 03.12.2019р., до відповідного розрахунку не включають інфляційні втрати за березень 2017р.

Отже, здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на загальну суму 60085,17 грн.

Таким чином, виходячи з всього вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства Адміністрація річкових портів до Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ в частині стягнення нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обгрунтовуючи розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір №15/01-518 від 14.01.2020р., укладений між Державним підприємством Адміністрація річкових портів та адвокатом Черкашиним О.А.; акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2020р. на суму 3000 грн.; платіжне доручення №1766 від 31.01.2020р. на суму 4500 грн.; акт прийому-передачі наданих послуг від 12.02.2020р. на суму 1500 грн.; ордер №087680 від 15.01.2020р.

Згідно даних Єдиного реєстру адвокатів України Черкашин А.О. має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000334 від 19.09.2018р.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними та достатніми доказами понесення Державним підприємством Адміністрація річкових портів витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, жодних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, відповідачем подано не було.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на висновки суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, витрати на оплату судового збору, а також витрати позивача на правничу допомогу адвоката покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ -ХХІ (03035, м.Київ, вул.Солом`янська, будинок 3, ЄДРПОУ 33347397) на користь Державного підприємства Адміністрація річкових портів (04071, м.Київ, вул.Електриків, будинок 14, ЄДРПОУ 33404067) основний борг в сумі 224491,35 грн., 3% річних в розмірі 18 916,59 грн., інфляційні втрати в сумі 60085,17 грн., судовий збір в розмірі 4552,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4457,21 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.02.2020р.

Суддя Спичак О.М.