Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/17056/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/17056/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АЛЬЯНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ"

про стягнення 212471,10 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АЛЬЯНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ" про стягнення 212471,10 грн, з яких: 210000,00 грн - сума основного боргу, 1001,10 грн. - 3% річних та 1470,00 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поворотної фінансової допомоги №05102018 від 05.10.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.12.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

12.12.2019 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/17056/19, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

14.01.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка, в якій позивачем зазначено, що станом на 13 січня 2020 року, сума боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 05102018 від 5 жовтня 2018 року не змінилася та становить 212471,10 грн, що включає: суму основного боргу - 210000,00 грн, суму інфляційних втрат - 1470,00 грн та 3% річних від простроченої суми боргу - 1001,10 грн. Також, позивачем надані документи, які підтверджують розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.12.2019, направленою на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 16.12.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АЛЬЯНС" (позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ" (позичальник, відповідач) укладений договір поворотної фінансової допомоги №05102018 (надалі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до п.1.2. договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 800 000,00 (вісімсот тисяч) гривень без ПДВ.

Згідно із п.2.2. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

У відповідності до п.2.3. договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем повністю або частинами. Термін надання не повинен перевищувати одного календарного дня з дати надання позичальником позикодавцю усної або письмової /на розсуд позичальника/ заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.

Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до цілей його діяльності (п. 2.4. договору).

За змістом п.3.1., 3.2. договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 5 (п`ятого) жовтня 2019 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку.

Позивач на виконання умов договору №05102018 поворотної фінансової допомоги від 05.10.2018 перерахував відповідачу суму у розмірі 270 000,00 грн, в підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 292 від 05.10.2018 на суму 200000,00 грн та №302 від 09.10.2018 на суму 70000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткове повернення позики у сумі 60000,00 грн, в підтвердження чого надав платіжні доручення №264 від 25.10.2018 на суму 20000,00 грн, №369 від 20.02.2019 на суму 10000,00 грн, №372 від 22.02.2019 на суму 5000,00 грн, №378 від 28.02.2019 на суму 10000,00 грн, №441 від 10.07.2019 на суму 5000,00 грн, №464 від 30.08.2019 на суму 10000,00 грн.

Оскільки, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, у строк визначений договором (до 05 жовтня 2019 року), суму фінансової допомоги у розмірі 210000,00 грн. позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 210000,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 1001,10 грн та інфляційні втрати у сумі 1470,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір №05102018 поворотної фінансової допомоги від 05.10.2018, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 270000,00 грн. (суму позики).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Надання позики у сумі 270000,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями №292 від 05.10.2018 на суму 200000,00 грн та №302 від 09.10.2018 на суму 70000,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що фінансова допомога підлягає поверненню у строк до 05 жовтня 2019 року.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Позивачем здійснено часткове повернення позики у сумі 60000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №264 від 25.10.2018, №369 від 20.02.2019, №372 від 22.02.2019, №378 від 28.02.2019, №441 від 10.07.2019, №464 від 30.08.2019.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 210000,00 грн (270000,00 грн - 60000,00 грн).

Доказів повернення фінансової допомоги у сумі 210000,00 грн відповідач не надав.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму фінансової допомоги у розмірі 210000,00 грн в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 210000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем за період з 06.10.2019 по 02.12.2019 нараховані 3% річних у сумі 1001,10 грн та інфляційні втрати у сумі 1470,00 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

З розрахунку позивача, наведеного у позовній заяві, позивач здійснює нарахування з 3% річних та інфляційних втрат за період з 06.10.2019 по 02.12.2019.

Як встановлено судом вище, пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що фінансова допомога підлягає поверненню у строк до 05 жовтня 2019 року. Тобто, останній день строку припадає на 05.10.2019 (субота).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За таких обставин, оскільки останнім днем закінчення строку є перший за ним робочий день - 07.10.2019, то нарахування у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання слід здійснювати з 08.10.2019.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір 3% річних становить 966,58 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

За розрахунком суду, сума інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, у зв`язку із чим, враховуючи приписи ч.2 ст.237 ГПК України, відповідно до яких суд при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє повністю заявлену позивачем позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат у сумі 1470,00 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АЛЬЯНС" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем до довідки вих. №6 від 13.01.2019 додано копію договору про надання правової допомоги від 11.10.2019, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 08.01.2020, акт наданих послуг від 08.01.2019, рахунок №3 від 08.01.2020. У відповідності до наданих позивачем детального опису робіт (наданих послуг), акту наданих послуг та рахунок, вартість наданих послуг адвокатом Сидоренком Ю.В., а саме послуг з підготовки та складання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ" про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги становить 4500,00 грн. У вказаній вище довідці позивачем заявлено про розподіл відповідних судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У відповідності до попереднього розрахунку суми судових витрат, наведеного у позовній заяві позивачем не визначено орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу, яку він очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Натомість позивачем зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які можуть бути понесені в майбутньому.

З огляду на те, що позивач разом з першою заявою по суті спору (позовній заяві) не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.

Вказані вище висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 12 листопада 2019 року по справі № 904/4494/18.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "СКІФ" (04111, м. Київ, ВУЛИЦЯ САЛЮТНА, будинок 5, квартира 73, ідентифікаційний код 32826071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ АЛЬЯНС" (01135, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 16, ідентифікаційний код 41961967) основний борг у сумі 210000,00 грн, 3% річних у сумі 966,58 грн, інфляційні втрати у сумі 1470,00 грн та судовий збір у сумі 3186,55 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 18.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець