Рішення

від 13.02.2020 по справі 910/17007/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2020Справа № 910/17007/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека гормональних препаратів , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства Коріс Україна , м. Київ

про стягнення 168 777,06 грн,

Представники:

від позивача: Зеря К.Ф.;

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека гормональних препаратів (далі - ТзОВ Аптека гормональних препаратів /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Коріс Україна (далі - ПрАТ Коріс Україна /відповідач) про стягнення 168 777,06 грн, в тому числі: 164 291,04 грн - основного боргу та 4 486,02 грн - пені, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №544 від 01.02.2003.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначив на 13.01.2020.

13.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання сторонам часу на врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

13.01.2020 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.02.2020.

10.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, а також подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 174 552,00 грн, яка складається з: 164 291,04 грн - основного боргу та 10 260,96 грн - пені. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 618,28 грн.

13.02.2020 представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Натомість, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 13.02.2020 суд залишив без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки подана з порушенням вимог п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека гормональних препаратів (далі - ТзОВ Аптека гормональних препаратів /позивач) та Приватним акціонерним товариством Коріс Україна (ПрАТ Коріс Україна /відповідач) укладено договір № 544, відповідно до якого позивач продає лікарські препарати, вироби медичного призначення, БАДи, лікарську косметику, мінеральну воду, а відповідач здійснює оплату у відповідності до розділу 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору ПрАТ Коріс Україна розраховується з ТзОВ Аптека гормональних препаратів один раз на місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього протягом 5-ти банківських днів після надання позивачем рахунків-фактур.

Згідно з п. 4.2. договору у випадку прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми несплачених медикаментів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання умов цього договору у період з 31.08.2019 по 09.10.2019 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 164 291,04 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками з рецептами (замовленнями), а також рахунками-фактурами: № СК-469 від 31.08.2019 на суму 31 495,78 грн, № СК-493 від 15.09.2019 на суму 38 891,20 грн, № СК-513 від 30.09.2019 на суму 59 836,42 грн, № СК-528 від 09.10.2019 на суму 34 067,64 грн та актами: №469 від 31.08.2019, № 493 від 15.09.2019, № 513 від 30.09.2019, № 528 від 09.10.2019.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у ПрАТ Коріс Україна виникла заборгованість в розмірі 164 291,04 грн.

29.10.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. №550 від 22.10.2019 про сплату заборгованості в розмірі 164 291,04 грн. Проте, ПрАТ Коріс Україна відповіді на цю претензію не надало, борг не погасило.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 486,02 грн, передбачену п. 4.2. договору у зв`язку з неналежним виконанням ПрАТ Коріс Україна своїх зобов`язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір 544 від 01.02.2003, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 164 291,04 грн, проте в порушення умов цього договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, відповідно у нього виникла заборгованість в цій сумі, що підтверджується рахунками-фактурами та актами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 2.1. договору ПрАТ Коріс Україна розраховується з ТзОВ Аптека гормональних препаратів один раз на місяць шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок останнього протягом 5-ти банківських днів після надання позивачем рахунків-фактур.

Отже, судом встановлено, що в порушення умов договору №544 відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ПрАТ Коріс Україна порушило умови договору № 544 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 164 291,04 грн.

Крім того, ураховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню по кожному рахунку окремо, що разом складає 4 486,02 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, згідно з п. 4.2. договору у випадку прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми несплачених медикаментів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, відповідно нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Отже, судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру пені, проте, заявлена сума пені підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека гормональних препаратів задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Коріс Україна (03150, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5, корпус 10-А; ідентифікаційний код 20058906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аптека гормональних препаратів (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 9; ідентифікаційний код 22974151) 164 291 (сто шістдесят чотири тисячі двісті дев`яносто одну) грн 04 коп. - заборгованості, 4 486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн 02 коп. - пені та 2 531 (дві тисячі п`ятсот тридцять одну) грн 66 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.02.2020.

Суддя В.В. Бондарчук