Ухвала

від 17.02.2020 по справі 914/370/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.02.2020 Справа№ 914/370/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., розглянувши матеріали заяви: Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича

про: забезпечення позову

у справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Львівобленерго

про: визнання відсутнім права на припинення постачання електричної енергії,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича до Приватного акціонерного товариства Львівобленерго про визнання відсутнім права на припинення постачання електричної енергії.

Разом із вищевказаною заявою, Фізичною особою-підприємцем Сабатовичем Русланом Богдановичем подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№398/20.

Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову (вх.№398/20 від 14.02.2020р.), суд зазначає наступне:

обґрунтовуючи наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до набрання законної сили рішення у цій справі припиняти постачання електричної енергії на електроустановки за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 5, позивач зазначає про наявність письмового попередження відповідача №203-580 від 07.02.2020р. (копія якого долучена до заяви (вх.№398/20 від 14.02.2020р.), відповідно до якого, у зв`язку із несплатою вартості необлікованої електричної енергії електроживлення (розподіл електроенергії) на вищевказані електроустановки буде припинено з 10:00год. 21.02.2020р. Вказане припинення постачання електричної енергії, на думку позивача, може істотно ускладнити та унеможливити як захист так і поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду із позовом.

Крім того, позивача зазначає, що припинення постачання електричної енергії у приміщення, яке використовується у підприємницькій діяльності, призведе до припинення підприємницької діяльності та виникнення збитків.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У постанові від 25.02.2019р. у справі №914/1834/18 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80108960 ) міститься наступна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача; метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення; при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення , що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю до вимог, для забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема, враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 05.09.2019р. у справі №911/527/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84039612 ).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019р. у справі №927/432/19, тест якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85154492 ).

Згідно з ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Отже, заборона відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору та заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до попередження №203-580 від 07.02.2020р., адресованого відповідачем позивачу, електроживлення (розподіл електроенергії) на електроустановки за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 5 має бути припинено з 10:00год. 21.02.2020р., суд дійшов висновку, що вищевказане припинення електроживлення (розподіл електроенергії) призведе до незворотних наслідків, в результаті чого позивач зазнає значних фінансових втрат, тобто, наведені обставини можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, а тому суд вважає підставним вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення електропостачання на електроустановки за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 5 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Водночас, даний захід забезпечення позову є співмірними з заявленими позивачем вимогами, оскільки такий тимчасово унеможливить вчинення дій щодо припинення постачання електричної енергії, наявність чи відсутність у відповідача права щодо якого підлягає дослідженню у цій справі.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не зупиняє діяльності відповідача, та не порушує прав третіх осіб, а спрямований на їх захист, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

Отже, на підставі наведеного, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх.№398/20 від 14.02.2020р.) Фізичної особи-підприємця Сабатовича Руслана Богдановича про забезпечення позову у справі №914/370/20 задовольнити повністю.

2. Вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

- заборонити Приватному акціонерному товариству Львівобленерго (місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код: 00131587) припиняти постачання електричної енергії на електроустановки за адресою: м. Львів, вул. Пекарська, 5 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Стягувачем за цією ухвалою є: Сабатович Руслан Богданович (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Боржником за цією ухвалою є: Приватне акціонерне товариство Львівобленерго (місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Козельницька, будинок 3; ідентифікаційний код: 00131587).

Ця ухвала Господарського суду Львівської області є виконавчим документом в розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження та дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили, а саме - до 01.02.2023р.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015

Суддя Король М.Р.