Рішення

від 13.02.2020 по справі 916/3851/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3851/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників:

Від позивача - Пронюк В.Я., довіреність № 14-190, дата видачі : 17.05.19;

Від відповідача - Звеліндовський Ю.А., Кучеренко Н.В. - на підставі довіреності;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» про стягнення 6 022,72грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 року позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3971/19) до відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» про стягнення 6 022,72грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2019 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3851/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2020 року.

В судовому засіданні від 23.01.2020 року судом було оголошено протокольно ухвалу про перерву до 13.02.2020 року.

22.01.2020 року представником відповідача було подано подано клопотання про поновлення строку на подачу відзиву та відповідно відзив на позовну заяву. Як зазначає відповідач, 06.01.2020 року тобто на передодн святкових днів, відповідач отримав ухвалу господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі. Відповідач ознайомився з матеріалами справи лише 09.01.2020 року, на підставі вищезазначеного відповідач просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2020 року, було поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.

22.01.2020 року представником відповідача було подано подано клопотання про поновлення строку на подачу відзиву та відповідно відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2020 року строк для подачі відзиву на позовну заяву було поновлено.

23.01.2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.02.2020 року.

У судовому засіданні 13.02.2020 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми пені до 1 грн.

В судовому засіданні 13.02.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, повний текст якого буде складено 17.02.2020р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Як встановлено матеріалами справи, 06.09.2017 року між АТ «НАК Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» (надалі - споживач) укладено договір №8147/1718-ТЕ-23 купівлі - продажу природного газу.

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 345 641,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову.

Згідно п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 58,0 тис. куб. метрів.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5930,40 грн.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. Договору передбачений обов`язок Споживача своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Пунктом 10.3 договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Згідно положень розділу 12, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, під час дії договору 11.01.2018р. сторонами укладалась додаткова угода №1, та 12.04.2018 року додаткова угода №2,у відповідності до яких вносились зміни у договір №8147/1718-ТЕ-23 від 06.09.2017р., зокрема, в частині порядку та умов передачі природного газу, порядку та умов проведення розрахунків та відповідальності сторін, та строк дії договору.

На виконання умов договору №8147/1718-ТЕ-23 від 06.092017р. між сторонами у справі було складено 31.10.2017р. акт приймання-передачі природного газу у жовтні 2017 року на суму 10 544,26 грн., 30.11.2017р. акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2017 року на суму 44 578,81 грн., 31.12.2017р. акт приймання-передачі природного газу у грудні 2017 року на суму 56510,78 грн., 31.01.2018р. акт приймання-передачі природного газу у січні 2018 року на суму 64297,39 грн., 28.02.2018р. акт приймання-передачі природного газу у лютому 2018 року на суму 68507,98 грн., 31.03.2018р. акт приймання-передачі природного газу у березні 2018 року на суму 91001,99 грн., 30.04.2018р. акт приймання-передачі природного газу у квітні 2018 року на суму 10200,29 грн.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 345 641,50 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі природного газу.

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно, що підтверджується Довідкою по операціях з відповідачем, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п.6.1. Договору.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 8.2 договору, у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, а не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вказує позивач, оскільки боржником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу за договором не було виконано у передбачений договором строк, у відповідності до умов договору було нараховано штрафні санкції у вигляді 4669,75 грн. - пеня, 915,64 грн. - 3% річних та 437,33 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи встановлення судом факту прийняття відповідачем зобов`язань за договором, так і нарахованих штрафних санкцій за невиконання зобов`язання боржником, суд, перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 4 669,75 грн., вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» , суд вказує наступне.

Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми суми пені, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на наступне.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд враховує перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов`язання.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує також, що власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» .

При цьому, джерелом надходження коштів на рахунок Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» , з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, здебільшого фізичними особами, за надані їм послуги. Крім того, як зазначає відповідач низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, особливо фізичних осіб, які отримують відстрочки на оплату послуг теплової енергії, що призводить до відсутності у відповідача достатніх коштів на сплату своїх договірних зобов`язань, та на зазначену кількість пенсіонерів які мають труднощі із своєчасною сплатою комунальних платежів.

Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідач просить не брати до уваги пункт договору про збільшення позовної давності, оскільки інший варіант договору неможливо отримати на підписання та отримати газ. Ці строки є настільки великими, що втрачається сенс існування інституту позовної давності. Даний договір був укладений проти волі позивача та здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, а саме підписати договір на вкрай невигідних умовах, оскільки у разі неукладення такого договору ОСББ, а значить і всі квартири разом з мешканцями будинку залишилися без опалення, що є загрозою життю та здоров`ю людей в холодну пору року. По-друге, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку МАЛОВСЬКОГО, 4 є неприбутковою організацією та не є суб`єктом господарювання.

Як вказує відповідач, теплова енергія, в яку перетворює природний газ топкові приміщення (котельня) у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень. ОСББ МАЛОВСЬКОГО, 4 не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України Про теплопостачання . Обладнання топкових приміщень (котельній), як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначене для обслуговування мешканців, перебуває у спільній сумісній власності власників приміщень будинку. Газ для роботи котельні закуповують мешканці будинку, а ОСББ як неприбуткова організація лише представляє їхні спільні інтереси в договірних відносинах із суб`єктом господарювання, що цей газ постачає, займаючись господарчим забезпеченням діяльності не господарюючого суб`єкта. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглядаючи питання про зменшення штрафних санкцій, суд має врахувати перш за все направленість неустойки, яка має стимулювати боржника своєчасно виконувати взяті на себе, зокрема, грошові зобов`язання. Оцінюючи можливість зменшення суми пені, Відповідач просить врахувати суд також, що створене власниками квартир та нежитлових приміщень, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "МАЛОВСЬКОГО, 4 є неприбутковою організацією, при цьому, джерелом надходження коштів на рахунок ОСББ, з яких фактично і проводиться сплата штрафних санкцій є здійснення внесків співвласниками багатоквартирного будинку, фізичними особами, за отримані ними послуги. При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись. У даному випадку, згідно з ч.ч.2, б ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Враховуючи те, що інших джерел надходження грошових коштів для оплати газу ніж оплата комунальних послуг мешканцями (сплата внесків) відповідач не має, в допущенні прострочення оплати переданого об`єднанню за спірним договором газу відсутня його безпосередня вина.

Яу вказує відповідач, станом на день звернення позизача з даним позовом, відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого природного газу і заборгованість останнього за вказаним договором відсутня. Доводи, на яких ґрунтується позиція позивача суперечать договору, що був укладений між сторонами, а саме: складений АТ НАК НАФТОГАЗ , наданий на підписання до ОСББ МАЛОВСЬКОГО, 4 , та врешті укладений сторонами в редакції Позивача.

Зокрема, в пункті 6.4 згаданого вище Договору зазначено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та\або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю - погашається основна сума заборгованості;

Враховуючи викладене очевидними стають наступні факти: Позивач не здійснив погашення своїх вимог одразу, відповідно до запропонованої ним же за договором черговості; Позивач не відобразив в поточних на той період, та наступних в періодах актах і договорах жодних претензій, щодо заборгованості у ОСББ МАЛОВСЬКОГО, 4 за будь-які спожиті послуги у будь-які опалювальні періоди; Позивачу регулярно перераховувались кошти від Відповідача протягом як мінімум ще двох опалювальних періодів (2017-201Я та 2018-2019 роки), коли Позивач міг задовольнити свої вимоги самостійно відповідно до договору, зарахувавши кошти від ОСББ МАЛОВСЬКОГО,4 в рахунок інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, але цього не зробив; Таким чином, Позивач фактично визнав, що жодних збитків йому не нанесено та він не поніс жодних додаткових витрат у зв`язку з можливим простроченням платежів від споживача.

Також, Позивач таким саме чином визнав і те, що не має жодних претензій до ОСББ МАЛОВСЬКОГО, 4 , оскільки не пред`являв жодних письмових чи усних вимог, не нараховував інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені в актах та додаткових угодах, та фактично не зважав на можливе прострочення.

Отже, Відповідач вбачає в діях Позивача у зв`язку з цим позовом та масою таких саме позовів до інших ОСББ міста Одеса, лише банальне бажання збагатитися за рахунок неприбуткових організацій, та за рахунок пересічних громадян, які понесуть реальні збитки внаслідок дій АТ НАК НАФТОГАЗ , адже ОСББ є лише представником споживачів фізичних осіб, на плечі яких врешті-решт ляже можливий тягар виплат за цим та подібними позовами від інших постачальників послуг.

Також відовідач зазначив, необхідно врахувати, що в результаті дії відповідача АТ "НАК "Нафтогаз України" не було нанесено жодних збитків та шкоди. Так, пеня не є основним доходом АТ "НАК "Нафтогаз України» і не може впливати па його господарську діяльність. При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись. Таким чином, застосування такого значного розміру штрафних санкцій до відповідача є недоцільним, адже основним завданням суду є саме захист прав та законних інтересів сторін.

Як вказує відповідач, позивачем не було здійснено досудове врегулювання відповідного спору. Більше того, відповідач до цього моменту навіть не знав про факт існування такого роду заборгованості, адже починаючи з 20 І 7 року від АТ НАК Нафтогаз України не було направлено жодних офіційних претензій про сплату заборгованості та було укладено подальші договори та акти з Об`єднанням Співвласників Багатоквартирного Будинку МАЛОВСЬКОГО,4 , в яких не згадувалося про жодні заборгованості.

Відповідно до пункту 10.1 та 10.2 Договору постачання природного газу №8147/1718-

ТЕ-23 від 06.09.2017 року, що укладений між НАК НАФТОГАЗ та Об`єднанням Співвласників Багатоквартирного Будинку МАЛОВСЬКОГО, 4 , У разі виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) розв`язуються у судовому порядку .

Постачальник зобов`язався у випадку виникнення спорів або розбіжностей вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій із Споживачем. Будь-яка із Сторін мала право ініціювати такі переговори, і лише у разі недосягнення згоди - спори (розбіжності) підлягали вирішенню у судовому порядку.

Постачальник не звертався до Споживача з ініціативою врегулювати питання погашення боргу з оплати поставленого природного газу майже 2 роки підряд від дати його виникнення у 2018 році, тоді як не тільки знав, про існування боргу, але й про фактичні обставини використання Споживачем придбаного природного газу для задоволення потреб фізичних осіб- споживачів.

Таким чином, Позивач, в порушення норм Правил постачання природного газу та пунктів укладеного між сторонами договору Позивач звернувся за вирішенням спірного на його думку питання одразу до суду, не перевіривши досудове врегулювання спору, не ініціювавши переговори або консультації, чим спричинив надмірну судову тяганину.

Для регулювання правовідносин з постачання природного газу, між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання природного газу №8147/1718-ТЕ-23 від 06.09.2017 року. Розділ 8 відповідного Договору передбачає відповідальність Сторін за порушення умов Договору. Так, в п. 8.2. Договору встановлено: У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення . Таким чином, умовами договору передбачено виключно стягнення пені з споживача у разі проведення несвоєчасної оплати. В той же час, позивач в своєму зверненні до суду, також, вимагає стягнення трьох відсотків річних та інфляційні витрати, тобто застосувати до відповідача санкції, які не передбачені положеннями договору, що укладений між Сторонами. Тобто, відповідні санкції (три відсотки річних, індекс інфляції) можуть бути застосованим виключно в тому разі, якщо інше прямо не передбачено умовами укладеного між Сторонами договору. Враховуючи той факт, що договором не передбачено застосування санкцій у вигляді трьох відсотків річних та інфляційного збільшення заборгованості, а виключно імперативно закріплено відповідальність у вигляді пені, застосування інших санкцій є незаконним.

Виходячи зі змісту статей 42, 44 ГК України при укладанні Договору зі Споживачем Постачальник шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик неналежного виконання Споживачем його умов, оскільки достовірно знав, що кінцевими платниками за договором були виключно фізичні особи співвласники багатоквартирного будинку.

У частині 2 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У спірних правовідносинах такими особами є фізичні особи співвласники багатоквартирного будинку, на яких суд не може покласти тягар сплати на користь Постачальника заявлених до стягнення у січні 2020 року вимог з пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення в оплаті поставленого природного газу у січні-серпні 2017 року, та на які, за відсутності умови п.10.3 Договору №8147/1718-ТЕ-23 від 06.09.2017року, поширюється скорочена в один рік позовна давність (ст. 258 Цивільного кодексу України). Таким чином, у разі задоволення вимог Позивача буде порушено права кінцевих платників за договором - фізичних осіб співвласників багатоквартирного будинку, адже врешті саме їм доведеться розплачуватись за борги, що можуть виникнути внаслідок цього спору, а вони при цьому не підписували жодних договорів та не погоджували жодного збільшення позовної давності щодо своїх зобов`язань.

Водночас, матеріали справи не містять також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, що зумовлюють необхідність зменшення пені саме до 1,00 грн.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 500,00 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у сумі 437,33 грн. та 3% річних у сумі 915,64 грн., доданий позивачем до позовної заяви, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» про стягнення 6 022,72грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маловського,4» (65006, Одеська обл., м. Одеса, вул.. Маловського, будинок 4; код ЄДРПОУ 38478505) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 500 /пятсот/ грн. 00 коп., 915 /дев`ятсот пятнадцять/грн. 64 коп. - 3% річних, 437/чотириста тридцять сім/грн. 33 коп. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/ грн. 00 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 18 лютого 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут