Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/18777/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/18777/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат , м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмейт , м. Київ

про стягнення 17 466,69 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат (далі - ТзОВ Житомирський м`ясокомбінат /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмейт (далі - ТзОВ Фудмейт /відповідач) про стягнення 17 466,69 грн заборгованості, у тому числі: 11 447, 22 грн - основного боргу, 2 780,81 грн - пені, 3 056,29 грн - 3% річних та 182,37 грн - інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору поставки №44 від 04.02.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фудмейт (далі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № 44, відповідно до якого постачальник зобов`язався передати у встановлені договором строки продукти харчування, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. та п. 1.3. договору поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових (товаро-транспортних) накладних. Положення договору розповсюджуються на всі поставки товару здійснені в період його дії, незалежно від того чи має накладна згідно якої передано (поставлено) товар покупцю, посилання на цей договір. Сума договору складається з вартості товару поставленого постачальником протягом строку дії цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахунку покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення грошових коштів готівкою в касу постачальника в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Днем оплати за товар є день зарахування банківською установою коштів на поточний рахунок постачальника та/або день внесення покупцем грошових коштів в касу постачальника. Кошти, що надійшли від покупця, незалежно від призначення платежу зараховуються в рахунок виконання його грошових зобов`язань із найбільш раннім строком виконання.

У відповідності до п. 3.2. договору за попередньою домовленістю сторін цього договору оплата за товар може здійснюватися шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку, зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем у строк, що складає не більш ніж: сім календарних днів за ковбасні вироби з моменту отримання товару; 7 календарних днів за м`ясо та інші м`ясну продукцію (м`ясні полуфабрикати, м`ясна сировина тощо) з моменту отримання товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки здійснюються на умовах 100% попередньої оплати (строк оплати - не пізніше дня отримання товару), якщо у п. 3.2. цього договору не визначений строк відстрочки платежу. Крім того, постачальник має право застосовувати оперативно-господарську санкцію до покупця у вигляді переведення його на попередню оплату товару у випадку наявності у покупця заборгованості за раніше поставлений товар.

При прострочені строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 536 та ст. 625 Цивільного кодексу України і зобов`язується сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами ( п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець зобов`язується також сплатити пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов`язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 372,47 грн, що підтверджується видатковими накладними № Ж-00210111 від 27.03.2019, № Ж-00210116 від 27.03.2019, № Ж-00215192 від 05.04.2019, № Ж-00215204 від 05.04.2019, № Ж-00216941 від 09.04.2019, № Ж-00216942 від 09.04.2019.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 3 925, 25 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 11 447,22 грн, що також підтверджується підписаними між сторонами актом зведення взаєморозрахунків.

07.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № юр-356 про сплату боргу в розмірі 11 447,22 грн. Проте, ТзОВ Фудмейт відповіді на цю претензію не надало борг не погасило.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивач нараховує пеню в розмірі 2 780,81 грн, 3% річних в сумі 3 056,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 182,37 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 44 від 04.02.2019, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 15 372,47 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 3 925,25 грн, у зв`язку з чим у ТзОВ Фудмейт виникла заборгованість в сумі 11 447,22 грн, що підтверджується матеріалами справи, на підтвердження зворотного відповідачем інших доказів суду не надано.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки здійснюються на умовах 100% попередньої оплати (строк оплати - не пізніше дня отримання товару), якщо у п. 3.2. цього договору не визначений строк відстрочки платежу. Крім того, постачальник має право застосовувати оперативно-господарську санкцію до покупця у вигляді переведення його на попередню оплату товару у випадку наявності у покупця заборгованості за раніше поставлений товар.

У відповідності до п. 3.2. договору, за попередньою домовленістю сторін цього договору оплата за товар може здійснюватися шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку, зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем у строк, що складає не більш ніж: сім календарних днів за ковбасні вироби з моменту отримання товару; 7 календарних днів за м`ясо та інші м`ясну продукцію (м`ясні полуфабрикати, м`ясна сировина тощо) з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у ТзОВ Фудмейт існує заборгованість перед позивачем в розмірі 11 447,22 грн, що також підтверджується підписаним сторонами актом зведення взаєморозрахунків.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ТзОВ Фудмейт порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 11 447,22 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 780,81 грн, 3% річних в сумі 3 056,29 грн та інфляційні втрати в розмірі 182,37 грн, нараховані по кожній накладній окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до п. 5.2. договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець зобов`язується також сплатити пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов`язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до п. 5.1. договору при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст. 536 та ст. 625 Цивільного кодексу України і зобов`язується сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати, нараховані на суму боргу та встановив, що в останніх двох розрахунках допущено арифметичну помилку, тому ці вимоги підлягають задоволенню частково.

Отже, за розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 780,81 грн, 3% річних в сумі 251,21 грн та інфляційних втрат в розмірі 159,18 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фудмейт (03190, м. Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/11; ідентифікаційний код 42486496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирський м`ясокомбінат (10025, місто Житомир, вулиця Сергія Параджанова, будинок 127; ідентифікаційний код 32122069) 11 447 (одинадцять тисяч чотириста сорок сім) грн 22 коп. - основного боргу, 2 780 (дві тисячі сімсот вісімдесят) грн 81 коп. - пені, 251 (двісті п`ятдесят одна) грн 21 коп. - 3% річних, 159 (сто п`ятдесят дев`ять) грн 18 коп. - інфляційних втрат та 1 609 (одну тисячу шістсот дев`ять) грн 94 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук