Рішення

від 18.02.2020 по справі 910/18748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2020Справа № 910/18748/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СП Юкойл , м. Запоріжжя

до Приватного підприємства Еліт Таєрс , м. Київ

про стягнення 15 053,48 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП Юкойл (далі - ТзОВ СП Юкойл /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Еліт Таєрс (далі - ПП Еліт Таєрс /відповідач) про стягнення 15 053,48 грн заборгованості, у тому числі: 10 000,00 грн - основного боргу, 4 646,95 грн - пені та 406,53 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого за договором поставки №2521/2019-ОС від 15.01.2019.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.12.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю СП Юкойл (далі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еліт Таєрс (далі - покупець/відповідач) укладено договір поставки № 2521/2019-ОС, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому товар.

Відповідно до п. 1.3 договору найменування, асортимент, ціна, кількість товару вказуються в видаткових накладних, виданих постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, і завірених підписом повноваженого представника покупця. У кожній видатковій накладній в обов`язковому порядку вказується номер і дата цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред`являється до оплати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній накладній. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

У відповідності до п. 2.2. договору ціна товару, зазначена в рахунках на оплату, що встановлюється постачальником, і відображена у відповідних видаткових накладних, визначається з урахуванням умов поставки, передбачених цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за товар, поставлений за цим договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у порядку і строки, передбачені цим договором.

Покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару, дата якого зафіксована у відповідній видатковій накладній (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору датою поставки вважається дата передачі товару, зазначена у відповідній видатковій накладній, що видана постачальником і завірена підписом уповноваженого представника покупця.

Згідно з п. 7.2. договору при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2. та п. 3.5. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна із сторін за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору письмово не повідомила про намір розірвати цей договір, то дія цього договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 10.1. договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 76 171,12 грн, що підтверджується видатковими накладними № 002624 від 12.02.2019, № 005836 від 13.03.2019, № 008516 від 04.04.2019, № 010051 від 17.04.2019, № 010053 від 17.04.2019, № 011092 від 25.04.2019.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 66 171,12 грн, що також підтверджується платіжними дорученнями № 306 від 28.02.2019, № 323 від 28.03.2019, № 332 від 03.04.2019, № 360 від 18.04.2019, № 428 від 20.06.2019, № 439 від 05.07.2019, № 452 від 19.07.2019, №446 від 24.07.2019.

Отже, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 10 000,00 грн.

30.10.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 16/19 про виконання зобов`язання та сплату штрафних санкцій по договору №2521/2019-ОС від 15.01.2019. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, борг не погасив.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, позивач нараховує пеню в розмірі 4 646,95 грн та 3% річних в сумі 406,53 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 2521/2019-ОС від 15.01.2019, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 76 171,12 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 66 171,12 грн, у зв`язку з чим у ПП Еліт Таєрс виникла заборгованість в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, на підтвердження зворотного відповідачем інших доказів суду не надано.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником, протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару, дата якого зафіксована у відповідній видатковій накладній (п. 3.2. договору).

Судом встановлено, що в порушення умов договору поставки відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість перед позивачем в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ПП Еліт Таєрс порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн.

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 646,95 грн та 3% річних в сумі 406,53 грн, нараховані за період з 12.02.2019 по 16.12.2019 з урахуванням часткової оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, згідно з п. 7.2. договору при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п. 3.2. та п. 3.5. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені від простроченої суми, та встановив, що у розрахунку пені допущено арифметичну помилку, проте, заявлена сума 3% річних та пені за прострочення виконання зобов`язання підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суму, обчислену судом.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СП Юкойл задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Еліт Таєрс (01601, м. Київ, Спортивна площа, будинок 1-А; ідентифікаційний код 35089009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП Юкойл (69014, місто Запоріжжя, вулиця Базова, будинок 3-А; ідентифікаційний код 31852954) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 4 646 ( чотири тисячі шістсот сорок шість) грн 95 коп. - пені, 406 (чотириста шість) грн 53 коп. - 3% річних та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук