Рішення

від 13.02.2020 по справі 916/3881/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3881/19 Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : Ісаєва О.В., довіреність № б/н, дата видачі : 06.11.19;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВОНА ПЛЕНЕТ» про стягнення 90 420,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 року позивач - Приватне підприємство «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №4003/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВОНА ПЛЕНЕТ» про стягнення 90 420,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.12.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "23" січня 2020 р.

23.01.2020 року судове засідання було відкладено на 13.02.2020 року.

27.01.2020 року до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» від 27.01.2020р. вх.ГСОО№1863/20 про проведення судового засідання по справі №916/3881/19 в режимі відеоконференції, у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/3881/19, за участю повноважного представника Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручити: Господарський суд Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108); Господарський суд міста Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-е); Північний апеляційний господарський суд (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А) Київський апеляційний суд (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2а); Дарницький районний суд міста Києва (02068, м. Київ, вул. О.Кошиця, 5-А).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 .01.2020р. клопотання представника Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» від 27.01.2020р. вх.ГСОО№1863/20 про проведення судового засідання по справі №916/3881/19 в режимі відеоконференції було задоволено та доручено Господарському суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16/108) проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» у судовому засіданні при розгляді справи №916/3881/19, яке призначене господарським судом Одеської області на 13.02.2020р. о 11 год. 45хв .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ у судові засідання не з`явився, письмового відзиву не надав.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

13 лютого 2020 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та надані позивачем докази, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 1 8 та 20 вересня 2019р. Приватним підприємством «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» (далі- позивач) було придбано на умовах попередньої оплати у Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛАНЕТ (далі- відповідач) авіаквитки Київ- Доха- -Кептаун-Йоханесбург-Доха-ІСиїв у дві сторони (з Києва: 19.10.2019 - до Києва: 27.10.2019), у загальній кількості 3 (три) штуки (надалі - авіаквитки або товар ), загальна вартість яких складає 90 420, 00 (дев`яносто тисяч чотириста двадцять) гривень, що підтверджується: рахунком на оплату № А-02653 від 18.09.2019 р. на суму 30 282,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні; рахунком на оплату № А-02662 від 20.09.2019 р. на суму 60 138, 00 (шістдесят тисяч сто тридцять вісім) гривень; платіжним дорученням № 146 від 18.09.2019 р. на суму ЗО 282,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні; - платіжним дорученням № 174 від 20,09.2019 р. на суму 60 138, 00 (шістдесят тисяч сто тридцять вісім) гривень.

Рахунки на оплату № А-02653 від 18.09,2019 р. і № А-02662 від 20,09,2019 р, та платіжні доручення № 146 від 18.09,2019 р. і № 174 від 20.09.2019 р, є первинними документами у розумінні статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , якими підтверджується здійснення Позивачем господарської операції з купівлі.

У листі Міністерства фінансів України від 16.02,2017 р. № 31-11410-06-5/4339 Щодо особливостей застосування первинних документів роз`яснено, що: Законом України від 03,11.2016 № 1724-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг внесено зміни до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон), яким, зокрема, передбачено спрощення документообороту підприємств шляхом зменшення вимог до первинного документа та скорочення переліку його обов`язкових реквізитів.

Згідно із Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами, Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахуику-фактури.

Виходячи з наведеного, рахунки на оплату № А-02653 від 18.09,2019 р. і № А-02662 від 20.09.2019 р. та платіжні доручення № 146 від 18,09.2019 р. і № 174 від 20.09.2019 р. є належними, допустимими і достовірними доказами, які засвідчують існування між Позивачем та Відповідачем зобов`язальних правовідносин з купівлі-продажу авіаквитків, загальна вартість яких складає 90 420, 00 (дев`яносто тисяч чотириста двадцять) гривень на умовах попередньої оплати товару, де Відповідач є продавцем, а Позивач - покупцем.

Як вказує позивач, авіаквиток надає право пасажиру, зазначеному у квитку, на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує авіакомпанію здійснити перевезення пасажира і його багажу та також надати інші послуги відповідно до договору повітряного перевезення. Відтак, строк чинності авіаквитка діє до моменту вильоту рейсу , право на політ яким має власник квитка , Придбані за договором авіаквитки надають право на переліт відповідними рейсами у двох напрямках (з Києва: 19.10.2019 - до Києва: 27.10.2019) від початкового пункту відправлення до кінцевого пункту призначення маршруту. Перший рейс (з Києва) відбувся 19,10.2019 року, тобто квитки які надають право на переліт цим рейсом втратили чинність 19.10,2019 року. Чинність авіаквитків, що надають право на переліт у зворотному напрямку (до Києва) на пряму залежить від факту здійснення першого перельоту. Відтак за умов непоставки авіаквитків на рейс з Києва, авіаквитки, що надають право на переліт у зворотному напрямку (до Києва) також втрачають свою цінність до 19.10.2019 року. Таким чином, граничного датою поставки товару є 18.10.2019 р, (включно).

Відтак, Позивачем було виконано зобов`язання щодо попередньої оплати товару, відповідно до вимог ч. 1 ст. 693 ЦК України, що підтверджується платіжними дорученнями № 146 від 18.09.2019 р. і № 174 від 20,09,2019 р. Натомість, Відповідачем не було виконано своїх зобов`язань щодо передачі товару Позивачу, відповідно до вимог ст.. 663 ЦК України, ані у строк до 19.10.2019 року, ані станом на момент подання цього позову.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач неодноразово намагався сконтактуватися з Відповідачем, але будь-які зв`язки з Відповідачем втрачені, телефони (в тому числі телефони гарячої лінії) не відповідають, а офіційний веб-сайт не функціонує.

30 вересня 2019 року Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію вих. № 30/09/01-2019 з вимогою повернути сплачені кошти, але жодної відповіді від Відповідача не надійшло.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ своїх зобов`язань перед Приватним підприємством «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частин 1, 3 статті 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на умовах попередньої оплати авіаквитків, відповідач не виконав свого обов`язку, не забезпечив позивача авіаквитками, та не повернув кошти сплачені за авіаквитки позивачу.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВОНА ПЛЕНЕТ» про стягнення 90 420,00 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛВОНА ПЛЕНЕТ (65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, будинок 8; код ЄДРПОУ 39067413) на користь Приватного підприємства «АГРО-СПЕЦ-ЗАПЧАСТИНА» (код ЄДРПОУ: 37219026, юридична адреса; 02140, м. Київ, проспект Григоренка, 3А, оф. 5) заборгованість у розмірі 90 420, 00 (дев`яносто тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 18 лютого 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут