Постанова

від 11.02.2020 по справі 918/114/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 918/114/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенка В.О.,

відповідача - Педича Д.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді Заголдної Я. В.

від 24.06.2019 та

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Маціщук А. В., Петухов М. Г., Гудак А. В.

від 04.10.2019

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення 1 719 556,91 грн,

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.01.2020 оголошувалась перерва до 11.02.2020.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення основного боргу у розмірі 913 853, 60 грн, інфляційних втрат у розмірі 473 249,53 грн, 3% річних у розмірі 126 191,22 грн та пені у розмірі 206 262,56 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 3840/1617-ТЕ-28 від 16.09.2016 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

16.09.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"/постачальник та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради/споживач укладено договір № 3840/1617-ТЕ-28 постачання природного газу, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

В подальшому 23.01.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої внесено зміни до розділів 1, 2, 3, 7, 11 договору "Предмет договору", "Кількість та фізико-хімічні показники газу", "Порядок та умови передачі природного газу", "Права та обов`язки сторін", "Інші умови".

Відповідно до пункту 1.2 договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 3000,0 тис. куб. метрів.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно із пунктами 5.2, 5.4 договору ціна за 1 000 куб. м. газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ- 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із пунктами 8.1, 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2016 року і січня-березня 2017 року постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 16 441 286,78 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень та заперечень.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням визначеного умовами пункту 6.1 договору строку, що підтверджено банківськими виписками та розрахунком позивача. Заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом становила 913 853,60 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив 913 853,60 грн боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 25.03.2019 і сторонами не заперечується.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 206 262,56 грн - пені, 132 876,12 грн 3% річних, 500 927,31 грн інфляційних втрат.

Відповідач, посилаючись на норми статті 551 Цивільного кодексу України та статті 223 Господарського кодексу України, просив зменшити розмір неустойки (пені) на 99%.

Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 (з урахуванням ухвали від 22.10.2019 про виправлення описки), позов задоволено частково. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 913 853,60 грн основного боргу закрито. Стягнуто з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 103 131,28 грн, 3% річних у розмірі 132 876,12 грн, інфляційні втрати у розмірі 500 927,31 грн та 12 600,99 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 103 131,28 грн відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ;

- водночас судами враховано клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення заборгованості та використано право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва, транспортування та розподілення теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по місту Здолбунів за встановлених тарифах, які затвердженні виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради, і такі тарифи не покривають всі витрати, а не для власних потреб; заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повна сплата вартості поставленого природного газу на час розгляду справи судом); ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 103 131,28 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статі 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій не було враховано інтереси позивача, не з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором та не оцінено розмір таких збитків;

- скрутний фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.

6. Доводи інших учасників справи

Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просило скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у даній справі в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 103 131,28 грн пені.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 103 131,28 грн.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 16.09.2016 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено договір, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов договору постачальник у періоди жовтень-грудень 2016 року і січень-березень 2017 року поставив, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 16 441 286,78 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Вартість поставленого постачальником природного газу за договором сплачена споживачем з порушенням встановленого строку оплати. Остаточний розрахунок з постачальником за поставлений природний газ за договором здійснено споживачем під час розгляду даного спору судом першої інстанції.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суди враховували ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу); природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва, транспортування та розподілення теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по місту Здолбунів за встановлених тарифах, які затвердженні виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради, і такі тарифи не покривають всі витрати, а не для власних потреб; заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами його послуг; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Суд касаційної інстанції також не приймає до уваги аргументи відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Питання щодо правомірності/неправомірності стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних не є предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". В свою чергу, відповідачем касаційної скарги на рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних подано не було.

Водночас, згідно із частиною 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, оскільки посилання відповідача у відзиві на касаційну скаргу на те, що судами попередніх інстанцій при частковому задоволенні позову не враховано постанову Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" не знайшли свого підтвердження. Зокрема, судами попередніх інстанцій було розглянуто та відхилено посилання відповідача на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ, передбачений зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, як на підставу для зміни строків оплати і, відповідно, звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, з тих підстав, що такий графік, відповідно до положень пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187 не змінює порядок розрахунків, та затверджений лише органом місцевого самоврядування, без погодження зі сторони позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у справі №918/114/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець