Рішення

від 17.02.2020 по справі 188/120/20

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/120/20

Провадження № 2/188/167/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників:

від позивача -1 не з`явився

від позивача -2 не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про встановлення належності спадкового майна спадкодавцю та визнання права власності на майно за спадкоємцями з урахуванням перерозподілу часток, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до суду відповідно до якого просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом, право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 1223855100:01:001:0095, площею: 0,5000 гектари, розташовану на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама обох позивачів, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть доданим до цього позову.

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 належали на праві приватної власності наступні об`єкти, що входять до складу спадщини :

- житловий будинок із господарчими спорудами АДРЕСА_1 ;

- грошові внески з належними відсотками ВАТ Ощадбанк ;

- іменні акції підприємства на території України;

- земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є двоє її рідних доньок, - позивачі за цією заявою: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Їхні родинні відносини підтверджуються доданими до цієї заяви свідоцтвами про народження та свідоцтвами про шлюб щодо зміни дошлюбного прізвища.

Належним чином обидва спадкоємці звернулись із заявами до державного нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області і прийняли такою заявою спадщину після смерті матері.

14.01.2009 року позивачі оформили право власності на спадщину за законом отримавши відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарчими спорудами, грошові внески та іменні акції, в рівних долях. Копії таких свідоцтв додано до цього позову.

Щодо земельної ділянки наданої для ведення особистого селянського господарства, то нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на неї, мотивуючи відсутністю у них державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку виготовленого на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 . Своє рішення нотаріус оформив належною постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.03.2019 року.

За життя ОСОБА_3 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, але державну реєстрацію такого право за життя спадкодавець оформити не встигла. Саме відсутність такої реєстрації і є причиною нотаріальної відмови у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом, а отже відмова нотаріуса є правомірною та відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже для вирішення питання спадкування позивачами земельної ділянки, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом, позивачам потрібно підтвердити належність спадкодавцю земельної ділянки.

Такими доказами належності спадкодавцю земельної ділянки є наступні належні, допустимі, письмові докази, які додано до матеріалів цього позову :

- повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру від 21.12.2018 року через відсутній реєстрації та відомостей про земельну ділянку в Земельному кадастрі України;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ДП № 093797 виданий Петропавлівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Петропавлівської райдержадміністрації № 533-р від 20.12.2002 року, згідно до якого ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,500 гектара, кадастровий номер : 1223855100:01:001:0485, цільове призначення 6 для ведення особистого селянського господарства;

-довідка державного кадастрового реєстратора відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області згідно якої кадастровий номер земельної ділянки : 1223855100:01:001:0485 змінився на кадастровий номер:1223855100:01:001:0095.

Отже в сукупності всі вищенаведені належні, допустимі, письмові докази підтверджують належність земельної ділянки площею 0,500 гектара, кадастровий номер : 1223855100:01:001:0095, на праві приватної власності ОСОБА_3 , що дає в свою чергу право позивачам на спадкування такого майна після її смерті за законом. Долі спадкоємців в розмірі визначаються в розмірі 1/2 частини на кожного із позивачів, що не суперечить вимогам Глави 6 Цивільного кодексу України.

В судове засідання позивач-1 та позивач-2 не з`явились, надали до суду заяву, відповідно до якої просять розглянути справу у їх відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи від представника відповідача надійшла заява, відповідно до якої він просить справу розглянути у відсутність їх представника, заперечень проти позову не має.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років. (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження встановлено, що батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про одруженя встановлено, що ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_9 . (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про шлюб встановлено, що ОСОБА_10 після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на прізвище чоловіка ОСОБА_11 . (а.с.10)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом видане 14.01.2009 року встановлено, ОСОБА_1 після смерті своєї матері отримала 1/2 частку житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано. (а.с.14)

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №093797 встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства. (а.с.17).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.03.2019 року виданою завідувачем ОСОБА_12 , ОСОБА_13 встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_14 , тому, що відсутня реєстрація Державного акту. (а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 1217 ЦК України зазначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Стаття 1261 ЦК України містить вичерпний перелік осіб, що входять до першої черги спадкоємців за законом: діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, є два спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , між тим ОСОБА_2 в своїй заяві зазначила, що не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку. Претензій до спадкового майна у вигляді земельної ділянки не має.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач в установленому законом порядку не відмовилась від прийняття спадщини, отже є спадкоємцем на законних підставах.

З огляду на викладене є правомірними та підлягає задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки суд не вбачає винних дій відповідача у виникненні спору, згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер : 1223855100:01:001:0095, площею : 0,5000 гектари, розташовану на території Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра