Рішення

від 15.01.2020 по справі 665/1318/19

ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

набрало чинності "___"

Справа № 665/1318/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Собчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чаплинського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Григрівської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що він придбав у відповідача у власність, відповідно до договору купівлі-продажу, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний будинок зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.06.2019. Однак, як виявилось, земельна ділянка для обслуговування вказаного житлового будинку та на якій він розташований, площею 0,6 га, знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виходячи з цього позивач не може зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку, у зв`язку з чим звернувся з позовом про визнання за ним права власності на цю земельну ділянку.

Позивач в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Григрівської сільської ради в судове засідання не з`явився, по невідомим суду причинам.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівля продажу житлового будинку від 24.06.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №171541126, ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 87,5 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0.6 га, яка передана для обслуговування житлового будинку та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ХС ХVІІІ-4-№0024 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-6506228742019.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Як вбачається зі спадкової справи на померлого №104/2015, на земельну ділянку, належну спадкодавцю ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ХС ХVІІІ-4-№0024 площе. 0.6 га, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до аб. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі № 6-253цс16.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі № 463/1696/15-ц.

Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об`єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі № 902/341/17 вказав, що виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені по справі обставини, а також те, що відповідачка не оспорювала заявлені проти неї позовні вимоги, з наданих позивачем доказів, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268 ч. 4, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 ем , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку площею 0,600 га, кадастровий номер 6525481000:01:001:0059, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Березніков