Постанова

від 12.02.2020 по справі 373/573/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року місто Київ

Справа 373/573/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/779/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В.

секретар судового засідання: Миронюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2019 року (ухваленого у складі судді Керекези Я.І., повний текст складено 08 листопада 2019 року )

в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , третя особа: генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав Лукашевич Олексій Михайлович про визнання незаконним наказів про застосування дисциплінарних стягнень, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач, через свого представника звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просиввизнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №2-ДС від 10 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ; визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №3-ДС від 10 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ; визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №4-ДС від 20 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення , як такі, що прийнятіз порушенням вимог чинного законодавства України та дискримінують право ОСОБА_1 на працю. Також просиввизнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №19-ОС від 07 березня 2017 року Про звільнення ОСОБА_1 , поновити його на роботі на посаді заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду 20000 грн., заподіяну внаслідок незаконного притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення, судові витрати покласти на відповідача.

Посилається на те, що позивач працював з 01 липня 2002 року в НІЕЗ Переяслав на посаді наукового працівника, з 01 червня 2014 року - на посаді заступника генерального директора з наукової роботи. Наказом генерального директора НІЕЗ Переяслав №19-ОС від 07 березня 2017 року до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади заступника генерального директора з наукової роботи НІЕЗ Переяслав на підставі п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне не виконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення) з 07 березня 2017 року. Звільненню із займаної посади позивача передувало притягнення його до дисциплінарної відповідальності за наказами генерального директора НІЕЗ Переяслав №2-ДС від 10 лютого 2017 року, №3-ДС від 10 лютого 2017 року та №4-ДС від 20 лютого 2017 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки позивач добросовісно виконував покладені на нього обов`язки та не вчиняв жодних порушень трудової дисципліни. Вважає, що в його діяхвідсутній склад дисциплінарного проступку. Також до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не відібрав у позивача пояснень, та порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника, який є членом виборного профспілкового органуПервинної профспілкової організації НІЕЗ Переяслав . Вважає, що такими діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 перебуває у пригніченому стані та стані стресу, позбавлений можливості реалізувати своє право на працю.

18 травня 2017 року представником позивача ОСОБА_2 було подано до суду заяву про уточнення (зміну) підстав позову (т.1, а.с.118-128).

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 подав 09.12.2019 року апеляційну скаргу (а.с.182 т. 4), в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказував на те, що оскаржуване рішення є незаконним і підлягає скасуванню на підставі ст. 374, 376 Цивільного процесуального кодексу України через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що : мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вказує, щодо незаконності наказу від 10 лютого 2017року №2-ДС Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (том 1, а.с. 14-15 та 46-47). Суд не звернув уваги на те, що у наказі №2-ДС не зазначено в чому полягають та чим передбачені сучасні методи управління ; не конкретизовано які саме основи трудового законодавства порушив позивач та яким чином він порушив наказ Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ Переяслав від 11 січня 2012 року за №4-ОД: не вказано чи завдано будь-якими діями позивача шкоду НІЕЗ Переяслав та у чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача та наслідками для НІЕЗ Переяслав ; відповідачем взагалі не доведено наявність будь-якої шкоди.Крім того, при дослідженні доказів суд проігнорував те, що і в тексті наказу №2-ДС. і серед його підстав відсутні будь-які посилання на звернення відповідача до профспілкового органу та на відповідь останнього.

Вказує , щодо незаконності наказу від 10 лютого 2017 року №3-ДС Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення , а саме: у наказі не зазначено які нормативні і керівні матеріали з питань музейної роботи порушено позивачем; в чому полягають та чим передбачені сучасні методи управління ; не конкретизовано які саме основи трудового законодавства порушив позивач та яким чином він порушив увесь наказ Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ Переяслав від 11 січня 2012 року за №4-0Д; не вказано, чи завдано будь-якими діями позивача шкоду НІЕЗ Переяслав та у чому полягав, причинно-наслідковий зв`язок між діями позивача та наслідками для НІЕЗ Переяслав отже, така шкода відсутня. Крім того, і в тексті наказу, і серед підстав відсутні будь-які посилання на звернення відповідача до профспілкового органу та на відповідь останнього. Тому висновки суду першої інстанції щодо законності такого наказу є помилковими.

Вказує, щодо незаконності наказу від 20 лютого 2017 року М4-ДС Про застосував до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (том 1, а.с. 8-19 та 84-85), адже позивач дотримався норм посадової інструкції та Правил внутрішнього трудовогорозпорядку Заповідника, вимог трудової дисципліни, в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції обмежився висновком про невиконання позивачем розпоряджень керівника, проте не врахував докази надані позивачем, що таке розпорядження було виконане .

Вказує, щодо незаконності наказу від 07 березня 2017 року М19-ОС Про звільнення ОСОБА_1 , адже відповідач порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівника, обраного до профспілкового органу; до застосування дисциплінарного стягнення відповідач не відібрав у позивача письмові пояснення ; у діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку , на викладені обставини суд уваги не звернув, через вибіркове з`ясування обставин, що мають значення для справи, що говорить про недотримання вимог повноти та всебічності розгляду справи.

Посилається на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2017 року у справі №373/2332/16-ц (том 1, а.с. 137-139), яким наказ генерального директора НІЕЗ Переяслав від 25 листопада 2016 року №262-ОД Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 визнано незаконним; рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2015 року у справі №373/1779/15-ц (том 1, а.с. 137-139), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року (том 1, а.с. 140-142) визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора НІЕЗ Переяслав - від 22 квітня 2015 року №1-ДС; стягнуто з НІЕЗ Переяслав на користь ОСОБА_1 1500,00 гривень моральної шкоди; зобов`язано НІЕЗ Переяслав довести до відома всіх працівників НІЕЗ Переяслав рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду.

Однак суд не дослідив їхній зміст, який свідчить про те, що порушення трудових прав позивача носить систематичний дискримінаційний характер.

Позивач на момент звільнення був не просто членом первинної профспілкової організації, а був членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ІІІЕЗ Переяслав , що підтверджується довідкою від 13 грудня 2016 року №144 (том 1, а.с. 188), витягом з протоколу звітно-виборних профспілкових зборів Первинної профспілкової організації Переяслав від 21 грудня 2010 року №9 (том 1, а.с. 189-190). Про наведені обставини відповідачу відомо, про що свідчить лист профспілки генеральному директору НІЕЗ Переяслав - Лукашевичу P . M. від 13 березня 2015 року №14 (вн. Вх. №266 від 13 березня 2015 року). Суд дійшов помилкового висновку, що звільнення позивача не потребувало згоди профспілкового комітету, та порушив норми ст. 252 КЗпП України та ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

При розгляді справи суд не врахував наведені нижче висновки Верховного Суду на які посилалась представник позивача, а саме: постанова від 21.02.2018 року по справі №401/512/16-ц; постанова від 14.02.2018 року по справі № 761/26558/15-ц; 07.02.2018 року по справі №591/3613/16-ц; постанова від 01.02.2018 року № 661/1171/16-ц; 18.01.2018 року по справі №453/1540/15-ц; постанова від 29.01.2018 року; 16.01.2018 року по справі №340/91/16-ц; постанова від 16.01.2018 року по справі №316/2246/15; постанова від 16.05.2018 року по справі №389/860/17; постанова від 16.05.2018 року по справі №206/2351/16-ц; постанова від 16.05.2018 року по справі №206/2351/16-ц; постанова від 16 травня 18 року по справі №341/757/17; постанова від 13 червня 2018 року по справі №686/9407716-ц; постанова 18 червня 2018 року по справі №396/1560/16-ц; постанова від 25 червня 201 8 року по справі №749/1035/16-ц; постанова від 16 січня 2018 року по справі №604/345/16-ц; постанова від 22 березня 2018 року по справі №755/10880/16-ц; постанова від 16 квітня 2018 року №212/2041/16-ц;постанова від 06 березня 2018 року по справі №761/33305/15-ц;постанова від 27 червня 2018 року по справі №664/2820/15-ц; постанова від 06 червня 2018 року по справі №758/14732/14-ц; постанова від 07 червня 2018 року по справі №465/6964/15-ц; постанова від 13 червня 2018 року по справі №553/2764/15-ц; постанова від 13 червня 2018 року по справі N.9369/940/16-ц; постанова від 25 червня 2018 року по справі №°714/395/17; постанова від 15 березня 2018 року справі №807/3237/13-а; постанова від 29 березня року по справі №815/1767/17; постанова від 05 вересня 2018 року по справі №552/4015/15-ц; постанова від 21 листопада 2018 року по справі №487/5798/16-ц; постанова від 14 листопада 2018 року по справі №487/268/17;постанова від 06 листопада 2018 року по справа №825/891/15-а; постанова від 22 жовтня 2018 року по справі №488/3571/16-ц; постанова від 04 жовтня 2018 року по справі №816/4490/15; постанова від 26 вересня 2018 року по справі №522/652/16-ц; постанова від 20 серпня 2018 року по справі №369/10158/16-ц; постанова від 11 лютого 2019 року по справі №487/865/17; постанова від 31 січня 2019 року справі №459/1779/16-ц; постанова від 30 січня 2019 року по справі №741/227/17.

Ухвалою від 26 грудня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Станом на 12 лютого 2020 року відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити, скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Третя особа: в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві на адресу суду підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, доповідь головуючого судді, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, перевіривши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, щодо визнання незаконними наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді доган, суд першої інстанції вважав встановлені такі обставини.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 , 01 липня 2002 року позивача було прийнято на посаду наукового співробітника Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника (т.1, а.с.130-131).

В подальшому, Переяслав-Хмельницький державний історико-культурний заповідник було перейменовано на Переяслав-Хмельницький державний історико-етнографічний заповідник.

18 березня 2003 року заповіднику було надано статус державного, надалі перейменовано його було в Національний історико-етнографічний заповідних Переяслав .

Як вбачається із копії наказу генерального директора НІЕЗ Переяслав № 44-ОС від 08 травня 2014 року позивача було переведено на посаду заступника генерального директора з наукової роботи з 01 червня 2017 року (т.1, а.с.132).

Генеральним директором НІЕЗ Переяслав 11 січня 2012 року було винесено наказ № 4-с Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ Переяслав (т.1, а.с.62-63). Із даним наказом 12 січня 2012 року був ознайомлений позивач, про що свідчить його підпис.

Із Правил внутрішнього трудового розпорядку (т.1, а.с.64-68), затверджених 08 лютого 2013 року генеральним директором НІЕЗ Переяслав , вбачається, що працівники зобов`язані, зокрема:

Добросовісно і сумлінно працювати, виконувати вимоги посадової інструкції, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму роботи і діяльності установи, наказів і розпоряджень (усних і письмових) керівника, інших документів, необхідних для якісного виконання роботи відповідно до своєї посади і професії;

Додержуватися трудової дисципліни, порядку та економії робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов`язки, допускати фактів відволікання від роботи шляхом різного роду розмов на невиробничі теми, вживання невиробничі теми, вживання нецензурних та непристойних виразів в присутності колег та відвідувачів музеїв, порушення субординації у формі невиконання розпоряджень, наказів керівника, використання робочого часу у власних, не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків цілях тощо;

Поводитися гідно, бути чемним з колегами та партнерами по роботі, дотримуватися правил громадського порядку; не допускати випадків вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, вчинення сварок з іншими працівниками установи чи її відвідувачами тощо.

Із посадової інструкції заступника генерального директора з наукової роботи, затвердженої 29 грудня 2012 року генеральним директора НІЕЗ Переяслав , вбачається, що дана посадова особа повинна знати :

4.3. Сучасні методи управління.

4.10. Основи трудового законодавства.

4.11. Правила внутрішнього трудового розпорядку Заповідника (т.1, а.с.69-71).

Відповідно до вищезазначеної посадової інструкції заступник генерального директора з наукової роботи несе відповідальність, зокрема за:

5.1 Невиконання, неналежне виконання чинного законодавства України, організаційно-розпорядчих, нормативних документів Заповідника та керівництва, що стосуються напрямків його роботи, посадових обов`язків - в межах, визначених чинним трудовим, адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

5.2. Недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку Заповідника, правил техніки безпеки, протипожежного захисту, інструкцій з охорони праці, вимог виконавчої і трудової дисципліни.

5.7. Правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності.

12 січня 2017 року було проведено засідання Вченої ради НІЕЗ Переяслав , на якому були присутні голова ОСОБА_3 , секретар ОСОБА_4 , члени Вченої ради, серед яких був ОСОБА_1 , та запрошені члени науково-методичної ради (т.1, а.с.50-55).

Актом від 12 січня 2017 року, складеним комісією у складі 14 співробітників НІЕЗ Переяслав було встановлено, що непристойна поведінка заступника генерального директора з наукової роботи НІЕЗ Переяслав ОСОБА_1., тим більше на засіданні Вченої ради, є грубим порушенням трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку НІЕЗ Переяслав , посадової інструкції заступника генерального директора з наукової роботи, нормативно-правових документів, що регламентують дотримання працівниками виконавчої і трудової дисципліни, приниженням честі і гідності колег по роботі (т.1, а.с.48-49).

Своїм розпорядженням № 6 від 27 січня 2017 року генеральний директор НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. зобов`язав заступника генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 до 17 год. 00 хв. 30 січня 2017 року надати письмове пояснення щодо своєї поведінки на засіданні вченої ради 12 січня 2017 року (грубих висловлювань, образ, звинувачень стосовно колег по роботі) (т.1, а.с.57).

З даним розпорядженням позивач був ознайомлений 27 січня 2017 року о 14 год. 00 хв., про що свідчить його власноручно зроблений підпис.

Актом від 30 січня 2017 року було встановлено невиконання позивачем розпорядження генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. № 6 від 27 січня 2017 року (т.1, а.с.59).

06 лютого 2017 року та 07 лютого 2017 року на адресу профспілкового комітету ППО НІЕЗ Переяслав генеральним директором заповідника було направлено подання за № 55 та № 60 про погодження питання про притягнення члена профспілкового комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.60-61).

Наказом генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. за №2-ДС від 10 лютого 2017 року заступнику генерального директора з наукової роботи Національного істотко-етнографічного заповідника Переяслав ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (т.1, а.с.14-15).

Відповідно до вищезазначених Правил внутрішнього трудового розпорядку НІЕЗ Переяслав (т.1, а.с.64-68) працівники зобов`язані, зокрема:

1. Добросовісно і сумлінно працювати, виконувати вимоги посадової інструкції, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму роботи і діяльності установи, наказів і розпоряджень (усних і письмових) керівника, інших документів, необхідних для якісного виконання роботи відповідно до своєї посади і професії;

2. Додержуватися трудової дисципліни, порядку та економії робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов`язки, допускати фактів відволікання від роботи шляхом різного роду розмов на невиробничі теми, вживання невиробничі теми, вживання нецензурних та непристойних виразів в присутності колег та відвідувачів музеїв, порушення субординації у формі невиконання розпоряджень, наказів керівника, використання робочого часу у власних, не пов`язаних з виконанням трудових обов`язків цілях тощо;

3. Знати і виконувати вимоги нормативних актів в обсязі, що необхідний для якісного виконання роботи відповідно до своєї посади і професії;

4. Постійно підвищувати продуктивність праці, вчасно і ретельно виконувати роботу відповідно до завдань, планів роботи, норм виробітку;

5. Поліпшувати якість робіт, що виконуються, у т.ч. не допускати браку в роботі, додержуватися технологічної дисципліни.

Відповідно до вимог посадової інструкції (т.1, а.с. 69-71) заступник генерального директора НІЕЗ Переяслав з наукової роботи виконує такі основні завдання, зокрема:

2.19. Дотримується правил і норм охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту і правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного договору, посадової інструкції, наказів та усних вказівок генерального директора, розпоряджень керівництва.

Заступник генерального директора з наукової роботи, в обсягах, необхідних для якісного і належного виконання своїх трудових обов`язків повинен знати та неухильно виконувати:

4.2. Нормативні і керівні матеріали з питань музейної роботи.

4.3. Сучасні методи управління.

4.10. Основи трудового законодавства.

4.11. Правила внутрішнього трудового розпорядку Заповідника.

Відповідно до вищезазначеної посадової інструкції заступник генерального директора з наукової роботи несе відповідальність, зокрема за:

5.1 Невиконання, неналежне виконання чинного законодавства України, організаційно-розпорядчих, нормативних документів Заповідника та керівництва, що стосуються напрямків його роботи, посадових обов`язків - в межах, визначених чинним трудовим, адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

5.2. Недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку Заповідника, правил техніки безпеки, протипожежного захисту, інструкцій з охорони праці, вимог виконавчої і трудової дисципліни.

5.4. Недостовірність даних, які подаються керівництву Заповідника.

5.7. Правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності.

Відповідно до наказу генерального директора НІЕЗ Переяслав № 9-ОД від 19 січня 2017 року було створено комісію для перевірки фактів, наведених у звіті заступника генерального директора з наукової роботи НІЕЗ Переяслав ОСОБА_1 (т.1, а.с.77)

Розпорядженням генерального директора НІЕЗ Переяслав № 7 від 27 січня 2017 року в зв`язку з необхідністю перевірки інформації, наведеної у звіті, було зобов`язано заступника генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 до 17 год. 00 хв. 30 січня 2017 року подати перелік певних документів (т.1, а.с.74-76). Даний наказ позивач отримав 27 січня 2017 року о 14 год. 00 хв., про що свідчить його підпис.

Актом від 31 січня 2017 року було встановлено невиконання позивачем розпорядження генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. № 7 від 27 січня 2017 року (т.1, а.с.80).

Розпорядженням генерального директора НІЕЗ Переяслав № 11 від 31 січня 2017 року було зобов`язано заступника генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 до 16 год. 00 хв. 31 січня 2017 року надати письмові пояснення з приводу невиконання розпорядження № 7 від 27 січня 2017 року (т.1, а.с.83).

Факт невиконання розпорядження генерального директора та можливість фактичного його виконання підтвердили в суду свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того ОСОБА_9 , якого було призначено головою комісії для перевірки фактів, наведених у звіті, показав суду, що невиконання ОСОБА_1 доручення заблокувало роботу комісії.

06 лютого 2017 року та 07 лютого 2017 року на адресу профспілкового комітету ППО НІЕЗ Переяслав генеральним директором заповідника було направлено подання за № 54 та № 58 про погодження питання про притягнення члена профспілкового комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.60-61).

Згідно повідомлення № 43 віл 13 лютого 2017 року Первинна профспілкова організація НІЕЗ Переяслав прийняла рішення про надання згоди на притягнення члена профспілкового комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.82).

Відповідно до наказу генерального директора НІЕЗ Переяслав №3-ДС від 10 лютого 2017 року заступнику генерального директора з наукової роботи Національного істотко-етнографічного заповідника Переяслав ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (т.1, а.с.16-17).

Відповідно до Статуту Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , затвердженого наказом Міністерства культури України № 723 від 06 липня 2012 року, НІЕЗ Переяслав є культурно-освітнім та науково-дослідним закладом, завданнями якого є забезпечення охорони та популяризації пам`яток культурної спадщини, розташованих на його території; проведення науково-дослідної, науково-методичної, музейної, виставкової, екскурсійної та культурно-освітньої роботи. Серед видів діяльності Заповідника, зокрема, є участь у розробленні та виконанні державних програм у галузі музейної справи та охорони культурної спадщини; організація стаціонарних та пересувних виставок, як на території Заповідника, так і за його межами; здійснення в установленому порядку обміну виставками із закладами культури і науки України, надання експонатів для проведення виставок.

20 січня 2017 року на адресу НІЕЗ Переяслав надійшла факсограма про виконання окремого доручення заступника Міністра культури України Мазур Т.В. про проведення заходів з відзначення у 2017 році Дня Соборності України (т.1, а.с.89). Генеральним директором НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3 була накладена резолюція ОСОБА_1 До виконання .

Розпорядженням генерального директора НІЕЗ Переяслав № 3 від 20 січня 2017 року було зобов`язано заступника генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 до 12 год. 00 хв. 20 січня 2017 року надати письмові пояснення з приводу невиконання ним Указу Президента України № 17/2016 від 22 січня 2016 року Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та не включення ним відповідних заходів до плану роботи заповідника (т.1, а.с.92).

20 січня 2017 року позивач подав генеральному директору НІЕЗ Переяслав пояснювальну записку з приводу проведення вищезазначених заходів (т.1, а.с.91).

Як вбачається із доповідної записки першого заступника генерального директора НІЕЗ Переяслав Петруні А.П. від 23 січня 2017 року, позивач не виконав вищезазначену резолюцію. З метою недопущення порушення строків надання відповіді на факсограму, проект відповіді була підготовлена нею (т.1, а.с.90).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вищезазначеної факсограми була надана відповідь № 34 від 23 січня 2017 року (т.1, а.с.88). На даній відповіді мається підпис і зазначено прізвище та ім`я першого заступника генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_10 .

Невиконання доручення ОСОБА_1 підтвердили в суді і свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Остання крім іншого зазначила, що електронне листування з робочих питань в НІЕЗ Переяслав здійснюється лише з офіційних електронних адрес.

09 лютого 2017 року на адресу профспілкового комітету ППО НІЕЗ Переяслав генеральним директором заповідника було направлено подання за № 66 про погодження питання про притягнення члена профспілкового комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.86-87).

Згідно повідомлення № 17 віл 20 лютого 2017 року Первинна профспілкова організація НІЕЗ Переяслав не прийняла рішення про надання згоди на притягнення члена профспілкового комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с.82).

Наказом генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. №4-ДС від 20 лютого 2017 року заступнику генерального директора з наукової роботи НІЕЗ Переяслав ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни (т.1, а.с.18-19).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленою обставину, що позивач правомірно був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вищенаведеними наказами від 10 лютого 2017 року та 20 лютого 2017 року, а тому вважав відсутніми підстави для скасування таких наказів.

Колегія суддів з такими висновками районного суду не погоджується з огляду на те, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам та вимогам Закону.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Відповідно до ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від порушника письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під розписку.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України в Постанові № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , у спорах з приводу порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147, 148, 149КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.

Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Визнаючи правомірним накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 10 лютого 2017 року, суд не врахував, що відповідач зобов`язав позивача звітувати перед Вченою радою про пророблену ним роботу за весь час роботи на посаді заступника з наукової роботи. Разом з тим , надання такого звіту не передбачено жодним локальним нормативним актом, чи іншим підзаконним актом. Надання таких звітів також не входить до посадових обов`язків позивача.

Відповідно до протоколу № 1 від 28 листопада 2012 року з приводу атестації позивача, останній відповідає займаній посаді та його рекомендовано перевести на вищу посаду.

Зі змісту наказу № 2-ДС, а також протоколу №1 засідання Вченої ради НІЕЗ "Переяслав" від 12 січня 2017 року не вбачається, що позивач застосовував нецензурну лайку по відношенню до своїх колег та образливо висловлювався, з метою порушення честі та гідності останніх. Зміст виступу позивача та його висловлювань свідчить про те, що останній намагався довести виконання ним своїх посадових обов`язків та безпідставність висунутих щодо нього звинувачень, викладених в доповідних записках та в тих запитаннях , які йому ставились під час звіту, який він робив перед Вченою радою.

Визнаючи правомірним наказ № 2-ДС, суд не звернув уваги на те, що в ньому не зазначено в чому полягають та чим передбачені сучасні методи управління ; не конкретизовано які саме основи трудового законодавства порушив позивач та яким чином він порушив наказ Про дотримання трудової дисципліни працівниками НІЕЗ Переяслав від 11 січня 2012 року за №4-ОД, суд проігнорував те, що і в тексті наказу № 2-ДС, і серед його підстав відсутні будь-які посилання на звернення відповідача до профспілкового органу та на відповідь останнього.

Відмовляючи в позові, суд не надав жодної оцінки доводам позивача, щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та подальше звільнення через упереджене ставлення до нього керівника.

З протоколу засідання Вченої ради вбачається, що керівник відповідача ОСОБА_3 зазначив, що наданий позивачем звіт є неконкретним, вказував про виплату позивачу премій з 2011 до 2014 року в сумі 160 000 грн. , та пов`язував такі виплати саме з науковими дослідженнями позивача, які на його думку останній мав проводити, також зазначив, що позивач не підходить йому як заступник, запропонував перейти позивачу на іншу посаду, так як останній на його думку є некомпетентним на тій посаді, яку він займає.

В подальшому було видано розпорядження керівника ОСОБА_3. на підтвердження звіту, надати членам Вченої ради, на яких було покладено обов`язок опрацювати звіт позивача, перелік доказів на підтвердження виконання ним роботи, зазначеної у звіті.

Розпорядженням генерального директора НІЕЗ Переяслав № 7 від 27 січня 2017 року в зв`язку з необхідністю перевірки інформації, наведеної у звіті, було зобов`язано заступника генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 до 17 год. 00 хв. 30 січня 2017 року подати перелік документів з 61 пункту (т.1, а.с.74-76). Даний наказ позивач отримав 27 січня 2017 року о 14 год. 00 хв., про що свідчить його підпис.

Апеляційним судом встановлено, що виконання такого розпорядження, в зазначені в ньому строки було неможливим, з огляду на об`ємність завдання а також те, що докази участі позивача у 4-х засіданнях сесії міської ради, а також докази участі у 14 - засіданнях комітетів" та інші документи перелічені в розпорядженні № 7 від 27 січня 2017 року (а.с.183 т.1), неможливо було отримати та надати до 17 години 30 січня 2017 року з огляду на те, що 28 та 29 січня були вихідними днями (субота та неділя).

Таким чином, апеляційний суд встановив, що і поведінка позивача на засіданнях Вченої ради, і не виконання ним розпорядження № 7 не можуть вважатись порушенням трудової дисципліни, з огляду на те, що вони не пов`язані з виконанням , покладених на позивача трудових обов`язків, зумовлені примушуванням звітувати за всі роки роботи на посаді заступника та надавати докази про пророблену роботу, що прямо не передбачено посадовою інструкцією позивача, правилами внутрішнього трудового розпорядку, чи іншими нормативними чи локальними актами індивідуальної дії .

При цьому , районний суд не врахував, що відповідно до атестаційного листка за 2012 рік позивач пройшов атестацію, та відповідно до висновку визнаний таким, що відповідає займаній посаді та був рекомендований на підвищення, що і мало місце у відповідача у 2014 році. Суд погоджується з доводами позивача про те, що включення до складу комісії призначеної керівником, якій було доручено оцінювати його роботу (звіт) підлеглих йому працівників є порушенням принципів субординації , а також загальних принципів права : розумності та справедливості.

З огляду на викладене, а також відсутність вини позивача у не виконанні розпорядження № 7, через встановлення нерозумних строків для його виконання, накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності № 2-ДС та № 3-ДС від 10 лютого 2017 року є незаконними та підлягають скасуванню.

З наказу № 4-ДС від 20 лютого 2017 року вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за не включення до плану роботи на 2017 рік заходів відзначення подій Української революції 1917-1921 років, та не надання відповіді на факсограму Міністерства культури України від 19 січня 2017 року, якою було зобов`язано до 23 січня 2017 року надати інформацію щодо проведення заходів з відзначення у 2017 році Дня Соборності України.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що до посадових обов`язків позивача не входить складання планів роботи. Такі плани складаються відповідними структурними підрозділами та їх керівниками, а потім зводяться в єдиний план установи. Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за не включення до плану роботи за 2017 рік певних заходів не пов`язано з виконанням останнім, покладених безпосередньо на нього посадових обов`язків. Притягнення позивача за вказане порушення до дисциплінарної відповідальності в лютому 2017 року, з огляду на те, що план роботи на 2017 рік має складатись в кінці 2016 року, свідчить про порушення норм трудового законодавства, щодо місячного строку , застосування дисциплінарного стягнення з дня виявлення проступку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, а також застосування дискримінації щодо позивача з огляду на те, що інші працівники, які безпосередньо відповідають за складання таких планів до відповідальності не притягнуті.

Стосовно не надання відповіді на факсограму, то судом встановлено, що така відповідь була надана. Посилання відповідача на те, що відповідь була підготовлена іншим працівником, так як надана позивачем відповідь була зроблена неякісно правового значення не має, з огляду на те, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за не виконання розпорядження щодо надання відповіді на факсограму, а не за неналежний зміст такої відповіді.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача, що роботодавець не враховував тяжкість проступків та наслідки , які спричинили дії позивача, за які йому оголошувались догани.

За таких обставин, висновок суду про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за наказом від 20 лютого 2017 року, також спростовується наявними в справі доказами та змістом посадової інструкції позивача.

Суд не проаналізував того факту, що позивач з 2015 року неодноразово доводив факти порушення його трудових прав, що підтверджено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили, яким судом не надано жодної правової оцінки.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської обл. від 27 липня 2015 року у справі №373/1779/15-ц (том 1, а.с. 137-139), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року (том 1, а.с. 140-142) визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора НІЕЗ Переяслав від 22 квітня 2015 року №1-ДС; стягнуто з НІЕЗ Переяслав на користь ОСОБА_1 1500,00 гривень моральної шкоди; зобов`язано НІЕЗ Переяслав довести до відома всіх працівників НІЕЗ Переяслав рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду цій справі.

При цьому, судом встановлено, що розпорядження видано ОСОБА_3 07 квітня 2015 року №41-ОД Про надання Річного плану роботи Заповідника на 2015 рік , а план наказано подати до 09 квітня 2015 року. До застосування дисциплінарного стягнення відповідач не відібрав у позивача письмові пояснення. Крім того, відповідач не звертався до профспілки з метою погодження питання притягнення ОСОБА_1 , як члена виборного органу профспілки, до дисциплінарної відповідальності. Більш того, відповідач не надав оцінку об`єктивній ситуації і притягнув позивача до відповідальності за дії, які не містять складу дисциплінарного проступку.

30 березня 2016 року позивача повідомлено про можливу зміну істотних умов праці зменшення розміру або скасування доплати за вчене звання старшого науково співробітника з 01 червня 2016 року (том 1, а.с. 134). Відповідний наказ не видано.

25 листопада 2016 року наказом генерального директора НІЕЗ Переяслав №262-ОД Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 (том 1, а.с. 135) доручено змінити з 01 лютого 2017 року заступнику генерального директора з наукової роботи ОСОБА_1 істотні умови праці: скасувати раніше встановлену доплату за вчене звання старшого наукового співробітника у розмірі 25 відсотків посадового окладу. При цьому, 11 листопада 2016 року відповідач отримав відмову профспілки щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 , однак, не звернув на неї уваги та, відмовляючи на всі прохання позивача відмінити/призупинити дію наказу, наголошував на його законності.

Після забезпечення судом позову ОСОБА_1 шляхом зупинення дії наказу відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду відповідач скасував свій наказ. Але у судових засіданнях акцентував на його законності.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2017 року у справі №373/2332/16-ц (том 1, а.с. 137-139) наказ генерального директора НІЕЗ Переяслав від 25 листопада 2016 року №262-ОД Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 визнано незаконним. Судом встановлено, що фактичної зміни в організації виробництва та праці в Заповіднику не відбулося, оспорюваний наказ має індивідуальний характер , позивач є науковим працівником, має вчене звання старшого наукового співробітника, до його заробітної плати законодавством передбачено в т.ч. доплату за вчене звання, наказ видано без дотримання вимог трудового законодавства та законодавства про оплату праці.

Вищенаведені обставини притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та зміст вищезазначених судових рішень, доводять позицію позивача, що між ним та керівником відповідача існує відвертий конфлікт, та має місце упереджене ставлення безпосередньо до позивача, якому безпідставно відміняється доплата за вчене звання, на якого покладаються обов`язки звітувати перед Вченою радою за всі роки роботи з приєднанням доказів такої роботи, ігнорується відсутність згоди вищого виборного органу профспілки для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Детально проаналізувавши зміст всіх наказів про застосування дисциплінарних стягнень, які були підписані керівником з 10 лютого 2017 року до 07 березня 2017 року, апеляційним судом встановлено, що відповідач видавав накази про застосування стягнень з порушенням трудового законодавства, додаткових гарантій члена виборного органу профспілки лише з метою створення системи порушень для обґрунтування наказу про звільнення з роботи.

07 березня 2017 року о 10 год. 00 хв. був складений акт про те, що заступник генерального директора з наукової роботи НІЕЗ Переяслав ОСОБА_1 був запрошений до кабінету генерального директора НІЕЗ Переяслав ОСОБА_3. Йому було запропоновано написати заяву про переведення на одну із вакантних посад (станом на 07 березня 2017 року вакантними були посада старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Дендропарк науково-дослідного філіалу Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини та посада молодшого наукового співробітника науково-освітнього відділу екскурсійно-масової роботи). ОСОБА_1 на дану пропозицію категорично відмовився (т.1, а.с.108).

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи із змісту даної норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним, а за попереднє порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Зазначене узгоджується з положеннями, наведеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , відповідно до яких за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений за проступок, на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та норм ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України, до обставин, які підлягали встановленню судом відповідно до вимог ст. 264 ЦПК України при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передували його звільненню порушення, за яке до нього з додержанням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП України було застосовано дисциплінарне стягнення.

При цьому враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково.

Наказом генерального директора НІЕЗ Переяслав №19-ОС від 07 березня 2017 року до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із посади заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на підставі у п.3 ст.40 КЗпП України, за невиконання розпорядження генерального директором НІЕЗ Переяслав №№16, 17, 18 від 14 лютого 2017 року та з урахуванням не знятих дисциплінарних стягнень за наказами від 10 та 20 лютого 2017 року.

За вищевказаними розпорядженнями керівник відповідача зобов`язував позивача надати письмову інформацію про роботу робочої групи з підготовки до друку нарису про створення і діяльність НІЕЗ "Переяслав", результати підготовки статей до нарису та про пророблену роботу з організації проведення конференції "Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності культури".

Судом встановлено, що в розпорядженні № 18 від 14 лютого 2017 року, яке було доведено до відома 14 лютого 2017 року о 12 годині 17 хв., останнього було зобов`язано до 14 години надати письмову інформацію про проведену роботу щодо створення робочої групи та підготовки друку нарису про створення і діяльність НІЕЗ "Переяслав". Розпорядженням № 17 від 14 лютого 2017 року , яке позивач отримав в цей же день о 12 годині 17 хв. позивача було зобов`язано до 14 годин надати письмову інформацію про організацію та проведення у 2017 році конференції , а розпорядженням № 16 від 14 лютого 2017 року до 14 години цього ж дня, позивача було зобов`язано надати письмову інформацію про результати підготовки статей до нарису.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що виконати 3 різні завдання про надання письмової інформації про пророблену роботу з 12 годин 17 хв. до 14 години, з урахуванням того, що у відповідача за правилами внутрішнього трудового розпорядку обідня перерва з 12.30 до 13. 00 є неможливим, а тому приходить до висновку, що невиконання такого розпорядження мало місце не з вини працівника.

Наявність таких розпоряджень та встановлення таких строків їх виконання, додатково підтверджує намагання керівництва звільнити позивача з роботи, саме через особистий конфлікт, а не через порушення останнім трудової дисципліни.

Щодо висновків суду про законність звільнення позивача без згоди профспілки, апеляційний суд виходить з наступного.

2 0 лютого 2017 року на адресу профспілкового комітету ППО НІЕЗ Переяслав генеральним директором заповідника було направлено подання за № 88 про погодження питання про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору із членом профспілкового комітету ОСОБА_1 (т.1, а.с.100-101).

Згідно повідомлення ППО НІЕЗ Переяслав № 19 від 28 лютого 2017 року профспілковий комітет надав попередню згоду на розірвання трудового договору із позивачем (т.1, а.с.102).

20 лютого 2017 року на адресу Київської обласної організації профспілки працівників культури генеральним директором заповідника було направлено подання за № 89 про погодження питання про надання попередньої згоди на розірвання трудового договору із членом профспілкового комітету ОСОБА_1 (т.1, а.с.103-104).

Відповідно до постанови № 12 від 03 березня 2017 року Київська обласна організація профспілки працівників культури не надала згоду на розірвання трудового договору із позивачем в зв`язку із порушенням норм трудового законодавства (т.1, а.с.99).

З огляду на те, що апеляційний суд встановив, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді доган мало місце з порушенням трудового законодавства, суд доходить висновку, що не надання згоди на звільнення позивача Київською обласною організацією профспілки працівників культури є обґрунтованим, та відповідно до ст. 252 КЗпП України повинно було бути враховано судом.

Висновок суду про те, що згода профспілкової організації на звільнення позивача є не обов`язковою з огляду на вимоги ст. 43-1 КЗпП України є таким, що не відповідає вимогам закону, та встановленим обставинам.

Стаття 43-1 КЗпП України Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) передбачає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:

ліквідації підприємства, установи, організації;

незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу: звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;

звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів, виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян;

звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної , чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення застосування заходів громадського впливу; призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду. Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового говору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Таким чином, вказані норми регулюють порядок розірвання трудового договору працівником, який є членом первинної профспілкової організації, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без та з попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 252 Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборнихпрофспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є .

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку , допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, нед опускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв`язку із станом здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов`язано із станом здоров`я.

Зазначена вище норма кореспондується із ч. З ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

З викладеного вбачається, що законодавець встановив додаткові гарантії для працівників,які є членами виборних органів профспілкових організацій.

Позивач на момент звільнення був не просто членом первинної профспілкової організації, а був членом виборного профспілкового органу - профспілкового комітету Первинної профспілкової організації НІЕЗ Переяслав , що підтверджується довідкою від 13 грудня 2016 року №144 (том 1, а.с. 188), витягом з протоколу звітно-виборних профспілкових зборів Первинної профспілкової організації НІЕЗ Переяслав від 21 грудня 2010 року №9 (том 1, а.с. 189-190).

Про наведені обставини відповідачу відомо, про що свідчить лист профспілки генеральному директору НІЕЗ Переяслав - Лукашевичу О.M . від 13 березня2015 року №14 (вн. Вх. №266 від 13 березня 2015 року).

На підставі вищевикладеного апеляційний суд встановив, що висновок районного суду про те, що звільненняпозивача не потребувало згоди профспілкового комітету, зроблений з порушенням ст. 252КЗпІІ України та ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантіїдіяльності

Враховуючи те, що системне порушення трудової дисципліни з вини працівника відповідачем не доведено та спростовується наявними в справі доказами, а також враховуючи не дотримання додаткових гарантій на звільнення працівника, який обраний до виборного органу профспілкового комітету, висновок районного суду про звільнення позивача з дотриманням трудового законодавства не відповідає вимогам закону та встановленим обставинам, спростовується наявними в справі та поданими суду письмовими доказами.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, який одночасно з ухваленням рішення про поновлення на роботі приймає рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивача про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення його на роботі є доведеними. Позивач підлягає поновленню на посаді заступника генерального директора відповідача з наукової роботи з 07 березня 2017 року (з дати звільнення).

Якщо заява про поновлення на роботі розглядалась більше року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо у твердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (ст.ст. 1, 3). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (ч. 4 ст. 13, ч.ч. 1, 2, 7 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначив: Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абз. 2 пп. 6.1.1 пп. 6.1 п. б мотивувальної частини рішення від 29 січня 2008 року №2-рп/2008).

Згідно з ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд України роз`яснив: У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи- невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. (п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від листопада 1992 року №9).

За змістом довідки НІЕЗ Переяслав про доходи ОСОБА_1 від 19 квітня 2017 року №180 (наявна у матеріалах справи) середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 973 грн. 76 к.

Середньоденну заробітну плату позивача, суд в даній справі визначає на підставі довідки про доходи ОСОБА_1 ( 19.04.2017 року), а саме з суми 973 грн. 76 к. , так як встановив, що вона обрахована у відповідності до Постанови КМ № 100

Середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні розраховується з 09 березня(перший робочий день після звільнення) 2017 року до 12 лютого 2020 року, дата вирішення спору апеляційним судом. При цьому суд виходить з того, що спір розглядався більше року не з вини працівника.

Відповідно у 2017 році кількість робочих днів складає 199 днів, 2018 році - 250 днів, 2019 році - 250 днів, 2020 році - 29 днів, що разом складає 728 днів, середній заробіток за весь час затримки по день вирішення спору судом становить 973,76 грн. (973,76 грн. х 728 днів (кількість робочих днів за час затримки) = 708897 грн. 28 к.

Щодо вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

У п.2 постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодугання передбачено спеціальним законодавством. У даному випадку це ст. 237-1 КЗпП України.

Так як суд прийшов до висновку про неправомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності , та незаконного звільнення позивача з роботи, суд встановив наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, заподіяної працівникові під час виконання трудових обов`язків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає в межах заявлених вимог, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність змін у його життєвих і виробничих стосунках, що надає суду підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

При цьому суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, наявність правових підстав для відшкодування йому 20 000 грн. моральної шкоди, а тому вказані позовні вимоги задовольняються частково.

Також суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 19475 грн. 20 к.

Керуючись ст. 141ЦПК України, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого був звільнений позивач при подачі позову, 7138 грн. 97 к. на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду UA548999980313101206080026010 , одержувач УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101, банк-одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38050812 , код класифікації доходів бюджету :22030101 .

Також стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги на користь позивача ОСОБА_1 в сумі 3840,00 грн.

Згідно пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За правилами ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що районний суд не повно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення , висновки суду щодо недоведеності позивачем х позовних вимог спростовуються нявними в справі доказами, суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ :

Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №2-ДС від 10 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ;

визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №3-ДС від 10 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ;

визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №4-ДС від 20 лютого 2017 року Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення ,

визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав №19-ОС від 07 березня 2017 року Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з наукової роботи Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав .

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 березня 2017 року до 12 лютого 2020 року в сумі 708897 грн. 28 к. та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 19475 грн. 20 к.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав в дохід держави судовий збір7138 грн. 97 к.

Стягнути з Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги 3840,00 грн.

Боржник: Національного історико-етнографічного заповідника Переяслав , адреса: вул. вул. Шевченка, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., 08400 , Код ЄДРПОУ 02219369.

Стягувач: ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , номер і серія паспорта: НОМЕР_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: