Ухвала

від 17.02.2020 по справі 2-948/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2-948/10

провадження № 61-1227ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в

м. Первомайську Миколаївської області про захист соціальних прав,

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу у цивільній справі № 2-948/10 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків та з метою усунення недоліків запропоновано ОСОБА_1 зазначити:

1) рішення (ухвалу) що оскаржується;

2) повне найменування інших учасників справи та їх місцезнаходження;

3) в чому полягає неправильне застосування в оскарженому судовому рішенні норм матеріального права чи порушення норм цивільного процесуального права.

У лютому 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 24 січня 2020 року

ОСОБА_1 надав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року залишивши без змін рішення Первомайського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року у справі № 2-948/10.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог статті 325 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду), касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Оскаржуване рішення Апеляційного суду Миколаївської області набрало законної сили 09 вересня 2010 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Миколаївської області

від 09 вересня 2010 року ОСОБА_1 подано у січні 2020 року, тобто після спливу більш ніж дев`яти років з дня набрання законної сили оскарженим судовим рішенням.

Безпосередньо в заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначає, що із рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року він ознайомився та отримав його копію у вересні 2019 року.

Втім, наведені ОСОБА_1 доводи не підтверджені та не свідчать про наявність підстав передбачених частиною третьою статті 394 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Відомості ЄДРСР свідчать про те, що ОСОБА_1 не пізніше 2012 року було достовірно відомо про наявність вказаного рішення Апеляційного суду Миколаївської області 09 вересня 2010 року .

Так, згідно постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 березня 2012 року в справі № 1421/1041/12, ОСОБА_1 звертаючись у 2012 році із позовом до УПФУ в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та встановлення судового контролю за виконання рішення, вказував про те, що ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2011 року було роз`яснено рішення апеляційного суду

від 09 вересня 2010 року. Посилався про вказане рішення апеляційного суду

від 09 вересня 2010 року і представник відповідача в судовому засіданні, про що зазначено у постанові від 29 березня 2012 року в справі № 1421/1041/12.

Відповідна відмітка про зміну 09 вересня 2010 року апеляційним судом резолютивної частини рішення Первомайського міськрайонного суду

від 13 травня 2010 року у справі № 2-948/10 міститься і на копії цього рішення доданій до касаційної скарги.

За встановлених обставин поновлення заявнику строку на касаційне оскарження судового рішення, яке було ухвалено у 2010 році буде суперечити принципу правової визначеності, основним елементом якого є принцип остаточності судового рішення.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини

(далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі Перетяка та Шереметьев проти України від 21 грудня 2010 року).

При цьому, процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип

res judicata.

За таких обставин, оскільки на момент подачі касаційної скарги в січні

2020 року пройшло понад дев`ять років з дня набрання законної сили рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-948/10 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області

від 09 вересня 2010 року необхідно відмовити.

Керуючись статтями 3, 388, 389, 394 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цивільній справі № 2-948/10 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 вересня 2010 року .

Копію ухвали разом із доданими до скарги документами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович