Рішення

від 19.02.2020 по справі 160/13459/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Справа № 160/13459/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за №324137-5353-0464 від 03.06.2019р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області) винесене щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2019 року в розмірі 339 055,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 червня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення щодо зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді за 2019 року в розмірі 339 055,44 грн. Однак, договір оренди землі від 20.07.2010 р., укладений між ним та Дніпропетровською міською радою, на підставі якого нарахована вказана сума, припинено 20.09.2017 року з укладенням договору дарування об`єкту нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці. До набувача нерухомого майна ОСОБА_2 перейшло право користування земельною ділянкою, а відтак і обов`язок зі сплати плати за землю з 20.09.2017 р., про що позивачем було повідомлено податковий орган та орендодавця. Отже з моменту переходу права власності на споруди, що розташовані на орендованій земельній ділянці, обов`язок сплачувати плату за землю є у нового власника нерухомого майна. Тому у позивача відсутні обов`язки щодо сплати орендної плати за 2019 рік. За таких обставин, у спірних правовідносинах відповідач діяв безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення. Наявні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 324137-5353-0464 від 03.06.2019 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року прийнята позовна заява та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року відкладено розгляд справи на 17.02.2020 року.

03 лютого 2020 року відповідач надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що Дніпровською міською радою надавався перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточні (2018-2019) роки, в яких, відповідно зазначався позивач як орендар земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:002:0093. На підставі вищевикладеного вбачається, що при визначенні розміру орендної плати за землю використовується як договір оренди земельної ділянки, так і норми Податкового кодексу України. Витягом від 07.09.2017 р. №2/060917/03-07 Відділ у м.Дніпро Головного управління Держгеокадастру визначив нормативно грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:04:002:0093 у розмірі 14 741 540,76 грн. Таким чином, відповідно до п.286.5. ПК України відповідачем було визначено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з орендної плати. А отже спірне податкове повідомлення-рішення №324137-5353-0464 від 03.06.2019 року винесене на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

14 лютого 2020 року представник третьої особи надав пояснення, в яких зазначив, що автоматичне припинення договору оренди внаслідок відчуження об`єкта нерухомості, який знаходився на орендованій земельній ділянці, та перехід права користування до нового власника нерухомого майна не відповідають вимогам законодавства, якими визначено порядок здійснення органом місцевого самоврядування розпорядження земельними ділянками комунальної власності - шляхом прийняття відповідних рішень, які приймаються на пленарному засіданні Ради, після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи вищезазначене та з урахуванням судової практики за 2010 та 2017 рік вважають, що у випадку відчуження нерухомості попередній власник сплачує плату за землю або орендну плату до оформлення новим власником правовстановлюючого документу на земельну ділянку. Враховуючи викладене просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України - суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 20.07.2010 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою укладено Договір оренди землі, згідно якого у користування позивача була передана земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Дніпропетровськ АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:04:002:0093, площею 0,8734 га.

Договір оренди землі посвідчено 20.07.2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С. за №277 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 20.07.2010 р. за №4034030.

21.09.2010 р. укладено додатковий договір до договору оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А.С. за №393.

Договір оренди (з урахуванням змін) зареєстровано у ДМВ ДРФ ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.10.2010 р. за №041010400733, що підтверджується відповідним записом у договорі оренди.

Згідно з п.2.2. Договору оренди на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.07.2010 р. на земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю із одноповерховими капітальними прибудовами, гаражем та навісом; одноповерхову капітальну будівлю із ґанком, цегляну вбиральню, склад, навіс із металевим каркасом, залізобетонна огорожа. Земельна ділянка надана по фактичному розміщенню будівель та споруд виробничої дільниці з виготовлення пам`ятників. Згідно до п.3.1. Договору строк оренди - 15 років - до 20.07.2025 р.

Судом також встановлено, що 20.09.2017 року на підставі договору дарування, посвідченого 20.09.2017 р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., зареєстрованим в реєстрі за №2489, об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з: виробничого корпусу, літ.А-1, А1-1, загальною площею 135,9 кв.м., гаража літ.Б-1 загальною площею 40,8 кв.м., прохідної літ.В-1, загальною площею 17,2 кв.м., убиральні літ.Г, складу Д-1 загальною площею 36,9 кв.м., навісу літ.Е , огорожі 1, 2, було відчужено позивачем ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Дані обставини підтверджуються відповідним Договором дарування від 20.09.2017 р. та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №97878424 від 20.09.2017 року (а.с. 35-40).

Листом від 17.10.2017 року за №54/1 Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було надано відповідь на лист позивача від 28.09.2017 р. про припинення договору оренди, згідно якого місцева рада вважає, що припинення договору оренди не відбулось, а договір є чинним до моменту його розірвання шляхом укладення додаткової угоди після ухвалення відповідного рішення міською радою (а.с. 45-46).

03.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 324137-5353-0464, згідно якого визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб (код платежу 18010900) у податковому періоді: 2019 року - 339055,44 грн. за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , платника податку - ОСОБА_1 .

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням № 324137-5353-0464, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, спірним у цій справі є визначення, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Відповідно до підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно із пункту 269.1. статті 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1. статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.1. статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із пункту 287.6. статті 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з пункту 287.7. статті 287 ПК України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Отже, виходячи з наведеного, особа, яка придбала (отримала як подарунок) будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

У розумінні положень п.п.14.1.72., п.п.14.1.73. п.14.1 ст.14, п.269.1.-269.2. ст.269, п.270.1.1. - 270.1.2., п.270.1. ст.270, п.291.2. ст.291, п.п.297.1.4. п.297.1. ст.297 ПК України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Позивач ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку, на підставі договору дарування, передав у власність ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності набуте на підставі договору дарування нерухомого майна від 20.09.2017 року, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко С.В., та зареєстроване в реєстрі за №2489.

Відповідно до п.2 договору об`єкт нерухомого майна, що відчужується за цим договором, розташований за адресою: АДРЕСА_2 а та розташований на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, площею 0,8734 га, кадастровий номер 1211900000:04:002:0093, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до п.269.1. ст.269, п.270.1. ст.270, п.287.1. ст.287, п.286.6. ст.286, п.287.8. ст.287, п.286.1. ст.286 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.14.1.42. п.14.1. ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

З аналізу викладених норм вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, обов`язок сплати земельного податку виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею.

За статтями 125 і 126 цього Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За частиною 3 статті 7 Закону України від 06.10.1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Так, якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16), від 27 січня 2020 року (справа № 804/886/18).

Судом встановлено, що позивачем у вересні 2017 року відчужено ОСОБА_2 нерухоме майно, яке розташоване на спірній орендованій земельній ділянці, що підтверджується договором дарування від 20 вересня 2017 року.

За таких обставин, з моменту набуття права власності ОСОБА_2 на будівлі, що розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, для нього така оренда землі вважається припиненою, що свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо плати за землю з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 , а саме з 20 вересня 2017 року.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №324137-5353-0464 від 03.06.2019 не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 390,60 грн. що підтверджується квитанцією від 24.12.2019 №19 (а.с.19).

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адмністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 року №324137-5353-0464 прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ- 43145015) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 390,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 19.02.2020 року.

Суддя А.О. Коренев