Рішення

від 17.02.2020 по справі 580/3733/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/3733/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки в адміністративних межах Зорянської сільської ради Христинівського району Черкаської області (за межами населеного пункту) загальною площею 2.0000 га з кадастровим номером 7124682200:01:002:0192 для ведення особистого селянського господарства.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем подано до Головного управління проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район, в межах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту), що розроблений ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

У порядку статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою було погоджено Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, однак відповідач надав відповідь листом, в якому зазначено, що наразі вирішення питання позивача не є можливим.

Таку відмову Головного управління позивач вважає протиправною, безпідставною та такою, що порушує норми чинного законодавства України, яким регламентовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, з огляду на те що відповідачем не виконано обов`язкові дії, передбачені частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: відповідач мав би прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У відзиві на адміністративний позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 №2/1, відповідач під час розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення має враховувати позицію відповідної сільської (селищної) ради. У зв`язку з цим 22.06.2018 направив Зорянській сільській раді лист про висловлення позиції щодо передачі позивачеві у власність вищевказаної земельної ділянки, відповідь на який не надана. Також відповідач посилався на розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р, яким зобов`язано відповідача забезпечити здійснення передачі земельних ділянок за погодженням з об`єднаною територіальною громадою. Стосовно вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою відповідач зазначає, що це є виключними дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не може приймати замість нього рішення.

До відзиву на адміністративний позов позивач приєднав клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, тому цей спір про право цивільне.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до наказу відповідача №23-2612/14-18-СГ від 27.06.2018 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

На замовлення позивача ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність позивачеві для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту).

Зазначений проект згідно з його змістом складається із: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальної записки; копії клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; наказу головного управління Держгеокадастру у Черкаській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"; довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачів, угіддями; переліку обмежень у використанні земельної ділянки; кадастрового плану земельної ділянки; схеми агровиробничих груп ґрунтів земельної ділянки; матеріалів погодження проекту землеустрою.

На заяву позивача (вх. №Ц-2372/0/94-19 від 11.04.2019 Головного управління) про затвердження проекту землеустрою відповідач листом від 11.04.2019 №1268/0/95-19 повідомив про неможливість вирішення цього питання. У листі вказано, що 22.06.2018 відповідач направив Зорянській сільській раді лист про висловлення позиції щодо передачі позивачу у власність вищевказаної земельної ділянки, відповідь на який не надана, а тому наразі неможливе вирішення порушеного позивачем питання.

Під час вирішення спору по суті, суд зазначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 121 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" вирішено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, а також установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються (абзац третій пункту 1, пункт 5 постанови).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з пп. 31 п. 4 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) наділена повноваженнями розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно із пунктів 7, 9 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінрегіону і Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. На думку суду, вищевказане також стосується і звернень до Головного управління Держгеокадастру із заявою про розроблення документації із землеустрою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.08.2019 у справі № 817/586/17.

ВС у вказаному рішенні зазначив, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Разом з тим, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення розпорядчого характеру, не надав жодної оцінки отриманому від позивача проекту землеустрою щодо його складових.

Щодо посилання відповідача у листі про неможливість вирішення порушеного питання у зв`язку з відсутністю відповіді Зорянської сільської ради на лист відповідача від 22.06.2018 стосовно висловлення позиції щодо передачі позивачу у власність вищевказаної земельної ділянки суд врахував таке.

08 жовтня 2014 року Віце-прем`єр-міністр - Міністр регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надав Держземагентству України доручення № 37732/0/1-14 про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.

На виконання вказаного доручення Держземагентство України прийняло наказ від 15 жовтня 2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року".

Зокрема, рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" запровадило з 15 жовтня 2014 року обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Ним передбачене обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, і у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною 7 статті 118 та частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України у задоволенні відповідного клопотання може бути відмовлено.

Проект землеустрою позивача не містить документів щодо правової позиції місцевої ради з приводу передачі відповідної земельної ділянки на етапі до отримання позивачем дозволу на його виготовлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки лист відповідача не містить владного припису, не містить чіткого та однозначного вирішення порушеного позивачем питання, він не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Тому суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність, яка не відповідає вимогам закону та порушує права позивача на дотримання процедури, що передує отримання речового права на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.

В силу вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 ЗК України у визначений законом строк, зважаючи, що відповідач не здійснив розгляду поданого позивачем проекту землеустрою, не надавав оцінку належності та повноті поданих позивачем документів, не з`ясував підстав, визначених у частиною 9 статті 118 ЗК України, не прийняв жодного владного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача відповідно до вимог статті 118 ЗК України прийняти рішення за наслідками розгляду заяви позивача (вхідний ГУ Держгеокадастру №Ц-2372/0/94-19 від 11.04.2019) з доданими документами, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави та чітко визначений результат розгляду заяви позивача. Тому відсутні достатні правові підстави для зобов`язання відповідача видати наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Щодо поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі суд звертає увагу, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу державної влади, підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 346/2888/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Останній день строку вирішення спору припадає на 15.02.2020, однак враховуючи, що вказаний день є вихідним, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 17.02.2020 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 (вх. №Ц-2372/0/94-19 від 11.04.2019) про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №Ц-2372/0/94-19 від 11.04.2019) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, площею 2,0000 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності за адресою: Черкаська область, Христинівський район в адмінмежах Зорянської сільської ради (за межами населеного пункту), з усіма доданими до неї документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.131; код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко