Постанова

від 19.02.2020 по справі 160/7853/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/7853/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Букіна Л.Є.) у справі №160/7853/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ЛОГІСТІК" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "К-ЛОГІСТІК" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації від 22.04.2019 року №1146619/41039736, №1146620/41039736, від 23.04.219 року №1147548/41039736 та зобов`язати ДФС України зареєструвати податкові накладні від 24.05.2018 року № 7, від 31.05.2018 року № 10, від 04.06.2018 року № 1 подані Товариством для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такий реєстрації 22.04.2019 року №1146619/41039736, №1146620/41039736, від 23.04.219 року №1147548/41039736. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК податкові накладні від 24.05.2018 року № 7, від 31.05.2018 року № 10, від 04.06.2018 року № 1 датою їх фактичного отримання.

21.11.2019 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить прийняти додаткове рішення шляхом вирішення питання про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю К-ЛОГІСТІК (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41039736) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ-53, Львівська Площа, 8).

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволені заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що не погоджується з розрахунком суми професійної правничої допомоги яка стягнута з останнього, оскільки сума судових витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. є значно завищеною, не є співмірною понесеним витратам та не відповідає принципу розумності.

Позивачем до суду надано відзив, в якому позивач просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві зазначив, що судом першої інстанції були проаналізовані всі подані докази, а відповідач в свою чергу не обґрунтовує, в чому полягає завищення стягнутої суми.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З наведеного вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, прохальна частина адміністративного позову містила вимогу про відшкодування сплати судового збору на правничу допомогу.

Надання представником позивача адвокатом Пузій О.В. адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді справи № 160/7853/19 підтверджується ордером на надання правової допомоги серії від 31.07.2019 року; договором про надання правової допомоги від 31.07.2019 року; рахунком на оплату від 31.07.2019 року; платіжними дорученнями від 06.08.2019 року.

При цьому, договором від 31.07.2019 року передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при розгляді вказаної справи. Платіжне доручення та рахунок на оплату містить усі необхідні реквізити з посиланням на відповідний рахунок, всі копії документів завірено підписом та печаткою представника позивача. Водночас, з клопотанням про зменшення розміру таких витрат відповідач до суду не звертався.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи заявника апеляційної скарги та такими, які спростовуються матеріалами справи щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, оскільки суд першої інстанції дослідив зміст договору, рахунків та платіжного доручення, та встановив, що зазначені документи містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, вартість конкретного виду послуг відповідно до угоди, всі необхідні реквізити, а також врахував критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, та при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу дійшов висновку за необхідне обмежити такий розмір з 5000грн на 3000грн та яку стягнуто з відповідачів по 1500грн.

Позивач не оскаржив таке рішення суду першої інстанції.

Відповідач - ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржуючи додаткове рішення та зазначаючи про неспівмірність витрат не наводить доводів неспівмірності витрат, як заявлених Товариством до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката (ставки визначені договором) є явно завищеними на ринку юридичних послуг, а також не навів таких доводів щодо суми стягнутих судом таких витрат.

Таким чином доводи відповідача в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Також слід зазначити, що додаткове рішення оскаржене лише одним з двох відповідачів - ГУ ДФС у Дніпропетровській області. ДФС України додаткове рішення не оскаржило, а отже ГУ ДФС оскаржуючи додаткове рішення повністю, не наводить доводів порушення прав та інтересів останнього, в частині прийнятого рішення щодо розподілу судових витрат з ДФС України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.

Керуючись ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у справі №160/7853/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ЛОГІСТІК" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2020року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак