Рішення

від 02.03.2009 по справі 2-717/2008, 2-83/2009

СЛАВУТИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2- 717/2008, 2-83/2009

РІШЕННЯ

Iменем України

2 березня       2009 року Славутицький міський суд Київської області у складі:

головуючої- судді ОСОБА_1,

при секретарі Мазепа Т.В., з участю:

представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплачених коштів компенсації на додаткове харчування, -

УСТАНОВИВ:

25 грудня 2008 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить стягнути з відповідачки безпідставно виплачені кошти компенсації на додаткове харчування в сумі 5979, 47 гривень за період з березня 2001 року по серпень 2006 року включно.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачка безпідставно одержала компенсацію на додаткове харчування за період з березня 2001 року по серпень 2006 року, як особа, віднесена до 2 категорії, оскільки посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році не пройшло перереєстрацію.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, посилаючись на відсутність її вини у нарахуванні та виплаті компенсації на додаткове харчування, оскільки вона не зверталась із заявою про призначення їй такої компенсації, а позивач з власної ініціативи здійснив нарахування та її виплату. Вважає, що безпідставно отримані кошти на додаткове харчування необхідно повернути, але в межах строків позовної давності, тому просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_3, відповідачка у справі, 30 березня 1993 року отримала посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії серії А № 050228(а.с. 3) та згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одержувала компенсаційні виплати, в тому числі компенсацію на додаткове харчування.

Відповідно до витягу з протоколу № 47 засідання Тимчасової комісії при Київській обласній державній адміністрації з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 30.03.1998 року вирішено, що у зв»язку з відсутністю документів, які б у безумовному порядку засвідчували факт роботи в зоні відчуження по ліквідації аварії на ЧАЕС, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, визнати, що посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» категорії 2 видано ОСОБА_3 безпідставно(а.с. 7).

На підставі цього рішення у відповідачки було вилучено посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії серії А № 050228 та в зв»язку з цим припинено виплату компенсаційних виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до 2 категорії.

Проте, як вбачається з особової справи № 700426 розпорядженням начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицького міської ради Київської області (далі УПСЗН) від 05.11.2001 року на підставі копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії серії А № 050228 відповідачку було взято на облік без її особистої заяви та розпочато з березня 2001 року виплату компенсації на додаткове харчування як особі, віднесеній до 2 категорії відповідно до п.6 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п.6 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, віднесені до категорії 2, забезпечуються продуктами харчування за фізіологічними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( із наступними змінами), та від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(з наступним змінами), та «Про місцеві державні адміністрації»^ наступними змінами) розмір грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлювався розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації, копії яких долучені до матеріалів справи(а.с.30- 50).

Відповідно до списків на виплату компенсації на додаткове харчування та оглянутого в судовому засіданні особового рахунку відповідачки за рішеннями начальника УПСЗН відповідачці виплачено з березня 2001 року по серпень 2006 року 5979, 47 гривень такої компенсації(а.с. 51-322).

За результатами інвентаризації особових справ в 2006 році було встановлено, що компенсація на додаткове харчування відповідачці як особі, віднесеній до 2 категорії, виплачується безпідставно, оскільки посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1998 році не пройшло перереєстрацію. В зв»язку з чим розпорядженням начальника УПСЗН відповідачку було знято з обліку з 01.09.2006 року та припинено виплату компенсації на додаткове харчування, що підтверджено довідкою-атестатом, оглянутою в судовому засіданні.

Таким чином, компенсація на додаткове харчування відповідачці за період з березня 2001 року по серпень 2006 року була виплачена без достатньої правової підстави.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з пояснень відповідачки, вона усвідомлювала, що одержувала безпідставно на протязі 2001-2006 років компенсацію на додаткове харчування як особа, віднесена до 2 категорії, проте вважала, що її незаконно позбавили статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, тому і не повідомила позивача про ці виплати. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність з боку позивачки, тому на ці виплати не розповсюджуються положення ч.1 ст.1215 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення безпідставно виплаченої компенсації на додаткове харчування з 1 березня 2001 року по 25 грудня 2005 року не можуть бути задоволені виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 257 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, встановлено строк звернення до суду за захистом свого цивільного права або інтересу -три роки, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинний на час виникнення спірних відносин щодо стягнення безпідставно виплаченої компенсації на додаткове харчування з 2001 року по 2004 рік, було встановлено також строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено в три роки, який обчислювався з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При обчисленні строків звернення позивача до суду слід виходити з часу виплати компенсації на додаткове харчування відповідачці, оскільки УПСЗН у цей час повинно була дізнатися про безпідставність виплати такої компенсації.

Виходячи з того, що позивач звернувся до суду 25 грудня 2008 року, він пропустив передбачений законом строк звернення до суду стосовно стягнення безпідставно виплаченої компенсації на додаткове харчування з 1 березня 2001 року по 25 грудня 2005 року і підстав для поновлення пропущеного строку немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові в цій частині.

Згідно довідки УПСЗН відповідачкою за період з 25 грудня 2005 року по 31 серпня 2006 року було отримано 968 гривень 61 копійку(а.с. 14).

За таких обставин відповідачка зобов'язана повернути позивачу як безпідставно отриману компенсацію на додаткове харчування за період з 25 грудня 2005 року по 31 серпня 2006 року в сумі 968 гривень 61 копійку.

З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України.

Відповідачка підлягає звільненню від сплати судового збору на користь держави відповідно до ст.4 Декрету КМУ "Про державне мито".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області суму безпідставно виплаченої компенсації на додаткове харчування в розмірі 968 гривень 61 копійку, понесені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, всього на загальну суму 998 гривень 61 копійку.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звільнити відповідачку від сплати судового збору.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на

рішення може бути подана до суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.