Постанова

від 13.02.2020 по справі 916/2879/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2879/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Васильєва К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019

по справі №916/2879/17

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3

про визнання недійсними рішення товариства

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція" (далі - ТОВ "Інкубаторна станція") в якій просив суд визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція", які оформлені протоколом позачергових загальних зборів товариства від 18.08.2015 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є учасником ТОВ "Інкубаторна станція", оскаржувані рішення товариства, оформлені протоколом позачергових загальних зборів товариства від 18.08.2015 р., не приймав та відповідний протокол не підписував.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2018 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підписи від імені учасника ОСОБА_1 на трьох примірниках протоколу №1 позачергових загальних зборів учасників від 18.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція" навпроти напису секретар ОСОБА_1

21.01.2019 р. до господарського суду надійшов висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у відповідності до якого, підписи від імені учасника ОСОБА_1 на трьох примірниках протоколу №1 позачергових загальних зборів учасників від 18.08.2015р. ТОВ „Інкубаторна станція" навпроти напису „секретар", виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, почерк якої має деяку природну схожість з підписним почерком ОСОБА_1 , або з намаганням наслідування підписному почерку ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 позов задоволено, визнано недійсними рішення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція", що оформлені протоколом позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що станом на день прийняття оскаржуваних рішень загальних зборів ТОВ „Інкубаторна станція", а саме на 18.08.2015 р., засновниками товариства були дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен з яких володіє по 50 % статутного капіталу. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у позивача станом на день проведення загальних зборів від 18.08.2015 р. корпоративних прав, про захист яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на висновок експерта, складений за результатами проведення судової-почеркознавчої експертизи у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з дослідницької та резолютивної частини висновку, вбачається, що підпис ОСОБА_1 на протоколі №1 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року йому не належить.

За твердженням суду першої інстанції, учасниками справи не надано, а наявні матеріали справи не містять передбачених чинним законодавством та статутом ТОВ "Інкубаторна станція" повідомлень позивача про час та місце проведення, а також порядку денного позачергових Загальних зборів учасників товариства.

Врахувавши те, що позивач заперечує свою присутність 18.08.2015 року на позачергових Загальних зборах учасників ТОВ „Інкубаторна станція", а належні та допустимі докази його присутності на зборах відсутні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позачергові Загальні збори учасників товариства від 18.08.2015 року були неповноважними у зв`язку з відсутністю кворуму, що є безумовною підставою для визнання недійними рішень, прийнятих на таких зборах.

Також, місцевим господарським судом відзначено, що встановлення факту підроблення підпису ОСОБА_1 на протоколі №1 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ „Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року, на переконання суду, свідчить як про непідписання вказаного документу секретарем позачергових Загальних зборів, так і про відсутність кворуму для проведення загальних зборів, що у сукупності є безумовною підставою для визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція", оформлених вищевказаним протоколом, у зв`язку із наявністю порушення прямих вказівок закону.

З урахуванням неповідомлення позивача про проведення 18.08.2015 року позачергових Загальних зборів товариства та непідписання ним протоколу, оформленого за результатом їх проведення, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання процедури скликання і проведення загальних зборів та відсутність кворуму на цих зборах, що, у свою чергу, свідчить про проведення цих зборів з порушенням приписів Закону України "Про господарські товариства" та є підставою для визнання недійсним рішення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція, що оформлені протоколом позачергових Загальних зборів від 18.08.2015 року.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Інкубаторна станція" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 р. по справі №916/2879/17 та ухвалити нове рішення по справі №916/2879/17, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 .

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не встановив всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору з огляду на наступне.

За твердженням апелянта, згідно Статуту ТОВ "Інкубаторна станція" повноваження щодо скликання позачергових Загальних зборів належать Голові Товариства, та у разі його відсутності і, в той же час, термінової необхідності скликати позачергові Збори, такі збори можуть бути скликані Директором. Саме за ініціативи директора ТОВ Інкубаторна станція ОСОБА_1 , який є одним з учасників товариства, у серпні 2015 р. було скликано та проведено позачергові Загальні збори товариства.

Апелянт зазначає, що пославшись в оскаржуваному рішенні на відступіть повідомлень позивача про час та місце проведення, а також порядку денного позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція", суд не взяв до уваги того, що в 2015 р. позачергові збори скликались директором товариства ОСОБА_1 та обов`язки, щодо належного повідомлення учасників товариства про збори, належали йому. До того ж, позачергові Загальні збори товариства скликались у зв`язку із звільненням директора ОСОБА_1 за власним бажанням, відповідно до його заяви.

ТОВ "Інкубаторна станція" стверджує, що ОСОБА_1 був присутній на позачергових Загальних Зборах учасників ТОВ Інкубаторна станція та брав участь у прийнятті рішення щодо зміни керівника юридичної особи. Наданий до суду позивачем примірник протоколу, як вважає апелянт відрізняється від примірника протоколу, який є у відповідача оскільки хвостики підписів ОСОБА_1 відрізняються. Крім того, екземпляр протоколу який міститься у реєстраційній справі і засвідчений державним реєстратором теж відрізняється, оскільки печатка Товариства проставлена безпосередньо на підписах Голови та Секретаря Зборів.

Вказане вище, як вважає апелянт, безпосередньо підтверджує підписання протоколу у декількох екземплярах з метою надання як державному реєстратору, так і Товариству та засновникам. У випадку підписання протоколу за ОСОБА_1 іншою особою відповідачі не були б заінтересовані у наявності у позивача особистого екземпляра протоколу.

Крім того, як відзначає скаржник, у книзі наказів ТОВ Інкубаторна станція міститься запис, за підписом ОСОБА_1 , про його звільнення з посади директора за власним бажанням.

Скаржник також наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги доводи про те, що позивач своїми діями підтверджує присутність на позачергових Загальних зборах та йому відомо про рішення які були прийняті, оскільки неодноразово звертався із різними запитами до нинішнього директора ТОВ Інкубаторна станція та отримував на них відповіді. Отже, як вважає апелянт, ОСОБА_1 особисто, шляхом здійснення ряду поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) підтвердив, що йому було відомо про рішення які прийняті за результатами проведення позачергових Загальних зборів.

Судом першої інстанції, як вважає скаржник, безпідставно не взято до уваги надані ТОВ Інкубаторна станція нотаріально завірені свідчення працівників товариства, які підтверджують, що 18.08.2015 р. ОСОБА_1 був присутній на позачергових Загальних зборах та приймав участь у голосуванні, щодо питань порядку денного.

Незрозумілим, на думку апелянта, є доводи суду, щодо оцінки експертного висновку. Так в рішенні суду зазначається, що судом встановлено дотримання вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи, суд оцінив висновок, як належний доказ та прийняв його до розгляду. В той же час, в ході розгляду справи, судом, у межах даної справи, призначалась повторна судова почеркознавча експертиза. Підставою призначення повторної експертизи судом було наявність обґрунтованих сумнівів у правильності проведення первісної експертизи. Тобто, доводи викладені в ухвалі та рішенні суду містять кардинально різні висновки, що протирічать один одному.

На думку апелянта, для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Так, на переконання скаржника, з 18 серпня 2015 року ОСОБА_1 достеменно знав, що він не виконує обов`язки директора, оскільки самостійно виявив бажання звільнитись та був присутній на зборах та підписував протокол №1. А тому, рішення позачергових Загальних зборів від 18.08.2015 р. не порушило права та інтереси позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2879/17 за апеляційною скаргою ТОВ "Інкубаторна станція" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 призначено справу до розгляду на 13.02.2020.

13.02.2020 судом апеляційної інстанції отримано клопотання ТОВ Інкубаторна станція про відкладення розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції під час судового засідання від 13.02.2020 розглянуто на відхилено дане клопотання апелянта з наступних підстав.

За приписами ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, заявник в обґрунтування необхідності відкладення розгляду справи зазначає, що представник товариства ОСОБА_6 не має можливості з`явитися до суду апеляційної інстанції з поважних причин, оскільки 13.02.2020 о 13:00 приймає участь у судовому засіданні в Овідіопольському районному суді Одеської області по справі №509/6568/19. При цьому, як відзначає скаржник, судове засідання в Овідіопольському районному суді Одеської області було призначено раніше та узгоджено з представником.

Проте, згідно відомостей які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по від 16.12.2019 по справі №509/6568/19, підготовче засідання в даній справі призначено на 12.02.2020 о 13:00.

Згідно відомостей розміщених на офіційному сайті Овідіопольського районного суду Одеської області (Судова влада України) у розділі Список справ призначених до розгляду на 13.02.2020 відсутнє посилання на розгляд даним судом справи №509/6568/19.

Відтак, заявником не наведено об`єктивних підстав, які перешкоджали його представнику взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а підстави наведені у клопотанні про відкладення не знайшли свого підтвердження, а навпаки спростовують їх.

Судова колегія також відзначає, що відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника. До того ж, клопотання відповідача не містять посилань на необхідність дослідження нових доводів по справі, окрім тих які визначені в апеляційній скарзі.

Крім того, колегія суддів наголошує, що явка представника апелянта у судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою. До того ж, відповідач не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів в тому рахунку і в суді апеляційної інстанції.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки відповідача не позбавляє суд права вирішити спір, оскільки ним не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які він не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини.

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, 13.02.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ТОВ "Інкубаторна станція" про призначення повторної експертизи в якому товариство просить призначити повторну судово-почеркознавчу експертизу по справі, поставити перед судовою почеркознавчою експертизою питання: Чи виконано підписи від імені учасника ОСОБА_1 на трьох примірниках протоколу №1 позачергових загальних зборів учасників від 18.08.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція" навпроти напису секретар ОСОБА_1 Проведення повторної судової почеркознавчої експертизи доручити Львівському науково-дослідницького інституту судових експертиз. На час проведення повторної судової почеркознавчої експертизи розгляд справи зупинити.

В обґрунтування даного клопотання ТОВ "Інкубаторна станція" зазначає, що наявний у матеріалах справи висновок експерта від 09.01.2019 р. є неповним та необґрунтованим, оскільки недостатньо чітко викладено проведене дослідження, що є підставою проведення повторної експертизи.

Так, за твердженням заявника, для проведення почеркознавчої експертизи було представлено 14 зразків підпису ОСОБА_1, однак експерт відібрав для дослідження лише 7, причому зробив це довільно, ніяк не обґрунтувавши мотиви свого вибору. Крім того, ні в дослідницькій частині висновку, а ні в додатках експерт не вказав датування відібраних для дослідження зразків. При цьому, як випливає з опису представлених зразків, час їх виконання варіюється від 2014 до 2016 рр., а можливий характер зміни почерку ОСОБА_1 за цей час ніяк не досліджений.

ТОВ "Інкубаторна станція" вважає, що приділивши детальну увагу розбіжним ознакам, експерт обійшов питання про вагомість співпадаючих ознак, в той же час зазначає про наявність природної схожості почерку виконавця з підписом - почерком ОСОБА_1 , хоча почерк інших осіб не досліджувався.

Експерт, за твердженням скаржника, досліджував лише окремі приватні ознаки, ніяк не обґрунтовуючи принципи відбору саме їх, що залишає враження незакінченої роботи. Але навіть відібрані ознаки простежені експертом не у всіх відібраних для дослідження підписів. Прикладом може служити ознакою "форма руху при з`єднанні: 2-го та 3-го елементів літери В : в досліджуваному підписі вона дугова, та в деяких зразках вона теж дугова, однак експерт зазначає, що в досліджуваних зразках це сліпа петля.

Заявник також відзначає, що експерт в досліджуваних підписах зазначив, що відносна протяжності рухів за вертикаллю при виконанні: вертикальної частини розчерку (ст.6 експ.) збільшена відносно лінії основи підпису, а в зразках - приблизно нарівні, однак жодний із зразків ОСОБА_1 не досліджено, оскільки не містить відмітки 10. Щодо відносного розміщення рухів за вертикаллю при виконанні: вертикальної частини розчерку: в досліджуваному підпису - експерт вказує, що вище верхніх частин літер В , а в зразках - приблизно на однаковому рівні, в той же час якщо прослідкувати зразки, на яких містяться відм. 6 можна встановити, що вони також вищі верхніх частин літер В .

З огляду на зазначене, ТОВ "Інкубаторна станція" вважає, що є досить багато ознак, які ставлять під сумнів правильність та обґрунтованість проведеного експертного дослідження.

Розглянувши під час судового засідання від 13.02.2020 дане клопотання відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 2 ст. 107 ГПК України визначено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Проте, звертаючись із клопотанням про призначення повторної експертизи, заявник не навів жодних обґрунтованих доводів щодо необґрунтованості висновку експерта або його суперечність з іншими матеріалами справи.

Так, стверджуючи про те, що для проведення почеркознавчої експертизи було представлено 14 зразків підпису ОСОБА_1, однак експерт відібрав для дослідження лише 7, відповідачем жодним чином не обґрунтував, із посиланням на приписи чинного законодавства, необхідність використання експертом усіх наданих на дослідження зразків.

Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач вже звертався із клопотання про призначення повторної експертизи.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.02.2019 призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу із дорученням її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі №916/2879/17 зупинено на час проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

Проте, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 ухвалу господарського суду Одеської області від 25.02.2019 у справі №916/2879/17 скасовано, справу №916/2879/17 направлено для продовження розгляду до господарського суду Одеської області.

Слід зазначити, що очевидне безпідставне призначення повторної судової експертизи буде порушенням права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, оскільки тягне необхідність зупинення провадження у справі на стадії апеляційного провадження.

Вихід за межі розумного строку розгляду справи суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення по справи повторної експертизи.

У судовому засіданні від 13.02.2020 представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апелянт та третя особа своїм правом на участь у розгляді справи не скористалися, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Інкубаторна станція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до протоколу загальних зборів ТОВ „Інкубаторна станція" від 14.04.2014 (т.1, а.с. 170) прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_1 .

Згідно з протоколом №2 загальних зборів учасників ТОВ „Інкубаторна станція" від 12.09.2014, було вирішено обрати ОСОБА_7 директором товариства.

Відповідно до п.1.3. Статуту товариства, воно засноване на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України Про господарські товариства , Про зовнішньоекономічну діяльність , Про фінансовий лізинг ті іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Засновниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (п.1.5. Статуту).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 18.08.2015 року, відбулись позачергові Загальні збори учасників ТОВ "Інкубаторна станція", за результатом яких прийняті рішення, оформлені протоколом №1 позачергових Загальних зборів учасників, якими обрано головою позачергових Загальних зборів - ОСОБА_2 та секретарем позачергових Загальних зборів - ОСОБА_1 , звільнено ОСОБА_1 із займаної їм посади керівника ТОВ "Інкубаторна станція" та призначено на вказану посаду - ОСОБА_3 , на яку покладено обов`язки по проведенню реєстрації змін керівника у відповідних органах.

У відповідності до змісту даного протоколу позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Інкубаторна станція" №1 від 18.08.2015 року, на зборах були присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначив, що не приймав участі у загальних зборах проведених 18.08.2015 року та протокол не підписував.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, пославшись, зокрема, на висновок експерта визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив у повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Отже, оскільки оспорювані рішення позачергових Загальних зборів учасників ТОВ „Інкубаторна станція", оформлені протоколом №1 від 18.08.2015 року, стосуються відповідних прав і обов`язків позивача щодо участі у діяльності та управлінні цього Товариства, то відносини, які виникли між ним та відповідачами, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у цьому Товаристві.

Згідно зі ч. 1 ст. 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За ч. 1 ст. 3 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на час проведення загальних зборів) учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; одержувати інформацію про діяльність товариства. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Аналогічні положення містяться у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори учасників товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 97 ЦК України).

Збори приймають рішення, які оформляються відповідним протоколом.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (частини 1,2,4 статті 98 ЦК України).

Аналогічні положення закріплено у статуті товариства. Зокрема, вищим органом Товариства є Збори. Вони складаються з Учасників або призначених ними представників. На Зборах Учасники мають кількість голосів пропорційну розміру їх часток у Статутному капіталі (фонді) Товариства. (п.п.17.2.1 -17.2.2. Статуту ТОВ „Інкубаторна станція", далі - Статут).

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст. ст. 41, 42, 59, 60 Закону України Про господарські товариства ); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 4 ст. 43 Закону України Про господарські товариства ); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (ст. 40, 45 Закону України Про господарські товариства ).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

На загальних зборах засновників ТОВ „Інкубаторна станція" від 18.08.2015 (прийняті рішення на яких були оформлені протоколом № 1) вирішено, серед іншого, звільнити ОСОБА_1 із займаної їм посади керівника ТОВ "Інкубаторна станція" та призначити на вказану посаду - ОСОБА_3 .

У наявних матеріалах справи містяться три примірники протоколу № 1 від 18.05.2015 в графі секретар яких містяться підпис ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справа Дульський проти України від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно з висновком експерта від 09.01.2019 №18-4795 підписи від імені учасника ОСОБА_1 на трьох примірниках протоколу №1 позачергових загальних зборів учасників від 18.08.2015р. ТОВ „Інкубаторна станція" навпроти напису „секретар", виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, почерк якої має деяку природну схожість з підписним почерком ОСОБА_1 , або з намаганням наслідування підписному почерку ОСОБА_1 .

Відтак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 участі у зборах від 18.08.2015 не брав, не обговорював винесені на ці збори питання і рішення щодо цих питань не приймав (відомості щодо присутності позивача на зборах та його участі у прийнятті рішень є недостовірними). З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про порушення прав позивача на участь у таких зборах та невідповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства.

Судова колегія також відзначає, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч.1ст.60 Закону України "Про господарські товариства").

Відповідно до п.п. 17.2.14 - 17.2.15 Статуту, Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (та/або представники Учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів. У разі, якщо загальна кількість голосів перевищує 60 відсотків, Збори скликаються повторно в строки, що передбачені законодавстом та цим Статутом. Повідомлення про проведення повторних Зборів та про порядок денний цих Зборів здійснює Голова Товариства або - у разі його відсутності - Директор.

Про проведення Зборів Учасники (та їх належним чином уповноважені представники) повідомляються особою, що скликає Збори, персонально (рекомендований лист, особисто "під підпис"). Повідомлення повинно включати в себе: дату, час та місце проведення; порядок денний; перелік матеріалів, що стосується Зборів; іншу інформацію, пов`язану з проведенням Зборів. Зазначене повідомлення повинно бути надіслане (надане) Учаснику не менше як за 30 календарних днів до дня проведення Зборів. У разі необхідності може бути зроблено повторне повідомлення у вищезазначеному порядку. (п.п. 17.2.17 - 17.2.18 Статуту).

З огляду на встановлені обставини щодо відсутності ОСОБА_1 під час проведення загальних зборів від 18.08.2015 року, судова колегія також зазначає, що позачергові Загальні збори учасників ТОВ „Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року були неповноважними у зв`язку з відсутністю кворуму, що також є безумовною підставою для визнання недійними рішень, прийнятих на таких зборах.

Також, відповідно до п. 17.2.32 Статуту, Голова зборів веде Збори, організовує ведення протоколу та дотримання процедури проведенн Зборів. Секретар Зборів веде протокол.

Правильність та точність викладу в протоколу питань, розглянутих Зборами Учасників, підтверджується підписами Голови та Секретаря Зборів.

Голова Зборів та Секретар Зборів несуть персональну відповідальність за те, щоб протоколи Зборів, а також схвалені (затверджені) вищим органом Товариства тексти установчих документів Товариства, змін і доповнень до них та прийняті Зборами тексти будь-яких документів Товариства вірно та повністю відображали відповідні рішення Зборів, порядок та результати прийняття рішень Зборами, розглянуті питання та можливі розбіжності у точках зору. (п. 17.2.38 Статуту).

Відтак, встановлення факту підроблення підпису ОСОБА_1 на протоколі №1 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ „Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року, свідчить як про непідписання вказаного документу секретарем позачергових Загальних зборів, так і про відсутність кворуму для проведення загальних зборів, що у сукупності є безумовною підставою для визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція", оформлених вищевказаним протоколом, у зв`язку із наявністю порушення прямих вказівок закону.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на наявність у матеріалах справи показів свідків, на підтвердження присутності позивача на загальних зборах від 18.08.2015 з огляду на таке.

За приписами ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Так, наявні матеріали справи містять заяви свідків ОСОБА_2 , який є одним з засновників товариства та ОСОБА_3 , яку було призначено директором товариства, проте, колегія суддів не приймає до уваги покази даних свідків, оскільки вони є безпосередньо зацікавленими особами стосовно вирішення даного спору. З приводу заяв свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , судова колегія зазначає,що відповідно до п.17.2.1 Статуту ТОВ „Інкубаторна станція" та приписів ст.ст. 97, 98 ЦК України, загальні збори складаються лише з учасників або призначених ними представників. Проте, вказані особи не є учасниками ТОВ "Інкубаторна станція" або їх представниками, більш того в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували присутність або необхідність присутності вказаних осіб на позачергових Загальних зборах учасників ТОВ "Інкубаторна станція" від 18.08.2015 року. Відтак, викладені у вказаних заявах показання свідків не можуть бути достовірними та достатніми доказами у даній справі, а також не спростовують висновку судово-почеркознавчої експертизи №18-4795 від 09.01.2019.

Не заслуговують на увагу й твердження відповідача з приводу того, що загальні збору від 18.08.2015 були скликані за заявою та ініціативою позивача, оскільки наявні матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, саме ОСОБА_1 був ініціатором проведення таких зборів.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що позивач своїми діями, а саме звернення із запитами до директора ТОВ "Інкубаторна станція", підтверджував присутність за загальних зборах від 18.08.2015, оскільки ОСОБА_1 є учасником ТОВ „Інкубаторна станція" та у відповідності до чинного законодавства не позбавлений можливості звертатися із будь-якими запитами з метою отримання інформації щодо діяльності товариства. До того ж, таке звернення та обізнаність позивача щодо призначення на посаду нового директора, жодним чином не спростовує факту непідписання ОСОБА_1 протоколу загальних зборів від 18.08.2015 та встановлених судом обставин щодо проведення таких зборів без його участі.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до ТОВ „Інкубаторна станція" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, колегія суддів не погоджується із прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

У відповідності до сталої практики Верховного Суду, викладеної зокрема у постанові від 22.05.2019 по справі №905/691/18, відповідачем у справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органа товариства. Законодавство не передбачає захисту прав та законних інтересів господарського товариства у спосіб визнання недійсним свого ж рішення.

При цьому відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Отже, у даному спору, позовні вимоги до ОСОБА_2 заявлені як до особи, яка не може відповідати за волевиявлення юридичної особи, що в свою чергу зумовлює відмову у задоволенні позову до нього.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 по справі №916/2879/17 в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 та покладення на нього судових витрат, прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів залишаються поза увагою.

З урахуванням відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 та приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції на сплату судового збору та проведення судової експертизи, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція".

Витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2879/17 в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 та покладення на нього судових витрат скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 у справі №916/2879/17, про задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкубаторна станція" залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Філінюк І.Г.