Рішення

від 10.02.2020 по справі 910/12314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2020Справа № 910/12314/19

За позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура"

про стягнення 274 677,80 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Топоров А.О. на підставі довіреності № 7 від 27.01.2020

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура" (відповідач) про стягнення 274677,80 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем поставки товару за Договором поставки № 692-19/33 від 21.05.2019 (далі - Договір) понад двадцять днів, що відповідно до п. 6.2 наведеного договору є підставою для сплати відповідачем штрафу у розмірі 50% від вартості товару за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 порушено провадження у справі № 910/12314/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

07.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

07.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та викликом сторін.

07.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 призначено розглядати справу № 910/12314/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.11.2019 о 11:40 год, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 21.10.2019 та викликано учасників справи у підготовче засідання, визнано їх явку обов`язковою.

23.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечував щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

23.10.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання, призначене на 11.11.2019 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.11.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, поданий 23.10.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 11.11.2019 здійснювався розгляд клопотань відповідача про витребування доказів, поданих 23.10.2019 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів, витребувано у Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" докази та відкладено підготовче засідання у справі на 02.12.2019 о 10:40 год.

У підготовче засідання, призначене на 02.12.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.12.2019, суд продовжив вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.12.2019 звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів, наданих на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 № 910/12314/19. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.12.2019 звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 02.12.2019 надав суду для огляду оригінал електронного доказу на підтвердження факту відправлення заявки на поставку товару від 23.05.2019 за Договором поставки товару № 692-19/33 від 21.05.2019.

Судом встановлено, що подані позивачем оригінали електронних доказів відповідають поданим позивачем електронним доказам в паперових копіях, доданих в якості додатку до позовної заяви.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 02.12.2019 звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 11.11.2019. Клопотання відповідача долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 02.12.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у позові та відзиві.

У підготовчому засіданні, призначеному на 02.12.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019 о 14:00 год.

13.12.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання, призначене на 16.12.2019, представники учасників справи не з`явились.

У судовому засіданні 16.12.2019 суд розглянув та задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи відповідача та клопотання про відкладення судового засідання позивач, подані 13.12.2019 через відділ діловодства суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 відкладено судове засідання у справі на 27.01.2020 о 14:40 год.

27.01.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 27.01.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 27.01.2020 представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, подане 27.01.2020 через відділ діловодства суду, зазначив про необхідність надання відповідачу часу для підготовки проекту мирової угоди.

У судовому засіданні 27.01.2020 судом оголошено перерву до 10.02.2020 о 12:40 год.

05.02.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

07.02.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення позивачу мирової угоди.

10.02.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У судове засідання, призначене на 10.02.2020, з`явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 10.02.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом враховано, що від позивача не надходило заяв чи клопотань про зміну позовних вимог або про відмову від позову.

Зважаючи на наведені обставини та приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.02.2020 за відсутності позивача (його представників) відповідно до заявлених позивачем у позовній заяві вимог до відповідача.

У судовому засіданні 10.02.2020 суд долучив до матеріалів справи подані представником відповідача 07.02.2020 та 10.02.2020 через відділ діловодства суду клопотання та пояснення.

У судовому засіданні 10.02.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 10.02.2020 судом було заслухано вступне слово представника відповідача.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору подав відповідачу в електронному вигляді Заявку від 23.05.2019 №33/3929 щодо поставки товару, а саме спеціального робочого одягу у кількості 1399 шт., а також 23.05.2019 та 24.05.2019 здійснив передоплату у загальній сумі 274677,80 грн, що становить 50 % вартості товару. Враховуючи п. 3.6 Договору, дату відправлення наведеної заявки та дату здійснення передоплати вартості товару, позивач вважає, що строк поставки товару відповідачем сплив 18.06.2019, тоді як останній, згідно видаткових накладних № 71 від 21.06.2019, № 81 від 05.07.2019, № 87 від 16.07.2019, № 88 від 17.07.2018, № 89 від 19.07.2019 поставив позивачу тільки 317 одиниць товару на загальну суму 138775,44 грн, що свідчить про прострочення відповідачем поставки товару понад двадцять днів та відповідно до п. 6.2 Договору є підставою для сплати відповідачем штрафу, тому позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 274 677,80 грн.

Відповідач заперечив позовні вимоги про стягнення з нього штрафу на підставі Договору, оскільки всі 50% передоплати від вартості товару позивачем не було перераховано 23.05.2019, а здійснено таке тільки 24.05.2019. Відповідач стверджував, що не отримував від позивача Заявку на поставку товару № 33/3929 від 23.05.2019, тоді як докази факту її відправлення відповідачу позивач не надав. Крім того, на думку відповідача, відсутні підстави використовувати для розрахунку штрафу саме загальну вартість Договору у сумі 549355,56 грн, оскільки у п. 6.2 Договору не йдеться про те, що "вказана вартість" це вказана вартість саме Договору. Відповідач також не погодився зі строками, які позивач використовує в обґрунтування нарахування штрафу. На думку відповідача, навіть якби він отримав заявку від позивача на поставку товару та повну передоплату 50 % вартості товару 23.05.2019, то відповідно до п. 3.6 Договору він мав би строк на поставу товару до 18.06.2019, а з урахуванням п. 6.2 Договору, згідно якого штраф нараховуються за прострочення понад 20 днів, слід враховувати ще 20 днів від кінцевого строку виконання і це буде дата 08.07.2019. Натомість, як зазначив відповідач, до цієї дати він вже здійснив часткові поставки товару позивачу у кількості 744 одиниці на загальну суму 310434,02 грн. За таких доводів відповідач вважає, що, здійснивши першу поставку товару за Договором 21.06.2019, він не вважається таким, що прострочив зобов`язання, а отже, до нього не слід застосовувати штраф у розмірі 50%. Відповідач також звернув увагу суду, що за умовами Договору позивач сплатив лише 274677,80 грн (50% вартості Договору), тоді як згідно п. 2.5 Договору кінцевий розрахунок за товар здійснюється покупцем (позивачем) протягом року після отримання товару, що є несправедливою умовою Договору, а можливість не сплачувати решту коштів за поставлений товар протягом року покупцем свідчить про дисбаланс з обов`язками постачальника поставляти товар та нести відповідальність згідно умов Договору.

Станом на час розгляду справи по суті відповідач зазначив, що враховуючи всі додані до матеріалів справи видаткові накладні, ним поставлено позивачу товар у кількості 1196 одиниць на загальну суму 473283,08 грн при загальній вартості Договору 549355,56 грн.

У судовому засіданні 10.02.2020 з`ясовано обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджено докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.02.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України).

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 1, 3 ст. 96 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статті 76-79 ГПК України місять приписи щодо належності, допустимості, достовірності та вірогідності доказів.

Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач поставку товару позивачу здійснив не своєчасно, а тому позивачем нараховано штраф на підставі п. 6.2 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки товару № 692-19/33 від 21.05.2019 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як визначено ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Так, відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що 21.05.2019 між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки товару № 692-19/33 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язувався на умовах, визначених Договором, поставити і передати у власність покупця товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/-ються до Договору і є його невід`ємною частиною/-ами, а покупець зобов`язувався на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити товар. У наведеному пункті Договору визначено, що найменування / асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та будь-які інші характеристики товару визначаються на підставі специфікації/-ій (Додаток № 1 до Договору

Згідно з п. 1.2 Договору предметом закупівлі є: код ДК 021:2015 18130000-9 Спеціальний робочий одяг (Спецодяг та засоби індивідуального захисту).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість даного Договору становить 549355,56 грн, в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2.5 Договору сторони узгодили, що розрахунок за товар здійснюється за умови 50% передоплати від вартості товару, зазначеного в заявці. Кінцевий розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом року після отримання товару на складі покупця на підставі акту приймання-передачі (видаткової накладної), підписаних сторонами.

Поставка товару відповідно до п. 3.2 Договору здійснюється на умовах DDP "Delivered Dute Paid" - склад покупця (Україна, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, якщо інше місце будь-яким способом не вказано покупцем).

Пунктом 3.6 Договору встановлено строк поставки товару впродовж 25 календарних днів після відправлення замовником заявки на кожну партію товару (в письмовому або електронному вигляді).

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що обсяг постачання товару визначається в заявках покупця. Заявка покупця вважається узгодженою з постачальником з моменту отримання такої та/або отримання передоплати продавцем.

Згідно з п. 5.3 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строк, встановлений цим Договором.

Відповідно до п. 6.2 Договору сторони узгодили, що за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з своєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 (одного) відсотка від вартості всього Товару за цим Договором, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 8.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи по суті, укладений між сторонами Договір є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2019 позивач направив відповідачу в електронному вигляді Заявку від 23.05.2019 №33/3929 про поставку товару згідно з Договором, а саме спеціального робочого одягу у кількості 1399 шт. різних найменувань відповідно до специфікації, яка є додатком до Договору (далі - Заявка або Заявка №33/3929 від 23.05.2019).

Направлення Заявки відповідачу 23.05.2019 в електронному вигляді підтверджується наявною в матеріалах справи паперовою копією скріншоту веб-сторінки електронної пошти КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" про відправку Заявки ТОВ "Головна Мануфактура" на електронну адресу .

За визначенням, наведеним у "Вікіпедії", знімок екрамна (англ. screenshot , скриншот (скріншот), зняток) - зображення, отримане комп`ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Це зображення створене із запису видимих елементів екрана комп`ютера або іншого візуального пристрою виведення інформації.

Судом досліджено, що наданий позивачем для огляду у судовому засіданні оригінал електронного доказу на підтвердження факту відправлення відповідачу Заявки на поставку товару від 23.05.2019 №33/3929 відповідає поданому позивачем електронному доказу в паперовій копії (скріншот веб-сторінки електронної пошти), доданому в якості додатку до позовної заяви.

Зважаючи на наведене, судом відхиляються як безпідставні твердження відповідача про не отримування ним від позивача Заявки на поставку товару № 33/3929 від 23.05.2019. При цьому судом враховано, що наведену заявку було направлено на електронну адресу ТОВ "Головна Мануфактура" , яка відповідає електронній адресі відповідача згідно реквізитів сторін, зазначених у Договорі. Крім того, пунктом 3.6 Договору сторони узгодили спосіб направлення заявки на кожну партію товару - в письмовому або електронному вигляді , жодних інших (додаткових) умов щодо направлення заявки сторони у Договорі не передбачили.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач не був обмежений у виборі способу відправки заявки відповідачу та ніщо не заважало останньому відправити Заявку відповідачу поштовим відправленням задля впевненості в її отриманні відповідачем. З цього приводу суд відзначає, що приписами статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тоді як саме вищезазначені умови щодо можливість відправлення заявки в письмовому або електронному вигляді сторони узгодили у п. 3.6 Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується відправлення позивачем відповідачу 23.05.2019 Заявки на поставку товару №33/3929 від 23.05.2019 в електронному вигляді, а отже, у спосіб, передбачений умовами Договору.

Судом також встановлено, що на виконання умов п. 2.5 Договору позивач здійснив 50% передоплати вартості товару у загальній сумі 274677,80 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 13238 від 23.05.2019 на суму 40000,00 грн та № 4598 від 24.05.2018 на суму 234677,80 грн. Отримання відповідачем передоплати у визначені дати та у зазначених сумах відповідачем не заперечується.

При цьому судом досліджено, що позивач здійснив передоплату 50 % вартості товару (платіжні доручення № 13238 від 23.05.2019 та № 4598 від 24.05.2018) на підставі рахунку на оплату № 55 від 21.05.2019, виставленого безпосередньо відповідачем на оплату товару на загальну суму 549355,56 грн, що додатково підтверджує обізнаність відповідача щодо поставки товару згідно визначених у рахунку найменування, кількості та ціни на загальну суму 549355,56 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини відправлення позивачем відповідачу Заявки 23.05.2019 та здійснення позивачем 50% передоплати вартості товару у загальній сумі 274677,80 грн 23.05.2019 та 24.05.2019, суд дійшов висновку, що Заявка позивача на поставку товару відповідно до п. 3.7 Договору вважається узгодженою відповідачем не пізніше 24.05.2019.

Відтак, оскільки пунктом 3.6 Договору встановлено строк поставки товару впродовж 25 календарних днів після відправлення замовником заявки на кожну партію товару, то за вище встановлених судом обставин відповідач був зобов`язаний поставити товар позивачу у строк до 18.06.2019 включно.

Матеріалами справи підтверджується, що у строк до 18.06.2019 відповідач не поставив позивачу товар у кількості 1399 шт. згідно Заявки №33/3929 від 23.05.2019.

Так, наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковими накладними № 71 від 21.06.2019 на суму 16800,00 грн (16 шт.) , № 81 від 05.07.2019 на суму 11095,44 грн (70 шт.), № 87 від 16.07.2019 на суму 36480,00 грн (76 шт.), № 88 від 17.07.2018 на суму 40800,00 грн (85 шт.), № 89 від 19.07.2019 на суму 33600 грн (70 шт.), № 91 від 26.07.2019 на суму 49440,00 грн (103 шт.), № 97 від 01.08.2019 на суму 14158,58 грн (59 шт.), № 130 від 30.08.2019 на суму 37920,00 грн (79 шт.), № 138 від 13.09.2019 на суму 61440,00 грн (128 шт), № 165 від 04.10.2019 на суму 8700,00 грн (58 шт.), № 179 від 23.10.2019 на суму 30600,00 грн (102 шт.), № 180 від 28.10.2019 на суму 30000,00 грн (100 шт.), № 194 від 06.11.2019 на суму 57600,00 грн (203 шт.), № 209 від 26.11.2019 на суму 44649,06 грн (47 шт.) підтверджується та не заперечується відповідачем, що ним здійснено поставку товару у кількості 1196 шт. на загальну суму 473283,08 грн при загальній вартості Договору 549355,56 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, рівно як і станом на час розгляду справи по суті, відповідач не поставив позивачу товар згідно Заявки №33/3929 від 23.05.2019, який відповідно до умов Договору зобов`язаний був поставити відповідачу до 18.06.2019 включно.

Отже, прострочення поставки товару в спірному випадку становить більше двадцяти днів.

Порушення постачальником строків виконання зобов`язання з своєчасної поставки товару понад двадцять днів є підставою для сплати постачальником покупцеві штрафу, що узгоджено сторонами у пункті 6.2 Договору.

Так, відповідно до п. 6.2 Договору за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з своєчасної поставки товару, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1 (одного) відсотка від вартості всього товару за цим Договором , за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 50 (п`ятдесяти) відсотків вказаної вартості.

Аналіз змісту наведеного пункту Договору свідчить, що штраф за прострочення понад двадцять днів постачальник сплачує у розмірі 50 % від вартості всього товару за Договором, оскільки саме вартість всього товару за Договором попередньо вказана за змістом пункту 6.2 Договору.

Відтак, доводи відповідача про відсутність підстав використовувати для розрахунку штрафу саме загальну вартість Договору у сумі 549355,56 грн судом відхиляються.

Доводи відповідача стосовно визначення прострочення поставки товару від дати 08.07.2019 (виходячи з терміну прострочення понад 20 днів для нарахування штрафу згідно п. 6.2 Договору) та у зв`язку з цим твердження відповідача, що здійснивши першу поставку за Договором 21.06.2019 на суму 16800,00 грн, він не вважається таким, що прострочив, а отже, до нього не слід застосовувати штраф у розмірі 50%, - суд вважає помилковими, оскільки пунктом 6.2 Договору встановлена відповідальність постачальника у вигляді сплати штрафу за прострочення понад 20 днів строків виконання зобов`язання з своєчасної поставки товару, строк поставки товару встановлено пунктом 3.6 Договору, при цьому жодний з наведених пунктів не містить умов щодо часткової поставки товару у визначений Договором строк.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем строку поставки товару та враховуючи, що статтями 549, 611 ЦК України, статтею 231 ГК України, пунктом 6.2 Договору встановлена відповідальність за порушення зобов`язання у вигляді сплати штрафу, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу штрафу на підставі п. 6.2 Договору у розмірі 274677,80 грн (50 % вартості всього товару за Договором).

Водночас, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення в цій справі для вирішення питання щодо розміру неустойки, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми штрафу відповідно до приписів статті 233 ГПК України та статті 551 ЦК України.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України та частина 3 статті 551 ЦК України, з урахуванням статті 3 ЦК України, згідно приписів якої загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, надають право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що вони значно перевищують розмір збитків.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Крім того, слід зазначити, що правова позиція щодо можливості зменшення штрафу викладена в постановах Верховного Суду у справах, зокрема: №910/16925/18 (постанова від 06.09.2019), №905/1742/18 (постанова від 30.09.2019), №910/1526/19 (постанова від 18.10.2019).

Зменшуючи розмір штрафу, суд взяв до уваги ступінь виконання відповідачем спірного зобов`язання за Договором - зобов`язання з поставки товару за Заявкою позивача №33/3929 від 23.05.2019 виконано відповідачем на загальну суму 473283,08 грн при загальній вартості Договору 549355,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними);

Крім того суд взяв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасної поставки, а також те, що порушення зобов`язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Судом також враховано умови п. 2.5 Договору, згідно яких розрахунок за товар здійснюється за умови 50% передоплати від вартості товару, зазначеного в заявці, тоді як кінцевий розрахунок за товар здійснюється покупцем протягом року після отримання товару на складі покупця, а також те, що станом на час розгляду справи позивачем здійснено передоплату у розмірі 274677,80 грн за товар згідно Заявки №33/3929 від 23.05.2019, тоді як відповідач вже здійснив поставку товару на 473283,08 грн, права власності на який перейшли до позивача після підписання ним відповідних накладних.

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Разом із тим, судом враховано інтереси позивача, прийнято до уваги, що зобов`язання з поставки товару за Заявкою №33/3929 від 23.05.2019 станом на час розгляду справи по суті виконано відповідачем на 86%, а також те, що позивач не зазначив про настання негативних наслідків від несвоєчасної поставки.

Судом також враховано, що законом прямо передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесено визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що з урахуванням зменшення розміру штрафу, позовні вимоги Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура штрафу за прострочення виконання зобов`язання за Договором підлягають задоволенню в сумі 27467,78 грн.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складається зі сплаченого позивачем судового збору і складає 4120,17 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 0,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України встановлено, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір у сумі 4120,17 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 4, 13, 73 - 80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна Мануфактура" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код 42293604) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21021, м. Вінниця, вул. 600 - річчя, буд. 13; ідентифікаційний код 33126849) 27467,78 грн (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят сім гривень 78 копійок) штрафу, 4120,17 грн (чотири тисячі сто двадцять гривень 17 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 19.02.2020

Суддя Гумега О.В.